Рішення

від 26.03.2020 по справі 521/21669/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/21669/18

Провадження № 2/521/1572/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.

за участю секретаря судового засідання - Феслер О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД про визнання права власності на житло за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулся з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД , в якому просив суд визнати за ним право власності на житло, а саме на кімнату АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що з 1998 року і по теперішній час, позивач на правових підставах, на підставі договору оплати, виданого йому ЖП ЖЕД ЗАТ Чорноморсантехмонтаж проживає у кімнаті за адресою : АДРЕСА_1 . У 2005 році був зареєстрований у вказаному гуртожитку, після припинення діяльності підприємства 25.05.2006 року гуртожиток було приватизовано ТОВ Жилсервіс ЛТД з яким в нього було укладено договір оренди житлового приміщення, що переукладався кожного року. Позивач зазначає, що весь цей час він користувався вказаним приміщенням відкрито і добросовісно, проводив за власні кошти ремонті роботи та завжди вчасно сплачував комунальні платежі. Позивач відкрито володів кімнатою, ніяких дій для приховування цього факту здійснював. Проте 01.02.2018 року коли позивач звернувся до ТОВ Жилсервіс ЛТД з заявою про укладання договору оренди житлового приміщення - одного койко-місця в кімнаті АДРЕСА_1 , то 20.02.2018 року на його адресу направлено припис, в якому вказано, що адміністрація ТОВ Жилсервіс ЛТД доводить до відома про те, що позивач систематично порушує умови договору оренди житлового приміщення, порушує правила громадського порядку та сумісного проживання в гуртожитку, у зв`язку з чим та у відповідності до вимог договору оренди житлового приміщення, ТОВ Жилсервіс ЛТД відмовляє йому у подальшому продовженні договору оренди з 01.02.2018року. Також в приписі зазначено що позивач повинен звільнити займане риміщення до 20.03.2018р.,з чим він не погодився, оскільки підстави на яких і було відмовлено в укладенні договору, є неправдивими та надуманими. 13.06.2018 року ТОВ Жилсервіс ЛТД повідомило про те, що позивач повинен койко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 , з чим він не погодився, оскільки це порушує його право на житло, передбачене Конституцією України. Позивач вважає, що має право не лише проживати в цьому гуртожитку на підставі договору оренди, а й керуючись статтями 335 і 344 ЦК України , суд має визнати за ним право власності на житлове приміщення, яке більш ніж за двадцять років свого проживання там, став асоціювати зі своїм житлом. Зазначені обставини стали підставою для пред`явлення позову.

Позивач будучи присутнім в підготовчому судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити. Вказуючи, що він більше 20 років проживає у вказаному гуртожитку, іншого житла у нього немає, правил сумісного проживання не порушував, а отже вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач в судове засідання призначене до розгляду на 26 березня 2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи в його відсутності, зазначивши що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами правову оцінку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог - виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорюється, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності ТОВ Жилсервіс ЛТД є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

ТОВ Жилсервіс ЛТД на праві власності належить будівля гуртожитку, який складається з будинку літ. А-5 , загальною площею 4084,9кв.м., житловою площею 2276,9кв.м., відображеного у технічному паспорті від 10.04.2006р. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.05.2006р.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2019 року, залишеним в силі постановою Одеського апеляційного суду від 19.12.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - задоволено. Усунуто Товариству з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД (код ЄДРПОУ 34024595) перешкоди у користуванні власністю у вигляді койко-місця в кімнаті АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 24.03.2003р. Шевченківським ВМ Приморського РВ УМВС України в Одеській області, з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Вказаним рішенням встановлено, що згідно договору оренди житлового приміщення від 01.02.2017р., укладеного між позивачем та відповідачем, останньому надано у користування частину житлового приміщення - одне койко-місце за адресою: АДРЕСА_2 ) на строк до 31.01.2018р. Даний договір пролонгації не передбачає.

Відповідно до п.п.2.3, 3.4, 4.1-4.3 вказаного договору передбачено, що орендатор зобов`язується додержуватися правил громадського порядку та сумісного проживання. Оренда приміщення здійснюється без права викупу, продажу, передання третім особам найнятого приміщення. У разі несплати за койко-місце більш ніж один місяць, а також у разі порушення будь-яких інших умов договору, домовласник має право в односторонньому порядку розірвати договір оренди житлового приміщення з наступним виселенням орендатора. Договір оренди може бути розірвано достроково в односторонньому порядку за ініціативою орендатора при умові попереднього повідомлення домовласника за один місяць. Після розірвання договору з будь-якої причини, приміщення повинно бути здане у стані, що виключає необхідність додаткового ремонту.

01.02.2018року ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про укладення договору оренди житлового приміщення на кімнату АДРЕСА_3 НОМЕР_2 з 01.02.2018р.

20.02.2018р. на адресу ОСОБА_1 було направлено припис, в якому вказано, що адміністрація ТОВ Жилсервіс ЛТД доводить до відому про те, що він систематично порушує п.2.3. договору оренди житлового приміщення - порушує правила громадського порядку та сумісного проживання в гуртожитку у зв`язку з чим та у відповідності до вимог 3.4 договору оренди житлового приміщення ТОВ Жилсервіс ЛТД відмовляє йому у подальшому продовженні договору оренди з 01.02.2018р., також в приписі зазначено про те, що відповідач повинен звільнити займане приміщення до 20.02.2018р. На цьому листі ОСОБА_1 написав, що він з викладеним не згоден, оскільки на протязі більш ніж 15 років не було ніяких питань та проблем, а комендант гуртожитку ОСОБА_2 сама створила таку проблему та шукала причину для звільнення койко-місця. Відповідач під своїм тестом зазначив дату 12.03.2018р.

В подальшому 29.05.2018р. ОСОБА_1 звернувся повторно з листом до ТОВ Жилсервіс ЛТД , в якому просив надати йому роз`яснення, а саме - у чому конкретно проявляється порушення ним правил громадського порядку та кому із жителів він перешкоджає та заважає проживати в гуртожитку, на що 12.06.2018р. йому директором ТОВ Жилсервіс ЛТД було надано відповідь про те, що він захламив кімнату та позбавляє його сусідів по кімнаті нормально проживати, про що йому заступником директора ОСОБА_2 було правомірно зроблено зауваження з цього приводу, на що відповідач їй нагло нагрубив в присутності представника поліції. В цьому листі також зазначено, що адміністрація ТОВ Жилсервіс ЛТД , як власник гуртожитку, має право відмовити в укладенні договору оренди про надання для проживання одного койко-місця. На підставі викладеного, ОСОБА_1 необхідно звільнити займане ним койко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 та сплатити заборгованість за проживання в сумі 2750грн. згідно припису ТОВ Жилсевіс ЛТД від 20.02.2018р.

Крім того, листом від 21.06.2018р. на чергову заяву ОСОБА_1 від 13.06.2018р. ТОВ Жилсервіс ЛТД повідомило про те, що позивач повинен звільнити займане койко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 в строк до 10.07.2018р. та вказано, що раніше він вже отримував припис на виселення і з лютого 2018 року він про це вже був повідомлений.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь тіж самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.331 ЦК України право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, спорудження і т.п.), що відповідно до закону підлягає державної реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Частина 1 ст. 344 ЦК України визначає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Відповідно до частини 3 статті 344 ЦК України, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, через п`ятнадцять, а на рухоме майно через п`ять років з дня спливу позовної давності. .

Упозовній заяві ОСОБА_1 підтверджує, що між ним та відповідачем 01.02.2017р., укладався договір оренди на підставі якого останньому надано у користування частину житлового приміщення - одне койко-місце за адресою: АДРЕСА_2 ) на строк до 31.01.2018року.

З позовної заяви підписаної позивачем та поданої до суду 28.12.2019 року, судом встановлено, що після припинення діяльності підприємства ЗАТ Чорноморсантехмонтаж , 25.05.2006 року гуртожиток було приватизовано ТОВ Жилсеріс ЛТД , з яким в нього було укладено договір оренди житлового приміщення, який переукладався кожного року.

Представником ТОВ Жилсеріс ЛТД не оспорювалося що і раніше позивач займав спірне приміщення на підставі договорів оренди.

Зазначені обставини також підтверджені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року.

Вищенаведене підтверджує факт заволодіння ОСОБА_1 майном на підставі договору з його власником, тобто ТОВ Жилсервіс ЛТД з 2006 року, а тому для набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно за набувальною давністю має бути встановлений склад певних юридичних фактів, передбачений ч.3 ст. 344 ЦК України, а саме: добросовісне заволодіння чужим майном, продовження відкритого і безперервного володіння протягом п`ятнадцяти років.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку від 25 травня 2006 року, об`єкт розташований за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить ТОВ ЖИЛСЕРВСІ ЛТД на праві приватної власності.

Оскільки позивачем вказується що саме з 2006 року у нього з відповідачем існують договірні відносини щодо оренди житлового приміщення - койко - місця в кімнаті АДРЕСА_1 , тому відлік п`ятнадцятирічного строку має відраховуватися саме з 2006 року.

Матеріалами справи підтверджується що позовну заяву ОСОБА_1 подано 28.12.2019 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено продовження відкритого і безперервного володіння спірним майном протягом п`ятнадцяти років, як передбачено правилами ч.3 ст. 344 ЦК України.

Окрім того судом враховується що за правилами ч.3 ст.344 ЦК України задоволення позовних вимог можливо за умови що власник майна, після закінчення строку договору не пред`явив вимоги щодо його повернення.

Наявність цих фактів не доведені позивачем у змагальному процесі шляхом надання суду своїх доказів, які суд би визнав переконливими.

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст.3 ЦК України).

Керуючись ст.ст. 16 , 319 , 3 44 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-78, 83, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2020 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ : І.О. Поліщук

26.03.20