Рішення

від 16.03.2020 по справі 203/939/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/939/19

2/0203/88/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Різника С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що є батьком ОСОБА_3 . Останній, перебуваючи в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія , працюючи на посаді інженера-технолога, 18.10.2017 року отримав виробничу травму від якої помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту розслідування нещасного випадку було встановлено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія ОСОБА_4 не забезпечив належне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві; заступником директора ОСОБА_5 , як безпосередній керівник інженера-технолога ОСОБА_3 , не забезпечив належний контроль за дотриманням затвердженого технологічного процесу та безпечного виконання робіт підлеглим працівником, в момент спалаху та настання нещасного випадку знаходився за межами виробничої дільниці. Внаслідок нещасного випадку позивач втратив сина, є особою похилого віку та в зв`язку зі смертю сина позбавлений можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зав`язків та докладання додаткових зусиль для організації подальшого життя. Інших дітей в нього не має. В зв`язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1305600 грн.

В наданому відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на те, що відшкодування моральної шкоди за трудовим законодавством можливе за настання певних умов, а саме: наявності виражених моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків та соціального статусу, необхідності застосування надмірних зусиль для відновлення нормального рівня життя. Разом з тим, згідно позовної заяви вбачається, що під моральною шкодою позивач розуміє неможливість отримання ним піклування та матеріальної допомоги він померлого сина. Тобто, звернення позивача до суду з позовом обумовлене не наявністю фізичних або душевних страждань, а відсутністю більшою мірою матеріальної допомоги від сина. Крім того, сама по собі констатація в позові факту заподіяння моральної шкоди не може бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв`язку між діями роботодавця та наслідками. Згідно акту проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку вбачається, що його настання прямо пов`язане з порушенням ОСОБА_3 технологічного процесу та технологічної дисципліни, невиконання останнім правил безпеки. В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на ст.153 КЗпП України, як підставу для відшкодування моральної шкоди. В той же час, на виробничому майданчику відповідача повною мірою забезпечено безпечні та нешкідливі умови праці і в разі належного виконання трудових обов`язків, дотримання правил поводження з хімічними речовинами, санітарних та протипожежних правил, жодних негативних наслідків чи завдання шкоди не може виникнути. В акті спеціального розслідування жодним чином не вказано про наявність небезпечних чи шкідливих умов праці у відповідача, а нещасний випадок стався внаслідок порушення технологічного процесу та недотримання загиблим вказівок безпосереднього керівника, тобто внаслідок дій загиблого ОСОБА_3 . Вказане виключає відповідальність відповідача за заподіяну шкоду.

У відповіді на відзив представник позивача посилалась на те, що внаслідок смерті сина позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки він втратив близьку людину, на підтримку, піклування та допомогу якої розраховував в старості. Позивач перебуває в стресовому стані, втратив інтерес до життя через думки про смерть сина; через душевні страждання, стресовий та пригнічений стан втратив зв`язки зі своїми друзями та знайомими, було порушено стосунки з рідними, він не може продовжувати активне громадське життя, адже є головою Запорізької спілки ветеранів. Також представник зазначив, що протиправність дій та вина відповідача підтверджується актом №1 від 22.11.2018 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, яким встановлено, зокрема незабезпечення директором та заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія належного функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, належного контролю за дотримання затвердженого технологічного процесу та безпечного виконання робіт підлеглим працівником. Крім того, метод синтезу, який призвів до нещасного випадку, використовувався на підприємстві і раніше, про що знав заступник директора з виробництва ОСОБА_5 , як безпосередній керівник ОСОБА_3 , однак не вжив необхідних заходів для виконання роботи безпечним, випробуваним та передбаченим технологічним регламентом способом.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, перевіривши доводи, викладені сторонами в позовній заяві та заявах по суті справи, дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Як зазначив позивач, визнано відповідачем, а тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що позивач є батьком ОСОБА_3 , який працював на посаді інженера-технолога в Товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія .

18.10.2017 року під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_3 отримав виробничі травми, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Відповідно до ст.16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч.1 ст.1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно ч.ч.1,3 ст.13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Згідно акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який затверджено 23.11.2018 року, вбачається, що за наслідками повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, комісією було встановлено, що інженер-технолог ОСОБА_3 , порушуючи виробничу дисципліну, без попередження керівництва підприємства і безпосереднього керівника, виконував не доручену роботу, а роботу не за вказаним порядком та не за встановленим, затвердженим на підприємстві технологічним процесом, внаслідок чого стався викид натрію. Під час виникнення небезпечної ситуації і пожежі ОСОБА_3 , не виконував вимоги інструкцій, не прийняв необхідних заходів для збереження свого здоров`я, а продовжував рятувати майно підприємства, чим порушив вимоги затверджених на підприємстві Посадової інструкції інженера-технолога, Інструкції з охорони праці №ТБ-18-2015 при проведенні процесу отримання мідного комплексу діметилового ефіру щавлево-оцтової кислоти.

Також згідно висновків акту, директор Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія ОСОБА_4 не забезпечив належне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, а заступник директора з виробництва ОСОБА_5 , як безпосередній керівник інженера-технолога ОСОБА_3 , не забезпечив належний контроль за дотриманням затвердженого технологічного процесу та безпечного виконання робіт підлеглим працівником. В момент спалаху та настання нещасного випадку, знаходився за межами виробничої дільниці.

Під час розгляду справи також встановлено, що за наслідками нещасного випадку Дніпровським РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження №12018040690000120 за ч.1 ст.272 КК України.

В рамках останнього було проведено судову інженерно-технічну експертизу з дослідження причин та наслідків порушення вимог життєдіяльності та охорони праці, за фактом нещасного випадку, що стався 18.10.2017 року з інженером-технологом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія ОСОБА_3 .

Згідно висновку вказаної експертизи №2076-19 від 12.12.2019 року встановлено, що в досліджуваній виробничій ситуації дії заступника директора ОСОБА_5 не відповідали вимогам абз.10,16 розділу 2 Посадової інструкції заступника директора з виробництва в частині не забезпечення належного контролю за правильним і безпечним проведенням технологічного процесу інженером-технологом відповідно до технологічного дослідно-лабораторного регламенту та Інструкції з охорони праці ТБ-018-2015.

Дії інженера-технолога ОСОБА_3 не відповідали вимогам ст.ст.6,14 Закону України Про охорону праці ; п.1.7 Загальні правила вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних і нафтопереробних виробництв ; пп.4 п.12.4 розділу 12 Технологический опытно-лабораторный регламент производства ТРАНС-ДИАКВА-БИС-(1-ОКСИ-1,2-ДИ (МЕТОКСИКАРБОНИЛ) ЕТАНАТО) МЕДИ (ІІ) квалификации Ч ; п.п.1.6,1.8,1.9,1.16,2.3,2.5,3.1.1,3.4,5.3 Інструкції з охорони праці ТБ-018-2015; абз.1,2,4 розділу 2, абз.1 розділу 3 Посадової інструкції інженера-технолога, в частині того, що працюючи 18.10.2017 року не дбав про особисту безпеку і замість виконання робіт з діметилового ефіру щавлево-оцтової кислоти з використанням суспендованого металевого натрію методом реакції Кляйзена в цеху №1, призначеного для виконання інших допоміжних робіт з підготовки технологічних процесів, а саме: фільтрування, миття та сушки хімічного посуду, віджимання осадів та відділення фільтратів та інших допоміжних робіт, виконував синтез без розробленого та затвердженого в Товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія технологічного регламенту, та при виникненні незвичайної ситуації, в момент, коли побачив, що реакція стає некерованою, не прийняв своєчасні дії для порятунку свого особистого життя - не покинув небезпечну зону.

Також згідно висновку, в досліджуваній виробничій ситуації ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти настанню даного нещасного випадку, але нею не скористався. З технічної точки зору його дії знаходились в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події - викидом реакційної маси з загорянням середовища розчину, внаслідок якої ОСОБА_3 отримав опіки тулубу і кінцівок.

Порушення правил безпеки, які мали місце в розглядаємій виробничій ситуації заступником директора ОСОБА_5 , з технічної точки зору знаходились в непрямому причинному зв`язку з настанням нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався з ОСОБА_3 .

Таким чином, згідно акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, від 23.11.2018 року та висновку експертизи №2076-19 від 12.12.2019 року, суд вважає доведеним факт наявності причинно-наслідкового зв`язку між смертю ОСОБА_3 з нещасним випадком на виробництві та, відповідно про наявність правових підстав для задоволення позову згідно наведених вище положень ЦК України.

Суд вважає доведеним, що в зв`язку зі смертю сина, позивачу було спричинено моральну шкоду, що полягає у глибоких моральних та душевних страждань внаслідок втратили близької людини, в зв`язку з чим позивач позбавлений можливості отримувати від загиблого сина піклування, турботу, матеріальну підтримку. Вказані обставини викликають у нього відчуття постійного хвилювання, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати позивача, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію, у зв`язку з чим суд вважає, що факт моральних страждань є очевидним і не потребує доведення іншими засобами доказування.

Посилання у відзиві та поясненнях в судовому засіданні представника відповідача на наявність вини і самого потерпілого, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує дії відповідача після настання нещасного випадку, яким при госпіталізації ОСОБА_3 було повністю оплачено першочергові реанімаційні дії та подальше лікування, було організовано здачу крові, було надано матеріальну допомогу дружині ОСОБА_3 , оплачено витрати на поховання та ритуальні послуги, перевезення тіла померлого до Херсонської області, що підтверджено відповідними письмовими доказами (довідками, чеками, платіжними дорученнями), які надані стороною відповідача та не заперечувалось самим позивачем.

З огляду на це, а також враховуючи глибину та тривалість моральних страждань позивача, який втратив рідного сина, ступінь та незворотність негативних наслідків у результаті загибелі останнього, наявність вини самого ОСОБА_3 , саме дії якого знаходились в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн., що відповідатиме засадам розумності та справедливості і є співмірним з розміром моральних страждань.

В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави також підлягає стягненню судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16,23,1167,1168 ЦК України, ст.13 Закону України Про охорону праці , ст.153 КЗпП України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-82,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія (49006, м.Дніпро, вул.Юрія Савченка,38, код ЄДРПОУ 34734915) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія (49006, м.Дніпро, вул.Юрія Савченка,38, код ЄДРПОУ 34734915) на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 березня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак