Постанова

від 28.09.2020 по справі 640/6529/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6529/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕРА КОНСАЛТІНГ ГРУП УКРАЇНА" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЕРА КОНСАЛТІНГ ГРУП УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 03.12.2018 року по 07.12.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну виїзну позапланову перевірку з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанія Рестайл" (попередня назва - ТОВ "АККОРДА", код 39424712) за період березень-грудень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 14.12.2018 року №1237/26-15-14-04-05/36385209, яким встановлені наступні порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 143 886 грн;

- п.44.1, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 472 181 грн, в т.ч. по періодах: березень 2016 - 17 573 грн., квітень 2016- 52817 грн., травень 2016-53 222 грн., червень 2016 року - 56 560 грн., липень 2016 - 55 538 грн., серпень 2016 - 54 913 грн., вересень 2016 - 65 871 грн., листопад 2016 року - 60 244 грн., грудень 2016 року - 55 443 грн.

28 грудня 2018 року позивачем були надані заперечення на акт перевірки, проте, відповідно до рішення відповідача від 10.01.2019 року заперечення були залишені без задоволення.

23.01.2019 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №0001751404 форми "Р" від 15.01.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 143 886 грн., штрафними санкціями на суму 35 972 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач направив до Державної фіскальної служби України скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019 року.

11.02.2019 року позивач звернувся до Офісу Ради бізнес-обмудсмена, за результатами якого Радою бізнес-обмудсмена прийнято рішення від 19.03.2019 року, яким підтримано позицію позивача.

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийняло рішення №15058/6/99-99-11-04-01-25 про часткове задоволення скарги. Податкове повідомлення-рішення №0001741404 було скасовано, а податкове повідомлення-рішення № 0001751404 від 15.01.2019 року залишено без змін, а скаргу в частині оскарження вказаного рішення - без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ "Аккорда".

Починаючи з 2011 року позивач суборендував офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Пимоненка,13 корп. 1, вхід Б на підставі договору суборенди №1461 від 08.07.2011 року із ТОВ "Форум-Менеджмент Груп".

Після спливу строку договору суборенди приміщення в 2013 році, позивач уклав новий договір оренди того самого приміщення за № 1923 від 09.04.2013 року. Власником даного приміщення є ПАТ "Славутич".

В 2014 році для позивача змінився суборендодавець з ТОВ "Форум-Менеджмент Груп" на ТОВ "Аккорда".

Про зміну управляючої компанії власником приміщення було проінформовано всіх суборендодавців листом за вих № 6879 від 09.10.2014, в якому було висловлено прохання в найкоротші строки укласти договір суборенди із ТОВ "Аккорда".

Аналіз акту перевірки свідчить про те, що фактично висновки відповідача ґрунтуються на тому, що первинні документи по суборенді офісного приміщення підписані директором контрагента - ОСОБА_1 , щодо якої є обвинувальний вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року по справі № 363/4995/17. Вказаний факт, на думку контролюючого органу, свідчить про нереальність проведених господарських операцій, що призвело до заниження податку на прибуток позивача на загальну суму 143 886,00 грн.

Дослідивши вказаний вирок, колегія суддів зазначає, що відповідно до його описової частини, в рамках кримінального провадження були досліджені фактичні обставини, пов`язані із порушенням ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання державної реєстрації та внесення змін до реєстраційних документів ТОВ "Аккорда".

Проте, вирок не містить посилання на жодні обставини щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Аккорда", в т.ч. і позивачем, а також не містить відомостей про дослідження в рамках кримінального провадження реального характеру операцій із контрагентами ТОВ "Аккорда" чи їх фіктивності.

Крім того, вирок відносно ОСОБА_1 винесено за ст. 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців), а не за ст. 205 (фіктивне підприємництво). Вказаним вироком не було встановлено, що злочинний намір ОСОБА_1 був спрямований, серед іншого, на здійснення нереальних господарських операцій із позивачем.

Отже, контролюючим органом не встановлено наявності доказів, які б свідчили про нереальність здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ "Аккорда" і не зроблено висновку про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками господарської операції, зміни в їх майновому стані, як обов`язкової ознаки господарської операції.

Відповідач не заперечував сам факт існування орендних відносин між позивачем і ТОВ "Аккорда" у періоді, який перевірявся, оскільки вказані правовідносини виникли задовго до призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ "Аккорда", а саме з 2011 року.

Крім того, більша частина документів щодо суборенди приміщення були підписані іншими директорами ТОВ "Аккорда" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стосовно яких не було порушено кримінальних проваджень та не винесено будь-якого вироку.

Відповідач не навів аргументів та доказів того, яким чином зміна директора ТОВ "Аккорда" змінила суть господарських операцій із суборенди приміщення між позивачем і ТОВ "Аккорда", які існували з 2011року та вплинула на їх реальність.

Також колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироку не дає підстав для визнання нереальними операцій.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 № 1853/16.

Отже, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаним вище контрагентом цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із ТОВ "Аккорда", наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідмолення- рішення № 0001751404 від 15.01.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.