Рішення

від 25.03.2020 по справі 463/9692/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/9692/19

Провадження №2/463/510/20

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нова хата ЛТД , третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, який у встановленому законом порядку уточнила та в кінцевому, просить ухвалити рішення, яким визнати трудові відносини між нею та ТОВ НОВА ХАТА ЛТД припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з моменту ухвалення судом рішення у даній справі. Також, просить внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ НОВА ХАТА ЛТД , що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: у рядок Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання осіб, які обираються до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи в графі Обмеження додати наступну інформацію: після ОСОБА_1 керівник додати трудові відносини припинено рішенням Личаківського районного суду м. Львова.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача від 25.11.2005р. її обрано директором відповідача, про що 29.11.2005р. нею видано наказ № 1-к про початок її роботи на посаді директора. З 29.11.2005р. з нею укладено трудовий договір. Як директор в силу своїх повноважень 01.07.2019р. засобами поштового зв`язку надіслала ОСОБА_3 , який є одним із засновників ТОВ НОВА ХАТА ЛТД , вимогу про проведення позачергових загальних зборів учасників товариства. Аналогічну вимогу під розписку вручила іншому засновнику Товариства Потюку М.Б. У повідомленні зазначила перелік питань, які підлягають вирішенню на загальних зборах учасників, одне з яких звільнення її з посади директора товариства за власним бажанням. Вказану заяву також вручила наручно одному з засновників Товариства - ОСОБА_4 , однак скликані нею загальні збори учасників товариства не відбулись через відсутність кворуму, а саме на них не прибув один з засновників - ОСОБА_3 . Відтак, в позасудовий спосіб позбавлена можливості припинити трудові відносини, а тому, просить в судовому порядку визнати такі правовідносини припиненими та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2019р. відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Повноважний представник третьої особи подав до суду письмові пояснення щодо позову, долучивши докази їх направлення іншим учасникам справи. Зазначає, що для внесення змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу належить подати відповідні документи реєструючому органу, а саме заяву про державну реєстрацію змін, рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, документ про сплату адміністративного збору. З такими документами позивач не звертався та не отримував відмови у вчиненні реєстраційної дії. Суд натоміть, не може підміняти собою реєструючий орган та перебираючи його повноваження, вносити відповідні зміни до Реєстру. Тому, в задоволенні позову просить відмовити. Крім цього вказує, що такі правовідносини не є трудовими, є корпоративними, а відтак, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16.01.2020р. прийнято до розгляду заяву позивача від 21.12.2019р. про зміну (уточнення) предмета позову та у зв`язку з цим розгляд справи відкладено на 26.02.2020р. без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26.02.2020р. розгляд справи відкладено на 25.03.2020р. о 16.00 год. без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами.

Про дату, місце та час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву, або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не подав. Зі згоди позивача та на підставі наявних у справі даних і доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно з наказом ТОВ Нова хата ЛТД № 1-к від 29.11.2005р. (а.с.21) приступила до виконання обов`язків директора цього товариства з 29.11.2005р. на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Нова хата ЛТД від 25.11.2005р. № 3 (а.с.20).

Відповідно до цього 29.11.2005р. між позивачем та ТОВ Нова хата ЛТД в особі ОСОБА_4 укладено трудовий договір (а.с.8).

Відповідно до копії Статуту ТОВ Нова хата ЛТД (а.с.9-15), учасниками товариства є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (стаття 3 Статуту). Частки кожного з них становлять 50 % від Статутного капіталу товариства (п. 4.4 статті 4 Статуту).

01 липня 2019 року позивач направила учасникам товариства ТОВ Нова хата ЛТД заяву про звільнення її з посади директора товариства за власним бажанням протягом двох тижнів після подання заяви. Одночасно, цього ж дня учаснику товариства Потюку В .В. було направлено повідомлення про проведення 07.08.2019р. позачергових зборів учасників ТОВ Нова хата ЛТД (а.с.17), щодо вирішення питання про звільнення позивача за власним бажанням. Іншому учаснику ОСОБА_4 вручила аналогічне повідомлення під розписку.

Згідно акту від 07.08.2019р., складеного головою Загальних зборів ОСОБА_4 та секретарем зборів - ОСОБА_1 (а.с.19), позачергові загальні збори учасників ТОВ Нова хата ЛТД не відбулися у зв`язку із відсутністю кворуму, а саме, на збори з`явився лише один учасник ОСОБА_4 , який володіє часткою в статутному капіталі у розмірі 50 %.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

На основі згаданої вище практики ЄСПЛ, Верховний Суд під час розгляду цивільної справи № 520/11437/16-ц (постанова від 03.07.2019р.) вирішив, що ефективним способом захисту прав позивача буде припинення трудових відносин з товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України і при цьому, такий спосіб захисту трудових прав не призведе до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства.

В цій справі, предмет і підстави якої аналогічні справі яка розглядається, Верховний Суд, врахувавши недосконалість законодавства та неможливість особи звільнитись за власним бажанням через не проведення загальних зборів Товариства, частково задовольнив позов та в судовому порядку припинив трудові відносини позивача і товариства на підставі частини першої статті 38 КЗпП.

У справі яка розглядається, так само як і у справі, що розглядав Верховний Суд, позивач, маючи намір звільнитись з посади директора Товариства, не взмозі цього зробити, оскільки за змістом пп. в п. 5.2 статті 5, питання звільнення директора Товариства належить до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства, які відповідно до п. 5.6 ст. 5 Статуту, вважаються правомочними лише тоді, якщо на них присутні Учасники, що володіють в сукупності більш як 60 % голосів і які через відсутність одного з Учасників неможливо провести.

З огляду на те, що така обставина є порушенням права позивача на припинення трудових відносин з ТОВ Нова хата ЛТД , відповідно до згаданих вище висновків Верховного Суду позов в частині визнання трудових відносин припиненими у зв`язку із звільненням за власним бажанням слід визнати обґрунтованим, задовольнивши вказану вимогу не у спосіб визнання трудових відносин припиненими, а у спосіб припинення цих трудових відносин.

Що ж стосується вимоги про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в її задоволенні належить відмовити.

Так, відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині першій статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Разом з тим, виходячи зі змісту вимоги про внесення змін, позивач не лише не зазначила, в чому полягає порушення таких її прав, але й по суті, просить суд підмінити собою інший орган державної влади та перебирати на себе його повноваження щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, чого процесуальним законодавством не передбачено.

Тому, таку вимогу слід залишити без задоволення.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,279,280-282ЦПК України, ст.ст. 9, 15, 16, ЦК України, ст. ст. 22, 38 КЗпП України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Нова хата ЛТД (79029, м. Львів, вул. Чикалевича, 24, ЄДРПОУ 23882126), третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299, ЄДРПОУ 26526811) про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Нова хата ЛТД на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нова хата ЛТД на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Леньо С. І.