Вирок

від 26.03.2020 по справі 748/2504/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 748/2504/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/242/20 Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2019 року, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Душанбе, Республіки Таджикістан, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, немаючого зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року, яким вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.06.2019 за ч. 3 ст. 185 КК України скасовано в частині покладення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України в редакції Закону від 7 вересня 2016 року та постановлено новий вирок, відповідно до якого ОСОБА_6 вважати засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України; 24.10.2019 Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим терміном на 3 роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.12.2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.10.2019 року остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України визначено звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покладено такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати у провадженні на залучення експерта в розмірі 2512 грн. 00 коп. на користь держави.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 серпня 2019 року, у нічний час, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом перелізання через залізобетонний паркан, проник на огороджену територію, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7425585700:03:000:5017 площею 0,6285 га, на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району та області, яка перебуває в оренді у ОСОБА_8 з 26.02.2007, звідки таємно викрав стальну арматуру 8, класу А 500С, довжиною 1,2 м, у кількості 30 штук, загальною вартістю 255 грн. 60 коп., що належить ОСОБА_8 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , 25 серпня 2019 року, у нічний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом перелізання через залізобетонний паркан, проник на огороджену територію, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7425585700:03:000:5017 площею 0,6285 га, на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району та області, яка перебуває в оренді у ОСОБА_8 з 26.02.2007, звідки таємно викрав 11 металевих кутників розміром 40x40x4 по два метри кожен, загальною вартістю 1116 грн. 06 коп., та 9 металевих кутників розміром 32x32x3 по два метри кожен, загальною вартістю 635 грн. 76 коп., а всього таємно викрав майна на загальну суму 1751 грн. 82 коп., що належить ОСОБА_8 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , 01 вересня 2019 року, близько 10 год. 00 хв., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом перелізання через залізобетонний паркан, проник на огороджену територію, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7425585700:03:000:9864 площею 12,336 га, на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району та області, яка перебуває в оренді у ОСОБА_9 з 21.06.2018, звідки таємно викрав 16 м силового алюмінієвого кабелю АВВГ 3*35+1*16, вартістю 475 грн. 36 коп., що належить ОСОБА_8 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , 02 вересня 2019 року, близько 18 год. 00 хв., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом перелізання через залізобетонний паркан, проник на огороджену територію, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7425585700:03:000:5017 площею 0,6285 га, на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району та області, яка перебуває в оренді у ОСОБА_8 з 26.02.2007, звідки таємно викрав 20 м мідного кабелю ВВГ 3*95, вартістю 6808 грн., що належить ОСОБА_8 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.10.2019 року, яким останнього засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком у 3 роки, виконувати самостійно.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, не заперечуючи фактичних обставин справи, доведеності вини обвинуваченого, кваліфікації його дій вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу внаслідок м`якості. Вважає, що поза належною увагою суду залишилося вчинення обвинуваченим злочинів майнового характеру, попри те, що неодноразово засуджувався за корисливі злочини, однак належних висновків не зробив, завдану потерпілому шкоду у сумі 9290 грн 78 коп. не відшкодував, за наявності вироку від 06.06.2019 року продовжив антигромадський спосіб життя та у період з 24.08.2019 по 09.09.2019 року вчинив 4 епізоди крадіжок, що прокурором розцінено як явне небажання стати на шлях виправлення, що знайшло своє підтвердження і у досудовій доповіді органу пробації. Тому вважає, що застосування до нього положень ст. 75 КК України не забезпечить виконання такої мети покарання як виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити з указаних у ній обставин, потерпілого, який підтримав позицію прокурора, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Під час судового засідання у суді першої інстанції ОСОБА_6 свою вину у скоєнні даних кримінальних правопорушень визнав повністю, розкаявся, обіцяв відшкодувати завдану шкоду.

Висновок суду про доведеність його вини у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Дії ОСОБА_6 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище судом вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Обставини вчинення кримінальних правопорушень та кваліфікація дій обвинуваченого не оспорюються, тому в цій частині вирок суду не переглядається.

Вирішуючи питання стосовно призначення покарання ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є переконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного обвинуваченого, суд зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винуватого, обставини кримінального провадження, обставини, що пом`якшують покарання, і призначити покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Такі положення закону про кримінальну відповідальність знаходять своє відображення і в Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24 жовтня 2003 року.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, визнавши щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих, рівень суспільної небезпеки вчиненого діяння, щире каяття, поведінку у судовому засіданні та бажання стати на шлях виправлення і дійшов висновку про те, що обвинувачений не є особою, яка становить небезпеку, з огляду на що, його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до обвинуваченого положення ст. 75 КК України та звільнено від покарання з іспитовим строком.

Так, суд першої інстанції в недостатній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину та епізодичність їх вчинення, оскільки будучи засудженим у червні 2019 року за аналогічний злочин із роз`ясненням йому наслідків відбування покарання з іспитовим строком, у серпні-вересні цього ж року, вчинив нові аналогічні злочини, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та не усвідомлення протиправності дій.

Неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через м`якість.

З огляду на наведене, колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання.

Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України підставами для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів, призначаючи покарання за новим вироком, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, вчинення їх обвинуваченим одразу після ухвалення вироку із виявом довіри суду щодо можливого виправлення без ізоляції від суспільства. Після вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений не вжив жодних заходів до відшкодування завданих збитків. Враховується колегією суддів і особа обвинуваченого, який попри молодий вік офіційно не працює і раніше ніде не працював, не має постійного місця реєстрації. Із досудової доповіді вбачається, що зі слів самого ж обвинуваченого працює неофіційно різноробочим, утримує себе та не має потреби у додаткових коштах на задоволення базових потреб, що суперечить вчиненим ним ряду корисливих злочинів та узгоджується із висновком органу пробації щодо високого ризику повторного вчинення таких злочинів. Таким чином, висновки суду першої інстанції про можливість призначення покарання з іспитовим строком, колегія суддів вважає не достатньо обґрунтовані.

На підставі викладеного, а також враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире катання та активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію прокурора задовольнити частково та призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції с ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Виходячи із чого, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.10.2019 року судом першої інстанції остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Разом з тим, як слідує із роз`яснень щодо правильного та однакового застосування зазначеної норми КК України, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

З огляду на викладене та висновки апеляційного суду щодо необхідності призначення покарання без застосування положень ст. 75 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.10.2019 року щодо ОСОБА_6 необхідно виконувати самостійно.

Керуючись ст. ст. 404, 418, 420 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.12.2019 року відносно ОСОБА_6 - скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту його фактичного затримання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.10.2019 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до остаточного покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від його відбування з іспитовим строком у 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України виконувати самостійно.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4