Постанова

від 17.03.2020 по справі 580/3234/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3234/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Шурко О. І., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство Катеринопільської селищної ради про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Комунального підприємства Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство Катеринопільської селищної ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до КП Катеринопільське СЖКГ Катеринопільської СР, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з КП Катеринопільське СЖКГ Катеринопільської СР на користь Черкаського обласного Фонду соціального захисту інвалідів 76960 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2018 році та 7989,02 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 позовні задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, до суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, просив також проводити судовий розгляд у режимі відеоконференції.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи убачається, що КП Катеринопільське СЖКГ Катеринопільської СР як суб`єкт господарювання зареєстроване 09.06.2010, за основним видом діяльності Інші види діяльності із прибирання .

08.08.2019 до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від управлінням Держпраці у Черкаській області надійшов акт від 12.07.2019 № 23-14-19/0212 яким встановлено порушення вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зазначеним актом зафіксовано, що КП Катеринопільське СЖКГ Катеринопільської СР не подавало щорічну звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів та не виконує норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Згідно з додатком №1 до акту, середньооблікова кількість штатних працівників 20 осіб з фондом оплати праці 1539,2 тис. грн., середньорічна заробітна плата на одного працівника складає 76960грн., а середньооблікова кількість штатних працівників з інвалідністю 0 осіб зі створеного робочого місця 1 особа.

Відповідно до листа Черкаського обласного центру зайнятості від 10.10.2019 за № 07-20/2907 КП Катеринопільське СЖКГ Катеринопільської селищної ради до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу протягом 2018 року не зверталися, інформацію для працевлаштування осіб з інвалідністю не надавали (форма звіту 3-ПН).

18.08.2019 за № 1508/01-27 позивач направив відповідачу лист про те, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році, підприємство повинно сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати.

Згідно з розрахунком, сума адміністративно-господарських санкцій складає 76960 грн., сума пені складає 7989,02 грн. і не сплачені відповідачем, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Зазначено, що до центру зайнятості протягом 2018 року ні до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідач не подав інформацію про вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю.

Подаючи апеляційну скаргу, відповідач мотивує тим, що на підприємстві в зв`язку з наявністю вакансій по робітничим професіям, виділено та створено робоче місце для працевлаштування працівника інваліда з урахуванням його побажань, наявних професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи, проте за період 2018 року на підприємство органами місцевого самоврядування (Управлінням праці та соціального захисту населення), громадськими організаціями інвалідів, Місцевим центром зайнятості - інваліди для працевлаштування не направлялись і в індивідуальному порядку інваліди для працевлаштування не звертались.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, покладено обов`язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в абз.1 ст.18 Закону №875-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 817/1188/18.

На підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Відповідач зобов`язаний реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки у відповідача у 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становило 20 осіб, а середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів у 2018 році повинна складати одна особа, проте, жодне місце інвалідом зайняте не було.

Як свідчать матеріали справи, до центру зайнятості протягом 2018 року, а також до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідач не подав інформацію про вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, відповідачем вказаний обов`язок не виконано, відповідач не інформував районний центр зайнятості про наявність вільних вакансій для осіб з інвалідністю, не подавав звіти про попит на робочу силу з даними про необхідність сприяння у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Відповідач створив робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, однак, не інформував Державну службу зайнятості про наявність вакантних місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та не надавав відповідні звіти про наявність вакансій до центру зайнятості.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення , роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Законодавство України покладає обов`язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадській організації інвалідів за умови створення робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Колегія суддів зазначає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Разом з тим, відповідачем не було виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, та не вжито всіх можливих заходів, спрямованих на пошук та працевлаштування інваліда, в тому числі у зв`язку з неподанням протягом 2018 року форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , про що повідомлено Регіональним центром зайнятості 10.10.2019.

Роботодавці мають своєчасно та повно надавати інформацію про попит на робочу силу. Неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів тощо) може бути підтвердженням порушення вимог Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів , прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН від 20.12.1993.

Частиною 1 ст. 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Як встановлено, відповідачем не виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Щодо неправильного розрахунку суми штрафної санкції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума штрафу обраховується з нарахованого доходу, а не з утриманого.

Відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 року № 70, під час перевірки суб`єкт господарювання зобов`язаний надавати посадовій особі Держпраці, її територіального органу для ознайомлення і перевірки, зокрема, такі документи:

- звіти з праці (форма № 1-ПВ);

- копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;

- накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо;

- трудові договори (контракти), укладені суб`єктом господарювання з особами з інвалідністю (у разі їх укладення в письмовій формі);

- табель обліку використання робочого часу;

- розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені);

Серед досліджуваних документів є табель обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені), (звіти з праці (форма № 1-ПВ затверджена Наказом Держстату 06.07.2018 № 134). Вказані документи передбачають зазначення інформації про кількість штатних працівників, склад фонду оплати праці штатних працівників, розподіл штатних працівників за розмірами заробітної плати та інше.

Уповноваженою особою Держпраці під час перевірки досліджувалась інформація про фонд оплати праці працівників та середню заробітну плату штатних працівників.

За даними Акту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2018 році у Відповідача становила 20 осіб, фонд оплати праці у Відповідача згідно Акту становить 1 539,2 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 76 960,00 грн.

Зазначені дані використані позивачем для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Сума адміністративно-господарських санкцій за не зайняті робочі місця для осіб з інвалідністю у відповідача складає 76 960,00 грн., яка не сплачена відповідачем у встановлений законом термін (до 15 квітня 2019 року).

Порушення термінів сплати тягне за собою нарахування пені.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати. Пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій, з 16 квітня 2019 року нараховується пеня, сума якої на день подачі позову становить 8 266,22 грн.

Тому, доводи апелянти щодо неправильного обрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності та в межах апеляційної скарги, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство Катеринопільської селищної ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство Катеринопільської селищної ради про стягнення коштів- залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 26.03.2020