Рішення

від 16.03.2020 по справі 908/3519/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/14/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 Справа № 908/3519/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра , 21007, м. Вінниця, вул. П. Запорожця, 20А/132

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Евіта , 69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, буд.7, кв. 57

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Бредіхін Ю.Ю., довіреність № 1/20 від 02.01.2019;

від відповідача: Деревянко Д.В., довіреність № б/н від 20.02.2019.

Суть спору

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра» , м. Вінниця до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Евіта» , м. Запоріжжя про стягнення неустойки за неповернення орендованого майна за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 в розмірі 73 620,00 грн.

Разом з позовними вимогами, позивачем заявлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/3519/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 17.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3519/19, присвоєно справі номер провадження 15/14/20. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 05.02.2020.

Ухвалою суду від 05.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.02.2020.

В судовому засіданні 27.02.2020 оголошено перерву до 16.03.2020.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення площею 409,1 кв.м від 01.03.2002, який був укладений між попереднім власником вказаного нерухомого майна (ЗКБУ Машбуд ) та відповідачем - ТОВ «Евіта» . На даний час ТОВ «Багіра» є власником адміністративної будівлі площею 409,1 кв.м, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2. Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 у справі № 908/2367/17 розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 року. Вказане рішення суду набуло законної сили 06.06.2018. Відповідачем вказане рішення суду не виконується, орендоване приміщення власнику не повернуто. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 611, 626, 785 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України та просив суд стягнути з відповідача неустойку за неповернення орендованого майна у розмірі 73 620,00 грн.

03.02.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 31.01.2020 в якій зазначив, що період прострочки боржника з 06.06.2018 по 26.12.2019 складає 568 календарних днів. Сума заборгованості розрахована за такою формулою: кількість днів х на вартість оренди за день х 2 (вимога ч. 2 ст. 785 ЦК України) і складає: 568 * 65,97 * 2 = 74 941,92 грн.

Заява позивача про збільшення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду. Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за неповернення орендованого майна за період з 06.06.2018 по 26.12.2019 у розмірі 74 941,92 грн.

В судовому засіданні 16.03.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові б/н від 18.12.2019, заяві про збільшення позовних вимог б/н від 31.01.2020.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві б/н від 04.02.2020, в обґрунтування заперечень зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.08.2019 по справі № 908/517/19, залишеним в силі Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019, вже було відмовлено ТОВ Багіра у задоволенні позовних вимог про стягнення, в тому числі і з ТОВ Евіта , неустойки за неповернення орендованого майна у розмірі 37 129,04 грн, за період з червня 2018 по лютий 2019. Таким чином, провадження по справі в частині позовних вимог щодо стягнення неустойки за неповернення орендованого майна за період з червня 2018 по лютий 2019 підлягає закриттю на підставі п. 3 ст. 231 та п. п. 2) ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2017 по справі № 908/1892/16, що набрало законної сили згідно ЄДР судових рішень 29.12.2017, встановлено що положеннями п. 4.9. договору оренди сторонами узгоджено, що по закінченню строку дії договору чи при його достроковому розірванні орендар передає орендодавцю приміщення протягом 30 днів після компенсації орендодавцем вартості капітального ремонту, реконструкцій орендованих приміщень. Згідно даного Акту приймання передачі виконаних робіт ТОВ Евіта здала, а ЗКБУ Машбуд прийняв роботи по капітальному ремонту приміщень, що є предметом договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 всього на суму 24 870,00 доларів США. Дана сума повинна бути повністю компенсована орендарю в разі дострокового розірвання договору оренди нежитлового приміщення №0301-01 від 01.03.2002 в національній валюті України за курсом НБУ на момент проведення такої компенсації. Таким чином, з 04.06.2018 (з моменту набрання чинності судовим рішенням про розірвання договору оренди) у ТОВ Багіра , як орендодавця по договору оренди №0301-01 від 01.03.2002, виникло грошове зобов`язання з компенсації вартості робіт з капітальному ремонту приміщень, що були предметом оренди, на суму 24 870,00 доларів США. Сторони договору № 0301-01 від 01.03.200 в п. 4.9 узгодили, що при його достроковому розірванні орендар (ТОВ Евіта ) передає орендодавцю (ТОВ Багіра ) приміщення протягом 30 днів після компенсації орендодавцем вартості капітального ремонту, реконструкцій орендованих приміщень. Таким чином, ТОВ Евіта зобов`язано передати ТОВ Багіра орендовані приміщення тільки після спливу 30-тиденного терміну з моменту повної сплати суми компенсації. На думку відповідача, до цього терміну у ТОВ Багіра відсутні будь-які правові підстави для стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, оскільки таке прострочення на даний час просто відсутнє.

06.03.2020 до суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг .

В судому засіданні 16.03.2020 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази суд установив наступне.

01.03.2002 між Запорізьким колективним будівельним управлінням «Машбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евіта» (відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає орендарю нежитлове приміщення в адміністративній будівлі за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 загальною площею 409,1 кв.м, з прилеглими територіями (коридори, холи, санвузли) для використання в службових цілях, визначених статутом або іншим реєстраційним документом орендаря.

Відповідно до п. 5.1. договору сума орендної плати складає 5 (п`ять) гривень за один квадратний метр. Розмір орендної плати підлягає коригуванню під час внесення чергових платежів з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Як зазначено позивачем та вбачається судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Багіра» є власником адміністративної будівлі в цілому, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, за ТОВ «Багіра» на підставі договору купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003, згідно витягу № 3558643 про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно - нежитлову адміністративну будівлю. Згідно з інформаційною довідкою № 117304756 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка сформована 16.03.2018, 26.11.2012 внесено запис про реєстрацію прав власності ТОВ «Багіра» на нежитлову будівлю літ. А-3 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2; підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 у справі № 908/2367/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2018 розірвано договір оренди від 01.03.2002 № 0301-01 нежитлових приміщень, загальною площею 409,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Евіта та Запорізьким колективним управлінням будівництва Машбуд . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Евіта на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра суму 1600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.08.2019 у справі № 908/517/19 задоволено частково позов ТОВ Багіра до ТОВ Евіта . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Евіта на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра 49 550,38 грн заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення площею від 01.03.2002 за період з березня 2017 по лютий 2019, 439,77 грн інфляційних втрат, 1050,21 грн судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/517/19, 04.12.2019 видано відповідний наказ.

26.12.2019 Приватним виконавцем Хохловим Кирилом Костянтиновичем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, виконавче провадження № 60912124. Вказаною постановою описано майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Евіта та перебуває за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги буд. 2, встановлено обмеження права користування ним: відчужувати, розтрачати, користуватися.

Предметом спору у даній справі є стягнення неустойки, передбаченою ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу Украйни у розмірі 74 941,92 грн за неповернення орендованого майна за період з 06.06.2018 по 26.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Передбачені ст. 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Матеріали справи містять постанову приватного виконавця від 26.12.2019 ВП № 60912124, п. п. 2, 3 якої встановлено, що на описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним:відчужувати, розтрачати, користуватися; призначити відповідальним зберігачем керівника ЗФ ДП Сетам Тусаєва Сергія В`ячеславовича.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Основне зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату на користь позивача за весь час фактичного користування орендованим майном, яке виникло з договору оренди, зберігається до моменту повернення об`єкта оренди позивачу, що пов`язується з фактом підписання акта приймання-передачі між сторонами договору оренди (позивачем і відповідачем).

На відміну від неустойки, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, що є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до якої необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України, обов`язок щодо сплати орендарем орендної плати за користування орендованим майном, в тому числі після спливу строку дії договору оренди, не залежить від встановлення вини у діях орендаря щодо несвоєчасного повернення об`єкта оренди за наслідком розірвання договору оренди. Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Предметом спору у даній справі є стягнення неустойки, передбаченою ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу Украйни у розмірі 74 941,92 грн за неповернення орендованого майна за період з 06.06.2018 по 26.12.2019.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2019 у справі № 908/517/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Евіта на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра 49 550,38 грн заборгованості зі сплати орендних платежів на підставі договору оренди від 01.03.2002 № 0301-01 за період березень 2017 року по лютий 2019 року.

Договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 розірвано у судовому порядку, та рішення у справі № 908/2367/17 набуло законної сили 06.06.2018.

Суд вважає, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 06.06.2018 по лютий 2019 року є безпідставним, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Розрахунок орендної плати, яка входить до періоду стягнення неустойки за неповернення орендованого майна: червень 2018 року (2045 грн/30 днів х 24 дня (з 07 червеня 2018 року) = 1636,00 грн) + липень 2018 року по лютий 2019 року (2045,00 грн + 2045,00 грн + 2083,86 грн + 2079,77 грн + 2073,63 грн + 2061,36 грн + 2065,45 грн) + (2065,45 грн/31 день х 25 днів (грудень 2019 року) = 1665,69 грн) = 17 755,76 грн. (Розмір щомісячної орендної плати взято із розрахунку суми заборгованості наведеної у справі № 908/517/19).

Різниця між заявленою до стягнення неустойкою 74 941,92 грн та стягнутою орендною платою 17 755,76 грн, становить 57 186,16 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за оренду за період з 06.06.2018 по 26.12.2019, суд визнав його частково обґрунтованим у сумі 57 186,16 грн, а саме в частині стягнення вказаної плати без урахування стягнутої орендної плати за період, що збігається.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення неустойки за період червень 2018 - лютий 2019 у розмірі 17 755,76 грн.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п. п. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки стягнення подвійної орендної плати по своїй суті не відноситися ні до штрафу, ні до пені, а тому на неї не може розповсюджуватися спеціальна позовна давність в один рік в розумінні ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідачів Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю Евіта у справі № 908/517/19 солідарно неустойки, у зв`язку з неповерненням нежитлового приміщення судом було зазначено про те, що позивачем не доведено суду законності виникнення саме солідарного зобов`язання відповідачів перед позивачем. Спільний розгляд таких вимог не створив солідарного обов`язку для відповідачів. Ненадання доказів, які підтверджують виникнення солідарного обов`язку стало відсутністю підстав для задоволення даної вимоги.

Під час розгляду даної справи, позивачем частково доведено та підтверджено право на стягнення з відповідача подвійної орендної плати за неповернення орендованого майна. Розглянуті спори у справі № 908/517/19 та у цій справі не є аналогічними за відсутності солідарного стягнення з урахуванням наведеного.

Спірне питання щодо компенсації орендодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю Багіра вартості капітального ремонту, реконструкції орендованих приміщень може бути предметом розгляду спору в суді, за умови подання Товариством з обмеженою відповідальністю Евіта відповідного позову до суду, однак не є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували у повному обсязі заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність підстав для стягнення неустойки.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Евіта (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 7, кв. 57; ідентифікаційний код юридичної особи 31540037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра (21007, м. Вінниця, вул. Петра Запорожця, 20А/132; ідентифікаційний код юридичної особи 32297581) суму неустойки за неповернення орендованого майна за період з 06.06.2018 по 26.12.2019 у розмірі 57 186,16 грн (п`ятдесят сім тисяч сто вісімдесят шість гривень 16 коп.), судовий збір в розмірі 1465,86 грн (одна тисяча чотириста шістдесят п`ять гривень 86 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення неустойки у розмірі 17 755,76 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 23 березня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов