Постанова

від 19.08.2020 по справі 200/13499/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року справа №200/13499/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 р. (у повному обсязі складено 25 березня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/13499/19-а (головуючий І інстанції суддя Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.11.2019 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати дії відповідача стосовно прийняття рішення від 30.07.2019 року № 7/43-4172 Про повторний розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 неправомірними; визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 30.07.2019 року № 7/43-4172 Про повторний розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 4-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі № 200/13499/19-а позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Маріупольської міської ради щодо прийняття рішення від 30.07.2019 № 7/43-4172 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення Маріупольської міської ради від 30.07.2019 № 7/43-4172 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Маріупольську міську раду (ідентифікаційний 24320123, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, б.70) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0406 га по АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 206-209).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що у відповідності до рішення Донецького апеляційного суду від 10.01.2018 року у справі № 266/2505/17, постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року, рішення Приморського районного суду від 18.03.2019 року у справі № 266/4974/17 жодних прав на земельну ділянку по вул. В. Морська, 54 у Приморському районі м. Маріуполя (кадастровий номер 1412337200:01:003:0124) площею 0, 0406 у позивача не виникало та немає.

Відомості, зазначені у свідоцтві про право на спадщину, є відмінними від відомостей, які містяться у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач звертається з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно суміжної земельної ділянки, а саме: земельна ділянка площею 0, 0406 кадастровий номер 1412337200:01:003:0124 по АДРЕСА_1 .

Запитувана земельна ділянка надавалась у користування громадянці ОСОБА_2 на підставі рішення Маріупольської міської ради від 28.03.2014 року.

Тобто, позивач не змінює цільове призначення, а просить надати йому дозвіл на розробку на вже сформовану земельну ділянку у той самій площі, що вже була запроектована та з тим самим цільовим призначення, що унеможливлює надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2015 № 3832, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45158288, ОСОБА_1 належить спадкове майно, що складається з житлового будинку з усіма надвірними спорудами та побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

За свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.10.2015 № 3833, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.10.2015 за № 11487122, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер 1412300000:02:003:0052 по АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (а.с. 14).

Рішенням Маріупольської міської ради від 08.04.2016 № 7/6-255 громадянину ОСОБА_1 відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки площею 0,0406 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (а.с. 86).

Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 266/2505/17-ц (провадження № 61-11254св18) відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права оренди земельної ділянки кадастровий № 1412337200:01:003:0124 площею 0,0406 га, розташованої по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на умовах договору, укладеного 16 червня 2014 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 (а.с. 110-113).

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 березня 2019 року у справі № 266/4974/17 (провадження 2/266/82/19) визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.09.2014 року № 15804386 площею 0,0406 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412337200:01:003:0124) укладений між Маріупольської міською радою та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); скасована державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 15.09.2014 року № 15804386 площею 0,0406 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412337200:01:003:0124) укладений між Маріупольської міською радою та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 92-93).

15 квітня 2019 року позивач звернувся до Маріупольської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0406 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . До заяви ОСОБА_1 долучив документи, необхідні для отримання адміністративної послуги - Рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду.

30 липня 2019 року Маріупольською міською радою прийнято рішення № 7/43-4172, яким за результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0406 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо прийняття рішення від 30.07.2019 року № 7/43-4172 Про повторний розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено: земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України).

За змістом статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 121 Земельного Кодексу України обумовлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

г) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Приписами частини 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни окреслено, що зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За правилами ч. 7 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічні приписи містяться й в ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу, за змістом якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

До відання виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать, в т.ч. делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (п/п б п. 9 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

П. 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

З рішення відповідача від 30.07.2019 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою вбачається, що жодної із підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України, відповідачем не зазначено.

Посилання апелянта на тривалі судові спори з приводу реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 0,0406 га по АДРЕСА_1 , що був укладений між спадкодавцем та міською радою, є також безпідставним, оскільки не є підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Що стосується доводів апелянта про виявлені ним розбіжності, які на його думку містяться у свідоцтві про право на спадщину за законом № 3832 від 06.10.2015 та у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то вони також не є підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, рішення Маріупольської міської ради від 30.07.2019 № 7/43-4172 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, і, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач у своєму рішенні не навів жодних обґрунтованих підстав відмови передбачених нормами Земельного кодексу України.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача є покладання на Маріупольську міську раду зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0406 га по АДРЕСА_1 в порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як вірно зазначено судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

І відповідачем не доведено, що приймаючи спірне рішення від 30.07.2019 року. він діяв правомірно, з дотриманням принципів, встановлених ч. 2 та 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається, тим більше, що аргументи апеляційної скарги містять посилання на обставини, що не були встановлені і досліджені судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 р. у справі № 200/13499/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв