Ухвала

від 25.03.2020 по справі 902/435/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/435/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю., Демидюк О.О., Савченко Г.І.

від 11.02.2020

за скаргою Публічного акціонерного товариства УКРВТОРЧОРМЕТ №29/11 від 29.11.2019 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М.

у справі № 902/435/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-3

до Публічного акціонерного товариства УКРВТОРЧОРМЕТ

про стягнення 608 752,69 грн шкоди

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович 02.03.2020 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 902/435/18.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Мамалуй О.О.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 у зв?язку з перебуванням у відпустці суддів Погребняка В.Я. та Мамалуя О.О., визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

Перевіривши касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі, у Господарському процесуальному кодексі України.

За приписами частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019 у справі №902/435/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-3 до Публічного акціонерного товариства УКРВТОРЧОРМЕТ про стягнення 608 752,69 грн шкоди, в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства УКРВТОРЧОРМЕТ №29/11 від 29.11.2019 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. відмовлено.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.02.2020 у справі № 902/435/18 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019 у справі № 902/435/18 скасував. Прийняв нове судове рішення. Скаргу Публічного акціонерного товариства УКРВТОРЧОРМЕТ №29/11 від 29.11.2019 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. задовольнив частково. Визнав протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому проваджені №60676142 щодо винесення постанови про арешт майна в частині арешту рухомого майна боржника від 20.11.2019. Визнав протиправною та скасував винесену постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому проваджені №60676142 від 20.11.2019 про арешт майна в частині арешту рухомого майна боржника. В решті скаргу Публічного акціонерного товариства УКРВТОРЧОРМЕТ №29/11 від 29.11.2019 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. залишив без задоволення. Стягнув з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на користь Публічного акціонерного товариства УКРВТОРЧОРМЕТ 1921,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що 20.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем на підставі статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60676142 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/435/18 від 10.01.2019 про стягнення з Публічного акціонерного товариства УКРВТОРЧОРМЕТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-3 530 931,56 грн майнової шкоди та 7 963,97 грн витрат зі сплати судового збору.

Крім того, 20.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем на підставі статті 56 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про арешт майна боржника, якою відповідно накладено арешт на все майно боржника, що належить ПАТ УКРВТОРЧОРМЕТ у межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 592 785,08 грн.

Відповідно до частини 1 статті56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За змістом частини 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина 4 статті 56 Закону України Про виконавче провадження ).

У відповідності до частини 5 статті 56 Закону України Про виконавче провадження про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Тобто законодавцем у вказаному абзаці 2 частини 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження прямо вказано, що арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем саме лише після проведення його опису, який в силу частини 5 цієї статті здійснюється безпосередньо самим виконавцем, а не будь-якою іншою особою.

Жодних виключень, як то наявність описів майна, здійснених іншими особами чи в інших документах, вказана стаття не містить.

Отже, законодавцем встановлено певний порядок накладення арешту на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, тобто, відповідно до вимог наведеної норми для накладення арешту на таке майно боржника визначальним є виявлення майна виконавцем та здійснення його опису.

Винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту без додержання процедури накладення арешту належного боржнику рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, а саме за відсутності проведення опису, є порушенням вимог абзац 2 частини 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження .

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/1434/15-г, від 15.08.2018 у справі №922/695/16, від 15.01.2020 у справі № 910/8691/17

Отже постанова суду апеляційної інстанції прийнята у відповідності з висновками щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків постанови Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 910/15141/16, то вони не є релевантними для даних правовідносин, у вказаній справі мали місце інші обставини справи.

Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі Устименко проти України (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи , тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавеця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 902/435/18, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 902/435/18.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець