Рішення

від 26.03.2020 по справі 440/4188/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4188/19

Полтавський окружний адміністративний суду складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

01.11.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (надалі також - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 21 сесії 7 скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19.07.2019 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324087700:00:004:0140, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської рад Полтавського району Полтавської області;

- зобов`язати Щербанівську сільську раду Полтавського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324087700:00:004:0140, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської рад Полтавського району Полтавської області та передати у власність гр. ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою з підстав, не передбачених статтями 118, 123 Земельного кодексу України, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1608/19.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 поновлено провадження у справі.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.77-81). При цьому зазначив, що приймаючи спірне рішення рада діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Даним рішенням не порушуються права та інтереси позивача, як учасника антитерористичної операції, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", адже передбачена законом пільга для учасника АТО щодо першочергового відведення земельної ділянки не стосується земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства. З огляду на прийняття Щербанівською сільською радою рішення від 17.04.18 щодо заборони надавати у приватну власність землі для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради, 17.07.2019 постійною комісією Щербанівської сільської ради прийнято рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324087700:00:004:0140, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської рад Полтавського району Полтавської області.

28.12.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.156-158), в якій просив задовольнити позовні вимоги. Наголошував, що згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Вказані умови позивачем дотримано в повному обсязі.

20.01.2020 відповідач надав до суду заперечення (а.с.164-166), в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 17.04.2018 "Про розгляд питання щодо заборони надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" заборонено надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.128).

30.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Щербанівської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (кадастровий номер 5324087700:00:004:0140). До вказаної заяви додав проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.17-61, 144).

За змістом витягу з протоколу засідання №1 постійної комісії з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 17.07.19 (а.с.82-83) у зв`язку з прийняттям Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області рішення від 17.04.2018 про заборону надання в приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області постійною комісією Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища ухвалено відмовити ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324087700:00:004:0140, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської рад Полтавського району Полтавської області та рекомендовано отримати вказану земельну ділянку у користування на умовах оренди.

Рішенням 21 сесії 7 скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 19.07.2019 відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324087700:00:004:0140, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської рад Полтавського району Полтавської області. Рекомендовано отримати вказану земельну ділянку у користування на умовах оренди.

Позивач не погодилася з відмовою Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2019 по справі №1640/2594/18, від 31.01.2019 року по справі №815/2488/17, від 30.08.2018 року по справі № 817/586/17, від 18.10.2018 року по справі №818/1976/17.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Судом встановлено, що висновком від 23.02.2017 №594/82-17 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було погоджено у встановленому законом порядку (а.с.56).

30.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Щербанівської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (кадастровий номер 5324087700:00:004:0140).

За наслідками розгляду поданої заяви, відповідач рішенням від 19.07.2019 відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що Щербанівською сільською радою прийнято рішення від 17.04.18 щодо заборони надавати у приватну власність землі для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради.

З даного приводу суд зазначає.

Рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 17.04.2018 "Про розгляд питання щодо заборони надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" заборонено надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №440/1608/19 позов ОСОБА_2 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено; визнано протиправним та нечинним рішення п`ятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про розгляд питання щодо заборони надання у власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" від 17.04.2018 (а.с.131-133).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №440/1608/19 апеляційну скаргу Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області залишено без задоволення.

При цьому судами зазначено, що рішення відповідача від 17.04.2018 обмежує набуття права на землю із земель комунальної власності та суперечить положенням статей 118, 121, 122, 186-1 Земельного кодексу України, а тому в силу положень частини дев`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає визнанню протиправним та нечинним.

Отже, судовим розглядом у справі №440/1608/19 встановлено протиправність рішення п`ятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про розгляд питання щодо заборони надання у власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" від 17.04.2018, яке слугувало підставою для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою.

При цьому, як зазначалось вище, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, на стадії ж затвердження проекту землеустрою у селищної ради відсутні повноваження на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Більше того, висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.02.2017 №594/82-17 підтверджено, що вказаний проект землеустрою відповідає законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Відтак, доводи, викладені у рішенні від 19.07.2019, є необґрунтованими, та не є тими підставами, які визначені в Земельному кодексі України як підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Як зазначалось, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання Щербанівську сільську раду Полтавського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324087700:00:004:0140, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської рад Полтавського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач на підставі п.13 ч.1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Відтак, питання щодо стягнення витрат зі сплати судового збору судом не вирішується.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою та третьою статті 132 цього Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, четвертої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частин сьомої та дев`ятої статті 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що за подання позову до суду позивач понесла судові витрати на професійну правничу допомогу - 8500,00 грн, що підтверджується квитанцією №59 від 27.12.2019 (а.с.155).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем додано: ордер на надання правової допомоги серії ПТ № 168938 від 31.10.2019 (а.с.68); копії договору про надання правової допомоги від 30.09.2019 та додатку №1 до вказаного договору від 30.09.2019 (а.с.64-65); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Кумечко Марині Сергіївні, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №1 від 13.01.2016 (а.с.67).

Зокрема, в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 27.12.2019 (а.с.154) зазначено, що адвокатом надано такі послуги: опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, формування правової позиції, консультація щодо необхідності отримання додаткових доказів, збір документів для справи (2 год. - 800,00 грн); складення адміністративного позову (6 год. - 5000,00 грн); складення та подання заяви про стягнення судових витрат в порядку статті 139 КАС України 1 год. - 200,00 грн); складення та надання до суду та відповідачу відповіді на відзив (3 год. - 1800,00 грн); складення та направлення до суду та відповідачу клопотання про стягнення судових (1 год. - 700,00 грн); всього - 8500,00 грн.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг) згідно з актом від 27.12.2019, суд дійшов висновку, що не підлягають стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу за такі послуги як: опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів, збір документів для справи (800,00 грн), оскільки факт складання позову включає в себе і необхідність опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції та підготовку відповідних документів (додатків до нього).

Тобто вказана послуга була надана двічі та вже сплачувалася позивачем, а тому є необґрунтованою.

Крім того, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених до стягнення 900,00 грн, які включають: складання та подання заяви про стягнення судових витрат (1 год.) - 200,00 грн та складання клопотання про стягнення судових витрат у справі (1 год.) - 700,00 грн, оскільки вказані заяви не віднесені до переліку заяв по суті справи, які встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, загальний час затрачений на підготовку вказаних заяв вказано 2 год, що на думку суду, є неспівмірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи, а відтак підлягає зменшенню.

Таким чином, враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6800,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Центральна, буд.2, Щербані, Полтавський район, Полтавська область,38750, код ЄДРПОУ 24565876) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 21 сесії 7 скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324087700:00:004:0140, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської рад Полтавського району Полтавської області.

Зобов`язати Щербанівську сільську раду Полтавського району Полтавської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324087700:00:004:0140, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської рад Полтавського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Центральна, буд.2, Щербані, Полтавський район, Полтавська область,38750, код ЄДРПОУ 24565876) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6800,00 (шість тисяч вісімсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко