Рішення

від 23.03.2020 по справі 922/4232/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4232/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання - Казмерчук М.Т.

за участю представників учасників судового процесу:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЛІЛЬ , м. Харків,

про стягнення 201 565,26 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 201 565,26 грн.

26 грудня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/4232/19 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 20 січня 2020 року. 20 січня 2020 року до суду, через канцелярію, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1294 від 20 січня 2020 року) із доданими до нього документами. 20 січня 2020 року постановлено протокольні ухвали суду про долучення відзиву відповідача до матеріалів справи; задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання з призначенням підготовчого засідання на 03 лютого 2020 року. 27 січня 2020 року, позивачем, в порядку статей 42 та 166 Господарського процесуального кодексу України, скеровано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 1940 від 27 січня 2020 року). 03 лютого 2020 року, протокольними ухвалами суду, долучено до матеріалів справи відповідь на відзив позивача; долучено до матеріалів справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відмовлено у його задоволенні; встановлено строк відповідачу на подання заперечень до 12 лютого 2020 року (включно); відкладено підготовче засідання на 17 лютого 2020 року. 12 лютого 2020 року відповідачем скеровано до матеріалів справи заперечення (вх. № 3732) та 14 лютого 2020 року подано клопотання, у якому останній просить суд долучити до матеріалів справи документи та відкласти розгляд даної господарської справи на більш пізніший термін (вх. № 3901). 17 лютого 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено без розгляду подані відповідачем документи за клопотанням (вх. № 3901 від 14 лютого 2020 року) та протокольними ухвалами суду долучено заперечення до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, із визначення дати судового засідання по розгляду справи по суті на 24 лютого 2020 року. 24 лютого 2020 року суд розпочав розгляд справи по суті і протокольною ухвалою оголосив перерву в засіданні суду до 02 березня 2020 року. 02 березня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 5390), у якій останній просить суд поновити Харківській міській раді пропущений процесуальний строк, встановлений законодавством, для збільшення розміру позовних вимог та читати пункт 2 прохальної частини позовної заяви у даній господарській справі у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 235 818,66 грн.". Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2020 року відмовлено позивачу у прийнятті до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 5390) та протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 16 березня 2020 року. 16 березня 2020 року, протокольною ухвалою, оголошено перерву в судовому засіданні до 23 березня 2020 року. 18 березня 2020 року, телефонограмами, учасники даної господарської справи були повідомлені про не обов`язковість явки у судове засідання. 19 березня 2020 року відповідачем направлено до суду промову (заключне слово)(вх. № 7106), в порядку статті 218 Господарського процесуального кодексу України. 23 березня 2020 року позивач скерував до матеріалів справи клопотання (вх. № 7246) з проханням проводити судове засідання за відсутності представника Харківської міської ради. 23 березня 2020 року, протокольною ухвалою суду, долучено до матеріалів справи промову (заключне слово) відповідача та клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке задоволено судом. 23 березня 2020 року у судовому засіданні суд проголосив про постановлення рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 листопада 2019 року № 190695718: право власності на нежитлові будівлі літ Б-1 , загальною площею 1233,7 кв. м. по вул. Достаєвського, будинок 5 з 22 грудня 2016 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енліль" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1746, виданий 22 грудня 2016 року.

14 листопада 2019 року, на підставі рішення 29 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21 серпня 2019 року № 1698/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд", між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енліль" укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 6310138800:06:058:0016, яка розташована м. Харків, вул. Достоєвського, 5.

В позовній заяві позивач помилко вказав підставу укладення вище вказаного договору оренди - рішення Харківської міської ради від 19 квітня 2017 року № 608/17 (а.с. 5, том 1).

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 28 листопада 2019 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач з 22 грудня 2016 року по 21 листопада 2019 року використовував земельну ділянку площею 0,2327 га (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі "Б-1" по вул. Достоєвського, 5 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Як вказує позивач, відповідач у період з 22 грудня 2016 року по 21 листопада 2019 року не сплачував грошові кошти у формі орендної плати за користування земельною ділянкою плату у встановленому актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 0,2327 га (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) по вул. Достоєвського, 5 у м. Харкові, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та враховуючи використання відповідачем даної земельної ділянки за відсутності виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які повинен був сплачувати в якості орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом відповідача про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Достоєвського, 5 у м. Харкові за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2019 року..

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що позивачем невірно розраховано суму до стягнення, оскільки з 01 січня 2017 року по 17 квітня 2019 року цільове призначення земельної ділянки комунальної власності площею 0,2327 га (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) по вул. Достоєвського, 5 у м. Харкові для "будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" код КВЦПЗ - (03.15) та за нормами Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України від 25 листопада 2016 року, коефіцієнт функціонального використання даної земельної ділянки встановлений на рівні 0,7. Однак, у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02 липня 2019 року № 1100/0/45-19 нормативно грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 2 055 206, 00 грн., розрахована з урахуванням Кф - коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки на рівні 1,2 із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частини 1 статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частинами1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 цього Кодексу).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач є власником нежитлової будівлі літ Б-1 , загальною площею 1233,7 кв. м. по вул. Достаєвського, будинок 5 у місті Харкові з 22 грудня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1746, виданий 22 грудня 2016 року.

Докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою в період з 22 грудня 2016 року (дата набуття нерухомого майна) по 21 листопада 2019 року, зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого факту користування спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та без сплати орендної плати і не залежить від того, чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт формування спірної земельної ділянки площею 0,2327 по вул . Достоєвського, 5 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) як об`єкта цивільних прав з відповідною площею, межами та кадастровим номером підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0003734222019 від 13.09.2019 року та сторонами не заперечується.

Оскільки, земельна ділянка по вул. Достоєвського, будинок 5 у місті Харкові сформована як об`єкт цивільних прав, позивачем розраховано розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою, саме на сформовану земельну ділянку площею 2327 кв. м.

Згідно зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотриманні Харківською міською радою коштів від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття "майно, на яке особа цілком виправдано очікувала", право на яке підлягає захисту.

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд зазначає наступне.

У розумінні абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель та ст. 289 ПК України основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Згідно частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно даних Державного земельного кадастру, які містяться у відповідних витягах, спірна земельна ділянка по вул. Достоєвського, будинок 5 у м. Харкові відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За сформованим Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02 липня 2019 року № 1100/0/45-19 спірна земельна ділянка відноситься за категорією земель - до земель житлової та громадської забудови із цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості із коефіцієнтом Кф - 1.2.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у формі орендної плати розраховано позивачем виходячи із вище визначених даних (а. с. 32 - 34, том 1). При цьому, суд зауважує, що позивач не змінював жодну складову вихідних даних у розрахунках за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2019 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, рішенням 12 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19 квітня 2017 року № 608/17 "Про надання юридичним та фізичним особам ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" відповідачу змінено вид використання земельної ділянки площею 0,2327 га (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) з "для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (фруктосховище) на "для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (склад) та вирішено надати в оренду до 30 квітня 2022 року земельну ділянку , що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,2327 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (склад) по вул. Достоєвського, 5.

Рішенням 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19 рудня 2018 року № 1369/18 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" надано відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,2327 га (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) для зміни цільового призначення з "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" на "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" зі зміною категорії землі на "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (виробничого призначення) по вул. Достоєвського, 5.

Рішенням 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17 квітня 2019 року № 1547/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" відповідачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,2327 га (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) зі зміною цільового призначення з "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" на "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" зі зміною категорії землі на "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (виробничого призначення) по вул. Достоєвського, 5 та змінено цільове призначення земельної ділянки комунальної власності площею 0,2327 га (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) на "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" зі зміною категорії землі на "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (виробничого призначення) по вул. Достоєвського, 5.

Рішенням 29 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21 серпня 2019 року № 1698/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" вирішено надати відповідачу в оренду строком до 01 вересня 2024 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,2327 га (кадастровий номер 6310138800:06:058:0016) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (виробничого призначення) по вул. Достоєвського, 5.

При визначенні нормативно-грошової оцінки землі необхідно застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі, а не коефіцієнт функціонального призначення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у Постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 808/2359/13-а.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який застосовується з 01 січня 2017 року у відповідності до розділу II вказаного Порядку при визначенні нормативної грошової оцінки використовується, зокрема, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф). Відповідно до додатку 1 до вказаного Порядку до земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, до яких відносилась спірна земельна ділянка до 17 квітня 2019 року встановлений коефіцієнт функціонального використання у розмірі 0,7.

З огляду на те, що розрахунок безпідставно збережених коштів має відповідати нормативній грошовій оцінки, яка зроблена у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунку в період з 01 січня 2017 року по 17 квітня 2019 року суми безпідставно збережених коштів на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1100/0/45-19 від 02 липня 2019 року, у якому встановлено коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки у розмірі 1,2, який не відповідає коефіцієнту функціонального використання до земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, до яких відносилась спірна земельна ділянка до 17 квітня 2019 року (дата прийняття рішення Харківської міської ради, яким змінено цільове призначення земельної ділянки).

Судом першої інстанції на підставі наданих доказів встановлено та позивачем не спростовано, що спірна земельна ділянка в період з 01 січня 2017 року по 16 квітня 2019 року (включно) належала до категорії земель з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови із коефіцієнту функціонального використання у розмірі 0,7.

Застосування при розрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів за період з 01 січня 2017 року по 16 квітня 2019 року (включно) коефіцієнту функціонального використання у розмірі 1,2 призведе до необґрунтовано завищених очікувань позивача щодо суми коштів, які б він мав отримувати від надання в оренду вказаної земельної ділянки.

За розрахунком суду, зробленому на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики № 489 від 25 листопада 2016 року "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777, із змінами, внесеними наказом Мінагрополітики № 162 від 27 березня 2018 року, алгоритмічно та арифметично правильний розрахунок суми безпідставно одержаних грошових коштів у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2019 року становить 122 966, 37 грн. (за 2017 рік сума становить 32 273,01 грн., за 2018 рік сума становить 32 273,01 грн. та за 2019 рік становить 58 420,35 грн.).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" (61124, місто Харків, вул. Матросова, будинок 9, ідентифікаційний код юридичної особи 33818784) на користь Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 122 966,37 грн. та 1 844,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "25" березня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/4232/19