Постанова

від 25.03.2020 по справі 826/15633/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №826/15633/17

адміністративне провадження №К/9901/22419/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Степанюк А.Г.) у справі № 826/15633/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сілкор до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сілкор (далі по тексту - позивач, ТОВ Сілкор ) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31 травня 2017 року № UA 100010/2017/000080/2 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA 100010/2017/00171.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що при здійсненні митного оформлення товару позивач надав всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість, Митницею необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши таку вартість за другорядним методом (резервним). На думку позивача, витребування відповідачем додаткових документів здійснено за відсутності законодавчо визначених підстав

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ТОВ Сілкор (Покупець) та Inner Mongolia SUCON SILICONE CO., LTD (Продавець) укладено Контракт від 30 березня 2017 року №3003/2017 (далі - Контракт), згідно якого Покупець зобов`язаний оплатити і прийняти товар, а продавець зобов`язаний поставити товар відповідно до умов контракту.

Ціну на поставку товару визначено в дол. США, зазначається на кожну поставку в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту (підпункт 2.1 пункту 2 Контракту). Також зазначено, що ціна товару може змінюватись за взаємною згодою сторін (підпункт 2.3 пункту 2 Контракту).

Відповідно до Специфікації №1 до Контракту сторони домовились, що Продавець продає, а Покупець купує Метилгідридну рідину марки Б (Methyl hydrogen fluid B) в кількості 18000 кг, ціна за кг становить 1,030 дол. США, що в сумі дорівнює 18540 дол. США.

У митній декларації форми МД-2 позивачем у графі 31 зазначено Силіковані масла, що використовуються в якості текстильно-допоміжної речовини: Methyl hydrogen fluid B, чистою вагою - 18000 кг , код за УКТЗЕД 3910000010. Для митного оформлення відповідачу надано наступні документи: контракт, додаткову угоду, специфікацію, комерційний інвойс, платіжні доручення № 15 від 3 квітня 2017 року та № 2 від 19 травня 2017 року, пакувальний лист, прайс-лист, висновок ДП Держзовнішінформ про вартісні характеристики товарів, експортну декларацію, сертифікат походження, коносамент, автотранспортну накладну та інші документи, в яких вказано вартість товару.

Разом з тим, при опрацюванні документів, наданих на митне оформлення, посадовою особою Митниці встановлено наступні розбіжності:

- відповідно до специфікації №1 до контракту від 30 березня 2017 року № 3003/2017 умови оплати визначено наступним чином: 30% передоплата здійснюється після підписання специфікації протягом 10 робочих днів, 70% після того, як покупець отримає від продавця усі копії відвантажувальних документів електронною поштою протягом 50 робочих днів . Проте, згідно з інвойсом від 5 квітня 2017 року № SUCON 170324 W умови оплати визначено у розмірі 30% після підписання контракту протягом 5 банківських днів та 70% після отримання сканованих копій В/L;

- сума передоплати за товар не співпадає з сумою оплати, яка передбачена комерційними документами, а саме інвойсом та специфікацією;

- пункт 2.2 Контракту, в якому вказано, що в ціну товару включена лише вартість пакування, суперечить умовам поставки СІF згідно з Інкотермс-2010.

Відповідач запропонував позивачу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

За наслідками аналізу поданих додаткових документів Митниця вказала, що прайс-лист компанії Inner Mongolia SUCON SILICONE CO., LTD на умовах СІF Одеса вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого. У висновку ДП Держзовнішінформ від 18 травня 2017 року № 117/185 експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари, не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано яких саме підприємств постачальників та виробників відповідної продукції використана цінова інформація) У висновку Запорізької ТПП від 29 травня 2017 року № О444 експерт надає оцінку товару станом на травень місяць, тоді як інвойс, який подано до митного оформлення, датовано 5 квітня 2017 року.

З огляду на викладене, відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100010/2017/00171 та рішення про коригування митної вартості товарів від 31 травня 2017 року № UA 100010/2017/000080/2. Митна вартість товару визначена за резервним методом відповідно до статті 64 МК України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що позивач відповідно до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості надав усі необхідні документи, тоді як Митницею не доведено, що подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Суди встановили безпідставність доводів Митниці про неправильну оплату позивачем вартості товару та порушення ним умов Контракту та Специфікації. На переконання судів, позивач довів належними та допустимими доказами обґрунтованість та дійсність ціни за декларований товар на рівні 1,030 дол. США.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська міська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій наведено розрахунок щодо умов оплати Контракту, але відповідачу не зрозуміло, звідки судом були взяті такі розрахунки, адже в Контракті або інших документах вони відображені не були. Решта доводів касаційної скарги аналогічна висновкам Митниці, наведеним в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості (невідповідність пункту 2.2. Контракту умовам поставки СІF згідно з Інкотермс-2010; суб`єктивна спрямованість пропозиції, викладеної у прайс-листі компанії Inner Mongolia SUCON SILICONE CO., LTD ; висновок ДП Держзовнішінформ від 18 травня 2017 року № 117/185 не містить аналізу цін на аналогічні (подібні) товари та конкретних джерел інформації; у висновку Запорізької ТПП від 29 травня 2017 року № О444 надана оцінка експерта станом на травень 2017 року, тоді як поставка відбувалась у квітні 2017 року; роздрукована з електронної копії митна декларація країни відправлення №223120170000975892 не є такою, що відповідає вимогам частини третьої статті 53 МК України, оскільки не містить відміток митного органу країни відправлення, а графа, у якій зазначається дата здійснення експортної операції не заповнена). Скаржник наголошує, що судами не надано правової оцінки зазначеним доводам Київської міської митниці ДФС.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що надані позивачем до митного оформлення імпортованого товару документи не містили розбіжностей, чітко ідентифікували товар та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже містили у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не давали підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Зокрема, суди правильно вказали, що на виконання укладеного 30 березня 2017 року Контракту відповідно до наданої банківської виписки позивачем 3 квітня 2017 року було здійснено платіж на суму 16686 дол. США за постачання трьох контейнерів товару відповідно до Специфікацій до Контракту №1 та №2, що становить 30% від загальної вартості товару.

19 травня 2017 року позивачем було здійснено оплату за постачання чотирьох контейнерів товару за Специфікаціями до Контракту №1, №2, №3. Згідно з платіжним дорученням ТОВ Сілкор здійснено оплату у сумі 51912 дол. США, що становить 70% від загальної вартості товару.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що йому не зрозуміло, яким чином судами було здійснено означений розрахунок, оскільки відповідні платіжні документи надавались Митниці до митного оформлення і в них чітко зазначено призначення платежу.

Суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача про заниження ціни задекларованого товару, оскільки заявлена позивачем вартість товару у митній декларації відповідала ринковій за аналогічний період, а саме перебувала у діапазоні цін від 0,80 до 1,10 дол. США за кілограм.

Безпідставними та необґрунтованими є доводи скаржника про ненадання судами правової оцінки, зокрема, його доводам про те, що висновок Запорізької ТПП від 29 травня 2017 року №ОИ 444 містить висновок експерта станом на травень 2017 року, тоді як поданий до митного оформлення інвойс датовано 5 квітня 2017 року. Так, у рішенні суду першої інстанції чітко вказано про відхилення таких доводів Митниці, оскільки у спірному висновку є посилання на номер та дату Контракту та умови поставки, що свідчить на користь того, що оцінка експертом надана саме станом на час здійснення поставки товару. Апеляційним судом такі висновки суду першої інстанції були підтримані.

З цих же підстав суд касаційної інстанції відхиляє і решту доводів касаційної скарги та зазначає, що надана їм судами правова оцінка відповідає дійсним обставинам справи, підстави для формулювання протилежних висновків відсутні. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній до 8 лютого 2020 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31 травня 2017 року № UA 100010/2017/000080/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA 100010/2017/00171.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року у справі №826/15633/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду