Ухвала
від 07.05.2020 по справі 547/1018/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 травня 2020 року

м. Київ

справа № 547/1018/16-ц

провадження № 61-7379ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба , Виробничого підрозділу Агрофірми Семенівська Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт , ОСОБА_4 про витребування доходів одержаних від незаконного використання земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного використання земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба (далі - ПСП Дружба ) про витребування доходів одержаних від незаконного використання земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного використання земельних ділянок.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,17 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0098, яка розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області. ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,17 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0097, яка розташована на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області. 01 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПСП Дружба , а також між ОСОБА_2 та ПСП Дружба укладені договори оренди земельних ділянок, строк дії яких становив п`ять років. Після закінчення дії вказаних договорів ПСП Дружба належні земельні ділянки у встановленому порядку не повернув та продовжував ними незаконно користуватися.

13 липня 2017року представник позивачів - ОСОБА_3 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій вимоги пред`явили до ПСП Дружба , Виробничого підрозділу Агрофірма Семенівська Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт (далі - ВПА Семенівська ТОВ ІПК Полтавазернопродукт ), фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 . Зазначав, що ПСП Дружба передало земельні ділянки позивачів ВПА Семенівська ТОВ ІНП Полтавазернопродукт , яке у свою чергу передало частину земельних ділянок (0,6 га) ФОП ОСОБА_4 за усними домовленостями. Позивачі звернулися до Семенівського районного суду Полтавської області із позовами про визнання припиненими із 02 січня 2016 року вказаних договорів оренди земельних ділянок та витребування їх у ПСП Дружба, які рішеннями суду від 30 серпня 2016 року задоволені. Обробляючи земельні ділянки, ТОВ ІПК Полтавазернопродукт та ФОП ОСОБА_4 отримали дохід від безпідставно набутого майна, який вони відмовилися повернути у позасудовому порядку. Крім того, незаконними діями відповідачів позивачам завдана моральна шкода.

Із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачі просили суд стягнути із ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 74 098,11 грн доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельними ділянками, належним позивачам, у 2016 році при вирощуванні сої; стягнути із ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 9 159,08 грн доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельними ділянками, належним позивачам, у 2016 році при вирощуванні соняшника; стягнути із ПСП Дружба на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися у протиправному обміні земельними ділянками позивачів після закінчення строку дії договору оренди; стягнути з відповідачів понесені позивачами судові витрати.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 74 098,11 грн доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельними ділянками, належним позивачам, у 2016 році при вирощуванні сої. Стягнуто із ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 9 159,08 грн доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельними ділянками, належним позивачам, у 2016 році при вирощуванні соняшника. Стягнуто з ПСП Дружба на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 7 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями ПСП Дружба , які виразилися у протиправному обміні земельними ділянками позивачів, після закінчення строку дії договору оренди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності протиправності дій ПСП Дружба та наявності вини ПСП Дружба у обміні земельних ділянок позивачів після закінчення строків дії договорів оренди, що призвело до значних моральних страждань позивачів. Крім того, у зв`язку з протиправним використанням належних позивачам земельних ділянок у 2016 році, яке виразилося у вирощувані ФОП ОСОБА_4 та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт сільськогосподарських культур, суд дійшов висновку про стягнення з останніх відповідного доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельною ділянкою, належної кожному із позивачів .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено частково, апеляційні скарги ПСП Дружба , ТОВ ІПК Полтавазернопродукт задоволено.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ ІПК Полтавазернопродукт про стягнення по 74 098,11 грн доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельними ділянками, належними кожному позивачу, у 2016 році при вирощуванні сої відмовлено. У задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПСП Дружба про стягнення по 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями, які виразилися у протиправному обміні земельними ділянками, після закінчення строку дії договору оренди, відмовлено. Стягнуто із ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 5 190,15 грн доходу, який одержано (або могло бути одержано) від незаконного володіння земельними ділянками, належними позивачам, у 2016 році при вирощуванні соняшника. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ПСП Дружба належним чином повернуло земельні ділянки позивачам згідно з актів прийому-передачі від 04 січня 2016 року, виконавчі провадження закінчені, позивачами ці обставини визнаються та неоспорені, після повернення земельних ділянок позивачам 04 січня 2016 року вони повинні були здійснювати контроль за своїми ділянками, мали можливість самостійно обробляти їх. Позивачі не надали докази для покладення на ТОВ ІПК Полтавазернопродукт цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_4 визнав користування земельними ділянка у розмірі 0,34 га, апеляційний суд у частині вимог до ФОП ОСОБА_4 дійшов висновку про те, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з розрахунку отримання останнім доходу від незаконного використання земельних ділянок позивачів загальним розміром 0,34 га.

23 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 23 квітня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у загальному розмірі 266 514,39 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України постанова Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту а , в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки практика розгляду судами таких категорій справ є сталою. Заявник не навів обґрунтованих доводів у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не навів прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночними та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення, не надав будь-яких доказів на підтвердження наведених ним обставин.

Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба , Виробничого підрозділу Агрофірми Семенівська Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт , ОСОБА_4 про витребування доходів одержаних від незаконного використання земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного використання земельних ділянок, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення07.05.2020
Оприлюднено10.05.2020
Номер документу89137262
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —547/1018/16-ц

Ухвала від 07.05.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Постанова від 25.03.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Дорош А. І.

Ухвала від 19.02.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Дорош А. І.

Ухвала від 17.02.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Дорош А. І.

Ухвала від 05.02.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Дорош А. І.

Ухвала від 30.01.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Дорош А. І.

Рішення від 19.12.2019

Цивільне

Хорольський районний суд Полтавської області

Миркушіна Н. С.

Рішення від 19.12.2019

Цивільне

Хорольський районний суд Полтавської області

Миркушіна Н. С.

Ухвала від 27.09.2019

Цивільне

Хорольський районний суд Полтавської області

Миркушіна Н. С.

Ухвала від 10.06.2019

Цивільне

Хорольський районний суд Полтавської області

Миркушіна Н. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні