Рішення

від 18.03.2020 по справі 914/1730/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2020 справа № 914/1730/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Декамир", м. Львів,

до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Київ,

предмет спору: стягнення 41 092,09 грн.,

підстава позову: порушення умов кредитного договору від 26.01.2006 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача 1: не з`явився,

відповідача 2: не з`явився.

ПРОЦЕС

23.08.2019 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декамир" та до ОСОБА_1 про стягнення 41 092,09 грн.

27.08.2019 року суд відповідно до вимог статті 176 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Адресно-довідкового бюро із проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) одного з відповідачів у даній справі -фізичної особи громадянина ОСОБА_1 (місце проживання та ідентифікаційні дані згідно з позовною заявою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ). 06.09.2019 року судом отримано відповідь до Адресно-довідкового бюро, відповідно до якої зареєстроване місце реєстрації вказаної фізичної особи не значиться.

Ухвалою суду від 11.09.2019 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана позивачем та відповідачем 2, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, адресований відповідачу 1, повернувся до суду з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, адресат вибув .

Відводів суду сторонами не заявлялось.

Хід розгляду справи відображено в протоколах судових засідань та ухвалах суду. Зокрема, 27.11.2019 року за участю представника позивача постановлено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінити судове засідання підготовчим засіданням. 26.02.2020 року закрито продовжене підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2020 року.

У судове засідання 18.03.2020 року сторони явку представників не забезпечили. Від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника. Відповідачі причин повторної неявки не повідомили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином шляхом надіслання ухвал від 26.02.2020 року на відомі суд адреси. Від відповідача 2 повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення, від засновника відповідача 1 повернувся конверт з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , від відповідача 1 не повернулися конверт чи повідомлення про вручення поштового відправлення, однак, з відстеження відправлення за трек-кодом 7901413061981вбачається, що 04.03.2020 року внесено запис відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Адреса на яку направлялася ухвала суду, відповідає місцезнаходженню відповідача 1, згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з конвертів, що повернулися до суду, адресовані відповідачу 1, причинами повернення зазначені адресат відсутній , інші причини , за закінченням встановленого строку зберігання .

Днем вручення судового рішення, згідно п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведене, відповідач 1 вважається таким, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Суд також звертає увагу, що з метою повідомлення відповідача 1 про дане судове провадження здійснював надсилання судових рішень також на адресу засновника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Декамир" - Гриценка Олега Миколайовича, однак, така кореспонденція також поверталася до суду з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведене, суд не вважає неявку позивача за наявності його клопотання про розгляд справи без участі його представника та повторну систематичну неявку відповідачів у даній справі перешкодами для здійснення розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.03.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Спір між сторонами виник у зв`язку із невиконанням, на переконання позивача, відповідачами грошових зобов`язань. Так, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі по тексту рішення - позивач) зазначає, що 26.01.2006 р. ТОВ Декамир (надалі по тексту рішення - відповідач 1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів банку. Відповідно до договору відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 50 000,00 грн., що за твердженнями позивача, підтверджується довідкою.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за договором відповідач 1 станом на 12.07.2019 року має заборгованість - 41 092,09 грн., яка складається з наступного:

- 31 407,94 грн. - заборгованість за кредитом;

- 7 603,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2 080,93 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Вказану суму позивач просить стягнути солідарно з ТОВ Декамир і ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - відповідач 2) як поручителя за вказаним зобов`язанням.

Відповідач 1 згідно з приписами ст. 242 ГПК України вважається таким, що повідомлений про розгляд даної справи, явку представника в жодне судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, обставин, наведених у позовній заяві, не заперечив і не спростував, процесуальними правами, зокрема, на ознайомлення з матеріалами справи, не скористався.

Відповідач 2, будучи обізнаним про судове провадження у даній справі та про судові засіданні в даній справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, відзиву на позовну заяву не подав, обставин, наведених позивачем не заперечив та не спростував, явку представника в жодне судове засідання не забезпечив, процесуальними правами, зокрема, на ознайомлення з матеріалами справи, не скористався.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26.01.2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Декамир", код ЄДР 33941820, в особі директора ОСОБА_1., підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, а саме поточного рахунку № НОМЕР_2 (гривня) та карткового рахунку № НОМЕР_3 (гривня).

22.07.2019 року позивачем сформовано довідку про розміри встановлених лімітів клієнту ТОВ Декамир по рахунку № НОМЕР_2 в гривні: з 04.03.2011 року по 27.11.2014 року в сумах від 1 500,00 грн. до 40 000,00 грн.

Позивачем надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 (відкритий відповідачу 1 згідно із описаною вище заявою) за період 09.08.2018-09.09.2018рр. та з 10.09.2018-22.07.2019рр., з яких вбачається обіг коштів по відповідному рахунку та у вказаний період, а також вбачається, що 10.09.2018 року здійснено винесення кредиту в сумі 31 407,94 грн. на прострочку згідно з договором банківського обслуговування.

Із матеріалів справи також вбачається, що 18.09.2017 року між ОСОБА_1 (згідно з договором - поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір поруки № P1505738805700204771, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Декамир" зобов`язань за угодами-приєднаннями до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1) по сплаті процентної ставки за користування кредитом (за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.2 Угоди 1 - 21% річних для договорів, забезпечених порукою, 34 % для договорів, не забезпечених порукою, за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3 Угоди 1 - 42% для договорів, забезпечених порукою, 68 % для договорів, не забезпечених порукою), комісійної винагороди згідно з п. 3.2.11.17 Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань, винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 Угоди 1 першого числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, кредиту в розмірі 10 000,00 грн. та до розділу 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 2) по сплаті процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 Угоди 2 - 64 % річних, винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в Угоді 2, кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

Якщо під час виконання Угоди 1, Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодами в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредитів, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно з п. 4.1 договору поруки порука припиняється через 15 років після укладення цього договору.

Договір поруки підписаний ОСОБА_1. (ПІБ прописом та підпис) та представником банку Пахачук Г.Д.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, відповідачами не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши представлені суду докази, заслухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Статтею ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як встановлено вище, 26.01.2006 року відповідач 1 в особі директора підписав заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, а саме поточного рахунку НОМЕР_2 та карткового рахунку НОМЕР_3 . У судовому засіданні 26.02.2020 року судом оглянуто оригінал вказаної заяви та звірено з копією, долученою до матеріалів справи, обидва примірники містять дату, підпис та печатку клієнта.

Як вбачається зі змісту заявки, підписавши цю заяву, клієнт погоджується Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку http://www.рrivatbank.uа, http://client-bank.рrivatbank.ua, Тарифами Банку, які разом з даною заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування. Цим підписом клієнт приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів та додаткових угод, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку. Під час укладення договорів, а також додаткових угод до них, банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Тобто, заява відповідача 1 про відкриття поточного рахунку, а фактично про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем 1.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Отже, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Такі висновки наведені Верховним Судом у постанові від 08.07.2019 року у справі № 923/760/18.

Як вбачається з тексту заяви, банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування. Відтак, відповідне кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку. Отже, за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем 1 у справі договір банківського обслуговування від 26.01.2006 є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, що відповідає висновкам, наведеним у постанові від 08.07.2019 року у справі № 923/760/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд звертає увагу, що відповідачами у жодний спосіб не заперечується укладення між позивачем та клієнтом кредитного договору, не заперечуються Умови та правила надання банківських послуг.

Із наданих позивачем витягів з Умов і правил надання банківських послуг вбачається, що розділом 3.18 регламентовано умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.

Відповідно до пункту 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.18.1.3 Умов).

Згідно з пунктом 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). При належному виконанні клієнтом зобов`язань, передбачених Умов та правил надання банківських послуг, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк.

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших; (п. 3.18.3.1.6)

Як вбачається з довідки про розміри встановлених лімітів клієнту ТОВ Декамир , з 04.03.2011 року по 27.11.2014 року по рахунку № НОМЕР_2 встановлювався кредитний ліміт в сумах від 1 500,00 грн. до 40 000,00 грн. З виписки по рахунку № НОМЕР_2 (відкритий клієнту згідно із заявою від 26.01.2006) вбачається, що за період 09.08.2018-09.09.2018рр. та з 10.09.2018-22.07.2019рр. клієнт користувався грошовими коштами по відповідному рахунку, здійснював сплату процентів за користування кредитним лімітом і комісій за виконання платежів за рахунок кредитного ліміту. Останній платіж, зарахований в погашення основного боргу, як вбачається з розрахунку позивача, здійснено 07.08.2018 року на суму 3 770,29 грн. З виписки по рахунку та з розрахунку заборгованості також вбачається, що 10.09.2018 року здійснено винесення кредиту в сумі 31 407,94 грн. на прострочку згідно з договором банківського обслуговування.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені вище обставини користування грошовими коштами та відссутність їх повернення в межах послуги кредитний ліміт з 10.09.2018 року, відповідач 1 не виконує обов`язку по поверненню кредитних коштів і відповідно вважається таким, що прострочив виконання своїх обов`язків. Відтак, 31 407,94 грн. заборгованості за кредитом обгрунтовано заявлено до стягнення позивачем.

Відповідно до п. 3.18.4 Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процента ставка).

Згідно з п. 3.18.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно з п. 3.18.4.1.2 Умов при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Згідно з п. 3.18.4.1.3 Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.18.4.1.4 умов під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Позивачем нараховано 7 603,22 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом. Розрахунок процентів здійснено із застосуванням 21% у період з 30.09.2017 року до 03.09.2018 року на поточну заборгованість та 42% річних у період з 02.05.2018 року по 31.03.2019 року на прострочену заборгованість, що є навіть нижчим від ставок, визначених наведеними вище пунктами Умов. Відтак, розрахунок проведено правомірно і сума, заявлена до стягнення, є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо суми заявленої до стягнення пені, нарахованої у період 23 грудня 2018 року по 12 липня 2019 року, суд зазначає, що право позивача на її нарахування передбачене п. 3.18.5.1 Умов.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Так, відповідно до Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Умовами також передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.18.5.4). Відповідно, сторонами змінено період нарахування пені, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме збільшено такий період з шести місяців до трьох років.

Відтак, 2 080,93 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором є обґрунтованою сумою, заявленою до стягнення позивачем.

Щодо позовної вимоги про солідарне стягнення з клієнта та поручителя заборгованості, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено вище, 18.09.2017 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір поруки з ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідач 2 поручається перед кредитором за виконання відповідачем 1 зобов`язань за угодами-приєднаннями, зокрема, до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт (Угода 1) та відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредитів, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Суд звертає увагу, що на час укладення договору поруки, який не співпадав з датою укладення договору банківського обслуговування та кредитного договору, послуга кредитний ліміт регламентувалася саме розділом 3.2.1 Умов і правил надання послуг, редакція яких доступна на веб-сайті банку за адресою https://privatbank.ua/terms . Також суд звертає увагу, що незважаючи на формулювання розміру кредиту в п.1.1.1 договору поруки, даний пункт також містить положення, що якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодами в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні. Відповідно до п. 1.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредитів, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель з умовами Угоди 1 та Угоди 2 ознайомлений.

Крім цього, зі змістом договору поруки ознайомлена ОСОБА_3 , з якою проживає однією сім`єю поручитель, та надано згоду на його укладення поручителем з метою забезпечення виконання зобов`язань боржника за Угодою 1 та Угодою 2.

Договір поруки підписаний поручителем особисто, зауважень та заперечень відповідачем 2 за тривалий час розгляду даної справи не подавалось. Відтак, суд доходить висновку, що відповідач 2 внаслідок підписання у вересні 2017 року договору поруки з наведеними умовами є солідарним боржником із відповідачем 1 у повному обсязі визначеної вище заборгованості.

Щодо суб`єктного складу сторін договору поруки суд враховує положення ст.20 ГПК України та позицію Великої палати Верховного суду, наведену у постанові від 13.03.2018 року у справі № 415/2542/15-ц. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Позивач, звертаючись з даним позовом у справі, об`єднав вимоги щодо виконання договору поруки як основного зобов`язання з вимогами щодо виконання договору поруки, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, що відповідає зазначеним вимогам законодавства та дає підстави розглядати відповідний спір за правилами господарського судочинства.

Договором поруки (п. 2.1.2) передбачено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої цим пунктом вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався з претензією про погашення заборгованості до відповідача 2, проте, із погоджених сторонами умов не вбачається такої необхідності і наведене не позбавляє позивача права звертатися із відповідною вимогою в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність у відповідачів у даній справі солідарного обов`язку по виконанню зобов`язання за договором банківського обслуговування та кредитного договору від 26.01.2006 року, у зв`язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості. Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, не спростовані та не заперечені відповідачами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи в їх сукупності, перевіривши обставини, зазначені в позовній заяві, а також враховуючи відсутність заперечень відповідачів, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог, неспростованість обставин справи іншою стороною спору. Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів. Водночас, суд враховує позицію Пленуму Вищого господарського суду України, наведену у п.4.1 постанови 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , а саме, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декамир" (79019, Львівська обл., місто Львів, вул. Огіркова, будинок 2, офіс 46, код ЄДР 33941820) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДР 14360570) 41 092,09 грн. заборгованості, з яких 31 407,94 грн. заборгованість за кредитом, 7 603,22 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 2 080,93 грн. пеня.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декамир" (79019, Львівська обл., місто Львів, вул. Огіркова, будинок 2, офіс 46, код ЄДР 33941820) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДР 14360570) 960,50 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

5 . Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДР 14360570) 960,50 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.03.2020 року.

Суддя Матвіїв Р.І.