ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2020 року м. Київ № 640/6529/19
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІТЕРА КОНСАЛТІНГ ГРУП УКРАЇНА до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЕРА КОНСАЛТИНГ ГРУП УКРАЇНА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 5А, код ЄДРПОУ 36385209) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2019 року № 0001751404 форми "Р", яким встановлено порушення п. 44.1, пп. 134.1 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю інвесторів в загальній сумі 179 858,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушення податкового законодавства позивачем, відображені в акті перевірки, ґрунтуються на вироку суду відносно директора контрагента та незаконних твердження відповідача про не реальність господарських операцій. Таким чином, на думку позивача, висновки акту перевірки не можна вважати достовірними, всебічними і об`єктивними, а податкові повідомлення-рішення законними.
Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами, викладеними в позовній заяві зазначив, що вимоги позивача є безпідставними і не підлягають задоволенню, відповідач під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019 року діяв на підставі та у межах повноважень, наданих законодавством України. Просив у задоволенні позову відмовити
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що в період з 03.12.2018 по 07.12.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну виїзну позапланову перевірку з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Компанія Рестайл (попередня назва - ТОВ АККОРДА , код 39424712) за період березень-грудень 2016 року.
За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 14.12.2018 №1237/26-15-14-04-05/36385209, яким встановлені наступні порушення:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 143 886 грн;
- п.44.1, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 472 181 грн, в т.ч. по періодах: березень 2016 - 17 573 грн, квітень 2016- 52817 грн, травень 2016-53 222 грн, червень 2016 року - 56 560 грн, липень 2016 - 55 538 грн, серпень 2016 - 54 913 грн, вересень 2016 - 65 871 грн, листопад 2016 року - 60 244 грн, грудень 2016 року - 55 443 грн.
28 грудня 2018 року позивачем були надані заперечення на акт перевірки, проте, відповідно до рішення відповідача від 10.01.2019 року заперечення були залишені без задоволення.
23.01.2019 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №0001751404 форми Р від 15.01.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 143 886 грн, штрафними санкціями на суму 35 972 грн.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач направив до Державної фіскальної служби України скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019 року.
11.02.2019 року позивач звернувся до Офісу Ради бізнес-обмудсмена, за результатами якого Радою бізнес-обмудсмена прийнято рішення від 19.03.2019 року, яким підтримано позицію позивача.
За результатами розгляду скарги, ДФС України прийняло рішення №15058/6/99-99-11-04-01-25 про часткове задоволення скарги. Податкове повідомлення-рішення №0001741404 було скасовано, а податкове повідомлення-рішення № 0001751404 від 15.01.2019 року залишено без змін, а скаргу в частині оскарження вказаного рішення - без задоволення.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.
Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.
Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.
З метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.
Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.
У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ Аккорда .
Починаючи з 2011 року позивач суборендував офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Пимоненка,13 корп. 1, вхід Б на підставі договору суборенди №1461 від 08.07.2011 року із ТОВ Форум-Менеджмент Груп .
Після спливу строку договору суборенди приміщення в 2013 році, позивач уклав новий договір оренди того самого приміщення за № 1923 від 09.04.2013 року. Власником даного приміщення є ПАТ Славутич .
В 2014 році для позивача змінився суборендодавець з ТОВ Форум-Менеджмент Груп на ТОВ Аккорда .
Про зміну управляючої компанії власником приміщення було проінформовано всіх суборендодавців листом за вих № 6879 від 09.10.2014, в якому було висловлено прохання в найкоротші строки укласти договір суборенди із ТОВ Аккорда .
Аналіз акту перевірки свідчить про те, що фактично висновки відповідача ґрунтуються на тому, що первинні документи по суборенді офісного приміщення підписані директором контрагента - ОСОБА_1, щодо якої є обвинувальний вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року по справі № 363/4995/17. Вказаний факт, на думку контролюючого органу , свідчить про нереальність господарських проведених господарських операцій, що призвело до заниження податку на прибуток позивача на загальну суму 143 886,00 грн.
Дослідивши вказаний вирок, суд встановив, що відповідно до його описової частини, в рамках кримінального провадження були досліджені фактичні обставини, пов`язані із порушенням ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання державної реєстрації та внесення змін до реєстраційних документів ТОВ Аккорда .
Проте, суд зазначає, що вирок не містить посилання на жодні обставини щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ Аккорда , в т.ч. і позивачем, а також не містить відомостей про дослідження в рамках кримінального провадження реального характеру операцій із контрагентами ТОВ Аккорда чи їх фіктивності.
Крім того, суд зауважує, що вирок відносно ОСОБА_1 винесено за ст. 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців), а не за ст. 205 (фіктивне підприємництво). Вказаним вироком не було встановлено, що злочинний намір ОСОБА_1 був спрямований, серед іншого, на здійснення нереальних господарських операцій із позивачем.
Суд звертає увагу, що окрім посилань на вирок відносно ОСОБА_1 , відповідач не вживав жодних заходів для дослідження обставин реальності чи нереальності операцій між позивачем і ТОВ Аккорда .
Так, контролюючим органом не встановлено наявності доказів, які б свідчили про нереальність здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ Аккорда і не зроблено висновку про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками господарської операції, зміни в їх майновому стані, як обов`язкової ознаки господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція-це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємств. Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка міститься в ухвалі від 24.05.2017 у справі № К/800/24191/16-1, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідач не заперечував сам факт існування орендних відносин між позивачем і ТОВ Аккорда у періоді, який перевірявся, оскільки вказані правовідносини виникли задовго до призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ Аккорда , а саме з 2011 року.
До того ж, суд звертає увагу, що більша частина документів щодо суборенди приміщення були підписані іншими директорами ТОВ Аккорда ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стосовно яких не було порушено кримінальних проваджень та не винесено будь-якого вироку.
Відповідач не навів аргументів та доказів того, яким чином зміна директора ТОВ Аккорда змінила суть господарських операцій із суборенди приміщення між позивачем і ТОВ Аккорда , які існували з 2011року та вплинула на їх реальність.
Суд зауважує, що сам факт наявності вироку не дає підстав для визнання нереальними операцій.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 № 1853/16, рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2018 №826/12426/17.
Податковим органом не було встановлено і замкнутої схеми руху коштів, яка б свідчила про узгодженість дій позивача, як платника податку і ТОВ Аккорда для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, тому останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем не було відображено зауважень відносно форми та змісту первинних документів позивача.
Так, в акті зазначено, що під час перевірки були проаналізовані первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, зокрема по рахунках 311, 3771, 631, 903, 92, 949. Проте, жодних зауважень щодо належності та повноти таких документів акт перевірки не містить.
В зв`язку із чим, твердження позивача про те, що первинні бухгалтерські документи, які були підписані директором ТОВ Аккорда ОСОБА_1 не відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні є необґрунтованими.
Натомість, на підтвердження реальності проведених господарських операцій, позивачем були долучені до матеріалів справи відповіді на адвокатські запити від Державної фіскальної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, ПАТ Славутич , Департаменту інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України щодо діяльності ТОВ Аккорда .
Так, листом Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві від 21.08.2018 року №64476102 підтверджена кількість застрахованих осіб, що перебувала у трудових відносинах з ТОВ Аккорда з 01.03.2016 року по 31.12.2016 року.
Листом Департаменту інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України від 13.08..2018 року №26568/04-12 відображена інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування про кількість осіб, що працюють у штаті контрагента позивача за квітень-грудень 2016 року.
Листом-відповіддю Державної фіскальної служби від 17.10.2018 року №33826/6199-99-13-02-01-15 міститься підтверджена інформація щодо середньооблікової кількості штатних працівників ТОВ Аккорда на підставі даних, відображених в ІТІС Податковий блок .
Крім того, листом від 11.10.2018 №322 власником відповідної нерухомості (ПАТ Славутич ) підтверджено право передавати в суборенду офісне приміщення на підставі відповідних договірних положень, а також листом від 25.10.2016 за № 5666 підтверджено реальність правовідносин між власником офісного приміщення та орендарем - ТОВ Аккорда у 2016 році, що були підставою для укладання договорів суборенди із позивачем.
В зв`язку із наведеним, суд вважає, що доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є гіпотетичними. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, фактично на доказах, які не були досліджені відповідачем під час проведення перевірки, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
Таким чином, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаним вище контрагентом цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
У той же час , позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, акти приймання-передачі, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Первинні документи мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами та печатками сторін.
У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із ТОВ Аккорда , наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідмолення- рішення № 0001751404 від 15.01.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕРА КОНСАЛТИНГ ГРУП УКРАЇНА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 5А, код ЄДРПОУ 36385209) задовольнити повністю;
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2019 року № 0001751404 форми "Р", яким встановлено порушення п. 44.1, пп. 134.1 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю інвесторів в загальній сумі 179 858,00 грн.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕРА КОНСАЛТИНГ ГРУП УКРАЇНА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 5А, код ЄДРПОУ 36385209) понесені судові витрати у розмірі 2 697 грн 87 коп (дві тисячі шістсот дев`яносто сім грн вісімдесят сім коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.03.2020 |
Оприлюднено | 26.03.2020 |
Номер документу | 88428551 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Вєкуа Н.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні