Ухвала

від 26.03.2020 по справі 683/2590/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 683 /2590/19

провадження № 61-4449ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання протиправними дій Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району щодо невиплати доплати за вислугу років з 01 січня 2017 року по даний час, та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зобов`язання Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району виплатити доплату за вислугу років за період з 01 січня 2017 року по даний час та виплачувати таку доплату в подальшому, зобов`язання Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району виплатити допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2018 роки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання протиправними дій Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району щодо невиплати, доплати за вислугу років з 01 січня 2017 року по даний час, та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зобов`язання Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району виплатити доплату за вислугу років за період з 01 січня 2017 року по даний час та виплачувати таку доплату в подальшому, зобов`язання Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району виплатити допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2018 роки.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є визнання протиправними дій щодо невиплати доплати за вислугу років, та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань , зобов`язання виплатити доплату за вислугу років за період з 01 січня 2017 року по даний час та виплачувати таку доплату в подальшому , зобов`язання виплатити допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2018 роки.

Отже, справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга не містить посилання на те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, та з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, зазначених підстав не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання протиправними дій Ілляшівської сільської ради Старокостянтинівського району щодо невиплати доплати за вислугу років з 01 січня 2017 року по даний час, та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; зобов`язати Ілляшівську сільську раду Старокостянтинівського району виплатити доплату за вислугу років за період з 01 січня 2017 року по даний час та виплачувати таку доплату в подальшому , зобов`язати Ілляшівську сільську раду Старокостянтинівського району виплатити допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2018 роки , відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк