ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 547/1018/16-ц Номер провадження 22-ц/814/711/20Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі Філоненко О.В.
учасники справи:
представник відповідача ОСОБА_1
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ФОП ОСОБА_2 , Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба , ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2019 року, ухвалене суддею Миркушіною Н.С., повний текст рішення складено - 27 грудня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПСП Дружба , Виробничого підрозділу Агрофірма Семенівська ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт , ОСОБА_2 про витребування доходів одержаних від незаконного використання земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного використання земельних ділянок,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ПСП Дружба про витребування доходів одержаних від незаконного використання земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного використання земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ № 116942, виданим 02.02.2006 року, на праві власності належить земельна ділянка площею 3,17 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0098, яка розташована на території Очеретуватської сільскої ради Семенівського району Полтавської області. ОСОБА_4 згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ № 116941, виданим 09.02.2006 року, на праві власності належить земельна ділянка площею 3,17 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0097, яка розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області. 01.01.2011 року між ОСОБА_3 та ПСП Дружба було укладено договір оренди земельної ділянки, також 01.01.2011 року між ОСОБА_4 та ПСП Дружба було укладено договір оренди земельної ділянки. Строк дії вказаних договорі оренди землі становив п`ять років. По закінченню дії даних договорів ПСП Дружба належні земельні ділянки у встановленому порядку не повернув та продовжував ними незаконно користуватися. Позивачі просили суд стягнути з ПСП Дружба на свою користь по 105 255,64 грн. доходу, отриманого від незаконного володіння земельною ділянкою, за вирощену на ній кукурудзу , та на користь кожного позивача по 50 000 грн. моральної шкоди, завданої протиправними діями.
13.03.2017 року представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Павелко Р.С. надав суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог у цивільній справі № 547/1018/16-ц за позовом про витребування доходів, одержаних від незаконного використання земельних ділянок, та відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного використання земельних ділянок, в якій вимоги пред`явили до ПСП Дружба , Виробничого підрозділу Агрофірма "Семенівська" ТОВ "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт", ФОП ОСОБА_2 та зазначили, що у зв`язку з тим, що дані земельні ділянки були передані в оренду відповідачу ПСП "Дружба" до 02.01.2016 року і по закінченню дії даних договорів відповідач ПСП Дружба належні позивачам земельні ділянки не повернув та продовжував ними незаконно користуватися без будь-якої правової підстави, передав земельні ділянки позивачів Виробничому підрозділу Агрофірма "Семенівська" ТОВ "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт", який у свою чергу передав частину земельних ділянок (0,6 га) ФОП ОСОБА_2 за усними домовленостями про розподіл орендованих відповідачами земельних ділянок, що належать громадянам, з метою зручності обробітку земельних ділянок в єдиному масиві земель: ПСП Дружба з Виробничим підрозділом Агрофірма "Семенівська" ТОВ "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" та Виробничий підрозділ Агрофірма "Семенівська" ТОВ "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" з ФОП ОСОБА_2 . У зв`язку з протиправними діями відповідачів позивачі спочатку зверталися до Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області з письмовою заявою, за розглядом якої було винесено висновок про відсутність в діях відповідачів складу кримінального правопорушення, після чого позивачі звернулися до Семенівського районного суду Полтавської області з позовами про визнання припиненими з 02.01.2016 р. вказаних договорів оренди земельних ділянок та витребування у ПСП Дружба. Рішеннями суду 30.08.2016 р. позови задоволено, 08.09.2016 р. вони набрали законної сили. Обробляючи земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідачі ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" та ФОП ОСОБА_2 отримали дохід від безпідставно набутого майна, який вони відмовилися повернути у позасудовому порядку. Крім того, через незаконні дії стосовно обміну земельних ділянок ПСП Дружба позивачам завдана моральна шкода. Позивачі просили суд стягнути солідарно на користь кожного з ПСП Дружба , Виробничого підрозділу Агрофірма "Семенівська" ТОВ "інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт", ФОП ОСОБА_2 по 95 367,19 грн. доходу, отриманого за незаконне володіння земельною ділянкою, належною позивачу, у 2016 році за вирощені соняшник та сою та стягнути солідарно з вказаних відповідачів на свою користь по 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями (т.1 а.с. 141-144).
21.06.2017 року представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Павелко Р.С. надав суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, в якій вимоги пред`явили до ПСП Дружба , ТОВ "інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт", ФОП ОСОБА_2 та просили суд першої інстанції стягнути з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_3 - 74 098,11 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою належної ОСОБА_3 в 2016 році при вирощуванні сої; стягнути з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_4 - 74 098,11 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної ОСОБА_4 , в 2016 році при вирощуванні сої; стягнути з ФОП ОСОБА_2 (податковий номер невідомий) на користь ОСОБА_3 - 9 159,08 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної ОСОБА_3 , в 2016 році при вирощуванні соняшника; стягнути з ФОП ОСОБА_2 (податковий номер невідомий) на користь ОСОБА_4 - 9 159,08 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної ОСОБА_4 в 2016 році при вирощуванні соняшника; стягнути з ПСП Дружба на користь ОСОБА_3 - 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися у протиправному обміні земельної ділянки ОСОБА_3 після закінчення строку дії договору оренди; стягнути з ПСП Дружба на користь ОСОБА_4 - 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися у протиправному обміні земельної ділянки ОСОБА_4 після закінчення строку дії договору оренди; стягнути з відповідачів понесені позивачами судові витрати, які складаються з: судового збору, витрат на правову допомогу, витрат представника позивачів пов`язані з переїздом до смт. Семенівка (явкою до суду) (т.1 а.с. 194-197).
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПСП "Дружба", ТОВ "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт", ФОП ОСОБА_2 про витребування доходів, одержаних від незаконного використання земельних ділянок, та відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного використання земельних ділянок - задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_3 - 74 098,11 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою належної ОСОБА_3 в 2016 році, при вирощуванні сої.
Стягнуто з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_4 - 74 098,11 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою належної ОСОБА_4 в 2016 році, при вирощуванні сої.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 9 159,08 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної ОСОБА_3 , в 2016 році, при вирощуванні соняшника.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 9 159,08 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної ОСОБА_4 , в 2016 році, при вирощуванні соняшника.
Стягнуто з ПСП Дружба на користь ОСОБА_3 - 7 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися у протиправному обміні земельної ділянки ОСОБА_3 , після закінчення строку дії договору оренди.
Стягнуто з ПСП Дружба на користь ОСОБА_4 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися у протиправному обміні земельної ділянки ОСОБА_4 , після закінчення строку дії договору оренди.
Стягнуто з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_4 кошти у відшкодування сплаченого нею судового збору в сумі 1 533,84 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти у відшкодування сплаченого нею судового збору в сумі 146,16 грн.
Стягнуто з ПСП Дружба на користь ОСОБА_4 кошти у відшкодування сплаченого нею судового збору в сумі 120, 00 грн.
Стягнуто з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1 300 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 400 грн.
Стягнуто з ПСП Дружба на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 300 грн.
Стягнуто з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1 300 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 400 грн.
Стягнуто з ПСП Дружба на користь ОСОБА_4 - витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 300 грн.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що по закінченню дії договорів оренди (після 02 січня 2016 року) ПСП Дружба формально 04.01.2016 року підписало позивачам акти приймання-повернення земельних ділянок, але при цьому належні позивачам земельні ділянки у встановленому порядку фактично не повернуло та продовжило ними незаконно користуватися без будь-якої правової підстави на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених 01.01.2011 року, дія яких закінчилася 02.01.2016 року, та продовжило ними незаконно розпоряджатися, без будь-якої правової підстави, протиправно обмінявши їх (за усною домовленістю для зручності їх обробітку в єдиному масиві) на аналогічну за розміром земельну ділянку, що перебуває в оренді у ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", яке в свою чергу обміняло частину земельних ділянок позивачів розміром 0,6 га (для зручності обробітку в єдиному масиві) на аналогічну за розміром земельну ділянку, яка перебуває в оренді ФОП ОСОБА_2 . Суд прийшов до висновку про доведеність протиправності дій ПСП Дружба та про наявність вини ПСП Дружба у протиправному обміні земельних ділянок позивачів, після закінчення строків дії договорів оренди, що призвело до значних моральних страждань позивачів, втрати нормальних життєвих зв`язків і погіршило стан здоров`я позивача ОСОБА_3 та визнав доведеною моральну шкоду, що завдана позивачам вищевказаними протиправними діями. Також у зв`язку з протиправним використанням належних позивачам земельних ділянок у 2016 році, яке виразилося у вирощувані відповідачами ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт сільськогосподарських культур, прийшов до висновку про стягнення з останніх відповідного доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної кожному із позивачів.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 9 159,08 грн. доходу, який одержавно (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою належної ОСОБА_3 в 2016 році, при вирощуванні соняшника; стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 9 159,08 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою належної ОСОБА_4 в 2016 році при вирощуванні соняшника; стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти у відшкодування сплаченого ним судового збору в сумі 146,16 грн.; стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 400 грн.; стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 400 грн. - скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, провадження у справі закрити, стягнути на користь ФОП ОСОБА_2 солідарно з позивачів в рівних частках судовий збір за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що даний спір є цивільно-правовим спором, а не земельним, оскільки земельні спори - це вид правовідносин, пов`язаних із розв`язанням розбіжностей, які випливають з порушення права власності та права користування земельною ділянкою, а також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого самоврядування та державними органами, що здійснюють управління земельними ресурсами, тоді як цивільні правові спори - це розбіжності між громадянами або між громадянами і організаціями щодо різних правових питань. Неправильний висновок суду першої інстанції призвів до прийняття судом помилкового розрахунку ніби - то отриманих доходів ФОП ОСОБА_2 , ігноруючи установлений законодавством Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувача, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 із змінами, внесеними згідно з постанов КМУ № 21 (21-2004-п ) від 14.01.2004 р. № 619 ( 619-2010-п ) від 21.07.2010 р. №1118 ( 1118-2010-п) від 08.12.2010 р. № 1082 ( 1082-2011-п) від 26.10.2011 р. № 1115 ( 1115-2011-п) від 20.10.2011 р. № 109 ( 109-2017-п ) від 01.03.2017 р. № 890 ( 890-2017-п ) від 22.11.2017 р. №522 ( 522-2019-п ) від 19.06.2019 р. Частиною 3 ст. 157 Земельного кодексу України передбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельними ділянками первісних позивачів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у період з 04.01.2016 року до подання позовної заяви до суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не здійснювали дій по встановленню осіб, які використовують їх земельні ділянки. При цьому вони не звертались з відповідними зверненнями до державних органів щодо неповернення ПСП Дружба земельних ділянок площею 3,17 га кожна, з кадастровими номерами 5324585600:00:002:0097 та 5324585600:00:002:0098, які їм належать. Вони мали право, після відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) приступити до використання їх за призначенням, доказів неможливості здійснення господарської діяльність чи створення їм перешкод у цьому позивачі не надали. Фактичне використання у 2016 році ПСП Дружба вище вказаних земельних ділянок державними органами не встановлено. Судом не взято до уваги і не надано належну правову оцінку тому факту, що позивачами без надання будь-яких доказів (акт обстеження, акт перевірки, акт огляду) протягом терміну розгляду справи тричі змінювалися позовні вимоги в частині визначення осіб відповідачів, виду сільськогосподарських культур, посіяних на земельних ділянках, та суми доходу, який отримали відповідачі. У позовній заяві від 07.11.2016 року позивачі стверджують, що ПСП Дружба використовувала земельні ділянки позивачів для вирощування кукурудзи, врожай якої після ухвалення судових рішень у цивільних справах зазначених вище, зібрала, відповідно було розраховано дохід у розмірі 21 0511,28 грн., у заяві про уточнення позовних вимог від 13.03.2017 року представник позивачів стверджує, що відповідач 2 використовував частину земельних ділянок 5,74 га для вирощування сої, а відповідач 3 - ФОП ОСОБА_2 використовував частину земельних ділянок 0,6 га для вирощування соняшнику і загалом відповідачами 2,3 отримано дохід у розмірі 190 734,39 грн. У заяві про зменшення позовних вимог представник позивачів стверджує, що загалом відповідачами 2,3 отримано дохід у розмірі 166 514,39 грн. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що при розрахунках доходу використовувалася довідка ГУ статистики у Полтавській області № 11-112/64 від 27.02.2017 року, в якій застережено, що наведені середні ціни призначені для статистичних цілей і не можуть використовуватися для інших цілей. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що вказана у довідці середня ціна реалізації насіння соняшнику не може бути застосована для ФОП ОСОБА_2 , оскільки вона сформована на підставі даних державного статистичного спостереження за ф№21-заг за січень 2017 року, які подають всі юридичні особи, що здійснюють сільськогосподарську діяльність (крім малих). Судом першої інстанції не надано належної оцінки схемі обробітку земельних ділянок ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на території Очеретуватської сільської ради, виготовлену Семенівським РВВ ПРФ ДП Центр ДЗК , якою встановлено загальну площу 0,34 га, яка фактично використовувалася ФОП ОСОБА_2 і яка не відповідає площі, вказаній позивачами в розрахунках доходу - 0,6 га. ФОП ОСОБА_2 зазначає, що Семенівським районним судом Полтавської області при постановленні ухвали від 02.11.2017 року про відвід судді Семенівського районного суду Полтавської області вже висловлено та сформовано згідно усталених правил визначення завданих збитків власникам землі, свою позицію, а саме, що Порядком № 284 передбачено відшкодування збитків, що заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок, визначення розміру збитків комісіями, створеними районним державними адміністраціями, результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії, відшкодуванню підлягають збитки, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані , що повністю співпадає з доводами скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 29.08.2017 року, якою він оскаржує саме не встановлення слідчим у відповідності із Порядком № 284 збитків, що завдані ОСОБА_3 . Судом першої інстанції не враховано, що при пред`явленні вимоги про витребування доходів одержаних від незаконного використання майна (земельних ділянок) позивачами не доведено та не підтверджено доказами, що ці доходи не є абстрактними, а дійсно були отримані відповідачем. При визначенні реальності доходів не доведено та не підтверджено: точна площа земельної ділянки (встановлюється тільки землевпорядною організацією, що має відповідну ліцензію, або сертифікованим інженером-землевпорядником), вид угідь, сільськогосподарська культура, яка вирощувалась на конкретній земельній ділянці, належно задокументований факт використання саме цієї земельної ділянки (чи її частини) відповідачем. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу (без надання належних та допустимих доказів) ще не є підставою для його стягнення. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14.06.2017 р. у справі № 923/2075/15 та у постанові від 09.12.2014 р. у справі № 5023/4983/12.
В апеляційній скарзі Приватне сільськогосподарське підприємство Дружба просить рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_3 - 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися в протиправному обміні земельної ділянки ОСОБА_3 , після закінчення строку дії договору оренди; стягнення з ПСП Дружба на користь ОСОБА_4 - 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися в протиправному обміні земельної ділянки ОСОБА_4 , після закінчення строку дії договору оренди; стягнення з ПСП Дружба на користь ОСОБА_4 коштів у відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 120, 00 грн.; стягнення з ПСП Дружба на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 300 грн.; стягнення з ПСП Дружба на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 300 грн. - скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, та стягнути на користь ПСП Дружба солідарно з позивачів в рівних частках судовий збір за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправне діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди . Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що вимогами ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача, шкода повинна бути доведена. Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування у цивільній справі , як і судове рішення, не може грунтуватися на припущеннях. Єдиною підставою при прийнятті рішення про стягнення з ПСП Дружба моральної шкоди на користь позивачів вказано, що вона завдана протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися в протиправному обміні земельної ділянки позивачів, після закінчення строку дії договору оренди. Суд першої інстанції не взяв до уваги того, що обмін земельними ділянками, до яких включено і земельні ділянки позивачів з кадастровими номерами 5324585600:00:002:0098 та 5324585600:00:002:0097, проведено між ПСП Дружбою та ВП Агрофірма Семенівська ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт шляхом підписання акту обміну земельними ділянками ще 15.02.2013 року, а не після закінчення договорів оренди, як зазначив суд першої інстанції. Як вказано в п.1 цього акту земельні ділянки передані в тимчасове користування - на термін дії договорів оренди землі , тобто до 04.01.2016 року, тобто між співвідповідачами виникли правовідносини стосовно укладення договору міни, які не суперечать підпункту «б" пункту 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України і відповідають приписам ст. ст. 203. 715, 716 Цивільного кодексу України і діяли вони тільки до закінчення термінів договорів оренди, тобто до підписання актів повернення земельних ділянок. ПСП Дружба зазначає, що 01.01.2011 року між ОСОБА_4 та ПСП Дружба було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,17 га, кадастровий номер 5324585600:00:002:0097, і ОСОБА_3 та ПСП Дружба договір оренди земельної ділянки площею 3,17 га, кадастровий номер 5324585600:00:002:0098. Дані договори укладено терміном на 5 років. За цими договорами оренди земельних ділянок ПСП Дружба використовувало їх до 31.12.2015 року та сплачувало відповідну орендну плату. ПСП Дружба вказує, що передумовою повернення орендарем орендодавцю земельної ділянки, яка обробляється у складі єдиного масиву (поля), є відновлення (встановлення) меж конкретної ділянки, що підлягає поверненню. Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка як об`єкт права являє собою частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. У даному випадку відновлення меж орендованих земельних ділянок здійснили самі позивачі шляхом замовлення та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і 04.01.2016 року ці земельні ділянки були передані ПСП Дружбою позивачам згідно акту прийому-передачі шляхом його підписання сторонами. Іншого способу повернення орендованого майна законодавство не містить. Після повернення їм земельних ділянок позивачі не були позбавлені можливості самостійно обробляти земельні ділянки, мали право використовувати їх на власний розсуд в межах цільового призначення, але нього не зробили, всупереч п.1 ст.319 ЦК України не бажали їх обробляти чи укласти договори оренди з іншими орендарями, при цьому маючи право на земельні ділянки. У період з 04.01.2016 року до подання позовної заяви до суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не здійснювали ніяких дій по встановленню осіб, які фактично використовують їх земельні ділянки. При цьому вони не зверталися із відповідними зверненнями до державних органів щодо нібито неповернення ПСП Дружба земельних ділянок площею 3,17 га кожна, з кадастровими номерами 5324585600:00:002:0097 та 5324585600:00:002:0098, які їм належать. Докази про вчинення перешкод позивачам у користуванні належних їм земельними ділянками саме ПСП Дружбою - відсутні. Судом першої інстанції не взято до уваги, що 04.01.2016 року ОСОБА_4 повернуто земельну ділянку площею 3,17 га, кадастровий номер 5324585600:00:002:0097, а ОСОБА_3 повернуто земельну ділянку площею 3,17 га кадастровий номер 5324585600:00:002:0098. За наслідками передачі вказаних земельних ділянок у цей день складено акти прийому-передачі зазначених земельних ділянок, які підписано сторонами, як вимагають умови договорів оренди землі, і надалі ПСП Дружба ніякого відношення до використання земельних ділянок позивачів не мало. З 04.01.2016 року ПСП Дружба земельні ділянки площею 3.17 га кожна з кадастровими номерами 5324585600:00:002:0097 та 5324585600:00:002:0098 не використовувало і не обробляло, шо не спростовано ні позивачами, ні судом першої інстанції. Є незрозумілим та необгрунтованим рішення суду в частині встановлення різного розміру моральної шкоди кожному із позивачів, хоча площі їх земельних ділянок однакові, фактичні обставини ідентичні, тому шкода в разі її наявності повинна бути однакова.
В апеляційній скарзі ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, і ухвалити нове рішення, стягнути на користь ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт з позивачів суму судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції вказав, що рішенням Семенівського районною суду Полтавської області від 30 серпня 2016 року (справа №547/362/16-ц, провадження №2/547/237/16) та рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2016 року (справа №547/363/16-ц, провадження №2/547/238/16), якими начебто встановлено, що земельні ділянки, які належать позивачам, за усною домовленістю з ПСП Дружба перебувають у користуванні інших осіб: ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт , але при цьому суд першої інстанції не дослідив та не взяв до уваги встановленого Семенівським районним судом Полтавської області по вище зазначеним справам факту, що згідно довідок Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 21 березня 2016 року №02-34/137 та від 29 липня 2016 року за №02-34/468 земельні ділянки, що належить позивачам, на момент прийняття рішень у справах знаходилися у користуванні ПСП Дружба. Судом першої інстанції не досліджено та не взято до уваги довідки Очеретуватської сільської ради Полтавської області від 14 січня 2016 року та 12 січня 2017 року, в яких зазначено, що в обробітку ТОВ ІПК Полтавазернопродукт перебувають земельні ділянки: за 2016 рік загальною площею 36,81 га ріллі. з них 3 - не витребуваних паїв загальною площею 15,34 га та 6 укладених договорів оренди землі із власниками земельних ділянок, серед яких відсутні позивачі; за 2017 рік загальною площею 27,02 га ріллі, з них 1 - не витребуваних паїв на загальну площу 5,55 га та 6 укладених договорів оренди землі із власниками земельних ділянок, серед яких також відсутні позивачі. Судом першої інстанції також не досліджена та взята до уваги довідка Семенівського відділу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22 лютого 2018 року № 119/115-18, де зазначено, що згідно Книги записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та Національної кадастрової системи у відділі відсутня інформація щодо реєстрації договорів оренди між гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт за 2016 рік. Тобто, між позивачами та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт будь-які договори оренди земельних ділянок не укладалися. У випадку використання земельної ділянки без укладеного договору оренди землі, власник земельної ділянки має право на стягнення збитків у формі неодержаних доходів. Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-2588цс15 зробив правовий висновок, що з аналізу ст. 157 ЗК України, п.п. 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено. У випадку не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 ЗК України та Порядком, а саме відшкодування збитків власникам земельних ділянок. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пункт 1 Порядку … вказує, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Пунктом 2 Порядку … визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Пунктом 3 Порядку … передбачено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. ТОВ ІПК Полтавазернопродукт неодноразово звертав увагу суду першої інстанції на те, що комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на звернення позивачів не створювалася та відповідно положення про дану комісію не затверджувалося, а як наслідок, у позивачів відсутні підстави стверджувати, що ТОВ ІПК Полтавазернопродукт заподіяв їм збитки. Отже, при ухваленні рішення суд першої інстанції неправильно встановив, що позивачами обрано правильний спосіб захисту своїх порушених прав й спірні правовідносини мають цивільний, а не земельний характер. Судом першої інстанції також, не взято до уваги, що позивачі взагалі не зверталися з листами- повідомленнями до відповідачів щодо встановлення межових знаків на повернутих їм земельним ділянкам, як це передбачено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (затверджена наказом Державною комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376). Суд першої інстанції не дослідив та не надав об`єктивної оцінки та реальності намірів й можливість реального отримання заявленої позивачами суми як прибутку, оскільки їхні розрахунки є теоретичними, а саме, в основу розрахунку покладено довідку Головного управління статистики у Полтавській області №11-112/64 від 27 лютого 2017 року, яка видана на підставі статистичної звітності по формі 37-сг станом на 01 листопада 2016 року по всьому Семенівському району Полтавської області. Суд першої інстанції не звернув увагу, що інформація, що зазначена у довідці, призначена для статистичних даних і не може використовуватися для інших цілей. Позивачами не надано суду першої інстанції жодних доказів та відповідно не доведено факту, що саме ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на землях позивачів здійснив посів сої, а як наслідок, не можливо вирахувати недоотриманий прибуток з врахуванням витратної частини. Позивачами не надано суду першої інстанції жодних документів та доказів, які б свідчили про конкретний розмір прибутку та/або вигоду, який міг би бути ними отриманий у разі самостійного обробітку належних їм земельних ділянок. Позивачі провели власний розрахунок розміру збитків всупереч вимогам ч. 3 ст. 157 Земельного кодексу України та Постановам КМУ № 284 від 19 квітня 1993 року та № 963 від 25 липня 2007 року, а суд першої інстанції всупереч ч. 3 ст.157 Земельного кодексу України та Постановам КМУ № 284 від 19 квітня 1993 року та № 963 від 25 липня 2007 року, прийняв суб`єктивне рішення, що позивачі від продажу зібраного зерна, якби вони його вирощували, могли би отримати дохід у таких розмірах. Судом першої інстанції не встановлено, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів покладає на позивачів обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані. Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові у справі №3/188гс14 від 09 грудня 2014 року, а саме, що наміри та розрахунок теоретичного прибутку у справах про стягнення упущеної вигоди (неодержаного прибутку) не є належним доказом для підтвердження реальності намірів та реальної можливості отримання такого прибутку.
У відзиві на апеляційні скарги відповідачів позивачі просять їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба , ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт підлягають задоволенню, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
По справі вбачається, що 30.01.2020 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПСП Дружба та ФОП ОСОБА_2 (т.3 а.с. 213). Ухвалою апеляційного суду від 05.02.2020 р. справа призначалася до розгляду без проведення судового засідання у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 19.02.2020 р. (т.3 а.с. 215). 11.02.2020 р. до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт (т.3 а.с. 218-222). Ухвалою від 17.02.2020 р. відкрите апеляційне провадження за вказаною скаргою (т.3 а.с. 238-239). Ухвалою колегії суддів від 19.02.2020 р. на підставі ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи розгляд справи призначено з повідомленням учасників справи на 11.03.2020 р. У судовому засіданні 11.03.2020 р. брали участь представник позивачів та представники усіх відповідачів, були заслухані їх пояснення, з`ясовані доводи апеляційних скарг, фактичні обставини справи, досліджені докази та за ініціативою суду була оголошена перерва у судовому засіданні, оскільки позовні вимоги та доводи апеляційних скарг потребували перевірки арифметичних розрахунків, як і понесені сторонами, судові витрати по справі. 24,25 березня 2020 р. до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання представника позивачів про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку із карантинними заходами та зайнятістю в іншій справі. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. 29.03.2020 р. закінчується строк розгляду справи у суді апеляційної інстанції, дата даного розгляду справи була узгоджена апеляційним судом з учасниками справи у засіданні 11.03.2020 р., наведені представником позивачів причини неявки не перешкоджають продовженню розгляду справи апеляційним судом, оскільки представник позивачів у попередньому судовому засіданні дав свої пояснення на всі апеляційні скарги відповідачів, брав участь у дослідженні фактичних обставин справи та у перевірці їх доказами, тому у даному випадку згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_3 згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ №116942, виданим 02.02.2006 року, на праві власності належить земельна ділянка площею 3,17 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0098, яка розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с. 79).
ОСОБА_4 згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ №116941, виданим 09.02.2006 року, на праві власності належить земельна ділянка площею 3,17 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0097, яка розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с. 81).
01.01.2011 року ОСОБА_3 та ПСП Дружба уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,17 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0098 (т.3 а.с. 160-163).
01.01.2011 року ОСОБА_4 та ПСП Дружба уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,17 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0097.
Строк дії вказаних договорів оренди землі становив 5 років.
По закінченню дії даних договорів ПСП Дружба 04.01.2016 року підписало з позивачами акти прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договорами оренди від 01.02.2011р. (т.1 а.с. 80, 83), але при цьому належні позивачам земельні ділянки у встановленому порядку фактично не повернуло та продовжило ними незаконно користуватися без будь-якої правової підстави, на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених 01.01.2011 року, дія яких закінчилася 02.01.2016 року та продовжило ними розпоряджатися, без будь-якої правової підстави, обмінявши їх (за усною домовленістю для зручності їх обробітку в єдиному масиві) на аналогічну за розміром земельну ділянку, що перебуває в оренді у ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", яке в свою чергу обміняло частину земельних ділянок позивачів розміром 0,6 га (для зручності обробітку в єдиному масиві) на аналогічну за розміром земельну ділянку, яка перебуває в оренді ФОП ОСОБА_2 .
У зв`язку з протиправним використанням належних позивачу земельних ділянок в 2016 році, яке виразилося у вирощувані сільськогосподарських культур, позивачі 25.06.2016 року зверталися до Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області щодо знищення межових знаків (т.2 а.с. 122).
Під час перевірки вказаних заяв позивачів директором ПСП Дружба 13.06.2019 року на ім`я начальника Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області було направлено лист за вих. № 348, яким ПСП Дружба підтвердило, що земельною ділянкою ОСОБА_3 підприємство користується на законних підставах до 07.06.2017 року, в суборенду її не передавало та межові знаки не знищувало (т.3 а.с. 165).
13.06.2019 року Семенівським РВ УМВС України в Полтавській області за розглядом заяви ОСОБА_3 було зроблено висновок про відсутність в діях складу кримінального правопорушення, та наявність цивільно-правових відносин (т.3 а.с. 157).
У зв`язку з вищевказаним, позивачі звернулися до Семенівського районного суду Полтавської області з цивільними позовами про визнання припиненими з 02 січня 2016 року вказаних договорів оренди земельних ділянок та витребування у ПСП Дружба вказаних земельних ділянок.
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області (справа №547/362/16-ц, провадження №2/547/237/16) від 30 серпня 2016 року,яке набрало законної сили 08.09.2016 р., визнано припиненим з 02 січня 2016 року договір оренди землі площею 3,17 га, що розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області, укладений 01,01.2011 року між ОСОБА_4 , як власником і орендодавцем земельної ділянки, та Приватним сільськогосподарським підприємством Дружба , як орендарем, зареєстрований у відділі Держкомзему у Семенівському районі Полтавської області 07.06.2012 року за № 532450004002171; витребувано у Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" на користь ОСОБА_4 належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ №116941, земельну ділянку з кадастровим номером 5324585600:00:002:0097, площею 3,17 га, яка розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області. (т.1 а.с. 5-9).
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області (справа №547/363/16-ц, провадження №2/547/238/16) від 30 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 08.09.2016 р., визнано припиненим з 02 січня 2016 року договір оренди землі площею 3,17 га, що розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області, укладений 01.01.2011 року між ОСОБА_3 , як власником і орендодавцем земельної ділянки, та Приватним сільськогосподарським підприємством Дружба , як орендарем, зареєстрований у відділі Держкомзему у Семенівському районі Полтавської області 07.06.2012 року за № 532450004002171; витребувано у Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" на користь ОСОБА_3 належну йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ №116941, земельну ділянку з кадастровим номером 5324585600:00:002:0097, площею 3,17 га, яка розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області. (т.1 а.с. 10-14).
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що належні позивачам земельні ділянки у 2016 році використовуються іншими особами, а саме: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та АФ Семенівська , які користуються ними за усною домовленістю з відповідачем по справі ПСП Дружба про розподіл орендованих ними земельних ділянок, що належать громадянам, з метою зручності обробітку земельних ділянок в єдиному масиві земель.
Зазначене підтверджується також показами представника АФ Семенівська , який також в судових засіданнях Семенівського районного суду Полтавської області пояснював про усну домовленість з ПСП Дружба про розподіл орендованих ними земельних ділянок, що належать громадянам, для зручності їх обробітку в єдиному масиві.
Крім того, представник ПСП Дружба повідомив АФ Семенівська в усній формі, що на земельну ділянку, належну позивачам з ПСП Дружба укладено договір оренди, який закінчує свою дію в 2017 році.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка фізична особа-підприємець ОСОБА_2 суду пояснив, що про те, що він використовує частину земельних ділянок, належної позивачам, він дізнався від позивача по справі на початку 2016 року. Земельні ділянки, що належать громадянам і знаходяться в нього в оренді за усною домовленістю з ПСП Дружба було розподілені між ним та останнім з метою зручності їх обробітку в єдиному масиві. Договору оренди землі з позивачем по справі він не укладав. За усним повідомленням представника відповідача ПСП Дружба договір оренди землі, укладений останнім з позивачами дійсний до 2017 року.
Із зазначених вище обставин, встановлених судовими рішеннями від 30 серпня 2016 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельні ділянки, належні позивачам по справі, фактично за усною домовленістю, без згоди та участі позивачів, та будь-якої правової підстави були передані ПСП Дружба в користування інших осіб з метою зручності обробітку земель в єдиному масиві і знаходяться у користуванні ПСП Дружба .
Як встановив суд першої інстанції, відповідачі у судовому засіданні заперечували факт користування земельними ділянками позивачів, але це підтверджується зібраними доказами у справі.
Позивачами обраний правильний спосіб захисту своїх порушених прав, посилаючись на статті 390, 1214 ЦК України.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини цивільного, а не земельного характеру.
Згідно довідки №11-112/64 від 27.02.2017 року, наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, відповідно до статистичної звітності по формі №37 СГ станом на 01.11.2016 року середня урожайність: - соняшнику на зерно по Семенівському району Полтавської області складає 28,4 ц з 1 га; - сої по Семенівському району Полтавської області складає 23,4 ц з 1 га; - середня ціна реалізації насіння соняшника станом на січень 2017 року становить 8 958,4 грн. за 1 тону, без урахування податку на додану вартість, накладних витрат по за купівлях, транспортних та експедиційний витрат; -середня ціна реалізації насіння сої станом на січень 2017 року становить 9 194,5 грн. за 1 тону, без урахування податку на додану вартість, накладних витрат по за купівлях, транспортних та експедиційний витрат (т.1 а.с. 145).
Отже, середня реалізаційна ціна: - соняшнику з урахуванням 20% ПДВ становить 10 750,08 грн. за 1 тону, сої з урахуванням 20% ПДВ становить 11 033,40 грн. за 1 тону, у відповідності до розрахунку калькулятору ПДВ.
Відповідно до розрахунку, наведено у позовній заяві, відповідачі відповідно до вказаних статистичних даних про врожайність та ринкову ціну та пропорційно до площі земельних ділянок позивачів від продажу вказаного зібраного зерна отримали або могли отримати дохід у таких розмірах:
1) ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" отримано дохід, від незаконного використання земельних ділянок позивачів розміром 5,74 га, який визначається з наступного розрахунку: 23,4 центнера (середня врожайність сої з 1 га) х 5,74 га (площа незаконно використаної земельної ділянки) = 13,4316 тони по ціні 11 033,40 грн. за 1 тону сої складає (13,4316 х 11 033,40) = 148 196,22 грн.
2) ФОП ОСОБА_2 отримано дохід від незаконного використання земельних ділянок позивачів розміром 0,6 га, який визначається з наступного розрахунку: 28,4 центнера (середня врожайність соняшника з 1 га) х 0,6 (площа незаконно використаної земельної ділянки) = 1,704 тони по ціні 11 033,40 грн. за 1 тону складає (1,704 х 10 750,08) = 18 318,17 грн.
Оскільки цей розрахунок підтверджується довідкою №11-112/64 від 27.02.2017 року, наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, відповідно до статистичної звітності по формі №37 СГ та відповідає обставинам справи, суд взяв його за основу свого рішення.
Судом встановлено, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою КМ України від 19 квітня 1993 року № 284 не підлягає застосуванню, оскільки він регулює відшкодування збитків власнику земельної ділянки в розумінні ст.ст. 23, 1166 ЦК України, а також - Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963, яка у п. 4 визначає розрахунок не отриманого власником доходу, тобто майнової шкоди, передбаченої п. ч.1 ст.156 ЗК України, які врегульовують відносини, що перебувають поза межами спору у цій справі, що стосується стягнення безпідставно набутого доходу, передбаченого ч. 1 ст.ст. 390, 1214 ЦК України.
Вирішуючи вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наявності вини ПСП Дружба у протиправному обміні земельних ділянок позивачів після закінчення строків дії договорів оренди, що призвело до значних моральних страждань позивачів, втрати нормальних життєвих зв`язків і погіршення стану здоров`я позивача ОСОБА_3 та вважає доведеним позивачами наявності моральної шкоди, що завдана позивачам вищевказаними протиправними діями.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходив з вимог розумності і справедливості та, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивачів, характер та тривалості їх немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (справи ОСОБА_6 та інші проти України , Юрій Миколайович Іванов проти України , Новоселецький проти України ) визнав за необхідне зменшити розмір заявленої позивачами моральної шкоди та визначити розмір морального відшкодування з відповідача ПСП "Дружба" у розмірі 7 000 грн. на користь позивача ОСОБА_3 та 5 000 грн. на користь позивача ОСОБА_4 .
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивачів з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт неотриманого розміру доходу та в частині стягнення з ПСП Дружба моральної шкоди, частково не погоджується в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь позивачів неотриманого розміру доходу, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь позивачів розміру доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельних ділянок, належних позивачам, у в 2016 році при вирощуванні сої; стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь позивачів розміру доходу - 9 159,08 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельних ділянок, належних позивачам, у 2016 році при вирощуванні соняшника; стягнення з ПСП Дружба на користь кожного позивача по 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися у протиправному обміні земельних ділянок після закінчення строку дії договорів оренди.
У заяві про зменшення позовних вимог представник позивачів як на правову підставу задоволення вимог посилався на ч. 1 ст. 390 ЦК України, яка передбачає, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Ухвалюючи судове рішення, суд послався на вимоги ч. 1 ст. 390, ч. 1 ст. 1214, ст. 1167 ЦК України, зокрема ст. 390 ЦК України передбачає спосіб захисту права власності, а ст. 1214 ЦК України передбачає відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, при цьому суд дійшов висновку про те, що між відповідача існувала усна домовленість про обмін земельних ділянок, що належать позивачам, тобто вбачається, що спірні правовідносини не підпадають під дію ч. 1 ст. 1214 ЦК України.
Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , затверджений постановою КМ України від 19 квітня 1993 року № 284 не підлягає застосуванню, оскільки він регулює відшкодування збитків власнику земельної ділянки у розумінні ст.ст.23, 1166 ЦК України, а також - Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963, яка у п. 4 визначає розрахунок не отриманого власником доходу, тобто майнової шкоди, передбаченої п. ч.1 ст.156 ЗК України, які врегульовують відносини, що перебувають поза межами розглянутого по цій справі спору, що стосується стягнення безпідставно набутого доходу, передбаченого ч.ч. 1 ст.ст. 390, 1214 ЦК України.
Пунктами 1,2,3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993 р. № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний
для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними
адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому
числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони
обгрунтовані *). *) Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що спірні правовідносини сторін регулюються ч. 1 ст. 390 ЦК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 р. № 284.
Це також узгоджується постановою Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-2588цс15, в якій наведено правовий висновок про те, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено. Отже, у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК і Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.
Згідно ч. 3 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Як встановлено судом першої інстанції, кожному із позивачів на праві приватної власності у відповідності до державного акту належить окрема земельна ділянка розміром 3,17 га.
Ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції привів розрахунок розміру доходу, який одержано (або могло бути одержано) ТОВ ІПК Полтавазернопродукт від незаконного володіння земельних ділянок, належних позивачам всього у розмірі 5,74 га ((3,17 га х 2) - 0,6 га), у в 2016 році при вирощуванні сої та доходу, який одержано (або могло бути одержано) ФОП ОСОБА_2 від незаконного володіння частиною земельних ділянок, належних позивачам всього у розмірі 0,6 га при вирощуванні соняшника.
По справі вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що рішеннями Семенівського районного суду Полтавської області від 30.08.2016 р. (справа №547/362/16-ц, провадження №2/547/237/16; справа №547/363/16-ц, провадження №2/547/238/16) позови позивачів задоволено, визнано припиненими з 02.01.2016 р. відповідно договори оренди землі площею 3,17 га, укладені між ОСОБА_3 та ПСП Дружба , ОСОБА_4 та ПСП Дружба , витребувано у ПСП Дружба на користь позивачів належні їм земельні ділянки (т.1 а.с. 5-9. 10-14).
Вказаними рішеннями встановлено, що договори оренди земельних ділянок позивачів були зареєстровані відділом Держкомзему у Семенівському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинені записи від 07.06.2012 р., земельні ділянки, належні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично за усною домовленістю, без згоди та участі позивачів та будь-якої правової підстави передані ПСП Дружба у користування інших осіб з метою зручності обробітку земель в єдиному масиві і з правової точки зору фактично знаходяться у користуванні ПСП Дружба на підставі договорів оренди земельної ділянки, укладених з позивачами по справі 01.01.2001 р.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що до такого висновку, як вбачається із мотивувальної частини рішень, суд дійшов на підставі пояснень позивачів та їх представника, також представника АФ Семенівська , який підтвердив про усну домовленість про розподіл земельних ділянок з ПСП Дружба , а також з пояснень ФОП ОСОБА_2 , який підтвердив суду про використання ним частини земельної ділянки , належної позивачам. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про витребування у ПСП Дружба земельних ділянок, належних позивачам. При цьому вбачається, що вказаними судовими рішеннями не встановлено, якими саме за площею земельними ділянками користувалися АФ Семенівська та ФОП ОСОБА_2 .
Також вказаними рішеннями суду встановлено, що 04.01.2016 р. між позивачами та орендарем ПСП Дружба було складено акти прийому-передачі об`єктів оренди - земельних ділянок, відповідно до яких ПСП Дружба передало, а позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли належну кожному із них земельну ділянку після закінчення терміну договору оренди, оскільки, як зазначено у цих рішеннях, на думку позивачів строк дії оренди закінчувався 01.01.2016 р., рахуючи його з дня укладення , а не з часу державної реєстрації, як передбачено законодавством.
Також по справі вбачається, що постановами про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2017 р. (ВП №53095316, ВП № 53095454) встановлено, що відповідно між стягувачем ОСОБА_3 та боржником ПСП Дружба , між стягувачем ОСОБА_4 та боржником ПСП Дружба договорів оренди земельних ділянок площею 3,1673 га кожна, кадастровий номер 5324585600:00:002:0097 та кадастровий номер 5324585600:00:002:0098 не має , даний факт підтверджується розписками про передачею земельних ділянок, яка підписана сторонами 04.01.2016 р., стягувачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є прямими користувачами своїх земельних ділянок та мають право використовувати їх у своїх цілях для отримання прибутку, таким чином, боржником виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження (т.1 а.с. 223,225).
У поясненні на ім`я начальника Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області Куксенко А.В. вказав, що актом прийому-передачі 04.01.2016 р. йому повернуто земельну ділянку площею 3,17 га, 11.08.2015 р. він разом із землевпрорядною організацією встановили межові знаки на його земельній ділянці, навесні 2016 р. він помітив, що на його земельній ділянці пошкоджені межові знаки і хтось її обробив, пізніше стало відомо, що одну частину обробляє ОСОБА_2 , а другу - ВП АФ Семенівське , яким чином його земельна ділянка обробляється іншими громадянами і яким чином ПСП Дружба передала без його відому його земельну ділянку, йому не відомо (т.3 а.с. 159).
Таким чином вбачається, що позивачі не заперечують факт повернення їм ПСП Дружба земельних ділянок за актом прийому-передачі від 04.01.2016 р. та встановлення на них межових знаків.
Крім цього, ухвалою слідчого судді Семенівського районного суду Полтавської області Харченко В.Ф. при розгляді скарги ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження від 29.08.2017 р., встановлено, що кримінальне провадження закрито з підстав відсутності наслідків у вигляді завдання значної шкоди, та встановлення відсутності перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у використанні ними своїх земельних ділянок, оглядом встановлено що засівання вказаних земельних ділянок відбулося зерновою культурою , схожою на озиму пшеницю, у постанові слідчого відсутня вказівка на складення відповідних актів комісіями щодо земельних ділянок в обгрунтування розміру завданої потерпілим шкоди, також відсутня вказівка на існування висновку експерта щодо розміру завданої шкоди (т.2 а.с. 25-26).
Таким чином вбачається, що постановою слідчого встановлено відсутність перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у використанні ними своїх земельних ділянок, відсутність актів про визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок, що під час кримінального провадження ОСОБА_3 вказував на засівання земельних ділянок зерновою культурою, схожою на озиму пшеницю, а не соняшником та соєю, як вказано у позові.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, як юридичні факти, обставини про підписання позивачами та ПСП Дружба актів прийому-передачі земельних ділянок від 04.01.2016 р., про закінчення виконавчих проваджень від 22.06.2017 р. та визнання цих обставин позивачами, та прийшов до помилкового висновку наявність вини ПСП Дружба у зв`язку з протиправним обміном земельних ділянок позивачів після закінчення строків дії договорів оренди та завдання їм у зв`язку з цим моральної шкоди.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, що завдана кожному із позивачів діями ПСП Дружба , прийшов до різних висновків в цій частині, хоча вбачається, що розмір земельних ділянок позивачів є однаковий, як і однакові фактичні обставини по справі відносно кожної земельної ділянки, суд першої інстанції не мотивував чому є різним розмір моральної шкоди, стягнутий на користь кожного позивача.
З урахуванням фактичних обставин справи, а саме того, що земельні ділянки були належним чином повернуті ПСП Дружба позивачам згідно актів прийому-передачі від 04.01.2016 р., виконавчі провадження закінчені, позивачами ці обставини визнаються та не неоспорені, після повернення земельних ділянок позивачам 04.01.2016 р. вони повинні були здійснювати контроль за своїми ділянками, мали можливість самостійно обробляти їх, крім цього, звертає на себе увагу та обставина, що позивачі тричі змінювали назви культур, якими засівалися ділянки, зокрема, під час проведення кримінального провадження у червні 2016 р. вказували на озиму пшеницю, у первісному позові, поданому до суду у листопаді 2016 р., тобто після збирання урожаю, зазначали кукурудзу, в уточненому позові - соняшник та сою, у позові про зменшення вимог розмежували культури на соняшник та сою. Якщо навесні 2016 р. іншими особами засівалися земельні ділянки позивачів, то вони повинні були знати про це та складати відповідні акти у складі комісій про те, хто засіяв їх земельні ділянки, яким розміром і якою культурою, чого позивачі не зробили, тому апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про недоведеність позивачами обставин в частині спричинення їм діями ПСП Дружба моральної шкоди, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові до ПСП Дружба про стягнення моральної шкоди.
В частині задоволення вимог до ФОП ОСОБА_2 , то суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 у 2016 р. незаконно використовував земельну ділянку загальною площею 0,6 га та ним отримано дохід, який суд визначив з наступного розрахунку: 28,4 центнера (середня врожайність соняшника з 1 га) х 0,6 (площа незаконно використаної земельної ділянки) = 1,704 тони по ціні 10 750,08 грн. за 1 тону складає (1,704 х 10 750,08) = 18 318,17 грн.
Проте, по справі вбачається, що у суді першої інстанції відповідач ФОП ОСОБА_2 визнавав використання земельних ділянок позивачів загальною площею 0,34 га, на підтвердження чого ним надана схема обробітку земельних ділянок ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на території Очеретуватської сільської ради (т.2 а.с. 22), складеної Семенівським РВВ ПРФ ДП Центр ДЗК , з якої вбачається, що розмір земельної ділянки, яка фактично обробляється ОСОБА_2 , складає 0,34 га, а решта земельних ділянок фактично використовується ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Ця схема не містить відомостей про використання решти земельних ділянок іншою особою, крім їх власників ОСОБА_7 . Вказана схема є належним та допустимим доказом стосовно розміру ділянки, яка фактично оброблялася ФОП ОСОБА_2 у 2016 році. Відповідач ФОП ОСОБА_2 позов в частині вимог щодо обробітку земельної ділянки всього площею 0,34 га визнає. Позивачі на надали належних та допустимих доказів щодо обробітку відповідачем ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,6 га. Згідно ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях. Крім цього, рішеннями Семенівського районного суду Полтавської області від 30.08.2016 р. (справа №547/362/16-ц, провадження №2/547/237/16; справа №547/363/16-ц, провадження №2/547/238/16) не було встановлено, якою саме площею земельної ділянки користовувався ФОП ОСОБА_2 у 2016 р., тому посилання суду на це у даній справі є безпідставним. Крім цього, із показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 (справа №547/363/16-ц, провадження №2/547/238/16) не вбачається, що вказаний свідок підтвердив факт використання ним земельних ділянок позивачів всього у розмірі 0,6 га (т.2 а.с. 128-131), надані фотокартки у кількості 10 шт. (т.2 а.с. 132) не ідентифікують кому належать ці земельні ділянки.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги факт визнання відповідачем ФОП ОСОБА_2 користування частково земельними ділянка у розмірі 0,34 га, надані на підтвердження цього докази, апеляційний суд в частині вимог до ФОП ОСОБА_2 приходить до висновку про те, що вони підлягають задоволенню, виходячи з розрахунку отримання останнім доходу від незаконного використання земельних ділянок позивачів загальним розміром 0,34 га (тобто по 0,17 га кожного позивача), який визначається з наступного розрахунку: 28,4 центнера (середня врожайність соняшника з 1 га) х 0,34 (площа незаконно використаної земельної ділянки) = 0,9656 тони по ціні 11 033,40 грн. за 1 тону складає (0,9656 х 10 750,08) = 10 380,30 грн., тобто на користь кожного позивача по 5 190,15 грн.
В частині задоволення вимог до ТОВ Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", то суд першої інстанції виходив з того, що ним отримано дохід від незаконного використання земельних ділянок позивачів розміром 5,74 га, який визначається з наступного розрахунку: 23,4 центнера (середня врожайність сої з 1 га) х 5,74 га (площа незаконно використаної земельної ділянки) = 13,4316 тони по ціні 11 033,40 грн. за 1 тону сої складає (13,4316 х 11 033,40) = 148 196,22 грн.
Проте, у суді першої інстанції відповідач ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт у запереченні від 18.04.2017 р. на позов (т.1 а.с. 156-158) вказував на те, що обмін земельними ділянками був здійснений з технічних умов для зручності їх обробітку за актами від 15.02.2013 р., без передання зобов`язань по договору, ніякі договори оренди при цьому не укладалися і не підписувалися, про припинення раніше укладених з позивачами договорів оренди не знав, земельні ділянки позивачів використовувалися єдиним масивом з іншими сусідніми земельними ділянками, а отже, для того, що позивачі почали користуватися своєю землею, їм необхідно було відновити межі земельних ділянок в натурі, проте, жодних письмових чи усних звернень позивачів чи землевпорядної організації про виділення земельних ділянок в натурі він не отримував, будь-які докази про виділення земельної ділянки позивачам в натурі відсутні, як і відсутні будь-які межові знаки на них.
При цьому вбачається, що з фактичних обставин по справі зазначена стосується періоду до 04.01.2016 р., оскільки 04.01.2016 р. за актами прийому-передачі позивачі отримали свої земельні ділянки та встановили на них межові знаки.
Далі, у відзиві від 30.01.2018 р. на позовну заяву відповідач ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт (т.2 а.с. 83-86) вказав, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки у 2016 р. не використовував земельні ділянки позивачів, будь-які договори оренди відсутні, як і відсутні будь-які інші домовленості, у довідках Очеретуватівської сільської ради від 14.01.2016 р. та від 12.01.2017 р. відсутні дані про земельні ділянки позивачів, позивачі не надали жодного доказу про те, що ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт у 2016 р. користувався їх земельними ділянками, згідно постанови КМ України №284 від 19.04.1993 р. Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , розміри збитків визначаються відповідними комісіями, результати роботи комісії оформлюються відповідними актами, що затверджуться органами, які створили ці комісії, у 2016 р. комісія з визначення та відшкодування збитків на звернення позивачів не створювалася, тому відсутні у позивачів підстави стверджувати, що ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт завдало їм збитки.
Суд першої інстанції не перевірив доводи відзиву ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт на позов, не дав належну правову оцінку наданим доказам в цій частині та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог до цього відповідача.
Зокрема, із наданих стороною позивачів письмових доказів (т.1 а.с. 110,111) вбачається, що серед витягів від 14.02.2017 р. з Публічної кадастрової карти України щодо земельних ділянок в масиві поля поблизу с. Вільне Семенівського району Полтавської області, які перебувають в оренді ПСП Дружба , відсутні земельні ділянки позивачів. Також на схемі розташування земельних ділянок в масиві поля поблизу с. Вільне (кадастрова карта) значаться дві земельні ділянки, зафарбовані земельним кольором, що належать позивачам, також на цій карті значаться інші земельні ділянки, що перебувають у користуванні ПСП Дружба , зафарбовані синім кольором, та інші земельні ділянки, які перебувають у користуванні ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт (підписані від руки), тобто надана схема відображає фактичне користування земельними ділянками кожного власника чи землекористувача, при цьому карта не містить відомостей про обмін земельних ділянок. Матеріали справи не містять даних про те, що у 2016 р. обмін земельними ділянками, що належать позивачам, відбувся між ПСП Дружба і ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт та фактично існував після 04.01.2016 р., тобто з урахуванням встановленого факту повернення 04.01.2016 р. земельних ділянок позивачам за актами прийому-передачі. Довідка Очеретуватської сільської ради за підписом сільського голови від 12.01.2018 р. за №02-34/9 про те, що земельні ділянки позивачів фактично розташовані в земельному масиві, який використовує ВП АФ Семенівська ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт за межами с. Вільне в 2015 -2017 р., не є неналежним та допустимим доказом, оскільки сільська рада не реєструючим органом правочинів щодо земельних ділянок, до повноважень сільської ради не входить реєстр та контроль за використанням земельних ділянок, які перебувають у приватній власності громадян. Позивачами по справі не надані належні та допустимі докази того, що восени 2015 р. чи навесні 2016 р. відповідач ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт засіяв їх земельні ділянки відповідною сільськогосподарською культурою. Також вбачається непослідовність позиції позивачів відносно того, яка саме культура була засіяна на їх земельних ділянка. Позивачі не надали належним чином засвідчених актів у складі членів комісії: депутатів сільської ради, сусідів, інших жителів села, на підтвердження факту використання відповідачем ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт їх земельних ділянок. Наданий до справи диск з відеозаписом масиву паїв орендованих ПСП Дружба (т.1 а.с. 56) достовірно не ідентифікує земельні ділянки, що належать позивачам, та є неналежним доказом у справі.
Таким чином вбачається, що позивач не надав докази для покладення на відповідача ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції в частині задоволення вимог до ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт прийшов до помилкового висновку про задоволення позову, оскільки позов в цій частині не доведено, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові до цього відповідача.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
По справі вбачається, що позивачем ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 3 105,12 грн. при подачі позову (т.1 а.с.1). Згідно меморіальних ордерів від 07.11.2016 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплачено на користь Руслана ОСОБА_8 відповідно по 2 000 грн. за надані юридичні послуги (т.1 а.с. 129,131).
По справі вбачається, що ФОП ОСОБА_2 сплачено 840,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (т.3 а.с. 195,201), ПСП Дружба сплачено 2 102,00 грн. за подання апеляційної скарги (т.3 а.с. 211,212), ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт сплачено 2 102,00 грн. за подання апеляційної скарги (т.3 а.с. 222б,237).
Згідно ч. 1, п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
По справі вбачається, що позивачем ОСОБА_4 всього сплачено 5 105,12 грн. судових витрат, а позивачем ОСОБА_3 - 2 000 грн. При ухваленні нового рішення про часткове задоволення позову з відповідача ФОП ОСОБА_2 підлягав би стягненню на користь позивача ОСОБА_4 сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 2 889,50 грн., а на користь позивача ОСОБА_3 1 132 грн.
Оскільки відповідачем ФОП ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., то у разі часткового задоволення позову до нього, на користь ФОП ОСОБА_2 з позивачів підлягав би стягненню розмір понесених судових витрат 364,90 грн., тобто по 182,45 грн. з кожного позивача
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Шляхом проведення взаємозаліку в частині понесених сторонами спору судових витрат по справі, підлягають стягненню з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 2 707,05 грн. ( 2889,50 грн. - 182,45 грн.), підлягають стягненню з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 949,55 грн. ( 1132 грн. - 182,45 грн.).
Також у разі відмови у позові підлягає стягненню з позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПСП Дружба розмір сплаченого судового збору 2 102 грн. за подання апеляційної скарги, тобто з кожного позивача по 1051 грн.
Також у разі відмови у позові підлягає стягненню з позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт розмір сплаченого судового збору 2 102 грн. за подання апеляційної скарги, тобто з кожного позивача по 1051 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 2,3, ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставинам, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 2,3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - задовольнити частково, апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба , ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт - задовольнити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт про стягнення по 74 098,11 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної кожному позивачу, у 2016 році при вирощуванні сої - відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПСП Дружба про стягнення моральної шкоди у розмірі по 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями, які виразилися в протиправному обміні земельної ділянки, після закінчення строку дії договору оренди - відмовити.
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення по 9 159,08 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної кожному позивачу, у 2016 році при вирощуванні соняшника - задовольнити частково.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5 190,15 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної позивачу, у 2016 році при вирощуванні соняшника.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5 190,15 грн. доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної позивачу, у 2016 році при вирощуванні соняшника.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 2 707,05 грн.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 949,55 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПСП Дружба розмір сплаченого судового збору 1051 грн. за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПСП Дружба розмір сплаченого судового збору 1051 грн. за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт розмір сплаченого судового збору 1051 грн. за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт розмір сплаченого судового збору 1051 грн. за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 березня 2020 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.03.2020 |
Оприлюднено | 27.03.2020 |
Номер документу | 88448240 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Дорош А. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні