Рішення

від 11.03.2020 по справі 291/591/19

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/591/19

2/291/22/20

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2020 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Підгорної А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Ковтун Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ружинський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західне Міжрегіональне Управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький)

про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментам в сумі 67728.97 грн., за період з 01.02.2012 року по 31.12.2018 року на користь ОСОБА_2 згідно виконавчого листа №2-432/2009 року виданого 18.12.2009 року Ружинським районним судом Житомирської області про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на утримання дітей:сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення Ружинського районног області від 14.12.2009р. з нього було стягнуто на користь відповідачки, ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, в розмірі 1\3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку на кожного і до досягнення повноліття. Згідно даного рішення було видано виконавчий лист, по якому сплату аліментів він здійснював своєчасно і в повному обсязі, заборгованості не існувало. 23.01.2012 року відповідачка в добровільному порядку відізвала виконавчий лист, оскільки претензій щодо надання коштів на утримання дітей до нього не було, так як на день відкликання виконавчого листа вони проживали спільно з ОСОБА_2 та синами як сім`я, та будь-якого конфлікту, щодо утримання дітей в них не виникало. Так протягом всього часу він як батько добросовісно надавав кошти на їх матеріальне забезпечення в повному обсязі. За таких обставин, відповідачка його запевнила, що не буде пред`являти виконавчий лист про стягнення аліментів до виконання,

оскільки вони проживали разом, однією сім`єю, і всі зароблені кошти він віддавав дружині на забезпечення сім`ї та утримання дітей. Крім того, він самостійно купував для синів одяг, іграшки, предмети гігієни, солодощі та інші речі необхідні для нормальної життєдіяльності дітей, сплачував за комунальні послуги, за дитячий садочок, який відвідує син ОСОБА_7 ,здійснюю оплату за навчання сина ОСОБА_3 в коледжі та проживання його в гуртожитку, надавав йому кому кошти на особисті потреби, шляхом перерахування грошей на картковий рахунок.

06.10.2018р. ОСОБА_2 з дітьми переїхала проживати в с.Бисткик Ружинського району до своєї матері, з того часу вони перестали разом проживати та припинили шлюбно - сімейні відносини. Після чого він отримав виклик до державного виконавця, де повідомили що він має заборгованість по сплаті аліментів за весь час їхнього проживання з колишньою дружиною та дітьми. Відповідач будь-яких претензій щодо неотримання аліментів до нього не мала. В той же час, 17.01.2019 року остання подала до Ружинського районного відділу державної виконавчої служби заяву про прийняття на примусове виконання виконавчий лист №2-432 від 18.12.2009р. про стягнення аліментів з нього в розмірі 1\4 частини з всіх видів заробітку на неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 23.01.2012р.

Постановою старшого державного виконавця Ружинського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській обл. Гладишко В.М. від 18.01.2019р. відкрито виконавче провадження про стягнення з нього в розмірі 1\4 частини з всіх видів заробітку на неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і до його повноліття. Постановою того ж старшого державного виконавця від 01.03.2019р. звернуто стягнення на його доходи шляхом здійснення відрахування у розмірі 1\4 частини заробітної плати щомісячно, після утримання податків, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.01.2019р. та провести відрахування боргу по аліментах загальною сумою 67728,97 грн., утримуючи заборгованість у розмірі 50% заробітної плати, починаючи з 01.03.2019р. Враховуючи той факт, що за період, коли син, ОСОБА_3 проживав разом із ним і перебував на повному його матеріальному утриманні, йому нарахована заборгованість по аліментам в сумі 67 728,97 грн., є обставиною, що має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості. Крім того, на час подання позову до суду його попереджено про звільнення з роботи з 27.05.2019р., в зв`язку з скороченням посадової особи. Також зазначає, що заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 нараховано з 01.02.2012р. в розмірі 1\4 частини його доходів на підставі виконавчого документа виданного згідно рішення Ружинського районного суду від 14.12.2009р. В той же час, вказаним рішенням суду не визначено розмір частки, який слід з нього стягувати на утримання сина ОСОБА_3 . Будь яке рішення суду щодо стягнення з нього аліментів в розмірі 1\4 частини його доходів на утримання сина ОСОБА_3 відсутнє.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, які викладені у позовній заяві, також пояснив, що не згоден з сумою заборгованості нарахованою виконавцем, та незрозуміло як проводилось нарахування.

Відповідачка ву судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та просила відмовити у їх задоволенні з наступних підстав. Так відповідачка підтвердила, що дійсно рішенням Ружинського районног області від 14.12.2009р. з позивача було стягнуто на її користь на утримання малолітніх дітей аліменти в розмірі 1/3 від заробітку, які відповідно отриманого виконавчого листа вона отримувала, а потім з початку 2012 року почали проживати разом, заявою вона виконавчий лист відкликала, в цьому році у них народився третій син, ОСОБА_7 , але не погоджується з тим, що позивач каже, що вона і їх діти повністю були на його утриманні. Так після народження третьої дитини їй було виплачено 100000грн. допомоги по народженню, та отримувала допомогу по догляду за дитиною до шести років, також була зареєстрована приватним підприємцем. Крім того, коли поверталась до позивача жити, то привела від мами корову і завела господарство. А тому є рішення суду про стягнення аліментів, а тому необхідно його виконувати, так як відповідач добровільно не надавав фінансової допомоги. Коли діти зверталися до нього за допомогою, в нього завжди була одна відповідь , що у них є мати, нехай вона надає кошти. Позивачу говорила неодноразово, що стягнення аліментів призупинено, але не відмінено і якщо не буде надавати грошової допомоги, то стягнення аліментів відновить. На той час відкликала виконавчий лист про стягнення аліментів, так як позивач пообіцяв їй надавати добровільно кошти тому, що йому було соромно, незручно, що з нього стягують аліменти і при цьому живуть разом. 06.10.2018 року позивач її разом з дітьми виставив за ворота, при цьому замикнувши погріб, хату, ворота, в чому були, в тому і пішли, а тому змушена була відновила стягнення аліментів. Рішення суду було про стягнення аліментів в розмірі 1/3, коли на той час було двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_4 став повнолітнім то їй у ВДВС пояснили, що не можуть стягувати на 1 дитину 1/3, а можуть стягувати тільки ?, а потім ще було стягнення аліментів у розмірі ? на молодшого сина ОСОБА_7 . Коли родилась третя дитина , наша сім`я отримала статус багатодітної, а тому фактично жили за кошти дітей, за комунунальні послуги платили 50 % і плюс до цього отримували пільги, вели разом господарство з позивачем. За послуги позивач не платив, а платила вона особисто тому, що він говорив, що живем в хаті його матері і повинні платити за це. Позивач навіть, купивши антену до телебачення, не дозволяв дивитися його дітям, аргументуючи це тим, що за нього треба платити а тому дітям провела інтернет окремо. Кожного місяця отримувала 1420 грн. на ОСОБА_7 до шісти років, а також вела свій особистий бізнес і мала додаткові кошти. Так як була корова, яку дала мати, переробляла молочне в товар і кожного тижня з цього мала 700-800 грн.. 900 грн. позивач платив за навчання ОСОБА_3 , вона змусила його платити, за гуртожиток сама платила, він за весь час надав тільки 2000 на гуртожиток.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав пояснення наданні відповідачкою, та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на не доведення позивачем належними та допустимими доказами підставності позовних вимог, вважає що зазначений позов було подано з метою ухилення від сплати аліментів. В подальшому в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що 2019 році від стягувачки надійшла заява про прийняття виконавчого документа про стягнення аліментів в розмірі 1/3 на двох дітей, а до того момента як стягувачка пред`явила документи то вже було стягнення на одну дитину, але не менше 30 % відсотків щомісячно на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття

18.01.2019 року було відкрито виконавче провадження, доведено сторін до відома про відкриття провадження постановою і здійснено виклик боржника , щоб він з`явився до ВДВС Коли виконавчий лист був пред`явлений, то на листі була відмітка державного виконавця, що аліменти були утримані по 23.01.2012 року, стягувачка просить стягувати аліменти та заборгованість з 23.01.2012 року, але на той час заборгованості небуло. Почала нараховувати аліменти з дати, яка була вказана у викиконавчому листі з 23.01.2012 року. В 2015 році боржник почав працювати, тобто, є довідки про його заробітну плату та з якого періоду він почав працювати, почав працювати з 15.07.2015 року . В цей період нараховувались аліменти з заробобітної плати боржника, а до цього 30 % відсотків згідно прожиткового мінімума на дитину відповідного віку згідно розміру прожиткового з 2012 по 2015 рік. На 01.01.2019 рік в боржника була заборгованість в сумі 67728,92 грн., але за два місяці, січень і лютий, просила підприємство зробити нарахування боргу, так як не було інформації про його зарплату. По 23.01.2012 були утримано аліменти,у зв`язку з написанням стягувачкою відповідної заяви. Так як син боржника став повнолітнім, то стягнення аліментів припинилися , а стягується тільки заборгованість, боржник погашає борг на даний момент. Сума ,яку ставить позивач, змінилася.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні предявленого позову належить відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2009 року, з ОСОБА_1 , в користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки всіх видів доходу, заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму, щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 04 грудня 2009 року і до досягнення дітьми повнолітгя.

Постановою державного виконавця від 18.01.2019 року було відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, починаючи з 23.01.2012р. Відповідно довідки-розрахунку від 28.02.2019р., за період з 23.01.2012р. по 01.01.2019р. у ОСОБА_1 існує заборгованість із сплати аліментів у сумі 67728.97 грн.

Встановлено, що визнаючи в цілому свій обов`язок до сплати аліментів, ОСОБА_1 вважає наявною підставу для звільнення його від сплати аліментів - спільне проживання сторін за період, внесений у строк заборгованості.

Суд вважає, що предметом позову може бути самостійна матеріально-правова вимога позивача до відповідача про захист порушеного, невизнаного чи оспореного права або інтересу, яка повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. В свою чергу, позивачем пред`явлено вимогу про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам з посиланням на те, що визначений розмір заборгованості не відповідає дійсності та є значно меншим, враховуючи наведені ним вище обставини.

Отже, фактично, позивач оспорює розмір заборгованості по аліментам, яка є в розумінні змісту позовної заяви - самостійною матеріально-правовою вимогою, оскільки існує спір про розмір такої заборгованості, однак, позивач позовних вимог про обчислення розміру заборгованості по аліментам не заявляв, а тому звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, щодо розміру якої у нього існує спір з Державною виконавчою службою та відповідачем - суд позбавлений можливості.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 166 та ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей .

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Посилання позивача на ч.3 ст.197 Сімейного кодексу України - як на підставу звільнення від сплати заборгованості по аліментах - суд не може прийняти до уваги, оскільки, вищевказану норму було виключено на підставі Закону №1404-VIII від 02.06.2016р.

Вирішуючи вимоги позивача про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, що утворилася з в період з 23.01.2012 року по 01.01.2019р., суд виходить з положень ч.2 ст.197 СК України, згідно яких за позовом платника аліментів, суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Тобто, в розумінні цих положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає.

Дійсно, вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Позивачу було достеменно відомо, що рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 14.12.2009 року з нього були стягнуті аліменти на користь його неповнолітніхо синів в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно починаючи з 04.12.2009 року та до досягнення дітьми повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач не був позбавлений можливості сплачувати аліменти не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, проте, в протиріч навіть цього, він не сплачував аліменти взагалі тривалий час, знаючи про зміну економічної ситуації в країні та збільшення розміру прожиткового мінімуму.

Особисті відносини батьків, як то звернення до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання, поділ майна подружжя, випадкові періоди спільного проживання батьків - за період наявної заборгованості по сплаті аліментів - не може ставитись в залежність від належного матеріального забезпечення дитини, яка потребує матеріальної допомоги, а батько є працездатною особою та має можливість надавати відповідну матеріальну допомогу у розмірах, встановлених законом. При цьому, місце проживання дітей, визначене - разом із матір`ю, на користь якої й були стягнуті аліменти - не змінювалось й інших судових рішень з цього приводу постановлено не було.

Отже, зазначені позивачем у позовній заяві та у судовому засіданні доводи - не можуть розцінюватись судом як обставина, що має істотне значення, тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд не находить.

Посилання позивача в позовній заяві на письмові покази свідків, суд не може взяти до уваги, так клопотання про допит даних осіб в якості свідків в судовому засіданні не було заявлено

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору на користь позивача не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.3,12,13,77,81,141,259,263-266,268 ЦПК України, суд,=

,

-

В И Р І Ш И В

:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Ружинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області про звільнення від сплати заборгованості по аліментам - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено до 20.03.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.к. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 і.к. НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн. (Одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення по справі.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання13601, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 ;

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ружинський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західне Міжрегіональне Управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький): 13600, Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.О.Бурди, буд.32, код ЄРДПОУ 34767055.

.

.

Суддя О. В. Митюк.