Рішення

від 17.03.2020 по справі 311/4386/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

17.03.20

Справа №311/4386/19

пр.№2/336/1224/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі: головуючого судді: Зарютіна П.В., за участі секретарки судового засідання: Когут С.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №311/4386/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи), -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка за допомогою засобів поштового зв`язку 22.11.2019 звернулась до суду із зазначеним позовом, за змістом якого просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і заподіює шкоду її діловій репутації, інформацію, розміщену у мережі Internet у соціальній мережі Facebook за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зобов`язати ОСОБА_2 спростувати її у спосіб, в який вона була поширена, а саме, - на власній сторінці профілю в соціальній мережі Facebook.

За змістом позову, підставою для звернення до суду стало поширення відповідачкою у соціальній мережі Facebook недостовірної, образливої та такої, що порушує права позивачки на повагу до її честі й гідності, заподіює шкоди її діловій репутації, інформації: ІНФОРМАЦІЯ_2 на власній сторінці профілю відповідачки за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » .

У вказаній публікації відповідач поширює ще один допис з недостовірною та такою, яка принижує честь, гідність та заподіює шкоду діловій репутації позивачки, інформацію, а саме: « ОСОБА_3 тут: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=10215583396873848&id=1108173420» із текстом: « ІНФОРМАЦІЯ_3 копейки. Псевдозащитники ІНФОРМАЦІЯ_4 , приют "Дай ІНФОРМАЦІЯ_5 "( в ІНФОРМАЦІЯ_6 стало ІНФОРМАЦІЯ_7 , что название выбрано неверно, правильнее "Дай денег друг") получая от ничего не подозревающих людей, указанный во всех документах, как городской приют для животных, найденных ими собак, сразу же придумывают слезливую историю их жизни и открывают сбор денег на якобы их лечение и содержание.

Собака из данного поста, абсолютно здоровая, провела весь день в ветеринарной клинике " ОСОБА_4 " г.Запорожье, якобы для обследования. Во время ее нахождения там, даже не было обнаружено клеймо, карточка животного не заведена, нет сведений о человеке, который сдал ее в ветклинику и для каких целей, работники клиники незаконно удерживали собаку изо всех сил, отвечая на вопрос о ее присутствии, четким "её здесь нет"! На этот же вопрос прибывших полицейских две сотрудницы клиники ответили вразброс : "да" и "у нас здесь много животных".Замечательные сотрудники в клинике "Добродий" - во-первых, не имеют понятия о том, какие и сколько животных находится на их попечении, во-вторых, спокойно собираются сдать на сигнализацию клинику (я в курсе, что сдать на сигнализацию объект с присутствующим там человеком невозможно) в которой без опеки и попечительства находится "много животных".

Этой ситуации могло бы и не быть, если бы приют "Дай лапу друг" г. ОСОБА_5 , действительно заботился бы о жизни и чувствах найденных животных, а не имел бы их инструментом к своему обогащению. Нам стало известно, что владелец данного приюта ОСОБА_6 регулярно практикует такой вид вымогательства, поэтому просим всех неравнодушных с юридическим образованием помочь нам юридически в пресечении этой деятельности. Начало истории - https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=10212514693740639&id=1781750299

#ЗАПОРОЖЬЕ

#ПРИЮТ_ДАЙ_ЛАПУ_ДРУГ

#ПОГУЛЯЙ_С_СОБАКОЙ #дидур #ветклиника_Добродий .

Способом захисту позивачка за змістом ч.4 ст. 277 ЦК України обрала спростування недостовірної інформації особою, яка її поширила, тобто, автором публікації.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , ОСОБА_1 вбачає у діях відповідачки юридичний склад правопорушення у зв`язку із таким:

- інформація доведена до відома хоча б однієї особи шляхом публікації у соціальній мережі Facebook, адже публікація містить понад 800 коментарів користувачів цієї соціальної мережі та близько 400 репостів);

- інформація стосується позивачки та її діяльності, а саме, 6 разів зазначено її прізвище, двічі у публікації відображено назву приюту, засновником та керівником якого - Запорізької громадської організації «По захисту прав тварин «Дай ІНФОРМАЦІЯ_5 , друже» є ОСОБА_1 ;

- поширена інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, крім того, порушує особисті немайнові права позивачки, принижує її честь та гідність, заподіяла шкоду її діловій репутації, як громадського діяча, громадянина з активною життєвою позицією, формує у населення негативне ставлення до ОСОБА_1 та її діяльності.

За змістом позову, викладення вищенаведеної інформації у публікації здійснюється шляхом ствердження про факти реального вчинення позивачкою кримінально-караних діянь (шахрайства та вимагання), привласнення грошових коштів, які надходять у вигляді благодійної допомоги, використання тварин та притулку для власного збагачення, відібрання тварин (собак) у їх власників.

Наведені у публікації висловлювання у формі тверджень, із обвинувальним нахилом, не є оціночними судженнями, можуть бути перевірені на правдивість, відповідно, на думку ОСОБА_1 опублікована інформація підлягає спростуванню, як недостовірна, у спосіб, у який вона була поширена. Обов`язок доведення достовірності та правдивості поширеної інформації, як вказано у позові, належить стороні відповідача.

З підстав, передбачених ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 34 Конституції України, ст. 201, 270, 275, 277, 297, 299 ЦК України, позивачка просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 23.12.2019 цивільну справу надіслано за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя відповідно до ст.31 ЦПК України.

Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено провести її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача, визначено дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи) за наявними у справі матеріалами. За змістом ухвали, відповідач має право протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання сторонами не заявлено. Зустрічної позовної заяви у справі не подано.

Під час розгляду цивільної справи відповідачка не скористалась своїм правом, передбаченим ч.4 ст. 174 ЦПК України, на подання відзиву у встановлений судом строк, поважних причин неподання не повідомила, тому, за змістом ч.8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, оскільки справа розглядається судом за відсутності учасників справи .

За нормою ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши наявні у спарві докази, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що 09.11.2019 об 11-49 годині у мережі Internet у соціальній мережі Facebook за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка розмістила публікацію наступного змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_8 . Надеюсь кому то поможет.

В ночь с 6 на 7 го пропала ОСОБА_7 . Ночью, перед сном, после прогулки собак во дворе, я её не обнаружила. Сразу скажу, ответственность с себя не снимаю.

Ночью бегала с фонарём по улицам, будила соседей своими криками, на следующий день сразу дала объявление о пропаже собаки на ОЛХ. По селу расклеивала объявления. Звонили какие то люди, говорили, что собака у них, как поняла, пытались развести меня на деньги. Статус у себя на странице не писала, очень не хотела расстраивать ОСОБА_8 , пыталась справиться сама.

Вчера на ОЛХ мне пришло сообщение, что похожую собаку нашли в районе другого села, человек видел объявление на ФБ. Я сразу же спросила, где человек видел объявление, НОМЕР_1 большой, я не смогла найти. Мне ответили, что собаку отдали в приют "Дай лапу друг" и написали телефон приюта. Я тут же кинулась звонить по указанному телефону. Как оказалось, я рано радовалась. Мне сказали, что раз собака потерялась, значит она уже не моя. Наличие клейма и документов никого не волновало. Тут одно дополнение, о наличии клейма добрая спасательница собачьих душ узнала от меня. Т.е. собаку никто не рассматривал, найти хозяев не пытался. Я опешила от этого разговора и наглости.

Но тут мне стали писать совершенно посторонние люди и в сообщениях олх, и в мессенджер. Оказывается на Няшу уже вовсю собирают деньги, и ищут новых хозяев. Не прошло ещё и суток.

Да. Добродеятеля зовут ОСОБА_9 . ОСОБА_10 вышеуказанного приюта.

Я писала ей на вайбер, мне не отвечали, при этом статусы о якобы поисках владельца продолжали висеть, деньги на собаку продолжали проситься.

Я не знаю, смогли бы мы забрать Няшу, или нет, если бы не девочки-волонтёры из других приютов, не поддержка совершенно постороних людей и их консультации. Именно они узнали, где находится ОСОБА_7 . В ветклинике " ОСОБА_4 '.

Пообщавшись с девочками, я поняла, что это не первый случай, когда ОСОБА_11 отнимает породистых собак, некоторые владельцы месяцами судятся за право вернуть свою собаку. Скажу сразу, мало кто верил, что нам удастся забрать собаку. Поступали даже предложения упасть на колени и предложить денег. Но мы не пошли этим путём. ОСОБА_12 огромное ОСОБА_13 ОСОБА_14 . Я реально не справилась бы сама. Действовать нужно было быстро, а я за городом и без машины.

Девочки рванули в клинику, персонал клиники начал врать, что собаки у них нет. Была поставлена на уши полиция, приехал ВОХР, только по их приезду сотрудники клиники показали собаку. Но они не собирались отдавать собаку. Наличие фотокопии родословной с клеймом и моего паспорта их не устраивали. Да, ещё один момент, для работников клиники наличие клейма тоже оказалось сюрпризом. Т.е собаку толком не осматривали, а просто прятали в клинике и собирали на неё деньги. ОСОБА_15 пришлось ехать за мной. Вначале мы собрались ехать за оригиналами документов в клуб, но тут позвонила ОСОБА_16 , и сказала, что собираются расходиться и закрывать клинику. Пришлось мигом лететь туда.

Работники клиники и дальше начали мне отказывать в возврате собаки, ибо им нужен оригинал родословной. Полиция держала нейтралитет. На наши требования показать хоть какие-то документы, на поступившую собаку в клинику, мы слышали какие то оправдания. Т.е. на собаку при поступлении не была заведена карточка, как обычно делается в ветклиниках, с отметками осмотра. Собаку просто целый день незаконно удерживали.

Очень много можно ещё писать, но у меня реально нет сил. Няшу таки удалось забрать. ОСОБА_17 поняла, что немножко не на тех нарвались и ОСОБА_11 впервые не рассчитала свои силы. Да, добавлю, пришлось звонить по громкой связи ОСОБА_18 из клиники, она подтверждала Няши данные. Мы хватались за всё, что бы отбить собаку. До утра её оставлять было нельзя ни при каких вариантах. Мы это сделали. Спасибо девочкам из других приютов, которые помогали советами, дежурили возле клиники и просто поддерживали.

Вчера я не стала ничего нигде писать, ибо моральные силы были на исходе. Сегодня у ОСОБА_11 я прочла кучу оскорблений в мой адрес. Я пока отхожу от всего и думаю, что делать с этой дамой дальше. Статусы про просьбу помочь материально на мопса висели и сегодня, хотя собаку забрали ещё вчера. Простите за сумбур, в голове каша от пережитого стресса.

И да, ОСОБА_19 действительно худенькая лань, ибо это единственный мопс, которого иногда приходиться кормить силой. ОСОБА_20 я вечно ныла на эту проблему. Всё. Осуждайте, кидайте тапками и так далее. Но я должна была сказать об этом вслух.

ОСОБА_21 , Полинка, ещё раз спасибо! Я вас очень люблю!

Буду признательна за репосты.

P.S. Друзья, я очень прошу не всех под одну гребёнку. Вчера действительно мне очень помогали волонтёры из других организаций. Искренне и безвозмездно тратили своё время. Я им очень благодарна.

Часть 2 тут:

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=10215583396873848&id=1108173420.

Часть 3 тут:

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=10212524404223395&id=1781750299.

#ПРИЮТ_ДАЙ_ЛАПУ_ДРУГ

#дидур

#мошенницадидур

#Запорожье

#ветклиника_добродий.» .

Засвідчена позивачкою роздруківка із частковим відображенням коментарів до публікації міститься у матеріалах справи у якості додатку до позовної заяви.

У вказаній публікації, як видно з її змісту, міститься посилання ще на одну публікацію, яка, на думку позивачки, містить недостовірну та таку, яка принижує честь, гідність й заподією шкоду її діловій репутації, інформацію, а саме: « ОСОБА_22 2 тут: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=10215583396873848&id=1108173420» (текст наведений у вступній частині рішення). Проте, позовних вимог про визнання недостовірною та спростування інформації, розміщеній у ній, ОСОБА_1 не заявлено.

Із врахуванням положень ст.100 ЦПК України, надані роздруківки, засвідчені підписами позивачки є електронними доказами, поданими в паперових копіях. Клопотань про витребування оригіналів електронного доказу від позивачки не надходило, у матеріалах справи не міститься. Оскільки з приводу поданих доказів й виник спір між сторонами, суд не ставить під сумнів відповідність поданої паперової копії оригіналу, вказані роздруківки стосовно змісту основної частини публікації беруться судом до уваги.

Так, судом встановлено, що у публікації від 09.11.2019, здійсненій на профілі відповідачки, дійсно згадане прізвище ОСОБА_1 та назва приюту для тварин, засновником та керівником якого вона є.

Так, керівником Громадської організації «По захисту прав тварин «Дай лапу, друже» , код ЄДРПОУ 36878940, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 Запоріжжя АДРЕСА_2 , кв.20, є ОСОБА_1 . Державна реєстрація юридичної особи проведена 04.12.2009, що підтверджено детальною інформацією про юридичну особу відповідно до відомостей на сайті Міністерства юстиції України (роздруківка відповіді на безоплатний запит наявна у справі).

За даними відповіді начальника Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 08.04.2019 №2477/48/01/5-2019 на звернення ОСОБА_1 , тобто, в часі раніше, ніж дата спірної публікації, до вказаного відділу поліції заяв або скарг стосовно фактів шахрайства та жорстокого поводження з тваринами, вчинених головою правління ЗОГ «Дай лапу, друже» ОСОБА_1 не надходило. Копія відповіді міститься у справі.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.06.2019 у справі №336/1988/19, пр. № 2-о/336/110/2019 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ЗГО по захисту прав тварин «Дай лапу, друже» , про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт недостовірності та спростовано інформацію, розміщену у мережі Інтернет, у соціальній мережі Facebook 20 лютого 2019 року із зазначенням електронного посилання та змісту публікації у резолютивній частині рішення. Проте, з мотивувальної частини рішення суду, яке набрало законної сили 09.07.2019, видно, що вказана публікація розміщена зі сторінки користувача ОСОБА_23 , користувача не ідентифіковано, що стало підставою для подання ОСОБА_1 цієї заяви в порядку окремого провадження, тому до предмету даного спору вказане рішення відношення не має.

Згідно з заявою, адресованою голові ЗГО «Дай лапу, друже» ОСОБА_1 від 07.11.2019, ОСОБА_24 просить прийняти на лікування собаку породи «мопс» , чорного кольору, жіночої статі, приблизного віку 5 років, невеликого зросту, знайдену на трасі за с.Григорівка, яку він транспортував до клініки. Копія заяви міститься у справі.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 на ім`я голови ПП «Добродій» , із зазначенням паспортних даних та адреси проживання заявниці, яка матеріалами справи не підтверджена, вона є власницею собаки породи «мопс» , клеймо KTY 906.

У позовній заяві, у частині щодо обгрунтування підсудності справи, позивачкою зазначено про заяву ОСОБА_2 про повернення собаки, в якій була вказана адреса відповідачки, тобто, позивачка визнає обставину звернення власниці домашньої тварини до неї з вказаного приводу.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходить з таких норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст. 12, ч.1-4 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

За нормою ч.1 ст. 15. ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч.4 ст.32 Конституції України). Вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у справі не заявлено.

За змістом ч.1 ст.68 Основного Закону України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, ст. 34 Конституції Украни, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Разом із цим, згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , - беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

За положеннями ст. 201, 297, 299 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а також своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» ).

Як передбачено ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно з ч.1, 4, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до роз`яснень у п.15, 19 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Так, за нормою ч.1, 2 ст. 30 Закону «Про інформацію» , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції (зокрема, рішення ЄСПЛ від 08.07.1986 в справі Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria), § 46; п.9 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ).

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень, на противагу, - не можливо, оскільки це є порушенням свободи поглядів, як основної складової права, гарантованої ст. 10 Конвенції.

Суд виходить з того, що, вочевидь, між сторонами у справі на початку листопада 2019 року виникнув конфлікт з приводу повернення загубленої собаки, власницею якої є відповідачка, відповідно, розміщення на персональній сторінці користувача ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook емоційно забарвленої публікації із висловленням власних думок є безпосереднім наслідком та реакцією на конфлікт. При цьому, правомірність дій кожної зі сторін під час нього не є предметом спору. Крім того, численні коментарі користувачів соціальної мережі, розміщені під публікацією, роздруківку частини яких позивачка надала суду у якості додатку до позовної заяви, доводять вже сформоване, вкрай суперечливе ставлення спільноти - як негативне, так і позитивне - до діяльності громадської організації та, власне, її керівниці, - ОСОБА_1 .

У публікації, яка, на думку позивачки, містить недостовірну інформацію, видно, що ОСОБА_1 також була учасником обговорень: (« ІНФОРМАЦІЯ_9 у ІНФОРМАЦІЯ_10 мой адрес.» ). Проте, з наданих роздруківок коментарі позивачки доступні лише фрагментарно.

Стосовно тезисів про відібрання собак та судових процесів з приводу цього («Пообщавшись с девочками, я поняла, что это не первый случай, когда ОСОБА_11 отнимает породистых собак, некоторые владельцы месяцами судятся за право вернуть свою собаку. Скажу сразу, мало кто верил, что нам удастся забрать собаку» ), хештегу, який стосується позивачки, вони також, вочевидь, є оціночними судженнями ОСОБА_2 , які, як видно з наведеного тексту, висловлені за результатами спілкування, обміну думками із іншими, як джерелом інформації. За змістом висловлювань автор лише припускає певні обставини, адже прямих звинувачень із посиланнями на юридичні факти не висловлено.

Зі змісту публікації від 09.11.2019, здійсненої відповідачкою, судом не встановлено жодного фактичного твердження, що порушує права позивачки, дискредитуючи її, із зазначенням, зокрема, дат, місця та часу подій, в які вони мали місце, тим більше, кримінально караних діянь.

ОСОБА_2 поширено у публікації власні враження від конфліктної ситуації, суб`єктивну думку та критичні висловлювання щодо неї, які є оціночними судженнями щодо діяльності громадської організації та її керівника, та, відповідно, не є предметом судового захисту, оскільки не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності і не можуть бути спростовані. Тобто, склад юридичного правопорушення не утворений.

Крім того, позивачкою не доведено факту порушення її ділової репутації та сталих зв`язків із контрагентами у громадській, зокрема, благодійній діяльності, а також, існування причинно-наслідкового зв`язку між поширенням спірної публікації та діловою репутацією.

Використана стилістика подання матеріалу у публікації та застосовані у ній мовні звороти надають підстави для висновку суду про те, що її зміст не має стверджувального характеру з посиланням на фактичні дані стосовно особи позивачки.

Проаналізувавши вищезазначені норми цивільного законодавства, з врахуванням обставин справи, змісту публікації, дослідженого судом під час розгляду справи, беручи до уваги ті тези у публікації, які позивачка вважає образливими відносно її честі, гідності та ділової репутації (згідно з позовною заявою), суд дійшов висновку, що вказана у публікації інформація є припущеннями відповідачки, не містить фактичних даних щодо вчинення позивачкою конкретних правопорушень, не висловлена у формі, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , а отже, не є недостовірною чи негативною інформацією відносно неї, тому не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості. Поширена відносно ОСОБА_1 інформація цілком відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів. Тобто, підстав для визнання інформації недостовірною та такою, що порушує права позивачки, її ділову репутацію не встановлено.

Суд наголошує, що доводи позовної заяви про покладення на відповідачку обов`язку доведення достовірності поширеної нею інформації, є неспроможними, оскільки відповідну норму, що була закріплена у ч.3 ст. 277 ЦК України, виключено на підставі Закону України від 27.03.2014 №1170-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про інформацію та Закону України Про доступ до публічної інформації , а тому, на час виникнення спірних правовідносин такий обов`язок на відповідачку законом не покладається.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в таких постановах Верховного Суду: у справі № 756/5905/15-ц, пр. № 61-5603св19 від 11.02.2020, у справі № 306/29/18, пр. № 61-47358св18 від 16.03.2020, у справі № 522/5992/17, пр. № 61-2033св19 від 22.01.2020, у справі № 308/2291/16-ц, пр. № 61-28715св18 від 30.10.2019, у справі № 686/7636/17, пр. № 61-14875св18 від 17.07.2019.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, адже правомірність заявлених позовних вимог не доведено позивачкою, судом встановлено підстави для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 гривень, у зв`язку із ухваленням рішення суду про відмову у задоволенні позову, необхідно залишити за ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 2-5, 12-13, 19, 76-82, 95, 100, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 гривень залишити за ОСОБА_1 .

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП не відомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 17.03.2020.

Суддя П.В. Зарютін