Рішення

від 19.03.2020 по справі 906/1281/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1281/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Лотоцька О.Б. ордер № 113878 від 04.02.2020 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесник" Агро"

про стягнення 363190,08 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесник" Агро" про стягнення 259965,83грн заборгованості, 64991,46грн штрафу, 6623,79грн пені, 7692,14грн 36 % річних, 23916,86грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки № В7-08/19ЖТ-ПШ від 18.09.2018 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 21.12.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.01.2020 господарський суд задовольнив заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" про забезпечення позову та наклав арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесник" Агро" в межах суми 361717,74 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2020 суд відклав підготовче засідання на 10.02.2020.

07.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналу договору поставки № В-7-08/19ЖТ-ПТ від 18.09.2018 з усіма додатками до нього (а.с. 144-145).

Крім того, 07.02.2020 відповідач на адресу суду подав клопотання про врегулювання спору за участю судді (а.с. 150-151).

Водночас, 07.02.2020 відповідач в порядку ст. 165 ГПК України подав відзив на позовну заяву (а.с. 153-156).

10.02.2020 до суду від позивача надійшла заява про зміну назви позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Парнер" у зв`язку із зміною найменування юридичної особи - позивача та зміну юридичної адреси місцезнаходження позивача на: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського,7 (а. с. 165).

За результати розгляду вищевказаної заяви в судовому засіданні від 10.02.2020 суд постановив ухвалу про зміну найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Парнер" та зміну адреси місцезнаходження позивача на: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського,7, про що в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України, занесено запис до протоколу судового засідання.

В підготовчому засіданні від 10.02.2020 суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 07.02.2020 про врегулювання спору за участю судді, про що згідно ч.5 ст.233 ГПК України, занесено запис до протоколу судового засідання.

В підготовчому засіданні від 10.02.2020 суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 07.02.2020 про витребування доказів, про що в порядку ч.5 ст.233 ГПК України занесено запис до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 10.02.2020 суд відклав підготовче засідання на 25.02.2020.

17.02.2020 позивач, в порядку ст. 166 ГПК України, подав відповідь на відзив (а. с. 178-179).

Ухвалою від 25.02.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/1281/19 до судового розгляду по суті на 19.03.2020.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № В7-08/19ЖТ-ПШ від 18.09.2018 щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 259965,83 грн.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № В7-08/19ЖТ-ПШ від 18.09.2019, отриманий від позивача товар, оплатив частково, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 259965,83грн.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п.7 додатку № 13/1 від 16.08.2019 до договору поставки № В7-08/19ЖТ-ПШвід 18.08.2018 заявлено до стягнення з відповідача 6623,79 грн пені та на підставі п. 7.2.1 договору штраф в розмірі 64991,46 грн.

На підставі п.5 додатку № 13/1 від 16.08.2019 до договору поставки № В7-08/19ЖТ-ПШвід 18.08.2018 позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 23916,86грн відсотків за користування товарним кредитом.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі п.7.2.3 договору заявлено до стягнення з відповідача 7692,14грн 36% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до письмового відзиву, поданому до суду 07.02.2020, відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просив відмовити в задоволені позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на необґрунтованість розрахунку позовних вимог. До того ж вважає, що позивач долучив до матеріалів справи додатки, які відповідачем не підписувались.

Крім того, відповідач просив зменшити розмір неустойки.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

02.03.2020 на адресу суду повернулась ухвала від 25.02.2020, яка направлялась на юридичну адресу відповідача: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, буд. 67 корпус 2, офіс 4 з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення "Інші причини" (а.с. 193-195).

Водночас, на адресу господарського суду Житомирської області 04.03.2020 повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу за попередньою адресою реєстрації відповідача: 12725, Житомирська область, Баранівський район, смт Мар`янівка, вул.Романівська,16 (а.с. 196)

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Про розгляд даної справи відповідач повідомлявся шляхом надіслання ухвал суду на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач заяв про зміну місцезнаходження до суду не подавав.

За вказаних обставин господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки ухвали у даній справі направлялись на юридичну адресу місцезнаходження відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал).

Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про розгляд справи у суді повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 19.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

18.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лесник "Агро" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № В7-08/19ЖТ-ПШ (а.с 72-74).

Відповідно до п. 1.1 договору, в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість.

За умовами п. 1.2 договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю.

У п. 2.3.1 сторони встановили, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікаціях), на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної. Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу , який був встановлений на момент підписання відповідної Специфікації.

Пунктом 3.2.2 договору покупець, зокрема, прийняв на себе зобов`язання оплатити вартість товару у термін(и), вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п. 2.2 та п. 2.8 цього договору.

У пункті 7.2.1 договору сторони визначили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу.

Згідно з п. 7.2.3 договору, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Умовами п. 7.5 договору сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк позовної давності, передбачений п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Додатками до договору 1- 11 сторони погодили: кількість товару, ціну товару, грошовий еквівалент ціни без ПДВ (долар США), загальну кількість товару, еквівалент загальної вартості з ПДВ (долар США), термін поставки та базис поставки (а.с. 18-30).

На виконання умов договору позивача передав відповідачу товар на загальну суму 259965,83 грн, а саме:

- на підставі видаткової накладної №6202 від 25 вересня 2018 року товар на суму 147830,83грн (а.с.30);

- на підставі видаткової накладної №6217 від 26 вересня 2018 року товар на суму 7389,14грн (а.с.31);

- на підставі видаткової накладної №6218 від 26 вересня 2018 року товар на суму 14427,34грн (а.с.32);

- на підставі видаткової накладної №6219 від 26 вересня 2018 року товар на суму 2433,25грн (а.с.33);

- на підставі видаткової накладної №6220 від 26 вересня 2018 року товар на суму 2018,02грн (а.с. 34);

- на підставі видаткової накладної № 3210 від 03 травня 2019 року товар на суму 6480,48 грн (а.с. 35);

- на підставі видаткової накладної №3211 від 03 травня 2019 року товар на суму 6654,53 грн (а.с. 36);

- на підставі видаткової накладної №3212 від 03 травня 2019 року товар на суму 18565,92 грн (а.с. 37);

- на підставі видаткової накладної №3213 від 03 травня 2019 року товар на суму 4539,12 грн (а.с.38);

- на підставі видаткової накладної №4450 від 28 травня 2019 року товар на суму 31866,12 грн (а.с. 39);

- на підставі видаткової накладної №4451 від 28 травня 2019 року товар на суму 6475,08 грн (а.с.40);

- на підставі видаткової накладної №4452 від 28 травня 2019 року товар на суму 11286,00 грн (а.с. 41).

16 серпня 2019 між сторонами укладено Додаток № 13/1 до договору поставки В7-08/19 ЖТ- ПШ від 18.09.2018 року (а.с. 42), згідно умов якого сторони дійшли згоди, що станом на 16.08.2019 р. заборгованість покупця перед продавцем за договором поставки № В7-08/19 ЖТ-ПШ від 18.09.2018 року, за поставлені товари складає 9182,96 доларів США та 228,04 Євро, що на день підписання специфікації складає еквівалент суми у гривні 259965,83 грн.

Пунктом 2 даного додатку сторони погодили продовжити строк дії договору поставки № В7-08/19 ЖТ-ПШ від 18.09.2018 та змінити порядок проведення взаєморозрахунків.

Згідно п. 3 додатку № 13/1 до договору сторони узгодили, що товар поставлено на умовах товарного кредиту, який складає 0,1% від суми поставленого товару покупцю за кожен день користування товарним кредитом.

Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається 01.09.2018. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється до моменту повної оплати придбаного покупцем товару (п. 4 додатку № 13 до договору).

Згідно п. 5 додатку сторони погодили, що покупець зобов`язується сплатити продавцю заборгованість за поставлений товар за наступним графіком:

- до 01 листопада 2019 року сплачує 9182,96 дол. США та 228,04 Євро, а нараховані відсотки за користування товарним кредитом, починаючи з дати вказаної в п. 4 Додатку, які розраховуються за формулою: сума заборгованості за поставлений товар в гривневому еквіваленті х 0,1% х кількість днів користування товарним кредитом.

Відповідно до п. 7 додатку № 13 до договору, у випадку прострочення строків оплати, визначених в п. 5 даного Додатку, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 25 % з першого дня протермінування, від суми заборгованості станом на момент підписання Додатку № 13/1 до Договору поставки № В7-08/19 ЖТ-ПШ від 18.09.2018, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати та 36 відсотків річних.

Відповідач зобов`язання за договором поставки № В7-08/19 ЖТ-ПШ від 18.09.2018 щодо проведення розрахунків не виконав, внаслідок чого має місце заборгованість перед позивачем в розмірі 259965,83грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлену продукцію за договором на підставі п.9.4 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 67321,48 грн.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п.7 додатку № 13/1 від 16.08.2019 до договору поставки № В7-08/19ЖТ-ПШвід 18.08.2018 заявлено до стягнення з відповідача 6623,79 грн пені та підставі п. 7.2.1 договору штраф в розмірі 64991,46грн.

На підставі п.5 додатку № 13/1 від 16.08.2019 до договору поставки № В7-08/19ЖТ-ПШ від 18.08.2018 позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 23916,86грн відсотків за користування товарним кредитом.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі п. 7.2.3 договору заявлено до стягнення з відповідача 7692,14грн 36% річних

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № В7-08/19ЖТ-ПШ від 18.09.2018 та додатку до даного договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с. 30-41), підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 259965,83 грн., що вказує на належне виконання зобов`язання з боку позивача .

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2 додатку № 13/1 від 16.08.2019 до договору сторони дійшли згоди про зміну умов договору щодо порядку проведення взаєморозрахунків.

Так за умовами п. 5 додатку № 13/1 від 16.08.2019 покупець (відповідач) зобов`язався сплатити за поставлений товар до 01 листопада 2019 року.

Проте відповідач оплату отриманого товару на суму 259965,83грн у термін визначений договором не здійснив.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 259965,83грн.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 259965,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 64991,46грн штрафу та 6623,79грн пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 459 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторонами погоджено, що у випадку прострочення строків оплати, визначених в п. 5 даного Додатку, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 25 % з першого дня протермінування, від суми заборгованості станом на момент підписання Додатку № 13/1 до Договору поставки № В7-08/19 ЖТ-ПШ від 18.09.2018, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.

З розрахунку позивача (а.с. 11) видно, що штраф позивачем розраховано, виходячи з 25 % розміру суми боргу, що існувала у відповідача на момент звернення до суду.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим, а вимога правомірною.

Пеню позивачем нараховано за період з 02.11.2019 по 01.12.2019 на суму простроченої заборгованості 259965,83грн, яка склала 6623,79грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, отже вимога про стягнення з відповідача 6623,79грн пені є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 23916,86грн відсотків за користування товарним кредитом, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу приписів частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

За умовами укладеного між сторонами договору сторони дійшли згоди, що товар поставлено на умовах товарного кредиту, який складає 0,1% від суми поставленого товару покупцю за кожен день користування товарним кредитом. Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається 01.09.2019. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється до моменту повної оплати придбаного покупцем товару.

За розрахунком позивача (а.с.11) відсотки за користування товарним кредитом нараховано у розмірі 0,1% від суми заборгованості (259965,83грн) за період з 01.09.2019 по 02.12.2019, які склали 23916,86грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що розрахунок відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованим та арифметично вірним, отже вимога про стягнення з відповідача 23916,86грн. відсотків є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 6623,79грн 36% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7 додатку № 13/1 від 16.08.2019 до договору сторони погодили, що в разі прострочення строків оплати, визначених в п. 5 даного Додатку, покупець сплачує продавцю 36 відсотків річних.

З розрахунку позивача (а.с.11) убачається, що позивачем 36% річних нараховано за період з 02.11.2019 по 01.12.2019 на суму простроченої заборгованості 259965,83 грн., які склали 7692,14 грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що він є правомірним, арифметично правильним, відтак вимога про стягнення 7692,14грн 36% річних підлягає задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України обумовлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Мотивуючи підстави для зменшення неустойки відповідач вказує, що через несприятливі погодні умови та значну вартість фактичних витрат, які необхідні на оренду та заправку сільськогосподарської техніки, оплату праці по збору врожаю, відповідачем не був зібраний урожай , що у подальшому завадило отримати прибуток та належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання перед контрагентами та негативно вплинуло на процес підприємницької діяльності.

Однак відповідач в обґрунтування заявленого клопотання щодо зменшення неустойки не надав жодних належних та допустимих доказів щодо наявності виключних обставин, які б давали підстави для зменшення розміру неустойки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки є безпідставним та необґрунтованим, тому суд відмовляє в його задоволенні.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 363190,08грн, з яких: 259965,83грн - заборгованість, 64991,46грн - штраф, 6623,79грн - пеня, 23916,86грн - відсотки за користування товарним кредитом, 7692,14грн - 36 % річних.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесник" Агро" (03062, м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок67, корпус 2, офіс 4, код ЄДРПОУ 40619180)

на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" ( 31200, Хмельницька область, м.Волочинськ, вулд. Котляревського,7, код ЄДРПОУ 37993500)

259965,83 грн заборгованості;

- 64991,46 грн штрафу;

- 6623,79 грн пені;

- 7692,14 грн 36 % річних;

- 23916,86 грн. відсотків за користування товарним кредитом;

- 5447,85 грн судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.03.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу ТОВ "Вітагро Партнер" ( 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд.7) (рек. з пов)

3- відповідачу ( 03062, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, буд. 67 корпус 2, офіс 4) ( рек. з пов)

4- відповідачу ( 12725, Житомирська область, Баранівський район, смт. Мар`янівка, вул. Романівська, буд. 6 ( рек. з пов)