Постанова

від 08.07.2020 по справі 203/939/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5823/20 Справа № 203/939/19 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія про відшкодування моральної шкоди

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

У березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що є батьком ОСОБА_2 . Останній, перебуваючи в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія , працюючи на посаді інженера-технолога, 18.10.2017 року отримав виробничу травму від якої помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту розслідування нещасного випадку було встановлено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія ОСОБА_3 не забезпечив належне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві; заступником директора ОСОБА_4 , як безпосередній керівник інженера-технолога ОСОБА_2 , не забезпечив належний контроль за дотриманням затвердженого технологічного процесу та безпечного виконання робіт підлеглим працівником, в момент спалаху та настання нещасного випадку знаходився за межами виробничої дільниці. Внаслідок нещасного випадку позивач втратив сина, є особою похилого віку та в зв`язку зі смертю сина позбавлений можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зав`язків та докладання додаткових зусиль для організації подальшого життя. Інших дітей в нього не має. В зв`язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1305600 грн.(а.с. 1-2, а.с. 36-39).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.(а.с. 214-217).

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ "Дніпропетровська хімічна компанія" посилаються на порушення судом 1 інстанції норм матеріального матеріального права, а саме застосування положень ч.2 ст. 1187 ЦК України, замість ч.5 ст. 1187 ЦК України, та тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 214-221).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на необґрунтованість рішення суду 1 інстанції в частині розміру моральної шкоди, а тому просить в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у зв`язку зі смертю сина у розмірі 1 702 584 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб (а.с. 226-227).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_2 , який працював на посаді інженера-технолога в Товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія .

18.10.2017 року під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 отримав виробничі травми, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер .

Згідно акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який затверджено 23.11.2018 року, вбачається, що за наслідками повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, комісією було встановлено, що інженер-технолог ОСОБА_2 , порушуючи виробничу дисципліну, без попередження керівництва підприємства і безпосереднього керівника, виконував не доручену роботу, а роботу не за вказаним порядком та не за встановленим, затвердженим на підприємстві технологічним процесом, внаслідок чого стався викид натрію. Під час виникнення небезпечної ситуації і пожежі ОСОБА_2 , не виконував вимоги інструкцій, не прийняв необхідних заходів для збереження свого здоров`я, а продовжував рятувати майно підприємства, чим порушив вимоги затверджених на підприємстві Посадової інструкції інженера-технолога, Інструкції з охорони праці №ТБ-18-2015 при проведенні процесу отримання мідного комплексу діметилового ефіру щавлево-оцтової кислоти.

Також згідно висновків акту, директор Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія ОСОБА_3 не забезпечив належне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, а заступник директора з виробництва ОСОБА_4 , як безпосередній керівник інженера-технолога ОСОБА_2 , не забезпечив належний контроль за дотриманням затвердженого технологічного процесу та безпечного виконання робіт підлеглим працівником. В момент спалаху та настання нещасного випадку, знаходився за межами виробничої дільниці.

Судом 1 інстанції також встановлено, що за наслідками нещасного випадку Дніпровським РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження №12018040690000120 за ч.1 ст.272 КК України.

В рамках останнього було проведено судову інженерно-технічну експертизу з дослідження причин та наслідків порушення вимог життєдіяльності та охорони праці, за фактом нещасного випадку, що стався 18.10.2017 року з інженером-технологом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія ОСОБА_2.

Згідно висновку вказаної експертизи №2076-19 від 12.12.2019 року встановлено, що в досліджуваній виробничій ситуації дії заступника директора ОСОБА_4 не відповідали вимогам абз.10,16 розділу 2 Посадової інструкції заступника директора з виробництва в частині не забезпечення належного контролю за правильним і безпечним проведенням технологічного процесу інженером-технологом відповідно до технологічного дослідно-лабораторного регламенту та Інструкції з охорони праці ТБ-018-2015.

Дії інженера-технолога ОСОБА_2 не відповідали вимогам ст.ст.6,14 Закону України Про охорону праці ; п.1.7 Загальні правила вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних і нафтопереробних виробництв ; пп.4 п.12.4 розділу 12 Технологический опытно-лабораторный регламент производства ТРАНС-ДИАКВА-БИС-(1-ОКСИ-1,2-ДИ (МЕТОКСИКАРБОНИЛ) ЕТАНАТО) МЕДИ (ІІ) квалификации Ч ; п.п.1.6,1.8,1.9,1.16,2.3,2.5,3.1.1,3.4,5.3 Інструкції з охорони праці ТБ-018-2015; абз.1,2,4 розділу 2, абз.1 розділу 3 Посадової інструкції інженера-технолога, в частині того, що працюючи 18.10.2017 року не дбав про особисту безпеку і замість виконання робіт з діметилового ефіру щавлево-оцтової кислоти з використанням суспендованого металевого натрію методом реакції Кляйзена в цеху №1, призначеного для виконання інших допоміжних робіт з підготовки технологічних процесів, а саме: фільтрування, миття та сушки хімічного посуду, віджимання осадів та відділення фільтратів та інших допоміжних робіт, виконував синтез без розробленого та затвердженого в Товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія технологічного регламенту, та при виникненні незвичайної ситуації, в момент, коли побачив, що реакція стає некерованою, не прийняв своєчасні дії для порятунку свого особистого життя - не покинув небезпечну зону.

Також згідно висновку, в досліджуваній виробничій ситуації ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти настанню даного нещасного випадку, але нею не скористався. З технічної точки зору його дії знаходились в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події - викидом реакційної маси з загорянням середовища розчину, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав опіки тулубу і кінцівок.

Порушення правил безпеки, які мали місце в розглядаємій виробничій ситуації заступником директора ОСОБА_4 , з технічної точки зору знаходились в непрямому причинному зв`язку з настанням нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався з ОСОБА_2 .

Задовольняючи частково позовні вимоги суд 1 інстанції посилаючись на положення ст.ст. 1167,1168, 1187 ЦК України, прийшов до висновку про те, що позивач є батьком померлого. Причиною смерті останнього є травма на виробництві, яку він отримав, працюючи у відповідача. Моральна шкода, яка вчинена йому смертю сина підлягає стягненню з роботодавця його померлого сина, а саме з відповідача. Вуирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з принципів розумності та справедливості, врахував фактичні обставини справи, глибину, характер і тривалість страждань, ступінь вини відповідача.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

В силу частин 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров`я або смерті фізичної особи.

Відповідно до вимог статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути компенсована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зі статті 153 КЗпП України та Закону України "Про охорону праці" на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, право членам сім`ї померлого на компенсацію моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненої внаслідок виконання трудових обов`язків, виникає з настанням юридичного факту смерті, або трудового каліцтва і причинного зв`язку між смертю і виконанням трудових обов`язків, а тому правовідносини щодо компенсації моральної шкоди членам сім`ї померлого виникають лише після його смерті та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що обставини, причини, винність осіб у даному нещасному випадку, а також зміст актів сторони не оскаржують, і нещасний випадок, що стався, пов`язаний з виробництвом. Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.

З лікарського свідоцтва про смерть № 34/НЕ від 17.01.2018 р. вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом. Зокрема у п.12 лікарського свідоцтва зазначено, що нещасний випадок стався 18.10.2017 р. на підприємстві ТОВ "Дніпропетровська хімічна компанія" (а.с. 8, зворот).

Судом 1 інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 загинув внаслідок виконання трудових обов`язків. Факт наявності причинно-наслідкового зв`язку між смертю ОСОБА_2 з нещасним випадком на виробництві є доведеним.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, викладених у Постанові № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зав`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Внаслідок смерті сина позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, внаслідок чого позивач був позбавлений моральної підтримки, назавжди втративши турботу та підтримку близької людини, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата сина завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань.

Зважаючи на вище викладене, посилання відповідача ТОВ "Дніпропетровська хімічна компанія" в апеляційній скарзі на те, що настання нещасного випадку прямо пов`язане з порушенням ОСОБА_2 технологічного процесу та технологічної дисципліни, а також невиконання загиблим правил безпеки - є безпідставними, оскільки загиблий ОСОБА_2 загинув внаслідок виконання трудових обов`язків. Зокрема із акту №1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 22.11.2018 р. в тому числі вбачається, що комісією із повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що директор ТОВ "Дніпропетровська хімічна компанія" ОСОБА_3 не забезпечив належне функціювання системи управління охороною праці на підприємстві; заступник директора з виробництва ОСОБА_4 як безпосередній керівник інженера-технолога ОСОБА_2 , призначений наказом директора ТОВ "Дніпропетровська хімічна компанія" від 03.06.2015 № 1-СТР, 18.10.2017 не забезпечив належний контроль за дотримання затвердженого технологічного процесу та безпечного виконання робіт підлеглим працівником. В момент спалаху та настання нещасного випадку, знаходився за межами виробничої дільниці (а.с. 15,16).

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки судових експертиз в рамках кримінально провадження, оскільки доказів щодо його закінчення і результатів по ньому, матеріали справи не містять.

Що стосується доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , то колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, який втратив близьку для нього людину.

У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з вищенаведених підстав.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська хімічна компанія - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: