Рішення

від 26.03.2020 по справі 826/9615/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року м. Київ № 826/9615/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд (далі - позивач, ТОВ Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2018 №00006871402 та №00006881402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак, за твердженням позивача, відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ Сістем Лайн , ТОВ Фінансреал , спростовуються належним чином оформленими первинними документами. При цьому жодних зауважень щодо дефективності наданих первинних документів в акті перевірки немає. Всі контрагенти мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість. До того ж, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Як зазначає контролюючий орган, згідно фінансових звітів суб`єктів малого підприємництва поданих ТОВ Сістем Лайн та ТОВ Фінансреал за 2015 рік у складі їх активів відсутні основні фонди. Проте, позивач стверджує, що господарські операції з продажу позивачу товарів вказані суб`єкти господарювання здійснювали у 2016 році, а отже врахована податковим органом інформація за 2015 рік не узгоджується з періодом, в рамках якого відбувались господарські операції.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. При цьому відповідач стверджує, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд та його контрагентами ТОВ Сістем Лайн , ТОВ Фінансреал та ТОВ Т-М Київ - відсутня, а наслідком для податкового обліку не є фактичний рух активів, а лише задекларований на папері, таким чином, у ТОВ Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У відповіді на відзив, окрім наведених у позові доводів, позивач звертає увагу суду на те, що ним надані докази, які свідчать, про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху в межах господарської діяльності ТОВ Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд . Також зазначив, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ Т-М Київ не є предметом дослідження в межах даного судового спору, оскільки згідно акта податкової перевірки, за її результатами відповідач не приймав рішень про донарахування податкових зобов`язань позивачу та, відповідно, не здійснював донарахування фінансових санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання щодо можливості постановлення рішення у даній справі, з урахуванням наведених сторонами обставин та наданих на їх підтвердження документів, суд дійшов висновку щодо необхідності витребування від відповідача додаткових доказів по справі і своєю ухвалою від 26.02.2020 витребував від ГУ ДФС у м. Києві належним чином завірені копії додатків до акта перевірки №339/26-15-14-02-05/39230853 від 24.05.2018.

На виконання вимог ухвали суду 23.03.2020 від ГУ ДПС у м. Києві надійшли витребувані судом документи.

Одночасно даною особою заявлено клопотання про заміну первинного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві його правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві.

Дане клопотання мотивоване тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі - Постанова №537) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних органів ДПС. За змістом зазначеної Постанови №537 новостворені органи ДПС визначено правонаступниками органів ДФС. На виконання вимог Постанови №537 утворено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р, Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 06.03.2019 №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної і фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу. Тобто, фактично функції з реалізації державної податкової політики виконуються Державною податковою службу України, у той час, згідно вищезазначених положень - здійснення функцій Державної фіскальної служби та її територіальних органів припинено. Отже, належним відповідачем у справі є Головне управління ДПС у м. Києві.

Таким чином, оскільки на день розгляду справи Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Питання Державної податкової служби , суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, прийшов до висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первісного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на її процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (надалі - ГУ ДПС України).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 28.05.2014 по 31.12.2017, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №339/26-15-14-02-05/39230853 від 24.05.2018.

Згідно висновків, наведених у акті перевірки, ГУ ДФС у м. Києві виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО №11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 із змінами та доповненнями, пункту 5 П(с)БО №15 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2009 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153 із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 312146,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 370012,00 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ Систем Лайн та ТОВ Фінансреал , а також ТОВ Т-М Київ під час придбання товару.

В акті перевірки зазначається про те, що до Управління аудиту торгівлі та послуг Департаменту аудиту ТУ ДФС у м. Києві надійшов лист від Управління інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту аудиту ТУ ДФС у м. Києві №512/26-15-14-02-05 від 29.01.2018, в якому зазначено про наявність податкової інформації, що свідчить про порушення посадовими особами ТОВ Сістем Лайн податкового законодавства, зокрема надано пояснення посадової особи ТОВ Сістем Лайн ОСОБА_1 щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово господарської діяльності підприємства.

Також, як стверджується в акті, договір поставки від 11.01.2016 №б/н , укладений між позивачем та ТОВ Фінансреал , підписано від імені директора ОСОБА_4 , однак згідно бази даних АІС податковий блок ОСОБА_4 став керівником ТОВ Фінансреал лише з 07.04.2016.

На сторінці 28 акта перевірки вказано, що (дослівно): При аналізі інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень , встановлено наявність вироку за ч. 1 ст. 205 ККУ: Печерський районний суд м. Києва розглянувши у підготовчому судовому засіданні в суді кримінальне провадження по справі від 29.11.2016 №757/52832/16-к, за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України встановив, згідно висунутого обвинувачення 07.07.2015 в денний період часу ОСОБА_2 підробив документи ТОВ Фінансреал (код ЄДРПОУ 39563800) з метою їх використання іншими особами. Для досягнення своєї протиправної мети ОСОБА_2 передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та ідентифікаційного податкового номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив до статутного фонду грошових коштів не передавав та не від кого їх не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю, а також усвідомлюючи, що в подальшому, статутні документи ТОВ Фінансреал , які надають право на реєстрацію підприємства, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом їх подання у відповідні державні органи…

Печерський районний суд м. Києва вирішив затвердити угоду про визнання винуватості 26.10.2016 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100060006968 від 24.10.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Большаковим Д.В. та обвинуваченим ОСОБА 2, його захисником ОСОБА_1 ...

У зв`язку з викладеним, контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено легального джерела походження товару, придбаного ТОВ Торговий Дім Систем Відеонагляду ССТВ Трейд у ТОВ Сістем Лайн та ТОВ Фінансреал .

Крім того, на сторінці 25 акта перевірки вказується про те, що наявна податкова інформація свідчить про неможливість реальної поставки ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей) від ТОВ Т-М Київ в адресу ТОВ Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд .

На підставі висновків, закріплених в зазначеному акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018:

- №00006871402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 312146,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 78037,00 грн;

- №00006881402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 370012,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 185007,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами) (далі - Положення №318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 10 розділу Склад витрат цього Положення №318 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Відповідно до пункту 11 розділу Склад витрат цього Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Судом встановлено, що 23.12.2015 між ТОВ ТДСВ ССТВ Трейд (Покупець) та ТОВ Сістем Лайн (Постачальник) укладено договір поставки №28/12.

У відповідності до пунктів 1.1, 1.2 та 3.1 Договору №28/12, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобов`язується прийняти її від Продавця та здійснити оплату у строки і порядку передбаченому договором. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - копії договору постачання товару, видаткових накладних, податкових накладних, рахунками фактурами, картка рахунку, технічна карта, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, 11.01.2016 між ТОВ ТДСВ ССТВ Трейд (Покупець) та ТОВ Фінансреал (Постачальник) укладено договір поставки №б/н .

У відповідності до пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 3.2 вказаного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язаний прийняти та своєчасно здійснити оплату за товар. Ціна, кількість та асортимент товару, що є предметом цього Договору, визначаються рахунками фактури та накладною. Передача Постачальником і прийом Покупцем Товару засвідчується видатковою накладною, що підписується уповноваженими представниками сторін. У накладній визначається кількість товару, найменування, ціна за кожну одиницю товару, загальна ціна товару.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме: копіями договорів, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, карток рахунку, технічних карт, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, позивачем надано сертифікати відповідності з додатками, податкові декларації.

Також, звернути увагу на те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Відповідачем не надано жодних доказів, що на час укладення та виконання договорів контрагентами позивача не були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто не мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Одночасно суд звертає увагу на те, що у Додатку 2 до акта перевірки (стор.27-44, 109-112) контролюючий орган оцінюючи взаємовідносини позивача з його контрагентами ТОВ Т-М Київ та ТОВ Сістем Лайн , що виникли на підставі тих договорів, які визначені в акті перевірки (договір поставки від 01.04.2015 №01/04-1 та від 23.12.2015 №28/12 відповідно), але за більш пізній період (в акті перевірки по взаємовідносинам з ТОВ Т-М Київ з поставки аналогічного товару оцінювався період квітень-травень 2015 року, а в Додатку 2 - червень-липень 2015 року; в акті перевірки по взаємовідносинам з ТОВ Сістем Лайн з поставки аналогічного товару оцінювався період січень-лютий 2016 року, а в Додатку 2 - травень 2016 року), ГУ ДФС у м. Києві зазначає про дослідження подальшої реалізації поставленого товару і вказує на те, що податкова інформація, яка б ставила під сумнів реальність здійснення господарських операцій - відсутня. Разом з тим, сам акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить інформації щодо перевірки таких питань.

До того ж зафіксовані в Додатку 2 до акта перевірки висновки ГУ ДФС у м. Києві щодо відсутності підстав для сумнівів у реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивача вказують на невідповідність дійсним обставина, а відтак і про недоречність висновків акта перевірки щодо відсутності у ТОВ Т-М Київ та ТОВ Сістем Лайн матеріальних можливостей для виконання умов договорів (кількість працюючих, відсутність основних фондів), а також подальше внесення даних до ІС Податковий блок про заведення (через значний період часу після здійснення господарських операцій) картки суб`єкта фіктивного підприємництва.

З огляду на викладене в сукупності суд приходить до висновку про не доведення відповідачем з посиланням на достатні, належні та допустимі докази нереальності спірних господарських операцій та фіктивності ТОВ Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд , а також не спростовано відомості, що містяться поданих позивачем первинних документів.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

Оцінюючи посилання відповідача на кримінальні провадження, суд не може визнати їх переконливими, оскільки, по-перше, в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності та допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження а також, те що він має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Разом із тим судом враховано, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2016 у справі №757/52832/16-к, на який ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки посилається як на підставу для висновку щодо нереальності господарських операцій з ТОВ Фінансреал , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України визнано саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас, договір поставки від 11.01.2016 та первинні бухгалтерські документи на виконання умов цього договору (рахунки на оплату, видаткові накладні) від імені ТОВ Фінансреал підписував директор цього Товариства Сакевич Антон Олександрович .

Що вказує на неможливість визнання вироку Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2016 у справі №757/52832/16-к в якості належного доказу в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судом враховується, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями з контрагентами позивача, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №К/9901/2558718.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає за необхідне також врахувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Одночасно суд акцентує увагу на тому, що навіть за наявності формальних підстав для визнання правомірними висновків контролюючого органу в певній частині визначених ним зобов`язань та застосованих санкцій, суд не може визнати рішення контролюючого органу в якійсь сумі за відсутності належним чином оформленого та деталізованого розрахунку зобов`язань та штрафних санкцій у розрізі контрагентів позивача.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі 21-527во06).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, а також приймаючи до уваги те, що рішення суб`єкта владних повноважень, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2018 №00006871402 та №00006881402.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 08.06.2018 №00006871402

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 08.06.2018 №00006881402.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім систем відеонагляду ССТВ Трейд (код ЄДРПОУ - 39230853, адреса: вул. Академіка Філатова, буд. 10 літ А , м. Київ, 01042) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 178 (чотирнадцять сто сімдесят вісім) гривень 03 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська