Рішення

від 17.03.2020 по справі 912/3106/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 рокуСправа № 912/3106/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи № 912/3106/19

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп", вул. Косовських, 3, смт. Вільшанка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26600

до відповідача Фізичної особи-підприємця Топонар Алли Дмитрівни, АДРЕСА_1

про стягнення 44 100,00 грн

Представники сторін участі не брали

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" до Фізичної особи-підприємця Топонар Алли Дмитрівни про стягнення заборгованості в сумі 44 100,00 грн, з покладенням на відповідача судового збору.

Ухвалою від 11.11.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 02.12.2019 господарським судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/3106/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначено на 26.12.2019.

Ухвалою від 26.12.2019 господарським судом оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 912/3106/19 на 13.01.2020; від сторін витребувано докази щодо зняття показників лічильників у спірний період 2013 - 2018 роки (акти, реєстри інспекторів про перевірку показників лічильників).

На адресу суду 11.01.2020 надійшли пояснення позивача, до яких додано докази часткової оплати (а.с. 74 - 82).

В судовому засіданні 13.01.2020 року приймав участь представник відповідача, який в усних поясненнях заперечив проти позовних вимог повністю; підтвердив факт укладення між позивачем та ФОП Топонар А.Д. договору від 11.03.2013 про надання послуг водопостачання одного об`єкта (мийки), а також звернення відповідача до ПСП "Райсількомунгосп" із заявою від 11.03.2013 щодо обліку встановленого водолічильника за № 182944. З іншими заявами Топонар А.Д. , за твердженням її представника до позивача не зверталась, будь-яких договорів та/або актів не підписувала. Також представник відповідача усно повідомив про наявність двох інших водолічильників, встановлених виключно для обліку об`ємів води на двох об`єктах, що виникли в ході господарської діяльності відповідача, щодо яких не проводилась повірка, не видавались технічні умови тощо.

Ухвалою від 13.01.2020 оголошено перерву в судовому засіданні на 30.01.2020 о 11:30.

Суд витребував у позивача пояснення з відповідними доказами стосовно:

- на водопостачання якого об`єкту укладено договір, чи видавались технічні умови, чи проводилась повірка лічильників; яким чином ставились на облік водолічильники в 2016 році, чи видавались технічні умови чи проводилась повірка водолічильників, чи вносились зміни в договір; водопостачання трьох об`єктів здійснюється з одного вводу чи це окремі вводи; в повному обсязі інформацію щодо перевірки показників лічильників з 2013 року та виставлення рахунків;

а у відповідача стосовно питань: з яких зобов`язано надати пояснення позивача; обґрунтування суми боргу, яка сплачена відповідачем; яким чином обліковувалась кількість спожитої води; звітування перед позивачем за спожиту воду.

На адресу суду 20.01.2020 надійшли пояснення від позивача з питань, які ставились в ухвалі суду від 13.01.2020.

30.01.2020 ухвалою господарського суду постановлено здійснювати подальший розгляд справи № 912/3106/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Продовжити строк підготовчого провадження у справі № 912/3106/19 на 30 днів. Призначити підготовче засіданні на 13.02.2020 о 11:00 год. Витребувати від сторін пояснення з відповідними доказами стосовно будь-яких рішень органів місцевого самоврядування, які регулюють порядок встановлення, обліку та повірки споживачами засобів обліку води в період з 2013 по 2018; інформації щодо опломбування лічильника відповідача, взяття їх на облік, періодичної повірки; підстав розрахунку показників використаної води за лічильниками, які не повірено та не опломбовано.

На адресу суду 10.02.2020 (засобами електронного зв`язку) та 17.02.2020 (через пошту) від позивача надійшли письмові пояснення, де, зокрема, зазначено, що за заявами відповідача лічильники опломбовано та взято на облік.

Ухвалою від 13.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №912/3106/19 до судового розгляду по суті на 27.02.2020 об 11:00 год.

Позивача зобов`язано подати суду у строк до 25.02.2020 відомості та докази на підтвердження опломбування лічильників відповідача (номери пломб, журнал реєстрації таких пломб тощо), технічні паспорти на лічильники, згідно яких здійснюється контроль строку повірки лічильників, вказати періодичність повірки лічильників.

На адресу суду 24.02.2020 надійшли пояснення з питань зазначених в ухвалі суду від 13.02.2020 з прикладенням журналу реєстрації водолічильників, їх пломбування та повірки.

27.02.2020 суд відкрив судове засідання, в якому були присутні представники позивача та відповідача, судом заслухано пояснення представників сторін та досліджено подані сторонами докази.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, які зазначено вище.

В судовому засіданні 27.02.2020 оголошено перерву та протокольною ухвалою витребувано у позивача рішення селищної ради з 2013 по 2018 про затвердження тарифів за водопостачання; явка представників сторін цією ж ухвалою в засідання обов`язковою не визнавалась.

З огляду на те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, запровадження в країні з 12.03.2020 карантину, те, що сторони в судовому засіданні 27.02.2020 надали пояснення щодо заявлених позовних вимог та судом досліджено за участю представників сторін докази, відсутність будь-яких клопотань, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представників сторін за наявними матеріалами.

Всі подані позивачем пояснення з доказами суд приймає до розгляду так як вони подані на вимогу суду та витребовувались з метою повного та всебічного встановлення правовідносин сторін.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази та враховуючи попередньо надані пояснення представниками сторін, господарський суд встановив таке

Між ПСП "Райсількомунгосп" (виконавець) та Топонар Алла Дмитрівна (код НОМЕР_1 ) 11.03.2013 укладено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

В пункті 4 договору, який має назву "Характеристика засобів обліку води", зазначено - "лічильник внутрішній".

Матеріали справи містять технічні умови на підключення - автомийки по вул. Комсомольська, видані 16.03.2013 позивачем ФОП Топонар А.Д. (а.с. 95).

Також в матеріалах справи містяться технічні умови на підключення сауни по вул. Комсомольська, 53 та свинарника по пров. Східний , видані 18.02.2016 позивачем відповідачу (а.с. 96, 97).

Згідно пояснень позивача (а.с. 93), об`єкти надання послуг зазначила Топонар А.Д. в своїх заявах (а.с. 18 - 20).

Водопостачання трьох об`єктів здійснювалось з окремих вводів. З вулиці Комсомольська (Небесна Сотня) 2 вводи і пров. Східний - 1 ввод. Тому було проведено установку трьох лічильників.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Топонар Алла Дмитрівна (код НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем 30.06.2005, основними видами діяльності якої є - Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо стягнення заборгованості на підставі господарського договору, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору з надання послуг та їх оплати.

За поясненням обох сторін, наданих в засіданні 27.02.2020, договір між сторонами укладений з метою здійснення відповідачем підприємницької діяльності. Для особистих потреб водоспоживання між позивачем та Топонар А.Д. укладений інший договір.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору та господарських правовідносин.

Відповідно до п. 27 договору, цей договір укладається на 3 роки і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим , якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Таким чином, договір є таким, що продовжив свою дію.

З 01.12.2018 року позивач припинив надання послуг по водопостачанню в смт. Вільшанка, тому у червні та липні місяцях 2018 року проводились перевірки водолічильників у споживачів.

Згідно акта від 04.07.2018, складеного комісією в складі техніка ОСОБА_3 , слюсарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в присутності громадянки Топонар А.Д. , при перевірці водопровідної мережі по вул. Героїв Небесної сотні ПП "Йолки-палки" було виявлено показники водолічильників:

- № 5748680 (сауна, зареєстрований 18.02.2016) - 330 куб.м.;

- № 5828467 (свинарник, зареєстрований 18.02.2016) - 767 куб.м.;

- № 182944 (мийка, зареєстрвоаний 11.03.2013) - 1915 куб.м.

Загальна кількість використаних куб.м. становить 3012 куб.м. Оплачено з 2013 року - 802 куб.м.

Залишається заборгованість 3012 - 802 = 2210 куб.м. на суму 66300,00 грн (а.с. 16).

Частини з цих коштів відповідач сплатив, тому позивач просить стягнути з відповідача 44100,00 грн.

Відповідач підтвердив факт укладення між позивачем та ФОП Топонар А.Д. договору від 11.03.2013 про надання послуг водопостачання але одного об`єкта (мийки), а також звернення відповідача до ПСП "Райсількомунгосп" із заявою від 11.03.2013 щодо обліку встановленого водолічильника за № 182944. З іншими заявами, зазначає представник відповідача, Топонар А.Д. до позивача не зверталась, будь-яких договорів та/або актів не підписувала. Також представник відповідача усно повідомив про наявність двох інших водолічильників, встановлених виключно для обліку об`ємів води на двох об`єктах, що виникли в ході господарської діяльності відповідача, щодо яких не проводилась повірка, не видавались технічні умови тощо.

Заяву про реструктуризацію боргу, представник відповідача зазначив, що Топонар А.Д. не підписувала, сплачені кошти в розмірі 22200 у 2018 році і є всією сумою заборгованості, яку в усному порядку зобов`язалась сплатити відповідач. Відтак позовні вимоги безпідставні.

У частині першій статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", чинного на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору, встановлення ще 2-х лічильників у 2016 році) (далі - Закон № 1875-ІV), залежно від функціонального призначення, міститься поділ житлово-комунальних послуг, зокрема на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону № 1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду у справі № 750/12850/16-ц.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що договір укладений тільки на водопостачання одного об`єкта, і відповідно відсутні підстав для оплати спожитої води по двох додаткових точках водопостачання, які підключені в 2016 році, так як не внесені зміни в договір.

Позивач в письмових і усних поясненнях зазначив, що об`єкти водопостачання знаходяться на одній території та у власності одного споживача, тому зміни в договір не вносились (а.с. 93).

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством

За поясненнями позивача як письмовими так усними, облік спожитої води та знімання показників лічильників проводились споживачем самостійно (а.с. 93, 112).

Положеннями статті 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" на споживача покладено обов`язок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; не допускати забруднення, засмічення та виснаження джерел питного водопостачання і пошкодження об`єктів питного водопостачання і водовідведення; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об`єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; у разі внесення не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежувати власне використання питної води до рівня екологічної броні питного водопостачання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води, а також для виконання відключення і обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. В разі перешкоди у доступі зазначених представників до водопровідних мереж та обладнання споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190).

Відповідно до п. 1.1. Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Таким чином, ці Правила застосовуються у правовідносинах між виробником (позивачем) таких послуг і їх споживачами - юридичними особами і фізичними особами-підприємцями.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року (провадження № 6-2864цс15) та в постанові Верховного Суду у справі № 694/995/16-ц.

Так як вище зазначено, що Топонар А.Д. здійснювала підприємницьку діяльність та під час надання послуг водопостачання була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, тому у даних правовідносинах мають застосовуватись Правила № 190.

Згідно пунктів 2.1., 2.2. Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання" в редакції чинній станом на день укладення договору між сторонами, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 20 того ж закону в редакції станом на день укладення договору, істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є:

режим надання послуг;

обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання;

порядок надання послуг з водовідведення;

розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення;

права та обов`язки сторін договору;

відповідальність сторін договору.

У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання.

За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

За бажанням сторін договір про надання послуг з питного водопостачання посвідчується нотаріально (ст. 21 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання").

Аналогічні вимоги містяться і в чинній редакції зазначеного Закону.

Стаття 22 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання" в редакції на час укладення між сторонами договору та в чинній редакції, зокрема наділяє споживача правом на підключення в установленому порядку до централізованого водопостачання та встановлює обов`язок своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Розділом IV Привил 190, визначений порядок приєднання об`єктів до системи централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил (п. 4.1 Правил).

Приєднання мереж водопостачання та водовідведення субспоживачів до мереж споживачів здійснюється згідно з порядком, наведеним у пунктах 4.1 - 4.6 цих Правил (п. 4.7. Правил).

Відповідачем не спростовано підключення за її заявами до мереж позивача в трьох точках.

Відповідно до п. 5.1. Правил, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності (п. 5.4 Правил).

Засоби обліку, які виключені з державного реєстру в період експлуатації засобів обліку, можуть використовуватись до закінчення встановленого граничного строку служби, після чого здійснюється їх заміна (п. 5.4 Правил).

Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником (п. 5.7. Правил).

Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються (п. 5.10 Правил).

Усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об`єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку (п. 5.14. Правил).

Відповідно до п. 5.21. Правил, зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Виробник перевіряє правильність зняття споживачем показів засобів обліку води та надання ним відомостей про обсяги і показники якості скинутих стічних вод.

Якщо перевіркою будуть встановлені розбіжності між показами засобів обліку та поданими споживачем відомостями, виробник проводить перерахунок кількості поданої питної води і обсягів скинутих стічних вод за період від попередньої перевірки до моменту виявлення розбіжності згідно з показниками засобів обліку. Цей перерахунок здійснюється за умови, якщо виробником не було виявлено фактів штучного втручання в роботу засобів обліку, їх виходу з ладу або пошкодження пломб.

Порядок та терміни зняття показів засобів обліку визначаються відповідно до договору.

У разі зняття показів засобів обліку представник виробника зобов`язаний перевіряти цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних пристроях, що перебувають у віданні споживача, а також пересвідчитись у відсутності витоку води у мережі споживача (п. 5.22 Правил).

Як було зазначено вище, знімання показників лічильників, споживачем здійснювалось самостійно. Будь-які докази на підтвердження зняття показників лічильників представниками позивача або перевірки стану водолічильників відсутні.

Розрахунки за використану воду згідно з показами засобів обліку здійснюються з моменту опломбування їх з`єднувальних частин до вузла обліку представником виробника (а. 5.23 правил).

Якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.

Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання (п. 5.24 Правил).

Позивач на вимогу суду надав журнал реєстрації водолічильників, їх опломбування та повірки, згідно якого:

- водолічильник № 182944, 2011 р.в., встановлений та опломбований 11.03.2013, дата повірки згідно паспорта - 2015 рік;

- водолічильники № 574868 та № 5828467, 2016 р.в., встановлені та опломбовані 18.02.2016, дата повірки згідно паспортів - 2020 рік.

Згідно листа Вільшанської селищної ради від 07.02.2020 № 15, селищною радою не приймались рішення, які регулюють порядок встановлення, обліку та повірки споживачами засобів обліку води в період з 2013 по 2018 років.

Згідно рішень Вільшанської селищної ради діяли такі тарифи на послуги водопостачання для організацій:

- 8,77 грн за 1 куб.м. згідно рішення від 05.05.2011 № 50;

- 13,07 грн за 1 куб.м. згідно рішення від 23.10.2014 № 335;

- 19,20 грн за 1 куб.м. згідно рішення від 30.11.2016 № 154;

- 30,00 грн за 1 куб.м. згідно рішення від 28.02.2018 № 331.

Згідно прибуткових касових ордерів та повідомлень, відповідачем здійснені такі оплати:

- позивач зазначає, що згідно прибуткових касових ордерів за лютий 2013 року та січень 2013 року відповідачем сплачено 1100 грн за 126 куб.м. (суд враховує що договір укладений тільки в березні 2013 році і лічильник встановлений 11.03.2013 (а.с. 81), однак позивач враховую ці сплати в погашення боргу за надані послуги;

- березень 2013 року - 200,00 грн за 23 куб.м.;

- квітень 2013 року - 200,00 грн за 23 куб.м.;

- червень 2013 року - 400,00 грн за 46 куб.м.

- вересень 2013 року - 300 грн за 34 куб.м.;

- листопад 2013 року - 400,00 грн за 46 куб.м.;

- березень 2014 року - 300,00 грн за 34 куб.м.

- травень 2014 року - 300,00 грн за 34 куб.м.;

- вересень 2014 року - 200,00 грн за 23 куб.м.;

- грудень 2014 року - 1100,00 грн за 76 куб.м.;

- січень 2015 року - 400,00 грн за 31 куб.м.;

- серпень 2015 року - 250,00 грн за 19 куб.м.;

- вересень 2016 року - 600,00 грн за 46 куб.м.;

- грудень 2016 року - 700 грн за 54 куб.м.;

- липень 2016 року - 500 грн (200 грн - мийка, 200 грн - сауна, 100 грн с/г господарство) за 38 куб.м.

- вересень 2016 року - 200,00 грн за 15 куб.м.;

- вересень 2016 року - 600,00 грн (по 200 грн за 3 об`єкти) за 46 куб.м.;

- липень 2017 року - 400,00 грн за 21 куб.м.;

- червень 2018 року - 2000,00 грн за 67 куб.м.

- з серпня 2018 року - по жовтень 2018 року - 22200,00 грн без зазначення куб.м.

В поясненні позивача від 17.02.2020 зазначено, що лічильник, взятий на облік в 2013 році, повірку не проходив через вину самого відповідача Топонар А.Д, яку в усному порядку працівники позивача попереджали про необхідність повірки лічильника.

Відповідно до норм ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність" в редакції, яка діяла в 2015 році, зокрема п.п. 17, 18 статті 1, періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал);

повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам;

Статтею 17 вказано закону у відповідній редакції врегульовано порядок повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації.

Так, законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Стосовно законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, може також проводитися позачергова, експертна та інспекційна повірка.

Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фізична особа-підприємець Топонар А.Д. не виконала свого зобов`язання щодо своєчасного подання засобу вимірювальної техніки, що перебуває в експлуатації, на періодичну повірку.

Відповдіно до п. 5.14. Правил № 190, усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об`єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Таким чином, системний аналіз ст. 17 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", чинну станом на 2015 рік, тобто коли мала бути здійснена періодична повірка водолічильника № 182944, 2011 р.в., встановлений та опломбований 11.03.2013, дата повірки згідно паспорта - 2015 рік та п. 5.14 Правил № 190, свідчить про обов`язок суб`єкта господарювання здійснити періодичну повірку лічильника, та визначає порядок визначення об`єму спожитої води (у відповідності до п. 3.3 Правил № 190).

Так, відповідно до п. 3.3. Правил № 190, у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Поряд з цим, згідно п. 7 укладеного між сторонами договору, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Сторони згідно ст. 627 ЦК України є вільними при укладенні договору.

Відповідно до п. 10 - 13 цих Правил в редакції чинній на час укладення договору, оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Так як пункт 16 цих правил в цій редакції не містить п`ятого абзацу, а такий абзац міститься в пункті 15, суд керується ним і відповідно до якого,

Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;

з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Суд розглядає справу в межах заявленого предмету та підстав позову.

Позивач просить стягнути заборгованість, яка нарахована ним в тому числі на підставі показань водолічильника, який мав бути повірений ще в 2015 році.

В період 2013 - 2015 років (коли був встановлений один лічильник), згідно прибуткових касових ордерів та повідомлень, відповідачем спожито 515 куб.м. води на суму 5150,00 грн.

Чіткої дати (квартал) необхідності повірки лічильника матеріали справи не містять.

З урахуванням вимог зазначеного вище законодавства та умов договору, позивачем не доведено правильність показань лічильника та не наведено розрахунку спожитої води, яка обліковувалась по лічильнику № 182944, встановленому в 2013 році.

Тому, у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості за показниками лічильника.

Поряд з тим, в акті від 04.07.2018 за підписами чотирьох працівників позивача, представниками позивача було виявлено показники водолічильників, які зареєстровані 18.02.2016, а саме: - № 5748680 - 330 куб.м. та № 5828467 - 767 куб.м. Тобто всього по двох об`єктах спожито води в кількості - 1097 куб.м.

В 2016 - 2018 роках відповідачем сплачено 27200,00 грн за 1027 куб.м., з них

- в 2016 році 2600,00 грн за 199 куб.м.

- в 2017 році 400,00 грн за 21 куб.м.

- в 2018 році - 24200,00 грн (2000,00 грн за 67 куб.м. та 22200,00 грн без зазначення куб.м., однак виходячи з тарифу, який діяв на дату складання акта - 30,00 грн за 1 куб м., 22200,00 грн сплачено за 740 куб.м.).

Лише в повідомленнях за липень та вересень 2016 року зазначено, що кошти сплачуються в т.ч. і за мийку (водолічильник, повірка якого мала бути здійснена в 2015 році).

В цей період діяв тариф - 13,07 грн, тому виходячи з суми, яку сплачено за водоспоживання мийкою - 400 грн, кількість води становить - 31 куб.м.

Таким чином, 1097 куб.м. - 996 куб.м. (1027 куб.м. - 31 куб.м.) = 101 куб.м. є неоплаченими відповідачем.

101 куб.м. х 30,00 грн = 3030,00 грн.

Тому позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню, в розмірі 3030,00 грн.

Підстави для стягнення іншої суми заборгованості враховуючи заявлені підстави позову, відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3030,00 гн х 1921,00 грн : 44100,00 грн = 132,00 грн).

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Топонар Алли Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" (26600, Кіровоградська область, Вільшанський район, смт. Вільшанка, вул. Косовського, 3, код 05390856) - 3030,00 грн боргу та 132 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.03.2020

Суддя В.Г. Кабакова