Рішення

від 25.03.2020 по справі 200/13499/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 р. Справа№200/13499/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської міської ради (ідентифікаційний 24320123, 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, б.70) про визнання неправомірними дій щодо прийняття рішення від 30.07.2019 №7/43-4172, скасування рішення від 30.07.2019 №7/43-4172 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Позов вмотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2015 №3832 позивачу належить на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Згідно цього свідоцтва до позивача також перейшло право на земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Частково нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 406 кв.м, яка надавалась в оренду покійній тітці для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2014. Договір оренди не був зареєстрований, у зв`язку з чим позивач вважає за необхідне оформити земельну ділянку належним чином, для чого звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вважає рішення про відмову у наданні такого дозволу протиправним, оскільки воно не містить підстав передбачених ч.3 ст. 123 ЗК України.

26 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

10 грудня 2019 року ухвалою суду призначено розгляд справи у судовому засіданні.

14 січня 2020 року ухвалою суду призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

11 лютого 2020 року, 21 лютого 2020 року ухвалами суду відкладено розгляд справи до 21 лютого 2020 року, 25 лютого 2020 року відповідно.

25 лютого 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16 березня 2020 року.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що рішенням Маріупольської міської ради від 28.03.2014 №6/38-4404 вирішено затвердити проект землеустрою громадянці ОСОБА_2 , передати в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0406 га по АДРЕСА_1 та п.п.4.2 п.4 визначена необхідність оформити правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку в установленому законом порядку. Право оренди земельної ділянки площею 0,0406 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412337200:01:003:0124) зареєстровано на підставі заяви ОСОБА_1 , оформленої після смерті ОСОБА_2 . Разом з цим, постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 266/2505/17-ц (провадження № 61-11254св18) відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права оренди земельної ділянки кадастровий № 1412337200:01:003:0124 площею 0,0406 га, розташованої по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на умовах договору, укладеного 16 червня 2014 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 . В подальшому, рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 березня 2019 року по справі №266/4974/17 (провадження 2/266/82/19) визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.09.2014 року №15804386 площею 0,0406 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412337200:01:003:0124) укладений між Маріупольської міською радою та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); скасована державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 15.09.2014 року №15804386 площею 0,0406 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412337200:01:003:0124) укладений між Маріупольської міською радою та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визначає, що відомості зазначені у свідоцтві про право на спадщину є відмінними від відомостей, які містяться у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що на земельній ділянці площею 0,0406 га розташовані самочинно збудовані об`єкти. Рішення про відмову у наданні дозволу прийнято з урахуванням триваючого спору з приводу наявного права на оренду земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Представником позивача надані додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивачем при реєстрації права власності надавалися документи, відповідно до переліку, визначеного державним реєстратором. Отже, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності містить достовірні данні про об`єкти, що належать позивачу. Право власності на об`єкти не скасовано. Зазначає, що у позивача юридично не виникло право на земельну ділянку, однак, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є частиною належного оформлення земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання призначене на 16 березня 2020 року представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, відповідно до статті 43 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Маріупольська міська рада (ідентифікаційний код 24320123), є суб`єктом владних повноважень та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2015 №3832 зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45158288, ОСОБА_1 належить спадкове майно, що складається з житлового будинку з усіма надвірними спорудами та побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2015 №3833 зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.10.2015 за №11487122, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер 1412300000:02:003:0052 по АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Маріупольської міської ради від 08.04.2016 №7/6-255 громадянину ОСОБА_1 відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки площею 0,0406 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 266/2505/17-ц (провадження № 61-11254св18) відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права оренди земельної ділянки кадастровий № 1412337200:01:003:0124 площею 0,0406 га, розташованої по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на умовах договору, укладеного 16 червня 2014 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75395384)

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 березня 2019 року по справі №266/4974/17 (провадження 2/266/82/19) визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.09.2014 року №15804386 площею 0,0406 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412337200:01:003:0124) укладений між Маріупольської міською радою та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); скасована державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 15.09.2014 року №15804386 площею 0,0406 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412337200:01:003:0124) укладений між Маріупольської міською радою та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80876269)

15 квітня 2019 року позивач звернувся до Маріупольської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0406 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . До заяви ОСОБА_1 долучив документи, необхідні для отримання адміністративної послуги - Рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду.

30 липня 2019 року Маріупольською міською радою прийнято рішення №7/43-4172, яким за результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0406 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Позивач, вважаючи таку відмову безпідставною, звернувся до суду із даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі суд враховує таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування".

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 121 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; г) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною 7 статті 118 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічні приписи містяться й в ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу, відповідно до якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать, в т.ч. делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (п.9).

За приписами ст. 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із п. 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідною місцевою адміністрацією чи радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд зауважує, що у рішенні про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою жодної із підстав визначених ч.7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідачем не зазначено.

Посилання відповідача у відзиві на тривалі судові спори з приводу реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 0,0406 га по вул. Велика Морська, буд. 54, що був укладений між спадкодавцем та міською радою, є також безпідставним, оскільки не є підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Що стосується доводів відповідача про виявлені ним розбіжності, які на його думку містяться у свідоцтві про право на спадщину за законом №3832 від 06.10.2015 та у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та свідчать про відсутність права власності у позивача на частину збудованих об`єктів, розміщених на земельній ділянці по вул. Велика Морська 54, суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин існуючого спору щодо такого права позивача або інших осіб на ці об`єкти судом не встановлено.

Крім того, на думку суду, чинному законодавству не суперечить одержання власником нерухомого майна дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідному розмірі для передачі її в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення відповідачем прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, і відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач у своєму рішенні не навів жодних обґрунтованих підстав відмови передбачених нормами Земельного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, рішення Маріупольської міської ради від 30.07.2019 №7/43-4172 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України. Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача є покладання на Маріупольську міську раду зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0406 га по АДРЕСА_1 в порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

Виходячи із викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (квитанція від 18.11.2019 №0.0.1526186636.1) підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,6,90,132,139,193,242-244,246,255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Маріупольської міської ради щодо прийняття рішення від 30.07.2019 №7/43-4172 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення Маріупольської міської ради від 30.07.2019 №7/43-4172 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Маріупольську міську раду (ідентифікаційний 24320123, 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, б.70) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0406 га по АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Маріупольської міської ради (ідентифікаційний 24320123, 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, б.70) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош