Рішення

від 27.03.2020 по справі 140/116/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/116/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маджестіко Україна до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Маджестіко Україна (далі - ТзОВ Маджестіко Україна , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій № 000136-32 від 20.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі матеріалів слідчого управління фінансових розслідувань від 16.12.2019 сформоване Рішення про застосування фінансових санкцій № 000136-32 від 20.12.2019, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 634 887,63 грн. за порушення частини 37 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 №481/95-ВР - зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. Позивач вказує на протиправність такого рішення, оскільки воно спростовується наступними доказами: 1) ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) від 29.11.2019; 2) ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 10.12.2019; 3) довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 221068 від 12.12.2019. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.02.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого останній не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним з огляду на наступне.

16.12.2019 листом за № 348/03-2023-02-10 від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області надійшли матеріали по факту зберігання 14.12.2019 алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до ЄДР за адресою АДРЕСА_1. В протоколі огляду від 14.12.2019 зафіксовано результати огляду території та приміщень за адресою АДРЕСА_3, яка складається з приміщень з адресами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1. Огляд проведено за участі працівників ГУ ДФС у Волинській області та прокурора прокуратури Волинської області в присутності понятих, директора ТОВ Маджестіко Україна ОСОБА_1 та його адвоката. В ході огляду встановлено, що в складському приміщенні (АДРЕСА_1) виявлено алкогольні напої Fragolino Rosso в кількості 2521 короб (ящик) по 6 пляшок в кожному та Fragolino Bianco 2521 короб (ящик) по 6 пляшок в кожному. З протоколу слідує, що ОСОБА_1 надано копію ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями (крім сидру і пері з додаванням спирту) видану на ТОВ Маджестіко Україна , пред`явлено митну декларацію та договір щодо придбання вилучених алкогольних напоїв. Також, до матеріалів справи долучено копію листа ДПС України від 16.12.2019 №3773/5/99- 00-04-01-07-16, в якому зазначено, що місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв і тютюнових виробів за адресою АДРЕСА_1 до ЄДР станом на 16.12.2019 не вносились.

Перевіркою митних декларацій (форми МД-2), які надані слідчим управлінням фінансовий розслідувань ГУ ДФС у Волинській області, встановлено, що алкогольні напої отримані з країни відправлення Італія, відправник і виробник Domelli Vini 5. P. А. Шляхом ділення суми на кількість пляшок отримуємо ціну однієї пляшки алкогольного напою в Євро: (14112 / 17640 = 0,8; та 13104 / 16380 = 0,8). Таким чином, ціна 1 пляшки алкогольного напою становить 0,8 Євро. Офіційний курс гривні по відношенню до Євро станом на 10.12.2019 встановлений в розмірі 26,23502600 грн. за 1 Євро.

Вартість алкогольних напоїв, виявлених за адресою АДРЕСА_1 буде становити: 30250 пляшок * 0,8 Євро * 26,23502600 грн. = 634887,63 грн.

Статтею 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР за зберігання алкогольних напоїв і у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру передбачена відповідальність суб`єктів господарювання у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Враховуючи викладене вище, працівниками управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів правомірно винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 000136-32 від 20.12.2019 із застосуванням фінансової санкції в розмірі 100 % вартості наявних у місці зберігання товарів - 634 887,63 грн. відповідно до чинного законодавства.

Крім того, відповідач зазначив, що видача довідок про внесення до Єдиного реєстру місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів здійснюється управлінням ліцензування та контролю за торгівлею алкогольними напоями і тютюновими виробами Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПС України, а довідок про внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів, відокремлених від роздрібної торгівлі, - відповідними регіональними управліннями ДААК ДПС України за місцем розташування місця зберігання.

20.03.2020 позивачем подано до суду заперечення на відзив, згідно яких останній заперечує проти аргументів відповідача та просить позов задовольнити. Крім того зазначив, що 19.11.2019 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТзОВ Маджестіко Україна (орендар) укладено Договір № 64-1 оренди нежитлового приміщення складу А-1 загальною площею 916,4 кв.м. в будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

10.12.2019 ТзОВ Маджестіко Україна отримало ліцензію серії АС № 023193 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 11.12.2019 до 11.12.2020, адреса місця торгівлі: м. Луцьк, вул. Ковельська, 22, магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 20,2 м.кв.

Відповідно до Довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 221068, виданої ТзОВ Маджестіко Україна , внесено місця зберігання алкогольних напоїв площею 916,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 до Єдиного державного реєстру 12.12.2019 за № 03180002739.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив розгляд справи проводити за участі представника відповідача.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Маджестіко Україна зареєстроване 25.10.2019 про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1 198 102 0000 012212.

29.11.2019 ТзОВ Маджестіко Україна ДПС України видано ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208201900084, яка дійсна з 29.11.2019 по 29.11.2024 (а. с. 10).

10.12.2019 ТзОВ Маджестіко Україна ГУ ДПС у Волинській області видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями АС № 023193 реєстраційний № 03180308201902859 , яка дійсна з 11.12.2019 по 11.12.2020, та в якій зазначено адресу місця торгівлі: АДРЕСА_2, магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20,2 м.кв. (а. с. 11).

12.12.2019 до Єдиного державного реєстру внесено місце зберігання № НОМЕР_2 алкогольних напоїв позивачем за адресою: АДРЕСА_1 згідно ліцензії АС № 023193 реєстраційний № 03180308201902859 термін дії з 11.12.2019 по 11.12.2020, що підтверджується довідкою серії АП № 221068 (а. с. 12).

16.12.2019 листом за № 348/03-2023-02-10 від слідчого управління фінансових розслідувань до ГУ ДФС у Волинській області надійшли матеріали по факту зберігання 14.12.2019 алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до ЄДР за адресою АДРЕСА_1. В протоколі огляду від 14.12.2019 зафіксовано результати огляду території та приміщень за адресою АДРЕСА_3, яка складається з приміщень з адресами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1. Огляд проведено за участі працівників ГУ ДФС у Волинській області та прокурора прокуратури Волинської області в присутності понятих, директора ТОВ Маджестіко Україна ОСОБА_1 та його адвоката.

20.12.2019 ГУ ДПС у Волинській області на підставі матеріалів слідчого управління фінансових розслідувань від 16.12.2019 № 348/03-20-23-02-10 сформувало рішення про застосування фінансових санкцій № 000136-32 за порушення - зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру. Відповідно до абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального до ТзОВ Маджестіко Україна застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 643 887,63 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

За правилами частини 37 статті 15 Закону № 481/95-ВР, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).

Відповідно до пункту 1.1 Наказу Державної податкової адміністрації України Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру № 251 від 28.05.2002 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України15.08.2002 за № 670/6958) (далі - Порядок № 251), єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться: - відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім`я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності; - відомості про місце зберігання - місцезнаходження (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), площа місця зберігання (місткість місця зберігання спирту), вид продукції, що зберігається; - дата включення місця зберігання до Єдиного реєстру; - серія, номер та дата видачі довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру; - підстави та дата виключення місця зберігання з Єдиного реєстру.

При цьому, для внесення місць зберігання до Єдиного реєстру суб`єкту господарювання необхідно мати ліцензію на відповідний вид діяльності (роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами) та документи, що підтверджують право користування приміщенням.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що обов`язок у суб`єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та коли суб`єкт господарювання володіє чи користується у встановленому законом порядку приміщеннями у тому випадку, коли місце зберігання продукції не співпадає з місцем здійснення торгівлі.

З матеріалів справи вбачається, позивач має дві ліцензії - на право роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями.

Судом встановлено, що 19.11.2019 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТзОВ Маджестіко Україна (орендар) укладено Договір № 64-1 оренди нежитлового приміщення складу А-1 загальною площею 916,4 кв.м. в будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача та зареєстрував з 12.12.2019 у Єдиному державному реєстрі вказане приміщення, про що отримав Довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 221068 (а. с. 12).

Отже, проаналізувавши вищевикладене, суд не вбачає у діях позивача правопорушення, у зв`язку з тим, що позивач зберігав алкоголь у нежитловому приміщенні складу А-1 за адресою АДРЕСА_1, яке на виконання вимог частини 37 статті 15 Закону № 481/95-ВР позивач зареєстрував у Єдиному державному реєстрі.

Крім того, відповідачем не встановлено та не надано жодних обґрунтувань, що алкогольні напої, які були виявлені слідчим управлінням фінансових розслідувань, призначені для оптової торгівлі.

Таким чином, оскаржуване Рішення про застосування фінансових санкцій № 000136-32 від 20.12.2019 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У справах Європейського суду з прав людини Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), суд в своїх рішеннях встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, вказавши, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Відповідно до пункту 5.4. рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що Рішення про застосування фінансових санкцій № 000136-32 від 20.12.2019 не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, оскільки таке прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, винесене ГУ ДПС у Волинській області Рішення про застосування фінансових санкцій № 000136-32 від 20.12.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідно до пункту другого ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року самостійно адвокатом.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та статей 28, 29,30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В запереченні на відзив позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по справі. Крім того зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які ТзОВ Мадестіко України планує понести у зв`язку із зверненням з даним позовом до суду та судовим розглядом справи складає 20 000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 26.12.2019 № 77; акт виконаних робіт від 20.03.2020, згідно якого адвокатом були надані наступні послуги: правнича допомога у справі про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій № 000136-32 від 20.12.2019 (вартість 15 000,00 грн).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

Разом з тим, на переконання суду, вартість наданої адвокатом правової допомоги, яка зазначена в акті виконаних робіт є необґрунтованою та не відповідає складності справи.

Відповідно до частини 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав заперечень проти задоволення клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Однак, в порушення частини четвертої статті 134 КАС України представником позивача не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності (характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи, не вимагали проведення підготовчого провадження), про що було зазначено в ухвалі суду від 27.01.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи вищезазначене, а також характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг доказів зібраних та наданих представником позивача, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 2 000 грн.

Також, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 9523,31 грн., згідно платіжного доручення від 17.01.2020 № 11.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 9523,31 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій № 000136-32 від 20.12.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маджестіко Україна (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена, 22, ідентифікаційний код 43309248) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 43143484) судовий збір в розмірі 9523 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 31 копійку та понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер