Постанова

від 25.03.2020 по справі 677/698/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 677/698/18

Провадження № 22-ц/4820/688/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 677/698/18 за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 січня 2020 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що ФОП ОСОБА_1 у 2016 році завершено будівництво торгово-розважального центру за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить декларація про готовність до експлуатації об`єкта ХМ 142162141663 від 01.08.2016.

Частинами 2, 3, 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Аналогічні вимоги встановлені у Порядку пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Яворовецької сільської ради, затвердженого рішенням Яворовецької сільської ради №1 від 26.04.2017 Про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури Яворовецької сільської ради .

Всупереч вказаних вимог закону та Порядку відповідач із заявою про укладення договору до Яворовецької сільської ради не звернулася, документів, необхідних для визначення розміру пайової участі та укладення договору не надіслала, коштів пайової участі на створення і розвиток зазначеної інфраструктури населеного пункту Яворовецької сільської ради до місцевого бюджету не сплатила.

Так, рішенням Яворовецької сільської ради № 1 від 26.04.2017 Про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури Яворовецької сільської ради затверджено Порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Яворовецької сільської ради, Типовий договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Яворовецької сільської ради та Положення про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Яворовецької сільської ради.

Згідно з п. 4.1 Порядку пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Яворовецької сільської ради, затвердженого вищезгаданим рішенням Яворовецької сільської ради, розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури Яворовецької сільської ради становить 8 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель і споруд. Відповідно до п. 20 декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХМ142162141663 від 01.08.2016, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією - 520,453 тис. грн.

З метою спонукання вищевказаного забудовника до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, з урахуванням вищезазначеного рішення, кошторисної вартості будівництва зазначеного об`єкта, Яворовецькою сільською радою проведено розрахунок величини пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, який становить 41636 грн. 24 коп.

З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області 41636 грн. 24 коп. збитків, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 січня 2020 року в позові заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Вказує на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом не враховано вимоги ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідно до якої пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Внаслідок невиконання відповідачем передбаченого законом обов`язку щодо укладення договору про пайову участь та несплата коштів в сумі 41636,24 грн. призвело до заподіяння шкоди місцевому бюджету у вигляді упущеної вигоди в розмірі несплаченої пайової участі.

Окрім того, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не уклала договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій щодо такого звернення та укладення договору. Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Яворовецька сільська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому, наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 у справі № 908/312/16, а також у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18 та від 20.11.2019 у справі № 926/2897/17.

Також, розглядаючи спір, суд першої інстанції не врахував, що органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати момент його здійснення, відтак неукладення такого договору з підстав невиконання замовником обов`язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією свідчить про його ухилення від укладення договору та є підставою для стягнення коштів у вигляді упущеної вигоди, у тому числі і після прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Крім того, Прокуратурою Хмельницької області подано клопотання про слухання справи у відсутності представника прокуратури.

У зв`язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з закриттям провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт реєстраційний номер ХМ 082161770023 від 29.06.2016, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як замовником, розпочато реконструкцію незавершеного будівництва будівлі магазину під торгово-розважальний центр за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 01 серпня 2016 року (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є замовником будівництва торгово-розважального центру, площею 373,7 кв.м., по АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).

Обов`язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту передбачений ч. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (ст. 1 зазначеного Закону).

Згідно з ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

За нормами ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин , наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом , відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

В ході розгляду справи також встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0852 га, по АДРЕСА_1 , на якій здійснювалась реконструкція незавершеного будівництва під торгово-розважальний центр), має класифікацію виду цільового призначення для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. Договір оренди стосовно даної земельної ділянки, укладений 23 травня 2013 року між територіальною громадою Яворовецької сільської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 31 на звороті).

Крім того, з 13.06.2009 по 07.02.2018 відповідач ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець здійснювала господарську діяльність за видом діяльності 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 36-37).

Тобто, відповідач саме як фізична особа підприємець здійснювала реконструкцію торгово-розважального центру за адресою: АДРЕСА_1 . у 2016 році та господарську діяльність у сфері торгівлі.

Отже, у даному випадку правовідносини виникли між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і Яворовецькою сільською радою Красилівського району з приводу обов`язку ФОП взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури с. Яворівці за наявності у неї такого обов`язку як замовника будівництва.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України, ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/8729/18 від 13.02.2019.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Яворовецькою сільською радою Красилівського району та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання.

З врахуванням викладеного, колегія суддів, приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив предметну юрисдикцію спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, дана цивільна справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а провадження в справі, відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 255 і ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України, слід закрити.

На виконання вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України, апеляційний суд роз`яснює прокурору і Яворовецькій сільській раді, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області за територіальною підсудністю і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 374, 377, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 січня 2020 року скасувати, провадження у справі за позовом заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення коштів закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 березня 2020 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай