Рішення

від 25.03.2020 по справі 924/215/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2020 р. Справа № 924/215/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 337

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор", м. Хмельницький

про стягнення заборгованості у розмірі 8383,79 грн., з яких 5452,98 грн. пеня, 1067,25 грн. 3% річних, 1863,65 грн. інфляційні втрати,

представники сторін: не з`явилися.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.03.2020р. відкрито провадження у справі № 924/215/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор" 5452,98 грн. пені, 1067,25 грн. 3% річних, 1863,65 грн. інфляційних втрат на підставі договору постачання природного газу № 1192/1718-ТЕ-34 від 21.09.2017р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 321065,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. договору. Окремо позивач звертає увагу суду, що п. 10.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Як на правову підставу позову, позивач посилається на положення ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 ГК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив суд розглядати справу без представників сторін.

Представником відповідача надано суду відзив на позов від 16.03.2020р., у якому зазначає, зокрема, що не погоджується з позовними вимогами акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор" є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Крім того, у відзиві вказано, що відповідач отримав природний газ виключно для подальшої реалізації для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а не для власних потреб. Також відповідач звертає увагу, що порушення строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, а внаслідок заборгованості населення за спожиті послуги теплопостачання та невчасне надання субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

Також у клопотанні від 16.03.2020р. представник відповідача просить суд в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшити розмір інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій на 80% у зв`язку з скрутним фінансовим становищем, враховуючи повну оплату заборгованості, недоведеність понесення збитків позивачем внаслідок прострочення оплати, а також у зв`язку з тим, що заборгованість виникла не з вини відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин суду не повідомив. За змістом ч. 3 статті 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

21.09.2017р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Транзистор" (споживач) на підставі, зокрема, Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017р. № 187, укладено договір постачання природного газу № 1192/1718-ТЕ-34 від 21.09.2017р., відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору (в редакції додаткових угод №№ 2-5, від 06.04.2018р., від 06.06.2018р., від 08.08.2018р., 07.09.2018р.) зазначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. (включно) природний газ в тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень - 4,000 тис. куб. метрів, листопад - 12,000 тис. куб. метрів, грудень - 16,000 тис. куб. метрів, січень - 16,000 тис. куб. метрів, лютий - 16,000 тис. куб. метрів, березень - 13,000 тис. куб. метрів, квітень - до 1,000 тис. куб. метрів, травень - до 1,000 тис. куб. метрів, червень - до 1,000 тис. куб. метрів, липень - до 1,000 тис. куб. метрів, серпень - до 1,000 тис. куб. метрів, вересень - до 1,000 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7. цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

Згідно п. 2.5. договору у разі коли протягом дії договору у споживача в окремих точках комерційного обліку з`являється інший постачальник/постачальники природного газу, споживач зобов`язаний не менше ніж за 15 днів письмово повідомити про це постачальника, зазначивши в листі ЕІС - коди точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу за цим договором та внести відповідні в пункт 2.1. шляхом підписання додаткової угоди.

П. 3.1 договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Як передбачено п. 3.7. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 4.1. договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2493.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. природного газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У п. 6.2 договору сторони погодились, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Відповідно до п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Згідно з пп. 6 п. 7.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У п. 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.01.2018р.) сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256.

Пунктом 8.3. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.01.2018р.) визначено, що сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Згідно п. 11.3. договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема, усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці 1 п. 2.3., пунктах 11.4 та 11.5 цього договору.

Відповідно до п. 12.1 договору (в редакції додаткових угод №№ 2-5, від 06.04.2018р., від 06.06.2018р., від 08.08.2018р., від 07.09.2018р.) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. по 30.09.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.

Позивачем у матеріали справи надано підписані сторонами та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі природного газу відповідно до договору від 21.09.2017р. № 1192/1718-ТЕ-34, а саме: від 31.10.2017р. за жовтень 2017 року на суму 13687,37 грн. (2,308 тис. куб. м), від 30.11.2017р. за листопад 2017 року на суму 45847,92 грн. (7,731 тис. куб. м), від 31.12.2017р. за грудень 2017 року на суму 55034,11 грн. (9,280 тис. куб. м), від 31.01.2018р. за січень 2018 року на суму 60069,02 грн. (10,129 тис. куб. м), від 28.02.2018р. за лютий 2018 року на суму 57074,17 грн. (9,624 тис. куб. м), від 31.03.2018р. за березень 2018 року на суму 61806,62 грн. (10,422 тис. куб. м), від 30.04.2018р. за квітень 2018 року на суму 5402,59 грн. (0,911 тис. куб. м), від 31.05.2018р. за травень 2018 року на суму 5367,01 грн. (0,905 тис. куб. м), від 30.06.2018р. за червень 2018 року на суму 5112,00 грн. (0,862 тис. куб. м), від 31.07.2018р. за липень 2018 року на суму 4886,65 грн. (0,824 тис. куб. м), від 31.08.2018р. за серпень 2018 року на суму 3445,56 грн. (0,581 тис. куб. м), від 30.09.2018р. за вересень 2018 року на суму 3332,88 грн. (0,562 тис. куб. м). Всього на суму 321065,90 грн.

Також надано в матеріали справи сформовану позивачем виписку по операціях за договором від 21.09.2017р. № 1192/1718-ТЕ-34 за період з 01.10.2017р. по 30.06.2019р., відповідно до якої кінцеве сальдо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Транзистор", в якій відображено надходження від відповідача коштів за договором від 21.09.2017р. № 1192/1718-ТЕ-34, становить 321065,90 грн.

У матеріалах справи наявний також Статут акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016р. № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019р. № 226).

У зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого та отриманого природного газу у жовтні 2017р. - вересні 2018р. за договором від 21.09.2017р. № 1192/1718-ТЕ-34 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5452,98 грн. пені, 1067,25 грн. 3% річних, 1863,65 грн. інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу від 21.09.2017р. № 1192/1718-ТЕ-34, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток актами приймання-передачі природного газу а саме: від 31.10.2017р. за жовтень 2017 року на суму 13687,37 грн. (2,308 тис. куб. м), від 30.11.2017р. за листопад 2017 року на суму 45847,92 грн. (7,731 тис. куб. м), від 31.12.2017р. за грудень 2017 року на суму 55034,11 грн. (9,280 тис. куб. м), від 31.01.2018р. за січень 2018 року на суму 60069,02 грн. (10,129 тис. куб. м), від 28.02.2018р. за лютий 2018 року на суму 57074,17 грн. (9,624 тис. куб. м), від 31.03.2018р. за березень 2018 року на суму 61806,62 грн. (10,422 тис. куб. м), від 30.04.2018р. за квітень 2018 року на суму 5402,59 грн. (0,911 тис. куб. м), від 31.05.2018р. за травень 2018 року на суму 5367,01 грн. (0,905 тис. куб. м), від 30.06.2018р. за червень 2018 року на суму 5112,00 грн. (0,862 тис. куб. м), від 31.07.2018р. за липень 2018 року на суму 4886,65 грн. (0,824 тис. куб. м), від 31.08.2018р. за серпень 2018 року на суму 3445,56 грн. (0,581 тис. куб. м), від 30.09.2018р. за вересень 2018 року на суму 3332,88 грн. (0,562 тис. куб. м). Всього на суму 321065,90 грн.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ.

Відповідачем здійснювались розрахунки за отриманий згідно з договором природний газ, що підтверджується випискою по операціях за договором № 1192/1718-ТЕ-34 за період з 01.10.2017р. по 30.06.2019р. з порушенням п. 6.1 договору. Даний факт не заперечується самим відповідачем з огляду на зміст відзиву на позов, та відповідачем не ставиться під сумнів сама виписка по операціях за договором № 2535/1617-ТЕ-34 за період з 01.10.2016р. по 31.01.2019р.

У зв`язку із несвоєчасним здійсненням розрахунків за поставлений у жовтні 2017р. - вересні 2018р. газ позивач просить стягнути з відповідача 5452,98 грн. пені, 1067,25 грн. 3% річних, 1863,65 грн. інфляційних втрат.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у п. 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.01.2018р.) передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок пені у системі „Законодавство» по кожному акту приймання-передачі природного газу, враховуючи часткові оплати відповідачем заборгованості за природний газ, відповідно до якого розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, тому заявлені позивачем до стягнення 5452,98 грн. пені в межах суми, допустимої до стягнення, а отже вимога про стягнення 5452,98 грн. пені є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних в системі „Законодавство", вважає правомірною до стягнення суму 3% річних у розмірі 1067,25 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" № 14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство", вважає правомірною до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 1829,05 грн. (за зобов`язаннями червня 2018р. на суму боргу 1707,83 грн. інфляційні втрати мають нараховуватися з листопада 2018р., оскільки борг на вказану суму виник 24.10.2018р.; за зобов`язаннями липня 2018р. інфляційні втрати на суму заборгованості 2152,62 грн. за листопад-грудень 2018р. становитимуть 47,60 грн., а не 51,52 грн.). Таким чином, у задоволенні 34,60 грн. інфляційних втрат суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, а у зв`язку заборгованості населення за спожиті послуги та невчасне надання субвенцій населенню, судом зазначається, що вони є неаргументованими з огляду на те, що жодних доказів скрутного фінансового становища співвласників будинку, які утримують ОСББ відповідачем не надано. Крім того, сторонами у договорі, а саме у п. 6.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.01.2018р.), погоджено, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором . За таких обставин надані відповідачем платіжні доручення № 2114 від 23.05.2018р., № 1982 від 26.04.2018р., № 1097 від 26.03.2018р., № 1073 від 26.03.2018р., № 764 від 09.02.2018р., № 611 від 09.02.2018р. не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Також судом звертається увага, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пункт 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України" передбачає можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені) згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Отже, згідно наведених вище норм законодавства розмір інфляційних втрат та 3% річних не належать до штрафних санкцій та, як наслідок, їх розміри не можуть бути зменшенні в порядку ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, а тому в частині їх зменшення на 80 % суд відмовляє.

Стосовно зменшення розміру пені судом враховується, що частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Беручи до уваги вищенаведене, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, урахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку, зокрема, враховуючи ступінь виконання зобов`язань за договором (повне виконання до звернення позивача з позовом до суду ), а також те, що позивач не зазнав суттєвих збитків у зв`язку із невиконанням основного зобов`язання, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд дійшов висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме положеннями ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій: пені до 2726,49 грн. (50%).

За таких обставин клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 80% підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 50%. В решті частини клопотання про стягнення неустойки суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 2726,49 грн. пені, 1067,25 грн. 3% річних, 1829,05 грн. інфляційних втрат. У задоволенні 34,60 грн. інфляційних втрат, 2726,49 грн. пені суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення пені судом беруться до уваги приписи п. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор", м. Хмельницький про стягнення заборгованості у розмірі 8383,79 грн., з яких 5452,98 грн. пеня, 1067,25 грн. 3% річних, 1863,65 грн. інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 30/2, ідентифікаційний код 33953794) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2726,49 грн. (дві тисячі сімсот двадцять шість гривень 49 коп.) пені, 1067,25 грн. (одну тисячу шістдесят сім гривень 25 коп.) 3% річних, 1829,05 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять дев`ять гривень 05 коп.) інфляційних втрат, 2062,90 грн. (дві тисячі шістдесят дві гривні 90 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову в частині стягнення 34,60 грн. інфляційних втрат, 2726,49 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.03.2020р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 30/2).

Всім рекомендованим з повідомленням.