Рішення

від 26.03.2020 по справі 620/232/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/232/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РБТ до Головного управління ДПС у Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю РБТ звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить зобов`язати відповідача списати податковий борг позивача: по податку на додану вартість - 194384,63 грн., орендної плати з юридичних осіб - 55347,85 грн., земельного податку з юридичних осіб - 7543,60 грн., екологічного податку - 1004,44 грн., всього 258280,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, податковий борг підприємства виник починаючи з 2014-2015 років, не стягнутий в межах 1095 днів з моменту виникнення, а тому вважається безнадійним та має бути списаний відповідачем, відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577.

Відповідач подав відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право, а не обов`язок контролюючих органів приймати рішення про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством. Також вказав, що суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття критеріям, визначених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю РБТ зареєстроване в якості юридичної особи 18.01.2011 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.01.2020 за № 1006200478 (а.с. 11-16).

Відповідно до копії листа Головного управління ДПС у Чернігівській області від 11.01.2020 № 282/10/25-01-10-02-17 (а.с. 9) згідно даних інтегрованих карток платника, що ведуться органами ДПС, ТОВ РБТ має заборгованість по платежах до бюджету, а саме:

- ПДВ (14060100) заборгованість у сумі 194384,63 грн. виникла з 20.03.2014, внаслідок несплати донарахованих штрафних санкцій за актами перевірок, згідно податкових повідомлень-рішень та самостійно визначених податкових зобов`язань;

- орендна плата з юридичних осіб (18010600) заборгованість у сумі 55347,85 грн. виникла з 30.05.2014, внаслідок несплати самостійно визначених податкових зобов`язань;

- земельний податок з юридичних осіб (18010500) заборгованість у сумі 7543,60 грн. виникла з 30.01.2015, внаслідок несплати донарахованих штрафних санкцій за актами перевірок, згідно податкових повідомлень-рішень та самостійно визначених податкових зобов`язань;

- екологічний податок (19010100) заборгованість у сумі 1004,44 грн. виникла з 11.09.2014, внаслідок несплати донарахованих штрафних санкцій за актами перевірок, згідно податкових повідомлень-рішень.

Позивач вважає, що оскільки податковий борг підприємства виник у період з 2014-2015 роки, не стягнутий в межах 1095 днів з моменту виникнення, а тому вважається безнадійним та має бути списаний відповідачем.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють функції щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

В силу положень пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном безнадійний розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу (пункт 3.2 Порядку № 577).

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

З аналізу викладених норм слідує, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до зазначених норм права, заборгованість позивача по податку на додану вартість в сумі 194384,63 грн., з орендної плати з юридичних осіб в сумі 55347,85 грн., із земельного податку з юридичних осіб в сумі 7543,60 грн., з екологічного податку в сумі 1004,44 грн., визначається як безнадійний податковий борг, оскільки позивач добровільно не сплатив самостійно визначені податкові зобов`язання та нараховані податковим органом суми, а самим податковим органом протягом 1095 днів не вживались заходи щодо примусового стягнення зазначеного податкового боргу. Тобто, податковий борг у відповідності до положень Податкового кодексу України визнається безнадійним, а тому мав бути списаний відповідачем автоматично.

Твердження відповідача про те, що позивач не звертався з заявою про списання податкового боргу є безпідставними, оскільки звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку № 577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється органами державної податкової служби щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Також, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про втручання в його дискреційні повноваження, зобов`язуючи його списати податковий борг позивача, з огляду на таке.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі Волохи проти України при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки борг Товариства з обмеженою відповідальністю РБТ є безнадійним, а можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, тому зобов`язання відповідача списати безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю РБТ підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РБТ підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3874,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю РБТ (просп. Миру, 68, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37506892) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області списати податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю РБТ по податку на додану вартість в сумі 194384,63 грн., з орендної плати з юридичних осіб в сумі 55347,85 грн., із земельного податку з юридичних осіб в сумі 7543,60 грн., з екологічного податку в сумі 1004,44 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РБТ судовий збір в розмірі 3874,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.03.2020.

Суддя В.О. Непочатих