Рішення

від 27.03.2020 по справі 910/409/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2020Справа № 910/409/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (пров. Івана Мар`яненка,7, м. Київ, 01021)

до Комплексного науково-виробничого кооперативу "Моноліт" (бул. Марії Приймаченко 1/27, м. Київ, 01133)

про стягнення 28 802,54 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Комплексного науково-виробничого кооперативу "Моноліт" про стягнення 28 802,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №127 відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг від 01.06.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/409/20, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Однак, після відкриття провадження у справі суд установив, що позивачем не виконано п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.02.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 розгляд справи № 910/409/20 у порядку спрощеного позовного провадження продовжено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі №910/409/20 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому суд зазначає, що оскільки ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 409/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Комплексного науково-виробничого кооперативу "Моноліт", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України: бул. Марії Приймаченко 1/27, м. Київ, 01133, однак конверт з цією ухвалою орган поштового зв`язку повернув до суду у зв`язку з неможливістю виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у справі № 910/409/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерська брама Печерської районної у м. Києві ради та Комплексним науково-виробничим кооперативом "Моноліт" укладено договір № 127 відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого КП „Печерська брама" забезпечує Споживачеві надання комунальних послуг, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж; а Споживач, що є власником нежитлового приміщення площею 175,9 кв.м., за адресою: м.Київ, бул. Ліхачова, 1/27 на підставі договору купівлі-продажу № 7535 від 17.09.2002р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковирзіною С.П., споживає комунальні послуги та бере участь у витратах на утримання будинку, прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж, та прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж.

За приписами п. 2.2 договору, КП „Печерська брама" зобов`язане: забезпечити Споживача комунальними послугами в приміщенні (будинку) у відповідності до п. 8 цього договору; своєчасно нараховувати плату за комунальні послуги та направляти платіжну вимогу, або рахунок-фактуру; на вимогу Споживача надавати інформацію про зміни режиму надання послуг, нормативів їх споживання, тарифів на них, термін планового відключення гарячого водопостачання для проведення ремонтних робіт, вмикання та вимикання центрального опалення; у разі перерв у наданні послуг або перерв, пов`язаних з аваріями на зовнішніх чи внутрішніх санітарно-технічних мережах понад допустимі терміни, перерахувати розмір плати за ці послуги.

Відповідно до п. 2.4 договору, споживач зобов`язаний: щомісячно до 30 числа поточного місяця сплачувати КП „Печерська брама" плату за споживання та користування комунальними послугами, відшкодувати витрати на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж; споживач несе витрати по утриманню та обслуговуванню приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов`язаних з його експлуатацією і ремонтом (пропорційно площі приміщень); відшкодувати в установленому порядку усі збитки від пошкодження елементів будівлі, які сталися з вини споживача, або осіб, які з ним працюють.

Як встановлено у пунктах 3.1-3.3 договору, розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно-займаній площі). Холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж самостійно коригується КП „Печерська брама" з часу введення в дію змін тарифів та індексу інфляції, які вводяться згідно чинного законодавства України, а також при зміні тарифів на комунальні послуги органами місцевого самоврядування.

За несвоєчасну сплату комунальних послуг, витрат на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж Споживач, крім заборгованості, сплачує на користь КП „Печерська брама пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктами 6.1, 6.3 договору, термін дії договору встановлений з 01.06.2007р. до 28.05.2008р. Договір вважається продовженим, якщо ні одна із сторін не заявила про анулювання договору за 2 місяці до закінчення строку дії договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що, оскільки на даний час житловий будинок, у якому знаходиться нежитлове приміщення Комплексного науково-виробничого кооперативу "Моноліт" загальною площею 175,9 кв. м., за адресою: м.Київ, бул. Ліхачова, 1/27, перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та у обслуговуванні житлово-експлуатаційної дільниці Печерська брама , власникам приміщень на підставі Закону України Про житлово-комунальні послуги , Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживчі комунальні послуги та утримання прибудинкової території , Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій , затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 необхідно укладати з балансоутримувачем договір Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території .

Разом з тим, позивач зазначає, що нарахування за надані відповідачу послуги здійснюються, враховуючи витрати підприємства, на умовах чинного договору. Однак, відповідач систематично порушував умови договору, не сплачував за надані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 28 802,54 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до змісту позовної заяви, спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих комунальних послуг, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж щодо нежитлового приміщення площею 175,9 кв.м., за адресою: м.Київ, бул. Ліхачова, 1/27, яке належить відповідачу на праві власності.

Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості, борг нараховано з 01.05.2015 по 11.11.2019 у загальному розмірі 28 802,54 грн.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, суд зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів в порядку статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження підстав виникнення у відповідача зобов`язань із здійснення оплати послуг за договором саме на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

Так, суд звертає увагу, що договір № 127 відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг від 01.06.2007 укладено між відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерська брама Печерської районної у м. Києві ради.

При цьому, належних доказів щодо переходу прав та обов`язків за договором від Комунального підприємство по утриманню житлового господарства Печерська брама Печерської районної у м. Києві ради до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до суду не надано.

Суд зазначає, що подане позивачем рішення Київської міської ради ІІ сесії VII скликання від 29.10.2014 № 270/270 Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва не підтверджує у встановленому порядку факту правонаступництва за договором № 127 відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг від 01.06.2007, та відповідно права позивача на отримання від відповідача платежів за цим договором.

Так само, не подано також доказів надання відповідачу послуг за договором у спірний період Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерська брама Печерської районної у м. Києві ради, видів таких послуг та їх вартості, а також направлення останнім платіжних вимог чи рахунків-фактур відповідачу на виконання п. 2.2.2 договору.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні також і докази того, що між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та Комплексним науково-виробничим кооперативом "Моноліт" укладалися будь-які договори (у загальному або спрощеному порядку) стосовно надання комунальних послуг відповідачу по бул. Ліхачова, 1/27, в м. Києві, тобто, між сторонами відсутні договірні правовідносини.

Разом з цим, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Суб`єктами вказаного Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

В ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов`язки сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору.

В п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що саме на виконавця покладено обов`язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Позивачем не надано жодних доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, як і доказів ухилення останнього від укладення такого договору в спірний період.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено право споживача на одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу Української PCP плата за комунальні послуги береться крім квартирної за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Складові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги від 1 червня 2011 року № 869.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі не укладення сторонами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території позивач повинен довести надання таких послуг.

При цьому, факт здійснення господарської операції з надання послуг підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним особисто комунальних послуг, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж за адресою: м.Київ , бул. Ліхачова, 1/27, нежитлове приміщення площею 175,9 кв.м., у період з 01.05.2015 по 11.11.2019 на суму 28 802,54 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.03.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко