Рішення

від 26.03.2020 по справі 420/960/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/960/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Одеським окружним адміністративним судом розглядається адміністративна справа за позовною заявою від 28.02.2020 року (т.1 а.с.101-105) ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) ОТП Факторинг Україна , в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про опис та арешт майна боржника від 26.09.2019 року з виконання виконавчого напису №3205 від 02.09.2014 року, винесену у виконавчому провадженні №58599496.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем було протиправно накладено арешт на її земельні ділянки площею 0,02 га (кадастровий номер: 5110137300:52:017:0011) та площею 0,0351 га (кадастровий номер: 5110137300:52:017:0010) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , які належить їй на праві приватної власності, оскільки вона, як майновий поручитель, несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Оскільки вищезазначені земельні ділянки не були предметом договору іпотеки, приватний виконавець Колечко Д.М. не мав права накладати на них арешт, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строків внесення постанови про опис та арешт майна боржника від 26.09.2019 року до Системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження. Так, ОСОБА_1 зазначає, що така постанова повинна була бути внесена до Системи не пізніше наступного робочого дня після проведення відповідачем відповідних виконавчих дій (опису майна), а не 04.11.2019 року, як то було зроблено приватним виконавцем Колечком Дмитром Миколайовичем.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ ОТП Факторинг Україна було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в порядку, визначеному ст.262 ч.5 КАС України, з урахуванням особливостей розгляду справи, передбачених ст.287 КАС України. Відповідачу запропоновано в 5-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на адміністративний позов.

23.03.2020 року від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича до суду надійшли матеріали виконавчого провадження №58599496. Відзиву на адміністративний позов у справі №420/960/20, а також будь-яких письмових пояснень по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, відповідачем до суду надано не було.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ ОТП Факторинг Україна , заяв по суті справи до Одеського окружного адміністративного суду також надано не було.

Згідно приписів частини 4 ст 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Судом у справі встановлено наступне.

10.07.2008 року між закритим акціонерним товариством ОТП Банк (як іпотекодержателем) та Мельниченко Тетяною Петрівною (як - іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки №PML - 501/176/2008, який забезпечував виконання ОСОБА_2 (як боржником) своїх кредитних зобов`язань за кредитним договором від 10.07.2008 року №ML - 501/176/2008. При цьому предметом іпотеки визначено: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.34-39).

В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги від 18.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстром №1677, право вимог за іпотечним договором від 10.07.2008 року №PML - 501/176/2008 перейшло до ТОВ ОТП Факторинг Україна .

02.09.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з метою задоволення вимог стягувача (ТОВ ОТП Факторинг Україна ) на загальну суму 3 807 747, 08 грн., було вчинено виконавчий напис №3205 про звернення стягнення на нерухоме майно позивача (яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитним зобов`язанням за кредитним договором від 10.07.2008 року №ML - 501/176/2008) за іпотечним договором, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13).

12.03.2019 року ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулось до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій, зокрема, просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №3205 від 02.09.2014 року.

12.03.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д.М. було відкрито виконавче провадження №58599496 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., виданого 02.09.2014 року та зареєстрованого в реєстрі за №3205 (т.1 а.с.16-17).

12.03.2019 року відповідачем у виконавчому провадженні №58599496 було винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 , а саме накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18-21).

26.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. у виконавчому провадженні №58599496 з примусового виконання виконавчого напису №3205 від 02.09.2014 року було складено постанову про опис та арешт майна (т.1 а.с.22-25), якою описано і накладено арешт на наступне нерухоме майно позивача:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з одного житлового будинку загальною площею - 436,2 кв. м., житловою площею - 180,1 кв.м., господарсько-побутових будівель, які належить позивачу на праві приватної власності;

- земельну ділянку площею 0,02 га (кадастровий номер: 5110137300:52:017:0011) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної власності;

- земельну ділянку площею 0,0351 га (кадастровий номер: 5110137300:52:017:0010) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної власності.

На описане майно було також встановлено обмеження права користування, а саме відчуження, знищення, погіршення стану, дарування, застави, приховування, вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження або погіршення стану описаного майна в будь-який спосіб. Призначено відповідального зберігача описаного майна.

Не погоджуючись із правомірністю винесення оскаржуваної постанови від 26.09.2020 року, та вважаючи її протиправною та незаконною, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, надані відповідачем матеріали виконавчого провадження, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року Про виконавче провадження (далі Закон №1404- VIII).

Так статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в силу частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

В частині 1 статті 3 Закону № 1404-VIII серед виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню, визначено виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно зі ст.48 Закону №1404- VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника регламентований ст. 56 Закону №1404-VIII.

За приписом вказаної норми арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Частиною 7 ст.51 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку від 05.06.2003 року №898-IV (далі Закон №898-IV), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника (абзаци сьомий і восьмий статті частини 1 ст.1 Закону №898-IV).

Згідно частини 1 статті 1 Закону України Про іпотеку майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника.

При цьому за змістом ч.6 ст.3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

При цьому у ст.11 вказаного Закону міститься застереження, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Тобто, за загальним правилом, саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання майновий поручитель забезпечив іпотекою, він може виконати обов`язок боржника, однак у межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки правовідносини з боржником за основним зобов`язанням не припиняються, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Аналогічний правовий висновок було зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року по справі №910/9362/19.

Судом встановлено, що предметом договору іпотеки від 10.07.2008 року №PML - 501/176/2008 був саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких умов ОСОБА_1 , на думку суду, несе відповідальність перед ТОВ ОТП Факторинг Україна за невиконання ОСОБА_2 основного зобов`язання за договором кредиту виключно в межах вартості житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких умов суд не вбачає законодавчих та фактичних підстав для накладення відповідачем арешту на земельні ділянки площею 0,02 га (кадастровий номер: 5110137300:52:017:0011) та площею 0,0351 га (кадастровий номер: 5110137300:52:017:0010) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , які також належить позивачу на праві приватної власності, оскільки такі об`єкти не були предметом іпотеки.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку щодо необґрунтованості та неправомірності дій відповідача з винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 26.09.2019 року, винесеної у виконавчому провадженні №58599496 з виконання виконавчого напису №3205 від 02.09.2014 року, а саме накладення арешту на земельні ділянки площею 0,02 га (кадастровий номер: 5110137300:52:017:0011) та площею 0,0351 га (кадастровий номер: 5110137300:52:017:0010) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

Також суд зазначає, що згідно з частиною п`ятою статті 56 Закону України Про виконавче провадження у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

Отже, звернення стягнення на майно боржника здійснюється шляхом його арешту, вилучення та примусової реалізації, при цьому про проведення опису майна боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна боржника в якій, якщо опису підлягає квартира, в обов`язковому порядку має бути зазначена загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди та у разі обмеження права користування майном має бути встановлено вид, обсяг і строк обмеження з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Суд зазначає, що в оскаржуваній постанові містяться лише загальний опис майна позивача, який був зроблений виключно на підставі інформації з технічної та правовстановлюючої документації (відомості з Державного реєстру прав на нерухоме майно) без входження відповідачем всередину приміщення (було оглянуто майно ззовні), про що приватним виконавцем було самостійно зазначеного в оскаржуваній постанові.

Таким чином, відповідачем при здійснення опису та накладенні арешту на будинок та земельні ділянки, які належать позивачу на праві приватної власності, не було належним чином з`ясовано та відображено в постанові від 26.09.2019 року характеристики відповідного майна позивача.

Також суд приймає до уваги посилання позивача, щодо порушення відповідачем строків внесення постанови про опис та арешт майна боржника від 26.09.2019 року до Системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження.

Так, відповідно до п.п.3-5 Розділу 4 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5, відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї. Документ виконавчого провадження, який направляється у паперовому вигляді, формується виконавцем у Системі до друку та вноситься до журналу реєстрації вихідної кореспонденції протягом 24 годин з моменту формування.

Документ виконавчого провадження в паперовому вигляді передається державним виконавцем на відправку відповідальній особі (направляється приватним виконавцем) протягом 24 годин з моменту його формування.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, оскаржувана постанова про опис та арешт майна боржника була винесена відповідачем 26.09.2019 року. Водночас до автоматизованої системи виконавчого провадження зазначена постанова була занесена приватним виконавцем Колечком Дмитром Миколайовичем з порушенням встановленого строку, а саме 04.11.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1, 3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищенаведеного суд доходить висновку, що відповідачем у справі - приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем не доведено суду обґрунтованості та правомірності оскаржуваної Мельниченко Тетяною Петрівною постанови про опис та арешт майна боржника від 26.09.2019 року, винесеної у виконавчому провадженні №58599496, не спростовано доводів та правової позиції позивача з приводу заявлених позовних вимог, а тому вони є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 06.02.2020 року №84902.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно приписів ч.3 ст. 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Враховуючи вищенаведені приписи КАС України та наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, суд вважає за необхідне при вирішенні справи стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, який є відповідачем у справі.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 255, 257-262, 268-269, 271, 272, 287, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайович (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1-го травня, 19, офіс 310), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (03150, м. Київ, вул.. Фізкультури, буд.28Д) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про опис та арешт майна боржника від 26.09.2019 року, винесену у виконавчому провадженні №58599496 з виконання виконавчого напису №3205 від 02.09.2014 року.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч. 6, 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України .

Суддя О.В. Білостоцький

.