Рішення

від 18.03.2020 по справі 751/5587/19

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Рішення

Іменем України

18 березня 2020 року місто Чернігів

Справа №751/5587/19

Провадження №2/751/66/20

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Дасюк Н. В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

третя особа - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_3

представник відповідачів - Новик Максим Сергійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс , третя особа: ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку, -

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ Чернігівтранс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно боргу за договором позики в сумі 431 385,06 грн, що складається із основного боргу в сумі 276 500 грн, інфляційного збільшення суми боргу - 50 523,33 грн, 3 % річних - 15 999,12 грн та процентів згідно ст.1048 ЦК України в сумі 88 362,61 грн (а.с.3-7).

Свої вимоги мотивував тим, що 21 серпня 2014 року між ТОВ Чернігівтранс та ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів. Відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у розмірі 280 000 грн, які зобов`язувався повернути в порядку, передбаченому умовами договору, проте в будь-якому випадку до закінчення строку позики, обумовленого в п. 3 договору позики, тобто три роки з моменту підписання договору. Проте, зобов`язання щодо повернення коштів відповідач порушив, здійснивши оплату частково в сумі 3 500 грн. Для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики 21.08.2019 між ТОВ Чернігівтранс та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Для врегулювання спору мирним шляхом, ТОВ Чернігівтранс 19.07.2019 зверталося до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами про погашення суми позики, однак відповідачі ухиляються від сплати боргу. Посилаючись на ст.625 ЦК України, ТОВ Чернігівтранс просить стягнути суму боргу з урахуванням інфляції, 3% річних від простроченої суми та проценти від суми позики.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 16 вересня 2019 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У запропонований судом строк від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву (а.с.60-62), згідно якого просять відмовити повністю. Зазначають, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Враховуючи правову норму вважають, що сторонами договору позики ТОВ Чернігівтранс та ОСОБА_1 було погоджено пунктами 3.1, 4.1 кінцевий термін виконання основного зобов`язання - 28.08.2017 (з урахуванням семи днів, які надаються після настання 21.08.2017, на підставі пункту 4.1 договору позики), строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення отриманих у позику коштів повинен обчислюватися саме з моменту настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі. При цьому умови договору поруки не містять іншого строку або терміну для виконання основного зобов`язання. За таких обставин підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК Кодексу України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (з 29.08.2017 по 28.02.2018) не пред`явить вимоги до поручителя. Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення процентів на підставі ст.1048 ЦК України, оскільки після спливу строку кредитування припиняється право кредитодавця на нарахування процентів. Також позичальник ОСОБА_1 заперечує факт отримання ним грошових коштів від позивача у розмірі 280 000 грн, а тому відповідно не підлягають задоволенню вимоги щодо 3 % річних та інфляційні втрати.

30 жовтня 2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс , третя особа: ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку (а.с.70-72), яка ухвалою суду від 19.11.2019 прийнята до розгляду та об`єднана в одне провадження з первісним позовом (а.с.82-84). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що договір поруки було укладено на виконання умов договору позики грошових коштів від 21.08.2014. Виходячи із положень пунктів 3.1 та 4.1 договору позики, після закінчення трирічного строку 21.08.2017, протягом 7 днів, тобто до 28.08.2017 включно, позичальник - ОСОБА_1 мав повернути грошові кошти. Про порушення своїх прав з боку позичальника ТОВ Чернігівтранс стало відомо на наступний день після спливу кінцевого терміну виконання зобов`язань, а саме 29.09.2017, після того, як пройшло 7 днів. При цьому терміном виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики є 22.08.2017, згідно пункту 1.1 договору поруки від 21.08.2014 року. Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Починаючи з 01.03.2018 у ТОВ Чернігівтранс закінчився шестимісячний строк на пред`явлення вимог до поручителя про стягнення заборгованості. Посилаючись на ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України просять визнати поруку припиненою.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 17.12.2019 закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив первісний позов задовольнити. Зустрічний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. При цьому просив врахувати, що ст.559 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_2 , викладена у новій редакції і строк півроку змінений на три роки.

Відповідачі, третя особа за зустрічним позовом та представник відповідачів в судове засідання не прибули, про день час та місце розгляду справи повідомлені. Від представника відповідачів надійшла заява про розгляд справи без участі, позовні вимоги ТОВ Чернігівтранс не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві. Зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Згідно ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив судове засідання проводити у відсутність сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

21.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ Чернігівтранс із заявою про надання безвідсоткової позики в сумі 280 000,00 грн (а.с. 15).

21 серпня 2014 року між ТОВ Чернігівтранс та ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів № б/н, згідно якого позикодавцем передано у власність позичальнику грошові кошти в сумі 280 000,00 грн на умовах повернення в строк 3 роки з моменту підписання договору (а.с.13).

Згідно пп. 2.1, 2.2 позикодавець зобов`язується надати позику протягом календарного дня з моменту підписання цього договору; позика надається шляхом видачі готівкою з каси підприємства за видатковим ордером.

Також, 21 серпня 2014 року між ТОВ Чернігівтранс і ОСОБА_2 укладено договір поруки № б/н, відповідно до якого поручитель зобов`язується солідарно або індивідуально відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань з погашення основної заборгованості та пені чи збитків (у разі їх виникнення), які виникають на підставі Договору позики від 21 серпня 2014 року, укладеного на суму 280 000,00 грн (а.с.14).

Згідно копії видаткового касового ордеру від 21 серпня 2014 року ОСОБА_1 видано 280 000,00 позики згідно договору позики грошових коштів від 21.08.2014 року (а.с.16).

Як вбачається із виписки по рахунку та копії меморіального ордеру, 10.07.2015 року ОСОБА_1 сплатив 1 000 грн в рахунок повернення позики, а 12.06.2015 року - 2 500 грн (а.с.17,18).

Новозаводський районний суд м. Чернігова рішенням від 08 листопада 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс , третя особа ОСОБА_1 , про визнання договору поруки недійсним (а.с.26-27).

Апеляційний суд Чернігівської області рішенням від 02 лютого 2017 року вищевказане рішення в частині визнання договору поруки недійсним залишив без змін (а.с.23-25).

У подальшому, Новозаводський районний суд м. Чернігова рішенням від 18 березня 2019 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики (а.с.19-22).

19 липня 2019 року ТОВ Чернігівтранс звернулось з вимогою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перерахунок суми позики у розмірі 276 500 грн протягом 7 днів з дня отримання вимоги (а.с.28-31).

Відповідно до розрахунку позивача, розмір заборгованості за договором позики від 21.08.2017 становить 431 385,06 грн, що складається із основного боргу в сумі 276 500 грн, інфляційного збільшення суми боргу - 50 523,33 грн за період з 22.08.2017 до 26.07.2019, 3 % річних - 15 999,12 грн за період з 22.08.2017 до 26.07.2019 та процентів згідно ст.1048 ЦК України в сумі 88 362,61 грн за період з 22.08.2017 до 26.07.2019.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно зі статтею 1047 ЦК України договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .

У відповідності до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо неотримання ним грошових коштів у розмірі 280 000 грн за договором позики від 21 серпня 2014 року судом не приймаються до уваги, оскільки рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2019 року (а.с.19-22), яке набрало законної сили, встановлено обставини отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів за договором позики у розмірі 280 000 грн та повернення коштів за даним договором у розмірі 3 500 грн, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, розмір несплаченої суми позики становить 276 500 грн. Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів про сплату позивачу вказаних коштів.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних, який за період з 22.08.2017 до 26.07.2019 становить 15 999,12 грн (3 % х 704/365 х 276 500,00 грн).

Індекс інфляції за період з 22.08.2017 до 26.07.2019 становить 1.201520 ((102.0 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (101.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.1 : 100) x (100.8 : 100) x (100.0 : 100) x (100.0 : 100) x (99.3 : 100) x (100.0 : 100) x (101.9 : 100) x (101.7 : 100) x (101.4 : 100) x (101.8 : 100) x (101.0 : 100) x (100.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (100.7 : 100) x (99.5 : 100) x (99.4 : 100)).

Сума інфляційних втрат за вказаний період складає 55 720,39 грн (276500 x 1.201520 - 276500).

Разом з тим, відповідно до положень частини 1 статті 13 суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, в межах заявлених вимог, розмір інфляційних втрат за період з 22.08.2017 до 26.07.2019, що підлягає стягненню становить 50 523,33 грн.

Наслідки, передбачені у ч.2 ст.625 ЦК України є відповідальністю боржника за прострочення грошового зобов`язання, що повністю відповідає вимогам закону і не суперечить умовам договору між сторонами. Підстав для звільнення позичальника від сплати вказаних сум суд не встановив.

Щодо стягнення суми процентів відповідно до статті 1048 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення договору позики, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні.

Договором позики від 21 серпня 2014 року не встановлений розмір процентів.

У відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 № 14-10цс/18 припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12).

Кінцевий термін виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 настав 28.08.2017. Доказів про продовження термінів надання позики, відповідно до положень пп.3.1, 3.2 договору позики, матеріали справи не містять.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування позикою, нарахованих за період з 22.08.2017 до 26.07.2019 в сумі 88 362,61 грн, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Згідно частини четвертої статті 559 ЦК України(в редакції на час виникнення правовідносин між сторонами) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11 та від 20 березня 2019 року у справі №1411/3467/12.

Відповідно п.4.1 договору позики грошових коштів від 21.08.2014, після закінчення терміну, зазначеного в п. 3.1 договору, позичальник зобов`язується протягом 7 днів повернути суму позики у повному розмірі позикодавцеві, якщо вона з якихось причин не була погашена в порядку передбаченому п. 4.2 Договору.

Пунктом 4.2 визначається, що позика може повертатись позичальником шляхом внесення готівки до каси або на поточний рахунок підприємства в будь-яких розмірах, що не перевищують суму залишку позики до закінчення строку договору.

Як вбачається із договору позики від 21.08.2014 кінцевий термін виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 настав 28.08.2017. З 29.08.2017 до 28.02.2018 (протягом шести місяців) ТОВ Чернігівтранс не пред`явив вимоги до поручителя ОСОБА_2 . Вимога про повернення грошових коштів поручителю була направлена лише 19.07.2019 (а.с.30-31).

Положення статті 559 ЦК України у редакції Закону України 2478-VIII від 03 липня 2018 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування , незважаючи на те, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, не можуть бути застосовані до врегулювання спірних правовідносин в частині припинення поруки ОСОБА_2 , зважаючи на те, що на дату набрання ним чинності строк виконання зобов`язань за договором позики від 21.08.2014 року вже настав.

Ураховуючи, що вимогу про погашення заборгованості до ОСОБА_2 пред`явлено 19.07.2019, тобто з пропуском встановленого строку, який настав 28.08.2017, на момент пред`явлення позову - 08.08.2019 порука ОСОБА_2 припинена, а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову ТОВ Чернігівтранс про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 про припинення договору поруки є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розмір заборгованості за договором позики від 21 серпня 2014 року становить 343 022 грн 45 коп, який складається із: суми основного боргу - 276 500 грн; інфляційного збільшення суми боргу - 50 523 грн 33 коп за період з 22.08.2017 до 26.07.2019; 3 % відсотків річних - 15 999 грн 12 коп за період з 22.08.2017 до 26.07.2019, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Отже, первісний позов підлягає задоволенню частково з наведених вище мотивів.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем за первісним позовом понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 6 470,78 грн (а.с.1,2) та витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн (а.с.34).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 01.08.2019 року, укладений між ТОВ Чернігівтранс та адвокатом Блохіною Н.В. (а.с.32), довідку про взяття на облік адвоката, як платника податків (а.с.37) та акт про прийняття-передачу наданої правничої допомоги від 01.08 2019 року (а.с.33).

Крім того, представник позивача подав квитанцію №10 від 01.08.2019 року про оплату 8 000 грн (а.с.34) за надання правничої допомоги.

Відповідно статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язана з підготовкою процесуальних документів, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, представник відповідачів не заявляв клопотання про їх зменшення.

Відповідно ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що первісний позов задоволено частково, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 145 грн 34 коп (6470,78х343022,45/431385,06) та 6 361 грн 32 коп (8000х343022,45/431385,06) витрат на оплату професійної правничої допомоги, а всього 11 506 грн 66 коп.

Крім того, позивачем ОСОБА_2 за зустрічним позовом понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (а.с.69), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс на користь ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 164, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.251, 509, 526, 530, 553, 554, 559, 598-599, 625, 1046-1049 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс борг за договором позики від 21 серпня 2014 року в сумі 343 022 (триста сорок три тисячі двадцять дві) грн 45 коп, який складається із: суми основного боргу - 276 500 грн; інфляційного збільшення суми боргу - 50 523 грн 33 коп; трьох відсотків річних - 15 999 грн 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс 5 145 грн 34 коп судового збору, 6 361 грн 32 коп витрат на оплату професійної правничої допомоги, а всього 11 506 (одинадцять тисяч п`ятсот шість) грн 66 коп.

У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс , третя особа: ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку - задовольнити.

Визнати припиненою поруку за договором поруки, укладеним 21 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс та ОСОБА_2 .

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс на користь ОСОБА_2 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25.03.2020.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс (місцезнаходження: вул. Рудого, буд.14, м Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 33259128)

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Третя особа - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Н. В. Маслюк