Постанова

від 25.03.2020 по справі 203/828/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2167/20 Справа № 203/828/19 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Петешенкової М.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом виконавчого комітету Центральної районної в місті Дніпрі ради в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що позовні вимоги обґрунтовано тим, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доводиться відповідачці сином.

Мати з дитиною мешкають у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

У січні 2019 року з управління-служби у справах дітей Чечелівської районної в м. Дніпрі ради позивачеві стало відомо про факти вчинення відповідачкою відносно дитини насильства (зокрема, систематичне зв`язування дитини по руках та ногах).

В особистому спілкуванні з відповідачкою нею було визнано вказані факти. При цьому матір дитини пояснила таку поведінку запобіганням агресії з боку дитини, вигнанням бісів тощо.

Профілактична робота з відповідачкою результатів не дала, у зв`язку з чим 29.01.2019 дитину було вилучено із сім`ї та поміщено до дитячого закладу.

20.02.2019 позивачем було складено висновок про доцільність відібрання дитини у відповідачки без позбавлення її батьківських прав.

Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про відібрання малолітнього ОСОБА_2 , стягнення з відповідачки аліментів на його утримання (а.с. 1 - 8).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року позов виконавчого комітету Центральної районної в місті Дніпрі ради в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини задоволено частково.

Відібрано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері - ОСОБА_1 , та передано дитину до органу опіки та піклування Центральної районної в місті Дніпрі ради для подальшого влаштування.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального закладу соціального захисту центру соціально-психологічної реабілітації дітей Барвінок аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше за 50% прожиткового мінімуму для дітей його віку, починаючи від 04 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судового збору.

Накладено заборону на відчуження рухомого та нерухомого майна малолітнього ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Повідомлено про це П`яту дніпровську державну нотаріальну контору, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с.90-92).

Окремою ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2019 року повідомлено прокуратуру Дніпропетровської області та Дніпровський відділ поліції ГУ НП у Дніпропетровській області про викладені факти. Зобов`язано керівників прокуратури Дніпропетровської області та Дніпровського відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області повідомити суд про вжиті заходи протягом місяця від дня отримання копії окремої ухвали (а.с.93).

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи (а.с.97-100,117-118).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що малолітній ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка доводиться дитині матір`ю (а.с. 10).

Відомості про батька дитини внесено до актового запису про її народження на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК) (а.с. 11).

Відповідачка з дитиною зареєстровані і мешкають за адресою: АДРЕСА_2 (гуртожиток) (а.с. 12).

01 серпня 2018 року комісією управління-служби у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради було обстежено умови проживання малолітнього ОСОБА_2 , за результатами чого складено акт, згідно з яким умови проживання незадовільні, кімната потребує покращення санітарного стану, у кімнаті немає ліжка для дитини (а.с. 14).

28 січня 2019 року КЗО Середня загальноосвітня школа №6 Дніпровської міської ради листом №65/2 звернулося до управління-служби у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради і повідомила, що до керівництва школи надійшла інформація про вчинення відповідачкою насильства над малолітнім ОСОБА_2 . Так, 25.01.2019 року управління-служба у справах дітей Чечелівської районної в м. Дніпрі ради повідомило про факти зв`язування дитини відповідачкою. При бесіді з відповідачкою остання визнала такі факти, пояснивши їх побоюванням агресивних вчинків з боку дитини (а.с. 18).

29 січня 2019 року комісією управління-служби у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради було обстежено умови проживання малолітнього ОСОБА_2 , за результатами чого складено акт, згідно з яким умови проживання незадовільні, у кімнаті немає ліжка для дитини, столу для її навчання та занять. У кімнаті знаходить холодильник у неробочому стані та без їжі. Того ж дня дитину у зв`язку із здійсненням над нею фізичного насильства, загрози його життю та здоров`ю зі сторони матері було вилучено до комунального закладу соціального захисту центру соціально-психологічної реабілітації дітей Барвінок (а.с., а.с. 13, 19).

30 січня 2019 року Центральний районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді м. Дніпра звернувся до управління-служби у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради з листом №26/14, у якому повідомив про те, що відповідачка з дитиною за адресою реєстрація часто не мешкає. Зі слів відповідачки вона з дитиною неодноразово проживала у знайомих та в орендованому житлі. Факт постійної зміни адрес проживання відповідачка пояснювала тим, що непокоїться за власне життя. Крім того, відповідачка повідомляла, що її труять, і вона підозрює в цьому свого малолітнього сина, який створює загрозу її життю і здоров`ю. Через це вона змушена зв`язувати його на ніч. Бесіди фахівців з відповідачкою результатів не дали, вона не усвідомлювала змісту постановлених питань, давала неадекватні відповіді, перебувала у нестабільному емоційному стані (плакала, сміялася) (а.с. 15).

05 лютого 2019 року виконавчий комітет Центральної районної в м. Дніпрі ради звернувся до управління-служби у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради з листом №10/12, у якому повідомив про те, що 29.01.2019 комісією спеціалістів відділу з гуманітарних питань було вжито заходів з профілактичної роботи з відповідачкою, але та на контакт не йшла, спілкувалась в зневажливій формі, на задані питання відповідала не по суті, підвищувала голом, плакала, сміялась . Крім того, відповідачка визнала факт зв`язування дитини, а також вигнання з неї бісів (а.с. 16).

19 лютого 2019 року СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області за вказаними вище фактами до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення відповідачкою дій, передбачених статтею 1261 Кримінального кодексу України (а.с.а.с. 20, 69).

Згідно з характеристикою КЗО Середня загальноосвітня школа №6 Дніпровської міської ради від 05.12.2018 №1151 малолітній ОСОБА_2 часто приходив до школи з невиконаним домашнім завданням, заняття відвідував у неохайному вигляді, перебував у надмірно збудженому та гіперактивному емоційному стані, часто виявляв агресію до однолітків і до учнів, старших за віком, на зауваження вчителів та оточуючих не звертав уваги. Мати дитини успіхами та розвитком дитини не цікавилася, лише раз відвідала батьківські збори. Стосунки дитини з матір`ю не можна назвати довірливими та доброзичливими (а.с. 17).

Відповідно до висновку позивача від 20.02.2019 року №16/63 відібрання дитини у відповідачки відповідатиме інтересам малолітнього ОСОБА_2 (а.с.а.с. 21 - 23).

Також, судом було встановлено, що відповідачка систематично жорстоко поводилася з малолітнім ОСОБА_2 , що полягало у зв`язуванні дитини по руках та ногах та залишенні її у такому стані на ніч.

Зазначені факти підтвердилися не тільки визнавальними поясненнями відповідачки та письмовими доказами у справі, але й показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , допитаних судом за клопотанням самої відповідачки.

Так, свідки у суді показали, що відповідачка насправді постійно зв`язувала дитину, коли та приходила зі школи, оскільки син виявляв агресію та труїв членів сім`ї. Крім того, свідки, а також сама відповідачка у суді повідомили суд про випадки неодноразового ґвалтування дитини за гроші, які організовував старший син відповідачки ОСОБА_5 разом зі своїм знайомим.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходячи із засад розумності й справедливості, ураховуючи виключно інтереси дитини, прийшов до висновку про доцільність відібрання дитини та передання її до органу опіки та піклування. Також, керуючись 170 СК Ураїни, суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з відповідачки аліменти на дитину у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше за 50% прожиткового мінімуму для дітей його віку, починаючи від 04.03.2019 і до досягнення дитиною повноліття, та керуючись ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" прийшов до висновку про доцільність накладення заборони на відчуження майна малолітнього ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частина 7 ст. 7 СК України регламентує, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (п. 16 постанови Пленуму ВСУ).

Приймаючи до уваги, що надані позивачем докази кожен окремо та у своїй сукупності свідчать про доведеність факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню своєї малолітньої дитини протягом тривалого часу, при цьому протягом розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції жодного доказу на спростування тверджень позивача та висновків суду першої інстанції не надано, колегія суддів не може визнати твердження апелянта щодо виконання ним своїх батьківських обов`язків переконливими та достовірними, оскільки вони не підтверджені жодним належним доказом.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, відповідає інтересам дитини.

Щодо стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 170 СК при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Згідно зі статтями 180 - 184, 191 СК батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я і матеріальне становище дитини, стан здоров`я і матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, жінки, батьків, доньки, сина, інші обставини, які мають суттєве значення. Розмір аліментів на одну дитину за будь-яких обставин не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня подання позову.

Відтак, ураховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про стягнення з відповідачки аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 .

У відповідності з частиною четвертою статті 17 Закону №2402-ІІІ суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Зважаючи на приписи приведеної норми, суд першої інстанції правомірно наклав заборону на відчуження рухомого та нерухомого майна малолітнього ОСОБА_2 ..

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: