Постанова

від 24.03.2020 по справі 400/355/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 березня 2020 року

справа №400/355/19

адміністративне провадження №К/9901/36695/19, №К/9901/36773/19,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С.

представників

позивача Когін А.В. - адвокат за ордером Серія ВЕ №1011167,

відповідача Федорінський Є.А. - на умовах самопредставництва,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронафтаком" та Головного управління ДФС у Миколаївській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у складі судді Фульги А. П.,

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у складі суддів Вербицької Н. В., Турецької І. О., Кравченка К. В.,

у справі №400/355/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронафтаком"

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронафтаком" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2019 року: №00107921402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 5247489,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 4220628 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції 1026861,75 грн, №00107881402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4960210 грн, у тому числі 3968168 грн за податковими зобов`язаннями та 992042 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №00107901402 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2018 року на суму 132210 грн, № 00107911402 про застосування (нарахування) штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на загальну суму 47220,28 грн, №00107891402 про застосування (нарахування) штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на загальну суму 227797 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 04 червня 2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2018 року №00107881402 на суму основного зобов`язання з ПДВ - 3845728 грн (по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "Фідея") та штрафних санкцій 961432 грн, №00107921402 на суму основного зобов`язання з податку на прибуток - 4094796 грн (по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "Фідея") та штрафних санкцій 1023699 грн, скасував податкове повідомлення-рішення №00107901402 в повному обсязі, в іншій частині позову відмовив.

3. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди попередніх інстанцій визнали доведеною Товариством реальність господарських операцій з ТОВ "Фірма "Фідея".

4. Відмовляючи в частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність нарахування податковим органом грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 26.12.2019 позивач не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №400/355/19 в цій частині та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

6. 28.12.2019 податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №400/355/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

7. Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Суди попередніх інстанцій установили, що податковий орган провів у жовтні 2018 року документальну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, в тому числі, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2015 по 30.06.2018, результати якої викладені в акті від 29.10.2018 №2542/14-29-14-02/37031228 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення:

1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 220 628,00 грн . ;

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4 003 822 грн та зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 132 210 грн;

3) пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних покупцю на суму 495 748 грн, несвоєчасність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 456 332,33 грн, з яких із терміном прострочення до 15 календарних днів, на суму ПДВ 12 403,33 грн, з терміном прострочення від 16 до 30 календарних днів.

20.11.2018 керівником податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 00107921402 позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 5 247 489,75 грн, в т.ч. за основним платежем на суму 4220628 грн за порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 та з урахуванням підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 026 861,75 грн на підставі абз. 1, 2 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу (том 1 аркуш справи 122-124).

Податковим повідомленням-рішенням № 00107881402 позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4 960 210 грн . , в т.ч. за основним платежем на суму 3 968 168 грн за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 992 042 грн . без визначення правової підстави їх застосування (том 1 аркуш справи 136-138).

Податковим повідомленням-рішенням № 00107901402 позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за червень 2018 року на суму 132 210 грн., з правових підстав тотожнім зазначеним у попередньому податковому повідомленні - рішенні (том 1 аркуш справи 129 -131).

Податковим повідомленням-рішенням № 00107911402 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на загальну суму 47 220,28 грн. на підставі пункту 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України (том 1 аркуш справи 125-128).

Податковим повідомленням-рішенням № 00107891402 за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму ПДВ 455 594,00 грн до позивача застосовано штрафні санкції на суму 227 797 грн. за порушення положень статті 201 Податкового кодексу України на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 цього кодексу (том 1 аркуш справи 132-135).

В основу збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток податковим повідомленням - рішенням №00107921402, за перше півріччя 2018 року на суму 4094796 грн покладений висновок податкового органу про завищення витрат за взаємовідносинами з ТОВ "Фірма "Фідея" , в межах яких Товариством отримані паливно-мастильні матеріали, факт отримання яких доведений дослідженнями акта перевірки, встановлений судами попередніх інстанцій шляхом дослідження як інформації наведеної в цьому акті, договору поставки нафтопродуктів №050118-2 від 05.01.2018, так і первинними документами долученими до матеріалів справи, а саме, банківськими виписками, податковими накладними, видатковими накладними та іншими документами, перелік яких наведений на сторінках 11- 19 акта перевірки.

Доводи податкового органу є тотожними впродовж усіх судових розглядів, зокрема відсутність зазначення у ТТН номеру резервуара, дати і часу виїзду автоцистерни з підприємства , не можливості відстеження належності контрагенту позивача наданих до перевірки сертифікатів відповідності на дизельне пальне.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, за якою для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 цього кодексу, за якою визначається об`єкт оподаткування як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу, дійшли до висновку, що наведені положення Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності , що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Висновок контролюючого органу про не підтвердження господарської операції Товариства з ТОВ "Фірма "Фідея" по поставці паливно-мастильних ґрунтується, зокрема, на матеріалах досудового розслідування внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42017000000004294 за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205, частиною другою статті 209 Кримінального кодексу України, з яких вбачається, що ряд суб`єктів господарювання, в тому числі і ТОВ "Фірма "Фідея", створені з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у штучному формуванні податкового кредиту підприємств реального сектору економіки за начебто поставлені товари, які в дійсності не поставлялися.

Досліджуючи господарські операції позивача з ТОВ "Фірма "Фідея" по поставці паливно-мастильних матеріалів, суди попередніх інстанцій установили, що 05.01.2018 між Товариством (позивачем у справі) та цим контрагентом був укладений договір №050118-2, відповідно до якого останній зобов`язувався поставити нафтопродукти. Згідно первинних документів на адресу позивача від ТОВ "Фірма "Фідея" протягом січня - червня 2018 року поставлено 970т дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300).

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Фірма "Фідея" імпортувало дизельне пальне (код УКТЗЕД 2710194300) в січні 2018 року у кількості 2 470 т. Тобто контролюючим органом не заперечується спроможність зазначеного контрагента-постачальника виконати умови договору з позивачем в силу наявності в нього товару, орендованих резервуарів нафтобази для зберігання нафтопродуктів, трудових ресурсів тощо. Обставини наявності у ТОВ "Фірма "Фідея" умов для ведення господарської діяльності також підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою ГУ ДФС у Дніпропетровської області від 28.11.2018 №69022/04-36-14-05/41223117 про результати проведення зустрічної звірки цього контрагента, в ході якої встановлена наявність первинних документів щодо здійснення господарських відносин з ТОВ "Агронафтоком" (позивачем у справі), їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період з 01.01.2018 по 30.06.2018, та відображення зазначених господарських операцій та розрахунків в податковому обліку.

Доводи податкового органу стосовно неможливості встановити походження реалізованих Товариством нафтопродуктів із джерелом походження Греція , які ґрунтуються на тому, що ТОВ "Фірма "Фідея" імпортувала дизельне паливо з Сінгапуру, визнані судами попередніх інстанцій неприйнятними .

Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на відсутність інформації з баз співставлення податкової та митної служби, неможливість прийняття цих доводів податкового органу зумовлена приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що обставини стосовно того, кому належав резервуар, з якого заливалось дизельне паливо, не можуть бути враховані як докази підтвердження фіктивності господарських операцій з контрагентом, оскільки вказані доводи контролюючого органу є надуманими та ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені доказами, недоліки у ТТН щодо відсутності в них конкретної адреси пункту розвантаження ПММ, на які посилається відповідач, свідчать лише про наявність таких недоліків та самі по собі не підтверджують безтоварність операцій, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі внаслідок здійснення такої господарської операції.

Досліджуючи ТТН, суди попередніх інстанцій установили, що в них зазначена конкретна адреса пункту навантаження: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н - адреса терміналу, за яким здійснювався прийом та відвантаження нафтопродуктів, власником якого є ТОВ "Фірма "Фідея", силами ТОВ "Ойл Трансшипмент" за договором від 11.01.2018 № 11/01-18 про надання послуг по прийняттю, зберіганню та наливу нафтопродуктів (стор.2-3 акту зустрічної звірки ТОВ "Фірма "Фідея"). Відсутність конкретної адреси пункту розвантаження у ТТН позивач пояснює тим, що ПММ, які він отримував від ТОВ "Фірма "Фідея", поставлялись одразу ж на адресу контрагентів-покупців, оскільки Товариство не має власних чи орендованих місць зберігання нафтопродуктів. Податковий орган не посилається на відсутність у ТОВ "Транс-ойл Юг", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , які виступали автоперевізниками нафтопродуктів за договором між ТОВ "Фірма "Фідея" та Товариством, виробничої можливості здійснити такі послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлений факт реалізації позивачем придбаних у ТОВ "Фірма "Фідея" нафтопродуктів наступним контрагентам-покупцям: ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Дніпро", ТОВ "Салоха", ТОВ "Родіна-Агро", ТОВ "Діонісій VN", СФГ "Колос", ПСП "Козирське", ТОВ "Очіківський райагрохим", по яким у позивача в подальшому виникла затримка в реєстрації податкових накладних. Вказані обставини за висновком судів попередніх інстанцій доводять факт використання позивачем придбаного дизельного палива у ТОВ "Фірма "Фідея" у власній господарській діяльності. Касаційною скаргою податкового органу зазначене не спростовано.

Недоведеність податковим органом завищення витрат позивачем зумовлює правомірність висновку судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення податку на прибуток на суму 4094796 грн.

Збільшення податкового зобов`язання внаслідок включення до складу інших доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості по ТОВ Лоджистік ПВК 70284 грн (термін виникнення листопад 2013 року), ТОВ ОСА Логістик ТПК 13000 грн, (термін виникнення травень 2012 року), ПП Строймонтажналадка 605091 грн, (термін виникнення червень 2011 року), ПП Універсал-Центр 10691 грн, (термін виникнення червень 2012 року), визнано судами попередніх інстанцій правомірним, з огляду на те, що до перевірки не надано жодних документів, які б свідчили про перебіг позовної давності або рух активів, коштів тощо. Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 розрахунки так і не здійснено по вищенаведеним контрагентам, будь-який рух активів, коштів відсутній, кредиторська заборгованість у сумі 699 066 грн станом на 30.06.2018 не погашена.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 з урахуванням підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пунктів 7, 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N290, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 із змінами та доповненнями, пункту 1 статті 257, пунктів 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України, з урахуванням фактичних обставин справи дійшли висновку про те, що Товариством помилково не включено до складу доходів кредиторську заборгованість, термін позовної давності за якою минув, що призвело до заниження інших доходів, визначених за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 699 066 грн, тому в цій частині податкове повідомлення - рішення слід залишити в силі.

Доводи Товариства стосовно того, що кредиторська заборгованість може бути погашена після спливу встановленого терміну без здійснення дій щодо погашення такої заборгованості є неприйнятними.

Податкове повідомлення-рішення №00107901402 , в основу прийняття якого податковим органом покладені висновки зроблені відповідачем по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Фірма "Фідея", є похідними від оцінки операцій наведеними при розгляді податку на прибуток у цій справі, що зумовлює його протиправність .

Податкове повідомлення-рішення №00107881402 в частині взаємовідносин з "Капітал Імідж Груп" та ФГ "Ластівка" залишено судами попередніх інстанцій без змін (в силі, як зазначено в судових рішеннях, які є предметом касаційного перегляду).

Оцінюючи спір стосовно цих контрагентів суди попередніх інстанцій висновувалися на буквальному та системному аналізі положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив зокрема висновок про те, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

З посиланням на положення статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суди попередніх інстанцій зазначили, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реальності операцій між позивачем та ТОВ "Фірма "Фідея", свідчить про належне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з цим контрагентом .

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Капітал Імідж Груп", судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством під час перевірки не надано відповідачеві копію договору з цим контрагентом від 01.01.2015 №3 про надання поворотної фінансової допомоги (позики), яку надано лише в ході судового розгляду справи.

В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ Капітал Імідж груп виступає, як контрагент-покупець ПММ так і контрагент-постачальник ПММ. В цьому акті перевірки відображено невірне відображення Товариством в регістрах бухгалтерського обліку по рах. 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями та по рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками в частині відображення грошових коштів по платіжних дорученнях відповідно призначення платежу, в наслідок чого підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Суцільною перевіркою банківських виписок, видаткових накладних за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 встановлено, що Товариство невірно відображало суми отриманих (списаних) коштів по розрахунковому рахунку в регістрах бухгалтерського обліку, а саме: відомість по рах.361 Розрахунки з вітчизняними покупцями та відомість по рах.631 розрахунки з вітчизняними постачальниками відповідно до банківських виписок за призначенням платежу.

За позицією податкового органу грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок Товариства від ТОВ Капітал Імідж Груп , як оплата за поставлені ТМЦ, або передоплата повинні відображатись по журналу - ордеру (відомість по рах.361 Розрахунки з вітчизняними покупцями ) на загальну суму 377800 грн з ПДВ, а саме: Д-т рах. 311 Поточні рахунки у національній валюті К-т рах. 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями на суму 377800 грн з ПДВ.

Суди попередніх інстанцій визнали прийнятними доводи податкового органу про те, що за рахунок невірного відображення операцій за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 Товариством отримані грошові кошти від ТОВ Капітал Імідж Груп за поставлені ТМЦ та/або передоплата було віднесено на рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками замість рах. 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями . Відповідно до банківських виписок щодо списання грошових коштів з розрахункового рахунку Товариства на адресу цього контрагента також було невірно рознесено суму грошових коштів по регістрах бухгалтерського обліку.

Встановлені обставини зумовили висновок судів попередніх інстанцій про те, що невірне відображення показників по регістрах бухгалтерського обліку Товариства протягом періоду перевірки, з податку на додану вартість за період з 01.08.2015 по 30.06.2018 зумовило неповне нараховування податкових зобов`язань з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Капітал Імідж груп".

Податкове правопорушення щодо спірних правовідносин за цими операціями основане на порушені позивачем положень норм пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України .

Доводи Товариства щодо суті спірних операцій є неприйнятними, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини.

Щодо взаємовідносин з ФГ "Ластівка" в межах яких позивачем у квітні 2018 року отримано передоплату від цього контрагента відповідно до банківських виписок за дизельне пальне, на суму отриманої передоплати Товариством виписано податкову накладну від 27.04.2018 №52 на суму ПДВ 12403 грн та зареєстровано в ЄРПН - 01.06.2018. До складу податкових зобов`язань суму ПДВ у розмірі 12403 грн з даної операції віднесено підприємством у квітні 2018 року та задекларовано у декларації з ПДВ за квітень 2018 року. В декларації з ПДВ за травень 2018 року Товариством безпідставно зменшено податкові зобов`язання у розмірі 12403 грн по контрагенту ФГ Ластівка , чим занижено загальну суму податкових зобов`язань за травень 2018 року на 12403 грн.

Встановлені обставини вказують на порушення позивачем положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, всупереч приписам яких Товариством занижено податкові зобов`язання на суму 12 403 грн.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нарахування податкових зобов`язань по взаємовідносинам з ТОВ "Капітал Імідж Груп" та ФГ "Ластівка" відповідають діючому законодавству.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00107891402 (не реєстрація податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Капітал Імідж Груп").

Аналізуючи положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та враховуючи встановлені при розгляді цієї справи порушення Товариством положень пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 цього кодексу, яке полягає у тому, що Товариство не нарахувало, не задекларувало та не зареєструвало в базі даних ЄРПН суму ПДВ з вартості отриманої передоплати від контрагента-покупця ТОВ Капітал Імідж Груп у розмірі 145691 грн, суди дійшли висновку про те, що відповідачем правомірно винесено дане податкове повідомлення рішення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що штрафні санкції на суму 227 797 грн за порушення положень статті 201 Податкового кодексу України на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 цього кодексу застосовані податковим органом правомірно.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення №00107911402 , в основу прийняття якого покладено порушення граничного терміну реєстрації Товариством податкових накладних по покупцям за №6 ( ВКПП "ВПК"), №5 (ТОВ "Капітал Імідж Груп"), №52 (ФГ "Ластівка"),№57 (ТОВ Сільськогосподарська фірма "Дніпро"), №60 (ТОВ "САЛОХА"), №58 ТОВ "Родіна - Агро", №№67, 65, 66, 62, 64, 63, 68, 69 (ТОВ "ДІОНІСІЙ VN), №70 ПСП "Козирське", №71 СФГ "КОЛОС", №73 ТОВ "Очаківський райагрохім", суди попередніх інстанцій висновуючись на аналізі положень пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України дійшли висновку про те, що позивачем порушено зазначені приписи статей Податкового кодексу України.

Посилання позивача на те, що порушення граничного терміну реєстрації у ЄРПН було допущено не з його вини, а у зв`язку з тим, що з 05.06.2018 по 13.07.2018 діяв неправомірно накладений арешт ліміту ПДВ ТОВ "Фірма "Фідея", який скасовано 13.07.2108 ухвалою Печерського районного суду м. Києва по справі №757/32692/18к (арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2018 року по справі №№757/27205/18к на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ") суди попередніх інстанцій відхилили з огляду на те, що приписами податкового законодавства не встановлено нереєстрацію податкових накладних з таких причин та обов`язок контролюючого органу аналізувати наявність вини платника податку при не додержанні строків реєстрацій податкових накладних.

Під час касаційного провадження позивач пояснює несвоєчасність реєстрації податкових накладних тим, що 05 червня 2018 року Печерський районний суд м. Києва ухвалою у справі №№757/27205/18к наклав арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ "Фірма "Фідея", який скасовано Печерським районним судом м. Києва ухвалою від 13 липня 2018 року у справі №757/32692/18к. На думку позивача, зазначене унеможливило вчасну реєстрацію податкових накладних у період дії арешту.

Суд визнає наявними підстави для накладання штрафу за порушення граничного терміну реєстрації у ЄРПН, разом із тим вказує на наявність підстав для відшкодування шкоди, за умови встановлення підстав такого відшкодування з вини суб`єкта владних повноважень.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У касаційній скарзі позивач відтворює доводи позовної заяви та апеляційної скарги, посилається на реальність господарських операцій з ТОВ "Фірма "Фідея" (у цій частині не оскаржує судові рішення, про що зазначено у вступній та резолютивній частині касаційної скарги), зазначає, що судами попередніх інстанцій не врахована наявність поважних причин, які унеможливлювали реєстрацію податкових накладних раніше 16.07.2018, оскільки до цього часу ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року у справі №757/27205/18к було накладено арешт на ліміт грошових коштів ТОВ "Фірма Фідея" в системі електронного адміністрування ПДВ. Позивач вказує на те, що суди не врахували обставини зарахування грошових коштів від ТОВ "Капітал імідж груп" як поворотну фінансову допомогу, що виключало необхідність реєстрації податкових накладних. Товариство вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності неврахування кредиторської заборгованості, по якій сплинув строк позовної давності у складі доходів, оскільки суди залишили поза увагою доводи позивача про те, що кредитор вправі вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого договором.

10. Податковий орган у своїй касаційній скарзі вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано обставин, що свідчать про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Фірма "Фідея", та , як наслідок, неправомірне формування витрат та податкового кредиту за рахунок цієї операції.

11. Позивач відзив на касаційну скаргу контролюючого органу до Суду не надав, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

12. Відповідач відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не надав, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Податковий кодекс України

Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 198.1. статті 198

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац 1 пункту 198.2. статті 198

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 120-1.1 статті 120

Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Пункт 201.10 статті 201

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 200.1 статті 200

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.3 статті 200

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

14. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

15. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N290 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153.

Пункт 7 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну № 131 (z0359-00) від 14.06.2000; в редакції Наказу Міністерства фінансів N 627 ( z1242-13 ) від 27.06.2013).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пункт 15 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну № 731 (z1560-04) від 22.11.2004 .

Доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

18. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

19. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

20. Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Виконання господарської операції пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

21. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

22. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

23. Норма пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

24. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

25. Доводи касаційних скарг позивача і відповідача не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в апеляційних скаргах сторін та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

26. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, суди дослідили первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

27. Суди попередніх інстанцій надаючи оцінку реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Фірма "Фідея" висновувалися з того, що наявність кримінального провадження щодо вказаного контрагента (№ 42017000000004294), в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є безумовною підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Тому необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з вказаним контрагентом.

28. Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/19.

29. Суди попередніх інстанцій установили, що господарські відносини між позивачем та ТОВ "Фірма "Фідея" мали реальний характер, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності. В результаті господарських операцій з ТОВ "Фірма "Фідея" у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

30. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій з ТОВ "Фірма "Фідея", натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в цій частині.

31. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не доведено недобросовісності платника податків, а вчинені ним господарські операції з ТОВ "Фірма "Фідея" не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, відтак судами попередніх інстанцій вірно скасовані податкові повідомлення-рішення № 00107921402 та № 00107881402 відповідно про нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість в цій частині.

32. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем податкових правопорушень в частині не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Фірма "Фідея", які вплинули на зменшення Товариством від`ємного значення ПДВ за червень 2018 року на суму 132 210 грн за податковим повідомленням-рішення № 00107901402, яке також підлягає скасуванню.

33. При розрахунку частини податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню, судами першої та апеляційної інстанцій вірно врахований розрахунок податкових зобов`язань та штрафних санкцій в розрізі правопорушень та контрагентів, який наявний в матеріалах справи.

34. Суди попередніх інстанцій оцінюючи значення безнадійної заборгованості в розумінні пункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яка визначена як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, вірно зробили висновок, що позивач зобов`язаний включити суму кредиторської заборгованості по контрагентам ТОВ "Лоджистік", ТОВ "ОСА Логістик ТПК", ПП "Строймонтажналадка", ПП "Універсал-Центр" до складу доходів у 2015-2016 роках. Зазначене не спростоване позивачем доводами касаційної скарги та не підтверджено належними і достатніми доказами.

35. Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за рахунок невірного відображення показників по регістрах бухгалтерського обліку позивач протягом перевіряємого періоду з 01.01.2015 по 30.06.2018 не в повному обсязі нараховував податкові зобов`язання з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ "Капітал Імідж груп".

36. Оскільки суди попередніх інстанцій спростували доводи Товариства про зарахування грошових коштів від ТОВ "Капітал імідж груп" як поворотної фінансової допомоги, тому правомірним є нарахування штрафних санкцій за нереєстрацію податкових накладних по взаємовідносинах з цим контрагентом.

37. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2018 року № 00107881402 в частині нарахування позивачу податку на додану вартість в розрізі контрагента ФГ Ластівка внаслідок доведеності податковим органом податкового правопорушення в цій частині, з огляду на невиконання позивачем вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

38. Несвоєчасність реєстрації податкових накладних по покупцям за №6 ( ВКПП "ВПК"), №5 (ТОВ "Капітал Імідж Груп"), №52 (ФГ "Ластівка"),№57 (ТОВ Сільськогосподарська фірма "Дніпро"), №60 (ТОВ "САЛОХА"), №58 ТОВ "Родіна - Агро", №№67, 65, 66, 62, 64, 63, 68, 69 (ТОВ "ДІОНІСІЙ VN), №70 ПСП "Козирське", №71 СФГ "КОЛОС", №73 ТОВ "Очаківський райагрохім", зумовило висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтоване застосування штрафних санкцій позивачу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

39. Суди попередніх інстанцій в повній мірі встановили фактичні обставини справи, детально досліджені господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржниками доводи в касаційних скаргах (аналогічні тим, що зазначені в апеляційних скаргах) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

40. Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу податкового органу слід залишити без задоволення.

41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

42. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронафтаком" та Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №400/355/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко