Рішення

від 25.03.2020 по справі 304/1596/18

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1596/18 Провадження № 2/304/12/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

її представників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_4 ,

його представників - адвоката Коваленка О.М., Дерев`янко М.Ю.,

представника третьої особи - Ревіляка М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1596/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тур`я-Пасіцька сільська рада Перечинського району Закарпатської області, про демонтування огорожі, -

В С Т А Н О В И В:

відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 16 березня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 березня 2020 року.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить прийняти рішення, яким зобов`язати відповідача демонтувати огорожу, що є на земельній ділянці позиції АДРЕСА_1 , згідно з висновком судового експерта Павлича О.В. Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом є власником будинку АДРЕСА_2 , а також прилеглої до нього земельної ділянки. Рішенням виконкому Перечинської районної ради № 228 від 25 серпня 1966 року було затверджено проект по впорядкуванню присадибних та суспільних земель села Т.Пасіка, в якому на картографічному матеріалі визначено земельні ділянки, їх площі та конфігурація. Після цього згідно рішення 18 сесії 3 скликання від 24 листопада 2001 року Т.Пасіцької сільської ради їй передано у власність 0,21 га. В той же час, станом на 1966 рік за ОСОБА_5 біля будинку АДРЕСА_3 рахувалося 0,136 га, після чого згаданим рішенням від 24 листопада 2001 року йому передано у приватну власність не 0,136 га, а 0,14 га, тобто і частину її землі. На даний час відповідач ОСОБА_4 на підставі ст. 120 ЗК України автоматично не став власником землі, яка була у користуванні його батька та діда, однак частково захопив її землю. Він розібрав її огорожу, що була зведена з відступом на 2,5 м позаду літньої кухні, встановивши свою огорожу впритул до літньої кухні та захопивши 0,004 га її землі. Те, що відповідач захопив частину її землі у розмірі 0,0042 га, вбачається також з висновку експерта Павлича О.В. № 0004/2018 від 04 жовтня 2018 року. Тому вона вирішила звернутися з даним позовом до суду, щоб відповідач демонтував огорожу, яку самовільно встановив на її городі (ячейки № НОМЕР_1 ), а відтак просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та її представники свої вимоги підтримали повністю та просили такі задовольнити, посилаючись на викладені у ній обставини. Під час розгляду справи позивач подавала письмові пояснення, в яких зокрема зазначала, що з 1973 по 2011 роки відповідач жодного питання щодо землі не ставив, тобто, що від нього чи раніше, від його батька, було відібрано якусь землю. У 2011 році відповідач розібрав її огорожу на городі та переставив таку на 3 м у свою користь, про що вона відразу звернулася до сільської ради; тоді огорожа була поставлена на місце. У 2014 році ОСОБА_4 повністю знищив її огорожу і встановив свою, захопивши від неї вже не три, а чотири метри 20 см, встановивши її впритул до стіни будинку, позбавивши її права обслуговувати свій будинок з цієї сторони. Крім того зазначила, що представники сільської ради у відзиві невірно висловився, що ОСОБА_4 було виділено 0,136 га із землі ячейки № НОМЕР_2 та 0,0040 га із ячейки № НОМЕР_1 . Навпаки експерт ОСОБА_6 на підставі документів сільради, документів мензульної зйомки 1966 року та документів 1973 року, інших документів, висловився, що із землі ячейки № 175 ОСОБА_4 нічого не виділено.

Відповідач та його представники у судовому засіданні проти позову заперечили, пояснивши, що земельна ділянка, площею 0,14 га була у користуванні ще батьків відповідача у 1966 році. Пізніше у 2001 році його батьку - ОСОБА_5 сільською радою було надано дозвіл на приватизацію вказаної земельної ділянки, за яку і по сьогоднішній день він сплачує податок. Так, відповідно до кадастрового плану, площа земельної ділянки, яку використовує його сім`я складає 0,1401 га. При цьому вони ні у кого, ніяку землю не захоплювали, навпаки ОСОБА_1 необхідно було при будівництві літньої кухні врахувати межі їх земельної ділянки, а не будувати таку на власний розсуд. При приватизації своєї земельної ділянки позивач захопила належну їм частину землі, площею 7 м.кв., хоча ніхто межі в натурі їй не погоджував, і тепер має намір відібрати у них ще 36 м.кв.

У судовому засіданні представник Т.Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору проти позову заперечував, зазначивши, що експертом ОСОБА_7 чітко вказано, що земельна ділянка ОСОБА_4 не накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 , а відтак рекомендував позивачу виконати рішення № 349 двадцять дев`ятої сесії Т.Пасіцької сільської ради від 24 липня 2014 року. В той же час виникає питання як розуміти питання 4 вказаного висновку, де зазначено, що земельна ділянка відповідача накладається на ячейку № 175 (суспільні землі) і площа накладання становить 0,042 га (скоріше за все 0,0042 га), експерт трішки помилився - всього на 378 м.кв. (в графічних матеріалах висновку вказана площа накладання 0,0042 га). На даний час ОСОБА_4 рішенням сесії сільської ради передана у власність земельна ділянка, площею 0,14 га, яка складається з площі ячейки № НОМЕР_2 - 0,136 га (відповідно до матеріалів мензульної зйомки 1966 року) та 0,0040 га суспільних земель ячейки № 175. Тоді загальне землекористування ОСОБА_4 з площею накладання буде 0,1402 га; перевищення становить 2 м.кв. Крім того зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 має ряд розбіжностей і неточностей. Так, рішенням сільської ради від 26 червня 1973 року на підставі рішення № 3 зборів колгоспників колгоспу ім. Шевченка, які відбулися 24 березня 1973 року, вирішено виділити ОСОБА_8 земельну ділянку під забудову, площею 0,07 га (700 м.кв. при ширині 20 м довжина має бути 35 м). Однак у позовній заяві зазначено, що батькові позивача було виділено земельну ділянку, шириною 20 м, довжиною 50 м; по площі це 0,10 га (1000 м.кв. або 10 соток), хоча по рішенню - 0,07 га. Відповідно до матеріалів мензульної зйомки 1966 року дорога по АДРЕСА_2 вже була, скоріше за все вона була і до цієї дати. При виділенні земельної ділянки під забудову ОСОБА_9 , дорогу стовідсотково не включали (житловий будинок сусіда зліва - Луб`яного вже був побудований у 1968 році) і дорога вже була. Площею 0,0042 га ячейки 175, яку ОСОБА_1 вважає своєю власністю, на даний час фактично користується відповідач, і вона включена у площу, що відповідає рішенню сесій та мировій угоді справи № 304/1348/16-ц. Натомість у власності ОСОБА_1 за рішенням сесії сільської ради тільки 0,21 га. На землю, площею 0,06 га рішенням № 261 двадцять четвертої сесії Т.Пасіцької сільської ради від 29 листопада 2013 року дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства, а рішення № 349 двадцять дев`ятої сесії Т.Пасіцької сільської ради від 24 липня 2014 року рекомендує як це зробити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 травня 2018 року в справі № 2-64/11.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94цс13), виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2012 року позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будовами та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (Т АДРЕСА_4 , а. с. 49-51).

Рішенням вісімнадцятої сесії 3 скликання Т.Пасіцької сільської ради Перечинського району Про передачу земельних ділянок у приватну власність від 24 листопада 2001 року передано громадянам земельні ділянки, які є у їх користуванні у приватну власність в межах норм для ведення особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд відповідно до додатку, в тому числі позивачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,74 га, з яких 0,21 га - для обслуговування будинку, та 0,53 га - для ведення особистого селянського господарства (Т. 1, а. с. 43-45).

В той же час, рішенням чотирнадцятої сесії п`ятого скликання від 16 листопада 2007 року № 194/12 Про передачу земельних ділянок у приватну власність , відповідачу ОСОБА_4 , власнику житлового будинку в АДРЕСА_3 , передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, площею 0,14 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,18 га в урочищі Більово , 0,23 га в урочищі Бичово , 0,09 га в урочищі Коло Порошкувки та 0,20 га в урочищі Кружок Березини , а також надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю (Т. 1, а. с. 46).

Як вбачається з протоколу № 03 узгоджувальної комісії Т.Пасіцької сільської ради від 16 липня 2014 року, затвердженого рішенням двадцять дев`ятої сесії шостого скликання Т.Пасіцької сільської ради Перечинського району від 24 липня 2014 року № 349 Про затвердження протоколу № 03 узгоджувальної комісії Тур`я-Пасіцької сільської ради по розгляду земельного спору з приводу меж земельної ділянки, що відводиться ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства , комісія постановила земельну ділянку ОСОБА_10 , огороджену по периметру залишити в існуючих межах, площею 0,10 га; рекомендувати виготовити на неї правовстановлюючі документи (приватизувати), а також погодити ОСОБА_4 земельну ділянку в існуючих межах відповідно до кадастрового плану, виготовленого ПП Карпат-Геодезія, площею 0,1394 га, за мінусом 7 м.кв., які ввійшли в Державний акт, виданий ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, площею 0,21 га; та погодити ОСОБА_1 земельну ділянку по фактичному землекористуванню в межах кадастрового плану, виконаного ТОВ Центр Проектів по периметру точок 1-2-3-6-1, площею земельної ділянки 497 м.кв. або 0,0497 га (Т. 2, а. с. 6, 7-8, 9-12).

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до змісту ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п. 33 Постанови Пленуму Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року за № 5 роз`яснив судам, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Верховний суд України в Узагальненні судової практики Судова практика щодо права власності при розгляді цивільних справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 1 липня 2014 року в розділі Захист права власності. Превентивний спосіб захисту права власності роз`яснив судам, що відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Такі висновки знаходяться у правовому зв`язку із положенням ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ч. 3 ст. 152 ЗК України, відповідно до системного правового аналізу яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути спеціальний спосіб захисту, визначений ст. 391 ЦК України як усунення перешкод власником у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, обставини, що були викладені та докази, які їх підтверджують свідчать про те, що позивач є власником житлового будинку, а тому має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатись цим майном на власний розсуд і вчиняти щодо нього чи з ним будь-які дії, які прямо не суперечать закону, право на яке не може бути протиправно обмежено у його здійсненні, у тому числі діями третіх осіб.

Згідно ст. 107 ЗК України у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ст. 91 ЗК України власники та користувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, а також дотримуватися правил добросусідства.

Як роз`яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд відповідно до статей 143, 144 ЦПК призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Так, відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта № 0004/2018 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 04 жовтня 2018 року на підставі ухвали Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 липня 2017 року встановлено, що за даними накладання, що виконані ТОВ УЖГЕОСТАР конфігурація виходить за межі ячейки (участка, ділянки) 174 мензульної зйомки. Отже фактична площа земельної ділянки ОСОБА_4 , а саме 0,1431, не відповідає площі 0,14 га, та не відповідає площі зазначеній у Справі по впорядкуванню присадибних та суспільних земель, де вказана площа 0,136 га, а фактична конфігурація земельної ділянки ОСОБА_4 не відповідає тій конфігурації, яка відображена у мензульній зйомці, на основі якої (згідно листа-пояснення Т.Пасіцької сільської ради) приймалося рішення про виділення земельної ділянки. Якщо приймати до уваги площу 0,14 га, то різниця складе (0,1431-0,14)=0,0031 га, а якщо площу, зазначену у Справі по впорядкуванню присадибних та суспільних земель, то різниця складе (0,1431-0,136)=0,0071 га. Як видно з креслень, що виконані геодезистом, земельна ділянка ОСОБА_4 не накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 в частині меж 1966 р. Виходячи з наведеного вище графічного матеріалу чітко видно, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 , накладається на ячейку № НОМЕР_1 , площа накладання становить 0,042 га. В той же час згідно наявних матеріалів, ОСОБА_4 не виділялась земельна ділянка з ячейки АДРЕСА_5 . Як видно з наданих експерту креслень, порівнюючи фактичну конфігурацію земельної ділянки на даний час та дані земельної ділянки станом на 1966 рік видно, що на той час відсутня частина земельної ділянки з ячейки АДРЕСА_5 . Тобто в 1966 році у ОСОБА_8 була вся земельна ділянка, межі якої визначені ячейкою 173; станом на 1973 рік у користуванні ОСОБА_8 були земельні ділянки (синім кольором), загальною площею (0,07+0,09=0,16 га) станом 1973 року (Т. 1, а. с. 54-58).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевказані обставини, дослідивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Тому, керуючись ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тур`я-Пасіцька сільська рада Перечинського району Закарпатської області, про демонтування огорожі - задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_4 демонтувати огорожу, що зведена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , позиція № 175.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн 80 коп судового збору.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2020 року - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_6 .

Представник позивача: ОСОБА_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_4 ; місце проживання: АДРЕСА_8 .

Представник відповідача: адвокат Коваленко Олександр Миколайович; місцезнаходження: 88000 Закарпатська область м. Ужгород, вул. Заньковецької, № 36/42.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тур`я-Пасіцька сільська рада Перечинського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351593; місцезнаходження: 89223 Закарпатська область Перечинський район с. Т.Пасіка, вул. Турянська, № 33.

Головуючий: Чепурнов В. О.