Постанова

від 24.03.2020 по справі 208/7099/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4017/20 Справа № 208/7099/18 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Координаційно-Диспетчерський центр", про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі- АТ КБ «Приватбанк» ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Координаційно-Диспетчерський центр" (далі - ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр"), про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 04 червня 2015 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» , найменування якого змінено у відповідності до Статуту, затвердженого 21 травня 2018 року та погодженого 11 червня 2018 року, на АТ КБ «Приватбанк» , та ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр" укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок № НОМЕР_1 шляхом приєднання до публічної оферти через підписання заяви про відкриття поточного рахунку від 03 червня 2015 року та заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 03 червня 2015 року.

Договір від 04 червня 2015 року складається з заяви про відкриття рахунку від 03 червня 2015 року, заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 03 червня 2015 року умов та правил надання банківських послуг за послугою «Кредитний ліміт» та тарифів банку.

Відповідно до договору, ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр" встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Зазначали, що 02 грудня 2015 року в забезпечення виконання умов договору від 04 червня 2015 року «Кредитний ліміт» між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №POR1449060281749, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язалась за угодою-приєднання до умов та правил надання банківських послуг до розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» умов та правил надання банківських послуг, далі угода-1, а саме повернути кредит в розмірі 10 000 грн., сплатити процентну ставку за користування кредитом за період користування згідно п.3.2.1.4.1.2 угоди-1 - 33% річних та сплатити 66% річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користування кредитним лімітом в сумі 0,9% від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 п.1.1.1. договору поруки якщо під час виконання «угоди 1» зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшується, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Поручитель при укладенні цього договору дає згоду на збільшення зобов`язань за «угодою 1» в розмірах таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Вказували, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг , банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту, та в даному випадку строк дії договору від 04 червня 2015 року був до 04 червня 2016 року, але у зв`язку з відсутністю порушень умов договору та відсутності заперечень зі сторони ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр" за місяць до закінчення строку договору був продовжений та кінцевий строк договору до 04 червня 2017 року. За сумами кредиту, отриманими з 10 лютого 2017 року, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 28% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць (п.3.2.1.4.1.2 Умов).

Посилаючись на те, що позичальником допущено заборгованість за договором банківського обслуговування від 04 червня 2015 року станом на 11 жовтня 2018 року, за яким ОСОБА_1 є поручителем, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у загальному розмірі 488 553,55 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 189 980,43 грн., заборгованості за відсотками - 165 105,01 грн., заборгованість по комісії 8 549,10 грн., пені - 124 919,01 грн .

Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором від 04 червня 2015 року за послугою "Кредитний ліміт" в розмірі 257 647,22 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 189 980,43 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 46 303,91 грн., заборгованості по комісії в розмірі 3 799,60 грн. та пені в розмірі 17 563,28 грн. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що банк вже використав своє право та звернувся з позовом до позичальника, який було задоволено, в той час коли позивачем не надано жодних доказів стосовно стадії виконавчого провадження, також не доведено, що саме долучені до позову умови та правила надання банківських послуг були складовою спірного договору.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, що 03 червня 2015 року між позивачем АТ КБ «Приватбанк» та третьою особою ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр" був укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок № НОМЕР_1 шляхом приєднання до публічної оферти через підписання заяви про відкриття поточного рахунку від 03 червня 2015 року та заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 03 червня 2015 року.

Відповідно до умов договору ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, що підтверджується копією заяви про приєднання до умов и правилам надання банківських послуг від 03 червня 2015 року (т.1 а.с.81), копією заяви на відкриття рахунку (т.1 а.с.82).

02 грудня 2015 року в забезпечення виконання умов договору від 03 червня 2015 року Кредитний ліміт , між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки №РOR1449060281749, яким був встановлений строк позовної давності тривалістю 15 років, що підтверджується копією договору поруки №РOR1449060281749 від 02 грудня 2015 року (т.1 а.с.71-73).

Третя особа неналежно виконувала умови вищезазначеного кредитного договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року (т.1 а.с.100-102) з третьої особи на користь позивача було стягнуто заборгованість у розмірі 257 567,22 грн., яка складалась з 189 980,43 грн. заборгованості за кредитом, 46 303,91 грн. заборгованості за відсотками, 3 799,60 грн заборгованості по комісії, 17 563,28 грн. пені,а також 3 864,70 грн. судового збору.

Вказаним рішенням встановлено факт укладання між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр" кредитного договору від 03 червня 2015 року, факт невиконання ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр" зобов`язання по вказаному кредитному договору у встановлений строк, та встановлена сума заборгованості по тілу, відсотками, комісії та пені, яка підлягає стягненню з ТОВ "Координаційно-Диспетчерський центр" як з боржника. Вказане рішення набрало законної сили та ніким не оскаржувалось.

Таким чином, позивач, звернувшись до Господарського суду Дніпропетровської області з вимогою про стягнення заборгованості в зв`язку з неналежним виконанням третьою особою умов договору, змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором і його позовні вимоги були задоволені у повному обсязі рішенням суду від 28 вересня 2017 року.

Отже, після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за рішенням суду позичальник був зобов`язаний повернути кредит із відсотками в повному обсязі й усі наступні щомісячні нарахування відсотків після звернення позивачем до суду не підлягали виконанню.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року №6-1707цс15, яка, згідно з ч.1 ст.417 ЦПК України, є обов`язковою для суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням умов договору банківського обслуговування та договору поруки, слід стягнути суму заборгованості, яка була нарахована позивачем станом на дату звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки відповідач, як поручитель, повинна відповідати перед кредитором як солідарний боржник.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частини перша, третя і четверта).

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У силу вимог статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Колегія суддів звертає увагу на те, що через неналежне виконання позичальником взятих на себе обов`язків банк звертався до суду та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року з позичальника на користь банку було стягнуто заборгованість у розмірі 257 567,22 грн., яка складалась з 189 980,43 грн. заборгованості за кредитом, 46 303,91 грн. заборгованості за відсотками, 3 799,60 грн заборгованості по комісії, 17 563,28 грн. пені, а також 3 864,70 грн. судового збору (т.1 а.с.100-102).

З врахуванням того, що позичальнику, згідно з умовами та правилами надання банківських послуг, було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок для поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів, проведення платежів у порядку обслуговування кредитного ліміту повинну було проводитись протягом одного року, тобто графіку погашення заборгованості встановлено не було, а банк мав право змінити ліміт, ліміт міг бути подовжений на той же самий період.

З виписки за рахунком № НОМЕР_1 та розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник постійно користувався встановленим йому кредитним лімітом (т.1 а.с.26-67).

З договору поруки №РOR1449060281749 від 02 грудня 2015 року, яким був встановлений строк позовної давності тривалістю 15 років, вбачається, що поручитель ОСОБА_1 поручилася за виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту в розмірі 10 000 грн., сплати процентної ставки за користування кредитом за період користування згідно п.3.2.1.4.1.2 угоди 1 - 33% річних та сплатити 66% річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користування кредитним лімітом в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 п.1.1.1. договору поруки визначено, що якщо під час виконання угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшується, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Поручитель при укладенні цього договору надав згоду на збільшення зобов`язань за угодою 1 в розмірах таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником і які є видами забезпечення виконання зобов`язань.

Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати само собою.

Одним з видів акцесорного зобов`язання є порука.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції Кодексу, чинній на час укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Колегією суддів встановлено, що договір поруки підписаний сторонами, які досягли домовленості з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Суд першої інстанції достовірно з`ясував факт того, що поручитель несе солідарну з боржником відповідальність та прийшов до правильного висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі встановленому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року яке набрало законної сили.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішення про стягнення заборгованості з позичальника вже може бути виконане не можуть слугувати підставою для відмови у позову, оскільки вона, як відповідач, жодних доказів виконання рішення, на підтвердження доводів апеляційної скарги, не надала.

Посилання апеляційної скарги на те, що банком не доведено те, що долучені до позову умови та правила надання банківських послуг були складовою спірного договору, колегією суддів відхиляються, оскільки дані умови та правила надання банківських послуг досліджувалися під час вирішення питання про стягнення заборгованості з позичальника господарським судом, а ОСОБА_1 є поручителем та підписувала лише договір поруки.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§29- 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.