Рішення

від 26.03.2020 по справі 910/12/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2020Справа № 910/12/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного підприємства Дніпрохімтех , Дніпропетровська обл., м. Кам`янське

до Приватного підприємства Рось , м. Київ в особі філії Роменський молочний комбінат , Сумська обл., м. Ромни

про стягнення 277 627,32 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Дніпрохімтех (далі - ПП Дніпрохімтех /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Рось в особі філії Роменський молочний комбінат (далі - ПП Рось /відповідач) про стягнення 277 627,32 грн, у тому числі: 253 771,52 грн - основного боргу, 19 411,97 грн - пені, 3 534,77 грн - 3% річних, 909,06 грн - інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару, поставленого за договором поставки №15/05-18 від 15.05.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.01.2020 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про уточнення (підтвердження) судових витрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2018 між Приватним підприємством Дніпрохімтех (далі - продавець) та Приватним підприємством Рось в особі філії Роменський молочний комбінат (далі - покупець) укладено договір поставки №15/05-18, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця натр їдкий 46% технічний, марка РД, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору ціна товару встановлюється в національній валюті України та зазначається у відповідних додатках до договору та/або в рахунках-фактурах.

За змістом п.п. 5.2., 5.3., 5.4. договору поставка товару має бути здійснена в строк, що не перевищує 5 календарних днів з дати отримання від покупця заявки на поставку відповідної партії товару. Продавець має право на дострокову поставку товару від дати поставки зазначеної у заявці покупця за попередньою домовленістю з останнім. У накладних на товар, який поставляється за відповідною заявкою, продавець зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та вартість.

Відповідно до п. 6.1. договору оплату відповідної партії товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

Пунктом 9.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який проводиться нарахування, від суми, сплату якої прострочено, за кожен день такого прострочення.

Цей договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Якщо після закінчення строку договору, сторонами не було надано пропозицій про зміну умов цього договору або його припинення за 15 календарних днів до закінчення його терміну дії, то договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік (п.п.3.1., 3.2. договору).

На виконання умов договору поставки №15/05-18 від 15.05.2018 між сторонами підписано специфікації №5 від 22.03.2019 на суму 284 310,00 грн, №6 від 22.03.2019 на суму 111 780,00 грн, №7 від 06.05.2019 на суму 280 519,20 грн, №8 від 16.05.2019 на суму 123 832,00 грн, №9 від 04.06.2019 на суму 276 981,72 грн, №10 від 25.06.2019 на суму 75 808,00 грн, №11 від 12.07.2019 на суму 276 981,12 грн, №12 від 19.07.2019 на суму 76 790,40 грн.

У період з березня по липень 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 496 982,94 грн, що підтверджується видатковими накладними №48 від 26.03.2019 на суму 109 848,05 грн, №49 від 25.03.2019 на суму 276 222,96 грн, №70 від 06.05.2019 на суму 280 519,20 грн, №78 від 16.05.2019 на суму 123 832,06 грн, №86 від 04.06.2019 на суму 276 981,12 грн, №102 від 27.06.2019 на суму 75 808,03 грн, №109 від 12.07.2019 на суму 276 981,12 грн, №116 від 22.07.2019 на суму 76 790,40 грн.

З метою оплати поставленого товару позивач також виставляв відповідачу відповідні рахунки.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар розрахувався несвоєчасно та лише частково в розмірі 1 243 211,41 грн, у зв`язку з чим, у ПП Рось в особі філії Роменський молочний комбінат виникла заборгованість за договором поставки №15/05-18 від 15.05.2018 у розмірі 253 771,53 грн.

17.09.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію на суму 253 771,52 грн з вимогою оплатити суму боргу у десятиденний строк з дня отримання цієї претензії. Проте відповідач відповіді на претензію не надав, борг не погасив.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивач також нараховує на суму боргу пеню в розмірі 19 411,97 грн, 3% річних в сумі 3 534,77 грн та інфляційні втрати в розмірі 909,06 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №15/05-18 від 15.05.2018, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 496 982,94 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у відповідності до п. 6.1. договору оплату відповідної партії товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

Судом встановлено, що в порушення умов договору поставки відповідач оплату за поставлений товар здійснив не в повному обсязі та з порушенням обумовлених договором строків, внаслідок чого у ПП Рось в особі філії Роменський молочний комбінат наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 253 771,53 грн.

Разом з тим, в позовній заяві позивачем заявляється вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 253 771,52 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ПП Рось в особі філії Роменський молочний комбінат порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 253 771,52 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 411,97 грн, 3% річних в сумі 3 534,77 грн та інфляційні втрати в розмірі 909,06 грн, нараховані по кожній видатковій накладній окремо.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 9.4. договору поставки №15/05-18 від 15.05.2018, у разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який проводиться нарахування, від суми, сплату якої прострочено, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні втрати, нараховані на суму боргу та встановив, що суми обчислено арифметично правильно, внаслідок чого, заявлені вимоги щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Як вбачається із позовних матеріалів, ПП Дніпрохімтех просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

У відповідності до положень ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем надано договір №13-11 від 13.11.2019 про надання правничої допомоги, укладений між Приватним підприємством Дніпрохімтех та адвокатом Лігінович Наталією Степанівною, додаток до договору - розрахунок розміру гонорару адвоката, ордер серії ХС №131412 від 20.12.2019, уточнений розрахунок розміру гонорару адвоката, акт №1 від 25.02.2020 виконаних робіт на суму 12 000,00 грн, а також платіжне доручення №2580 від 13.12.2019 на суму 12 000,00 грн.

Так, відповідно до п. 4.3. договору про надання правничої допомоги, клієнт сплачує гонорар в повному розмірі, визначеному в додатку розрахунок правничої допомоги протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Згідно з додатком розрахунок розміру гонорару до цього договору, а також акту №1 від 25.02.2020 виконаних робіт вартість наданих послуг складає 12 000,00 грн.

Отже, оскільки в матеріалах справи міститься підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачем надано суду належні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, тому заявлена вимога підлягає також задоволенню.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства Дніпрохімтех задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Рось" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код 32191954) в особі філії Роменський молочний комбінат (42010, Сумська область, місто Ромни, вулиця Київська, будинок 94; ідентифікаційний код 33370287) на користь Приватного підприємства Дніпрохімтех (51931, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Г. Романової, будинок 4 А; ідентифікаційний код 32130258) 253 771 (двісті п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят одну) грн 52 коп. - основного боргу, 19 411 (дев`ятнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн 97 коп. - пені, 3 534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 77 коп. - 3% річних, 909 (дев`ятсот дев`ять) грн 06 коп. - інфляційних втрат, 4 164 (чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн 41 коп. - судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук