Постанова

від 09.09.2020 по справі 304/1596/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 304/1596/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 вересня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Готри Т.Ю., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коваленко Олександр Миколайович на ухвалу Перечинського районного суду про забезпечення позову, постановлену 13 січня 2019 року головуючим суддею Чепурнов В.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Тур`я-Пасіцька сільська рада, про демонтування огорожі, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить прийняти рішення, яким зобов`язати відповідача демонтувати огорожу, що є на земельній ділянці у позиції № 175 в АДРЕСА_1 , згідно з висновком судового експерта Павлича О.В. Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом є власником будинку АДРЕСА_1 , а також прилеглої до нього земельної ділянки. Рішенням виконкому Перечинської районної ради № 228 від 25 серпня 1966 року було затверджено проект по впорядкуванню присадибних та суспільних земель села Т.Пасіка, в якому на картографічному матеріалі визначено земельні ділянки, їх площі та конфігурація. Після цього згідно рішення 18 сесії 3 скликання від 24 листопада 2001 року Т.Пасіцької сільської ради їй передано у власність 0,21 га. В той же час, станом на 1966 рік за ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_2 рахувалося 0,136 га, після чого згаданим рішенням від 24 листопада 2001 року йому передано у приватну власність не 0,136 га, а 0,14 га, тобто і частину її землі. На даний час відповідач ОСОБА_1 на підставі ст. 120 ЗК України автоматично не став власником землі, яка була у користуванні його батька та діда, однак частково захопив її землю. Він розібрав її огорожу, що була зведена з відступом на 2,5 м позаду літньої кухні, встановивши свою огорожу впритул до літньої кухні та захопивши 0,004 га її землі. Те, що відповідач захопив частину її землі у розмірі 0,0042 га, вбачається також з висновку експерта ОСОБА_4 №0004/2018 від 04 жовтня 2018 року. Тому вона вирішила звернутися з даним позовом до суду, щоб відповідач демонтував огорожу, яку самовільно встановив на її городі (ячейка № НОМЕР_1 ), а відтак, просить позов задовольнити.

В якості забезпечення вказаного позову просить накласти арешт на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та заборонити вчинення будь-яких дій, спрямованих на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для передачі у власність ОСОБА_1 .

Ухвалою Перечинського районного суду від 13.01.2020р. заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, задоволено .

Накладено арешт земельну ділянку, орієнтовною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонено вчинення будь-яких дій, спрямованих на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, орієнтовною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для передачі у власність ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коваленко О.М. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду від 13.01.2020 та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що спір щодо меж земельних ділянок вже вирішено судовими рішеннями у справі №304/166/14-ц. Зокрема, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №745054, виданий ОСОБА_2 , з тих підстав, що до нього включено частину земельної ділянки ОСОБА_1 , що створює йому перешкоди для виготовлення державного акту. ОСОБА_2 просить суд демонтувати горожу, споруджену ним на кордоні меж земельних ділянок, хоча питання меж земельних ділянок вже вирішено у вказаній справі, а тому вважає такий спір штучним. Також вважає вжиті судом заходи забезпечення позову не співмірними.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, і обґрунтованою є наявність загрози невиконання або утрудненого виконання майбутнього рішення суду за позовом, у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Однак з даними висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

Позивач не обґрунтувала, а суд належним чином не перевірив, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у справі про демонтаж огорожі у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

У даній справі позивач не оспорює правомірність набуття відповідачем права власності на його земельну ділянку, чи порядок виготовлення ним технічної документації із землеустрою. А отже, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони виготовлення технічної документації із землеустрою є не співмірними із позовними вимогами ОСОБА_2 .

Відтак, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 420,40 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коваленко Олександр Миколайович, задовольнити .

Ухвалу Перечинського районного суду від 13 січня 2020 року про забезпечення позову, скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 11 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: