Рішення

від 25.03.2020 по справі 354/377/17

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/377/17

Провадження по справі № 2/354/94/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.

секретаря Калинчук І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Боднарук С.І.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Наливайко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , Коршівського геріатричного пансіонату в особі директора Іваночко Михайла Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Надія Дмитрівна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації, визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

22.06.2017 року ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах, а також в інтересах недієздатних братів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 та просив визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_8 від 14.02.2011 року, зареєстроване в реєстрі за №131 (спадкова справа №38/2010 року) в Яремчанській міській державній нотаріальній конторі на земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0284; свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_8 від 14.02.2011 року, зареєстроване в реєстрі за №136 на земельну ділянку площею 0,5128 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0285; витяги з Державного земельного кадастру щодо зазначених земельних ділянок площею 0,25 га (0,18+0,07), площею 0,07 га кадастровий номер 2611092001:22:002:1780 за №НВ 2600080002013 від 28.03.2013 року, на земельну ділянку, площею 0,18 га кадастровий №2611092001:22:002:1779 за №НВ 2600080002013 від 28.03.2013 року та на земельну ділянку площею 0,5128 га, кадастровий №2611092001:22:001:0285; скасувати державну реєстрацію зазначених ділянок, як незаконну; визнати право власності на ј частину спадкового майна за кожним: на ј частину за ОСОБА_3 , 1975 року народження, на ј частину за ОСОБА_4 , 1975 року народження, на ј частину за ОСОБА_1 , 1972 року народження на спадкове майно - земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0284 та на земельну ділянку площею 0,5128 га, призначену для ведення особистого селянського

господарства, яка розташована в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0285, стягнути судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_9 , в якої було четверо дітей - спадкоємців 1 черги: три позивачі та померлий ОСОБА_8 , 1990 року народження, рідний брат по лінії матері. Померлій матері на праві власності належали дві земельні ділянки - 0,2500 га та 0,5128 га. Позивач ОСОБА_1 проживав разом із померлою матір`ю і після смерті її поховав. Його житловий будинок знаходиться на земельній ділянці кадастровий №2611092001:22:001:0284. Проте, свідоцтво про право власності на спадщину на зазначені дві земельні ділянки були видані лише на одного наймолодшого сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мав намір переоформити право власності на ѕ частини зазначених земельних ділянок на інших трьох братів, тому 15.03.2013 року він оформив нотаріально завірену заяву про поділ земельної ділянки площею 0.25га та зареєстрував за життя в Державному земельному кадастрі поділені на частини дві земельні ділянки (0.18 та 0.07га). Брат ОСОБА_8 останні роки перед смертю хворів, переніс складну операцію, тому не завершив переоформлення земельних ділянок. Лікуванням та доглядом за братом займався виключно позивач ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_7 покинула свого хворого чоловіка ОСОБА_8 , розлучилася з ним та стягувала з нього аліменти за рішенням суду. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер у віці 27 років, похованням якого займався також позивач ОСОБА_1 . Інші брати - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з 2010 року по даний час перебувають в Коршівському геріатричному пансіонаті Коломийського району, оскільки є інвалідами з дитинства, недієздатними, але були і є спадкоємцями 1 черги після смерті матері. Тому, позивач на підставі ст.1261 ЦК України просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.11.2017 року (суддя Іванов А.П.) задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на земельні ділянки площею 0,25 га (0,18 га + 0,07 га): площею 0,07 га кадастровий №2611092001:22:002:1780; площею 0,18 га кадастровий №2611092001:22:002:1779; та площею 0,5128 га, кадастровий №2611092001:22:001:0285, розташованих в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради.

Ухвалою суду від 22.12.2017 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_7 на належного - ОСОБА_2 (зміна прізвища).

18.01.2018 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги вказала, що позивач ОСОБА_1 , після смерті матері ОСОБА_12 , не заперечував проти видачі Свідоцтв про право на спадщину за законом на ім`я одного сина ОСОБА_8 , про що подав відповідну заяву до Яремчанської міської державної нотаріальної контори. Тому, його вимоги не підлягають до задоволення.

20.02.2018 року позивач подав відповідь на відзив.

Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи, визначено 02.04.2019р. головуючого суддю - Польську М.В.

10.12.2019 року позивач подав заяву про поновлення строку позовної давності. Зазначив, що хоч і 14.02.2011 року на ім`я ОСОБА_8 було видано свідоцтво по право на спадщину за законом після смерті матері та ІНФОРМАЦІЯ_4 його померлий брат ОСОБА_8 оформив нотаріально завірену заяву про поділ земельних ділянок і зареєстрував в Державному земельному кадастрі поділені земельні ділянки, проте про своє порушене право на спадкове майно позивач дізнався тільки після смерті брата - ІНФОРМАЦІЯ_3 , після того, як відповідач почала заявляти свої претензії повністю на спадкові земельні ділянки.

29.01.2020 року було подано позовну заяву двома позивачами: ОСОБА_1 та Коршівським геріатричним пансіонатом, який діє в інтересах двох підопічних (недієздатних) - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації та визнання права власності.

Крім іншого в позові вказано, що відповідач є колишньою дружиною померлого

ОСОБА_8 та матір`ю їх двох спільних дітей - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на час смерті брата вони з дружиною були розлучені, отже спадкоємцями майна є діти. ОСОБА_8 за законом мав право успадкувати тільки ј частину спадкового майна від померлої матері і відповідно лише цю частину можуть спадкувати його діти.

17.02.2020 року відповідач ОСОБА_2 подала суду відзив на уточнену позовну заяву, а 03.03.2020р. заяву про застосування позовної давності.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги (уточнений позов) підтримали в повному обсязі. В подальшому (під час запровадження карантину) 24.03.2020 р. та 25.03.2020 р. направили суду письмові пояснення в судових дебатах, заяви про підтримання позову та про розгляд справи у їх відсутності, наполягали на завершенні розгляду справи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач з липня 2017 р. неодноразово звертався в різні інстанції (в тому числі і ВСУ та ВССУ) щодо пришвидшення розгляду даної справи, оскільки така стосується порушення його інтересів та інтересів його недієздатних братів.

Відповідач та її представник вимоги позову (уточненого) заперечили повністю, просили відмовити в їх задоволенні. 25.03.2020 р. направили суду заяви про відкладення розгляду справи в зв`язку із запровадженням карантину. При цьому, суд враховує основні засади (принципи) цивільного судочинства, в т.ч.: розумність строків розгляду справи судом та вважає за можливе завершити розгляд справи за відсутності сторони відповідача, оскільки судом отримано пояснення сторін та досліджено матеріали справи (в судовому засіданні 03.03.2020 р. перед судовими дебатами оголошено перерву за клопотанням адвоката відповідача для підготовки нею виступів у дебатах), що дозволяло останнім подати письмовий виступ, а також з врахуванням того, що з 12-ти призначених судових засідань під головуванням судді Польської М.В., сторона відповідача нез`явлася 7 разів та подавала клопотання про відкладення розгляду справи тричі (03.07.2019 р., 27.01.2020 р., 24.02.2020 р.), без належного підтвердження такого відкладення.

Представник третьої особи в судові засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи за її відсутності, щодо спору поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_12 (яка в зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила своє прізвище з ОСОБА_15 ), на праві власності належали дві земельні ділянки: площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0284 та площею 0,5128 га для ведення особистого селянського господарства, за цією ж адресою, кадастровий №№2611092001:22:001:0285, що підтверджується копіями Державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с.11, 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.06.2009 р., ОСОБА_12 померла (а.с.26).

У відповідності до ст.1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповіту ОСОБА_12 не складала, що підтверджено як матеріалами справи, так і поясненнями сторін.

Померла була матір`ю чотирьох синів - ОСОБА_1 (позивача 1), ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (в інтересах яких також державним закладом - позивачем 2 пред`явлено позов) та ОСОБА_8 (а.с.19-21, 65).

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів спадкової справи вбачається, що довідкою Яблуницької сільської ради №74, яка видається в зв`язку з оформленням спадщини, підтверджено, що в жилому будинку померлої ОСОБА_12 , проживав тільки син

ОСОБА_8 (а.с.80) і 31.03.2010 року він звернувся в Яремчанську міську державну нотаріальну

контору із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_12 (а.с.78).

В той же час, позивач ОСОБА_1 подав нотконторі заяву про неприйняття спадщини та згоду її оформлення на користь брата ОСОБА_8 (а.с.79,107).

Отже, після смерті, в Яремчанську міську державну нотаріальну контору звернувся із заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом тільки ОСОБА_8 , в якій повідомив, що крім нього як спадкоємця (першої черги), є ще син померлої - ОСОБА_1 . Щодо інших двох братів, які на той час були особами з інвалідністю з дитинства, та перебували на державному утриманні у будинку-інтернаті, спадкоємець за законом не вказав. Також, із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті матері та згоди на видачу свідоцтва на ім`я одного з братів - ОСОБА_8 звернувся і ОСОБА_1 (позивач 1), і також нотаріусу не повідомив про наявність ще двох братів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Такі дані, щодо наявності чотирьох спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_12 , не містить і довідка сільської ради, що надавалась нотаріусу спадкоємцем ОСОБА_16 . Як наслідок, нотаріус не володіла жодними даними від спадкоємців про наявність інших спадкоємців - двох братів з інвалідністю, які від спадщини не відмовились за заявою опікуна та дозволу ООП у порядку встановленому законом, про що буде зазначено нижче. Це підтвердив і сам позивач про те, що жоден з них нічого не повідомляли нотаріальній конторі.

Так, рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2006р., яке набрало законної сили, за заявою дирекції Снятинського дитячого будинку-інтернату, було визнано недієздатними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є особами з інвалідністю з дитинства (а.с.28-32).

За вимогами ст.39, 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

З 24.11.2010 року по даний час недієздатні ОСОБА_4 , ОСОБА_3 знаходяться на повному державному утриманні в Коршівському геріатричному пансіонаті (а.с.32,33).

Отже, на час подання заяви до нотаріуса спадкоємцями першої черги за законом - двома братами заяв, які стосуються спадкового майна, інші двоє братів були недієздатними.

Як слідує з норм ст.ст.66-67 ЦК України, якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров`я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Аналогічно, за ст.41 цього ж кодексу недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Водночас, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного (ст.71 ЦК України).

В порушення даних норм законодавства, позивач 1 та його брат ОСОБА_8 (батько дітей відповідача, в інтересах яких, ОСОБА_2 є стороною даної цивільної справи) не довели до відома заклад соціального захисту населення - Коршівський геріатричний пансіонат, який є опікуном їхніх двох недієздатних братів, а попередньо опікуна- Снятинського дитячого будинку-інтернату, про наявність у недієздатних права на нерухоме майно - спадщину, як спадкоємців першої черги за законом, зокрема на житловий будинок, право власності на який не було зареєстровано у встановленому порядку спадкодавцем та на спірні земельні ділянки, права на які були оформлені спадкодавцем: як під обслуговуванням даного будинку так і іншого цільового призначення (особисте селянське господарство).

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 14.02.2011 р. (а.с.9, 10), спадкоємцем усього майна померлої ОСОБА_12 став її син ОСОБА_8 , який в подальшому 05.03.2013 р. подав компетентним органам заяву (а.с.24) з проханням поділити одну земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:001:1084, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га на

площі: 0,1800 га та 0,0700 га, що і вбачається у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.13-15, 16-18).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.12.2016 р. (а.с.27).

Після його смерті відкрилася спадкова справа, але як з`ясовано судом з пояснень сторони відповідача, жодні Свідоцтва про прийняття спадщину за законом чи правовстановлюючі документи спадкоємцям (його дітям) в особі законного представника - матері (відповідача) видані не були, оскільки відповідач (як колишня дружина, але діє виключно в інтересах дітей) не надала, з її слів, нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно, належне ОСОБА_8

Похованням ОСОБА_8 займався позивач 1, що і не заперечується відповідачем, оскільки шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 був розірваний, що підтверджено учасниками судового процесу.

Як доводив позивач 1 ОСОБА_1 , поділ земельної ділянки площею 0.25га (на 0.18 та 0.07) померлий брат здійснював з метою передачі таких ще на трьох братів, проте таку передачу здійснити за життя не встиг. Окрім того, на обох частинах поділеної земельної ділянки саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 є різні житлові будинки ( НОМЕР_4 та НОМЕР_3 ) .

В будинку НОМЕР_4 , як встановлено судом, жила покійна ОСОБА_12 з своїм чоловіком, їх син ОСОБА_8 з сім`єю (відповідачем та їх дітьми), даний будинок знаходиться на земельній ділянці, яка після поділу має площу - 0.18га, а в будинку НОМЕР_3 (будинок 1970 року будівництва ще належний бабусі позивача) живе позивач 1 ОСОБА_1 з сім`єю, ним здійснено на даний час перебудову такого, даний будинок НОМЕР_3 знаходиться на земельній ділянці, яка після поділу має площу - 0.07га.

Згідно інформації Поляницької сільської ради від 28.02.2020р., отриманої на запит адвоката відповідача, позивач ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_2 , за ним зареєстровано 0.31га земельної ділянки (з яких, 0.25га для будівництва і обслуговування житлового будинку - це суміжна (інша) земельна ділянка, яка примикає до вищевказаної спірної ділянки площею 0.07га).

За адресою АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований ОСОБА_8 як до, так і після смерті матері, та двоє його малолітніх дітей ОСОБА_13 2010р.н. та ОСОБА_14 2012р.н., але відповідач там не була зареєстрована, хоча і проживала до припинення сімейних відносин. Після смерті ОСОБА_8 , в зазначеному будинку на даний час зареєстровані двоє дітей (без матері), які фактично проживають по місцю реєстрації та проживання мами (відповідача ОСОБА_2 ) в іншому населеному пункті. За ОСОБА_8 залишилась на праві власності успадковані: спірна земельна ділянка площею 0.25га та 0.52 га, а також житловий будинок НОМЕР_4 , який померлий можливо й прийняв, однак не зареєстрував у встановленому порядку за собою (щодо житлового будинку, який не є предметом спору, судом обставини прийняття та видачі свідоцтва спадкоємцю не досліджувались та матеріали справи таких не містять).

Рішенням виконкому Поляницької сільської ради від 22.01.2013р. було оформлено право власності ОСОБА_1 на житловий будинок в АДРЕСА_2 (а.с.190). Як пояснив суду позивач 1, ОБТІ відмовило (усно) реєструвати право власності на підставі цього рішення ради за позивачем, оскільки земельна ділянка під будинком належить іншій особі (покійному брату).

Отже, як встановлено судом, після смерті ОСОБА_12 , земельна ділянка, що є предметом даного спору, перейшла у власність тільки одного із спадкоємців, в порушення вимог закону, враховуючи і таке.

Як зазначає ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування , якщо інший її розмір не визначений заповітом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст. 8 Конституції України), який

вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають ґрунтуватися передусім на ідеях соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (абзац третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Згідно з Основним Законом України власність зобов`язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян , інтересам суспільства (статті 13, 41).

Засади сім`ї, правовий режим власності визначаються виключно законами України (ст.92 Конституції України).

Загальні положення про право власності, його зміст, здійснення та підстави набуття визначені в ЦК України. Правом власності визнається право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (статті 316,317,319,321,328 Кодексу).

Цивільний кодекс захищає права непрацездатних осіб при успадкуванні прав навіть за наявності заповіту, зокрема малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця , непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) - ст.1241.

Отже, застосування принципу свободи розпорядження власністю обмежується законодавчо встановленою для окремої категорії спадкоємців гарантією, за якою, незалежно від змісту заповіту, особи, визначені в частині першій статті 1241 Кодексу, спадкують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Конституційний Суд України, в Рішенні № 1-рп/2014 від 11.02.2014 розкриваючи зміст поняття „повнолітні непрацездатні діти", що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії „непрацездатні" інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття „непрацездатний".

Хоча дана норма ст.1241 ЦК України судом не застосовується для вирішення даного спору, однак її слід зазначити в мотивувальній частині рішення як норму, яка захищає права певного кола осіб, навіть за наявності заповіту. Як вже зазначено вище, заповіту у даному спорі, покійна мама не складала.

До даних правовідносин слід застосувати норму ст.1258,1261,1267 ЦК України, згідно яких спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Отже, всі чотири сини були спадкоємцями першої черги і їх частки у спадщині за законом були рівними (по ј частці всього майна кожному), і як зазначено вище, опікуна двох недієздатних (позивача 2 який на даний час захищає інтереси підопічних) не було повідомлено іншими спадкоємцями першої черги про відкриття спадщини, як і нотаріуса, а один із спадкоємців (позивач 1) спадщину не прийняв, за поданою ним заявою.

За ст.1301 ЦК України, Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

ОСОБА_8 не мав права спадкування щодо ј частки кожного свого недієздатного брата, що разом становить 2/4 частки спадкового майна - двох спірних земельних ділянок (житловий будинок не є предметом спору і за ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу тільки в межах заявлених вимог).

Щодо застосування стороною відповідача строку позовної давності до позовних вимог

позивача 1 та позивача 2, то слід зазначити, що позивачу 2 стало відомо як з`ясовано судом про порушення прав підопічних (недієздатних) у листопаді 2017р. зі слів ОСОБА_1 , на підставі чого і була видана довіреність ОСОБА_1 представляти інтереси братів у суді (а.с.94). Тому, з врахуванням вимог ч.1 ст.261 ЦК України, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, позивач 2 звернувшись з позовом у січні 2020р. такий строк не порушив.

З врахуванням всіх оцінених доказів, суд приходить до ствердного переконання, що вимоги позивача 2 Коршівського геріатричного пансіонату, який діє в інтересах двох підопічних (недієздатних) - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , підлягають до задоволення частково, а саме: визнання недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом виданих на ім`я ОСОБА_8 виданого Яремчанською міською державною нотаріальною конторою 14.02.2011 року, зареєстроване в реєстрі за №131 на земельну ділянку площею 0,2500 га , для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0284 (попередній до розподілу такої ділянки на дві частини), в частині 2/4 частки такої земельної ділянки (по ј частці належної за законом двом спадкоємцям - недієздатним) ; визнання недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_8 виданого Яремчанською міською державною нотаріальною конторою 14.02.2011 року, зареєстроване в реєстрі за №136 на земельну ділянку площею 0,5128 га , призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0285, в частині 2/4 частки такої земельної ділянки (по ј частці належної за законом двом спадкоємцям - недієздатним) .

Як наслідок підлягає до частково задоволення і вимога позивача 2 скасувати державну реєстрацію зазначених ділянок на ім`я ОСОБА_8 , занесеної до Державного земельного кадастру: щодо земельної ділянки площею 0,07 га (після поділу її з загальної площі 0.25га), кадастровий номер 2611092001:22:002:1780, запис №НВ 2600080002013 від 28.03.2013 року, та щодо земельної ділянки, площею 0,18 га (після поділу її з загальної площі 0.25га), кадастровий №2611092001:22:002:1779 запис за №НВ 2600080002013 від 28.03.2013 року, та щодо земельної ділянки площею 0,5128 га, кадастровий №2611092001:22:001:0285, в частині реєстрації 2/4 частки таких земельних ділянок (по ј частці належної за законом двом спадкоємцям - недієздатним) .

Що стосується вимоги позивача 2 Коршівського геріатричного пансіонату, який діє в інтересах двох підопічних (недієздатних) - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання права власності на ј частину за ОСОБА_3 , 1975 року народження, на ј частину за ОСОБА_4 , 1975 року народження, на спадкове майно - земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0284 та на земельну ділянку площею 0,5128 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0285, з врахуванням ј частини спадкового майна за померлим ОСОБА_8 , то така вимога підлягає до задоволення також.

За ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня , недієздатна особа , а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

А ч.4 статті 1273 ЦК України зазначає, що опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі , лише з дозволу органу опіки та піклування.

З врахуванням того, що жодної відмови позивач 2, як опікун не надавав, згоди органу опіки та піклування на відмову від прийняття спадщини не приймалось, то ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є такими, що спадщину прийняли, тому вимога в цій частині підлягає до задоволення.

Стосовно вимог позивача 1 ОСОБА_1 , окрім вищевказаного, слід зазначити і наступне.

За вимогами чинного законодавства (на час відкриття спадщини) спадкоємець, який бажає

прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст.1269 ЦК).

Як встановлено судом, позивач 1 ОСОБА_1 не прийняв спадщину, подавши заяву про це нотаріусу.

Водночас, цільове призначення однієї із двох спірної земельної ділянки 0.25га (кадастровий №2611092001:22:001:0284), поділеної на дві частини - 0.18га (кадастровий №2611092001:22:002:1779) та 0.07га (кадастровий номер 2611092001:22:002:1780) визначено для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради. Як зазначено вище, на даній земельній ділянці площею 0.07га є житловий будинок НОМЕР_3 , право власності на якій було вже визнано за позивачем ОСОБА_1 , та якою він користувався понад 20 років ще за життя матері.

Доводи позивача 1 про те, що померлий брат за життя поділив дану спірну земельну ділянку площею 0.25га, з метою подальшого оформлення її частини - 0.07га на нього, можливо і заслуговують на увагу суду, однак не підтверджені належними доказами.

За вимогами ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Позивач 1 просив, окрім визнання недійсними та скасування державної реєстрації на поділені земельні ділянки площею 0.18га та 0.07га, земельну ділянку площею 0.5128га, визнати за ним ј частину на спадкове майно - на земельну ділянку площею 0.5128га та земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради.

Щодо всіх вимог, які стосуються земельної ділянки площею 0,5128 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий №2611092001:22:001:0285, то такі вимоги є безпідставними, оскільки позивач спадщину не прийняв щодо неї, про що вказано вище.

Щодо всіх вимог, які стосуються земельної ділянки площею 0.25га, а після поділу 0.18га та 0.07га, то уточнена вимога викладена позивачем 1 як визнання права власності на ј її частину, від 0.25га складає площу 0.0625га, хоча як він доводив, житловий будинок належний йому на праві власності знаходиться на ділянці, якою він користується понад 20років, саме площею 0.07га. Отже, пояснення ОСОБА_1 щодо позовних вимог та фактичного використання спірної однієї ділянки є розбіжними в судовому порядку. Окрім того, суд застосовуючи норму ст.377 ЦК України, вказав на те, що право у власника житлового будинку виникає на ту площу земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Позивач у порядку ст.13 не звертався з вимогами до суду про таке визнання з цих підстав, а з підстав порушеного його спадкового права, жодних документів про закріплення чи необхідність саме конкретної площі земельної ділянки для обслуговування будинку з врахуванням інших умов (під`їзду до нього, наявності інших прилеглих до будинку споруд тощо) суду не надавав, а тому такі вимоги є безпідставними, що не позбавляє його права процесуального звернення до суду за захистом, у разі необхідності.

Не заслуговують на увагу суду заява позивача 1 про поновлення строку позовної давності та заява відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог також цього позивача, оскільки суд відмовляє йому у задоволенні вимог за безпідставністю.

Також не є підтвердженим представлення позивачем 1 та його вимоги в інтересах двох недієздатних братів, так як він не надав суду докази наявності опікунства у нього, але такий захист інтересів недієздатних представив позивач 2.

Водночас, письмовий виступ в дебатах, наданий позивачем 1 та його представником про те, що заява ОСОБА_1 про не прийняття спадщини була подана нотаріусу під впливом помилки за ст.229 ЦК України а тому є недійсною, не можуть братись до уваги судом, оскільки предметом спору така вимога не була і не розглядалась в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення

повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Позивач 2, як особа, що представляє інтереси недієздатних, судові витрати не ніс, тому підстав для стягнення судових витрат на користь позивача ОСОБА_1 , якому відмовлено у задоволенні його вимог - немає.

Щодо наявного забезпечення позову у даній цивільній справі, суд вважає, що таке підлягає вирішенню після набрання рішення у даній справі законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.39-41,66,67,71,1222,1223,1225,1258,1261,1267, 1268,1269,1273,1301 ЦК України, ст.ст.10 - 13, 81, 141, 258-268, 280-289, 352-354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , Коршівського геріатричного пансіонату в особі директора Іваночко Михайла Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації, визнання права власності, - задовольнити частково.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_8 , виданого Яремчанською міською державною нотаріальною конторою 14.02.2011 року, зареєстроване в реєстрі за №131, на земельну ділянку площею 0,2500 га , для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0284 (попередній кадастровий номер до розподілу такої ділянки на дві частини), в частині 2/4 частки такої земельної ділянки (по ј частці належної за законом двом спадкоємцям - недієздатним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ).

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_8 , виданого Яремчанською міською державною нотаріальною конторою 14.02.2011 року, зареєстроване в реєстрі за №136, на земельну ділянку площею 0,5128 га , призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0285, в частині 2/4 частки такої земельної ділянки (по ј частці належної за законом двом спадкоємцям - недієздатним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) .

Скасувати державну реєстрацію зазначених ділянок на ім`я ОСОБА_8 , занесеної до Державного земельного кадастру в частині реєстрації 2/4 частки таких земельних ділянок (по ј частці належної за законом двом спадкоємцям - недієздатним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) щодо:

- земельної ділянки площею 0,07 га (після поділу її з загальної площі 0.25га), кадастровий номер 2611092001:22:002:1780, запис №НВ 2600080002013 від 28.03.2013 року, та

-земельної ділянки, площею 0,18 га (після поділу її з загальної площі 0.25га), кадастровий №2611092001:22:002:1779 запис за №НВ 2600080002013 від 28.03.2013 року, та

-земельної ділянки площею 0,5128 га, кадастровий №2611092001:22:001:0285.

Визнати право власності за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на спадкове майно (з врахуванням наявного права на 2/4 частини цього спадкового майна за померлим ОСОБА_8 ) на:

-ј частину земельної ділянки площею 0,2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0284 (після поділу її, на земельну ділянку площею 0,07 га кадастровий номер 2611092001:22:002:1780 та площею 0,18 га кадастровий №2611092001:22:002:1779) та

-ј частину земельної ділянки площею 0,5128 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, кадастровий №2611092001:22:001:0285.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Повний текст рішення виготовлено 25.03.2020 року.

Головуючий суддя: М. В. Польська