Дата документу 10.08.2020 Справа № 311/4386/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Є.У.№ 311/4386/19 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.
№ 22-ц/807/1933/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Полякова О.З.
Кухаря С.В.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
ВСТАНОВИВ
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що підставою для звернення до суду стало поширення відповідачкою у соціальній мережі Facebook недостовірної, образливої та такої, що порушує права позивачки на повагу до її честі й гідності, заподіює шкоди її діловій репутації, інформації: ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці профілю відповідачки за посиланням: " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
У вказанійпублікації відповідач поширює ще один допис з недостовірною та такою, яка принижує честь, гідність та заподіює шкоду діловій репутації позивачки, інформацію, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_6" із текстом: "Как заработать на собаках, не вложив ни копейки. Псевдозащитники животных, приют "Дай лапу друг"( в процессе стало понятно, что название выбрано неверно, правильнее " Дай денег друг") получая от ничего не подозревающих людей, указанный во всех документах, как городской приют для животных, найденных ими собак, сразу же придумывают слезливую историю их жизни и открывают сбор денег на якобы их лечение и содержание.
Собака из данного поста, абсолютно здоровая, провела весь день в ветеринарной клинике "ІНФОРМАЦІЯ_9" г.Запорожье, якобы для обследования. Во время ее нахождения там, даже не было обнаружено клеймо, карточка животного не заведена, нет сведений о человеке, который сдал ее в ветклинику и для каких целей, работники клиники незаконно удерживали собаку изо всех сил, отвечая на вопрос о ее присутствии, четким "её здесь нет"! На этот же вопрос прибывших полицейских две сотрудницы клиники ответили вразброс : "да" и "у нас здесь много животных".Замечательные сотрудники в клинике "ІНФОРМАЦІЯ_9" - во-первых, не имеют понятия о том, какие и сколько животных находится на их попечении, во-вторых, спокойно собираются сдать на сигнализацию клинику (я в курсе, что сдать на сигнализацию объект с присутствующим там человеком невозможно) в которой без опеки и попечительства находится "много животных".
Этой ситуации могло бы и не быть, если бы приют " Дай лапу друг" г.Запорожье, действительно заботился бы о жизни и чувствах найденных животных, а не имел бы их инструментом к своему обогащению. Нам стало известно, что владелец данного приюта ОСОБА_1 регулярно практикует такой вид вымогательства, поэтому просим всех неравнодушных с юридическим образованием помочь нам юридически в пресечении этой деятельности. Начало истории ІНФОРМАЦІЯ_7.
Способом захисту позивачка за змістом ч.4 ст. 277 ЦК України обрала спростування недостовірної інформації особою, яка її поширила, тобто, автором публікації.
Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", ОСОБА_1 вбачає у діях відповідачки юридичний склад правопорушення у зв`язку із таким:
- інформація доведена до відома хоча б однієї особи шляхом публікації у соціальній мережі Facebook, адже публікація містить понад 800 коментарів користувачів цієї соціальної мережі та близько 400 репостів);
- інформація стосується позивачки та її діяльності, а саме, 6 разів зазначено її прізвище, двічі у публікації відображено назву приюту, засновником та керівником якого - Запорізької громадської організації "По захисту прав тварин "Дай лапу, друже" є ОСОБА_1 ;
- поширена інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, крім того, порушує особисті немайнові права позивачки, принижує її честь та гідність, заподіяла шкоду її діловій репутації, як громадського діяча, громадянина з активною життєвою позицією, формує у населення негативне ставлення до ОСОБА_1 та її діяльності.
а змістом позову, викладення вищенаведеної інформації у публікації здійснюється шляхом ствердження про факти реального вчинення позивачкою кримінально-караних діянь (шахрайства та вимагання), привласнення грошових коштів, які надходять у вигляді благодійної допомоги, використання тварин та притулку для власного збагачення, відібрання тварин (собак) у їх власників.
Наведені у публікації висловлювання у формі тверджень, із обвинувальним нахилом, не є оціночними судженнями, можуть бути перевірені на правдивість, відповідно, на думку ОСОБА_1 опублікована інформація підлягає спростуванню, як недостовірна, у спосіб, у який вона була поширена. Обов`язок доведення достовірності та правдивості поширеної інформації, як вказано у позові, належить стороні відповідача.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд, визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і заподіює шкоду її діловій репутації, інформацію, розміщену у мережі Internet у соціальній мережі Facebook за посиланням: " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та зобов`язати ОСОБА_2 спростувати її у спосіб, в який вона була поширена, а саме, - на власній сторінці профілю в соціальній мережі Facebook.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог, а оприлюднена відповідачем інформація про неї є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11-49 годині у мережі Internet у соціальній мережі Facebook за посиланням: " ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка розмістила публікацію наступного змісту: ( Текст наводиться мовою оригіналу)
"Запорожье. Очень длинный пост. Надеюсь кому то поможет.
В ночь с 6 на 7 го пропала Няша . Ночью, перед сном, после прогулки собак во дворе, я её не обнаружила. Сразу скажу, ответственность с себя не снимаю.
Ночью бегала с фонарём по улицам, будила соседей своими криками, на следующий день сразу дала объявление о пропаже собаки на ОЛХ. По селу расклеивала объявления. Звонили какие то люди, говорили, что собака у них, как поняла, пытались развести меня на деньги. Статус у себя на странице не писала, очень не хотела расстраивать ОСОБА_6 , пыталась справиться сама.
Вчера на ОЛХ мне пришло сообщение, что похожую собаку нашли в районе другого села, человек видел объявление на ФБ. Я сразу же спросила, где человек видел объявление, ФБ большой, я не смогла найти. Мне ответили, что собаку отдали в приют "Дай лапу друг" и написали телефон приюта. Я тут же кинулась звонить по указанному телефону. Как оказалось, я рано радовалась. Мне сказали, что раз собака потерялась, значит она уже не моя. Наличие клейма и документов никого не волновало. Тут одно дополнение, о наличии клейма добрая спасательница собачьих душ узнала от меня. Т.е. собаку никто не рассматривал, найти хозяев не пытался. Я опешила от этого разговора и наглости.
Но тут мне стали писать совершенно посторонние люди и в сообщениях олх, и в мессенджер. Оказывается на Няшу уже вовсю собирают деньги, и ищут новых хозяев. Не прошло ещё и суток.
Да. Добродеятеля зовут ОСОБА_1 . Владелица вышеуказанного приюта.
Я писала ей на вайбер, мне не отвечали, при этом статусы о якобы поисках владельца продолжали висеть, деньги на собаку продолжали проситься.
Я не знаю, смогли бы мы забрать Няшу, или нет, если бы не девочки-волонтёры из других приютов, не поддержка совершенно постороних людей и их консультации. Именно они узнали, где находится Няша . В ветклинике " ІНФОРМАЦІЯ_9 '.
Пообщавшись с девочками, я поняла, что это не первый случай, когда ОСОБА_1 отнимает породистых собак, некоторые владельцы месяцами судятся за право вернуть свою собаку. Скажу сразу, мало кто верил, что нам удастся забрать собаку. Поступали даже предложения упасть на колени и предложить денег. Но мы не пошли этим путём. Спасибо огромное ОСОБА_12 и ОСОБА_13 . Я реально не справилась бы сама. Действовать нужно было быстро, а я за городом и без машины.
Девочки рванули в клинику, персонал клиники начал врать, что собаки у них нет. Была поставлена на уши полиция, приехал ВОХР, только по их приезду сотрудники клиники показали собаку. Но они не собирались отдавать собаку. Наличие фотокопии родословной с клеймом и моего паспорта их не устраивали. Да, ещё один момент, для работников клиники наличие клейма тоже оказалось сюрпризом. Т.е собаку толком не осматривали, а просто прятали в клинике и собирали на неё деньги. ОСОБА_12 пришлось ехать за мной. Вначале мы собрались ехать за оригиналами документов в клуб, но тут позвонила ОСОБА_13 , и сказала, что собираются расходиться и закрывать клинику. Пришлось мигом лететь туда.
Работники клиники и дальше начали мне отказывать в возврате собаки, ибо им нужен оригинал родословной. Полиция держала нейтралитет. На наши требования показать хоть какие-то документы, на поступившую собаку в клинику, мы слышали какие то оправдания. Т.е. на собаку при поступлении не была заведена карточка, как обычно делается в ветклиниках, с отметками осмотра. Собаку просто целый день незаконно удерживали.
Очень много можно ещё писать, но у меня реально нет сил. Няшу таки удалось забрать. Клиника поняла, что немножко не на тех нарвались и ОСОБА_1 впервые не рассчитала свои силы. Да, добавлю, пришлось звонить по громкой связи ОСОБА_6 из клиники, она подтверждала Няши данные. Мы хватались за всё, что бы отбить собаку. До утра её оставлять было нельзя ни при каких вариантах. Мы это сделали. Спасибо девочкам из других приютов, которые помогали советами, дежурили возле клиники и просто поддерживали.
Вчера я не стала ничего нигде писать, ибо моральные силы были на исходе. Сегодня у ОСОБА_1 я прочла кучу оскорблений в мой адрес. Я пока отхожу от всего и думаю, что делать с этой дамой дальше. Статусы про просьбу помочь материально на мопса висели и сегодня, хотя собаку забрали ещё вчера. Простите за сумбур, в голове каша от пережитого стресса.
И да, Няшка действительно худенькая лань, ибо это единственный мопс, которого иногда приходиться кормить силой. ОСОБА_6 я вечно ныла на эту проблему. Всё. Осуждайте , кидайте тапками и так далее. Но я должна была сказать об этом вслух.
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ещё раз спасибо! Я вас очень люблю! Буду признательна за репосты.
P.S. Друзья, я очень прошу не всех под одну гребёнку. Вчера действительно мне очень помогали волонтёры из других организаций. Искренне и безвозмездно тратили своё время. Я им очень благодарна.
Часть 2 тут: ІНФОРМАЦІЯ_6 .Часть 3 тут: ІНФОРМАЦІЯ_7".
Судом першої інстанції встановлено, що у публікації від 09.11.2019 року, здійсненій на профілі відповідачки, дійсно згадане прізвище ОСОБА_1 та назва приюту для тварин, засновником та керівником якого вона є.
Так, керівником Громадської організації "По захисту прав тварин "Дай лапу, друже", код ЄДРПОУ 36878940, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд.3, кв.20 , є ОСОБА_1 . Державна реєстрація юридичної особи проведена 04.12.2009, що підтверджено детальною інформацією про юридичну особу відповідно до відомостей на сайті Міністерства юстиції України
За даними відповіді начальника Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 08.04.2019 №2477/48/01/5-2019 на звернення ОСОБА_1 , тобто, в часі раніше, ніж дата спірної публікації, до вказаного відділу поліції заяв або скарг стосовно фактів шахрайства та жорстокого поводження з тваринами, вчинених головою правління ЗОГ "Дай лапу, друже" ОСОБА_1 не надходило. Копія відповіді міститься у справі.
Проаналізувавши текст зазначеної публікації, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.06.2019 у справі №336/1988/19, пр. № 2-о/336/110/2019 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ЗГО по захисту прав тварин "Дай лапу, друже", про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт недостовірності та спростовано інформацію, розміщену у мережі Інтернет, у соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_5 із зазначенням електронного посилання та змісту публікації у резолютивній частині рішення. Проте, з мотивувальної частини рішення суду, яке набрало законної сили 09.07.2019, видно, що вказана публікація розміщена зі сторінки користувача ОСОБА_22 , користувача не ідентифіковано, що стало підставою для подання ОСОБА_1 цієї заяви в порядку окремого провадження.
Судова колегія враховує, що до предмету даного спору вказане рішення відношення не має, але свідчить про те, що на адресу позивача і раніше в мережі Інтернет висловлювалися критичні зауваження, та розміщувалася інформація, яку вона мала спростовувати шляхом звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з заявою, адресованою голові ЗГО "Дай лапу, друже" ОСОБА_1 від 07.11.2019, ОСОБА_23 просить прийняти на лікування собаку породи "мопс", чорного кольору, жіночої статі, приблизного віку 5 років, невеликого зросту, знайдену на трасі за с.Григорівка, яку він транспортував до клініки.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 на ім`я голови ПП " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", із зазначенням паспортних даних та адреси проживання заявниці, яка матеріалами справи не підтверджена, вона є власницею собаки породи "мопс", клеймо KTY 906.
Частиною першою статті 34 Конституції Українипередбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно з частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
За приписами ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
При розгляді справ зазначеної категорії враховується, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Разом з тим, суд першої інстанції врахував, та судова колегія погоджується з такими висновками, що у даній справі суперечка виникла у зв`язку зі спробами сторін розв`язати виниклий конфлікт і при цьому відповідачкою висловлювалися оціночні судження з приводу позивача та її діяльності.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до роз`яснень, викладених у абзацах 3, 4, 5 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Отже, оціночні судження не можуть бути предметом судового захисту, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі "Лінгенс проти Австрії").
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пункті 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
Отже суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів апеляційного суду, на підставі належним чином оцінених доказів, встановили, що спірна інформація, розміщена в мережі інтернет у соціальній мережі Фейсбук за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки щодо зазначених в них обставин, та не містять образливих висловів щодо позивача.
Такі висновки судів першої інстанції є вірними, оскільки особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі "Українська прес-група проти України" (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, є необґрунтованими, та недоведеними позивачем.
Конкретні життєві обставини, про які йдеться у статті (факт втрати тварини, передання її позивачеві, наявність суперечок з приводу питань повернення тварини відповідачці тощо) становлять фактичні твердження, але вони не оспорюються сторонами та не мають ознак недостовірності.
Інші обставини,в викладені у публікації, як правильно зазначив суд першої інстанції стосуються критичної оцінки відповідачем діяльності позивача.
Такі оціночні судження висловлювалися як відповідачем у самій публікації, так і користувачами Інтеренету у коментарях. при цьому їх судження також різнилися з приводу поведінки обох учасників конфлікту.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не довів обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог, а оприлюднена відповідачем інформація про неї є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, доведенню їх правдивості, і тому суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2020 рокупо цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 10 серпня 2020 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: О.З. Поляков
С.В. Кухар
Суд | Запорізький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.08.2020 |
Оприлюднено | 11.08.2020 |
Номер документу | 90877658 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Запорізький апеляційний суд
Крилова О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні