Ухвала

від 27.03.2020 по справі 420/4262/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 березня 2020 року

Київ

справа №420/4262/19

адміністративне провадження №К/9901/7363/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №420/4262/19 за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Нотаріальна Палата України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", про визнання протиправними і скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Нотаріальна Палата України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 7 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, позов задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправним і скасував наказ Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1813/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

В решті позову відмовив.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №420/4262/19. Також просить поновити строк на касаційне оскарження.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне залишити її без руху.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 28 січня 2020 року (повний текст складено 7 лютого 2020 року). Однак, скаржник подав касаційну скаргу 10 березня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Водночас скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Зазначає, що копію вказаного судового рішення отримав засобами поштового зв`язку 14 лютого 2020 року. На підтвердження дати отримання копії оскаржуваного рішення, скаржник додає роздруківку з сайту ПАТ Укрпошта, в якій зазначено, що поштове відправлення за трек-номером (штрих-кодом) №6530007381183 відправлено 12 лютого 2020 року, а отримано 14 лютого 2020 року.

Проте, скаржник не надає конверту (копії конверту) в якому було надіслано оскаржуване судове рішення із зазначенням трек-номеру (поштового штрих-коду) та який би відповідав й підтверджував, що зазначений у доданій до касаційної скарги роздруківці із сайту ПАТ Укрпошта трек-номер (штрих-код) є саме тим поштовим відправленням, яке направив суд апеляційної інстанції на адресу скаржника.

За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати клопотання про поновлення строку з відповідними доказами (наприклад, копію конверта з апеляційного суду з відповідним штрих-кодовим ідентифікатором, копію розписки про отримання копії оскаржуваного судового рішення) , які б підтверджували дату отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалі від 17 березня 2020 року №320/1111/19.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено, передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Проте, матеріали касаційної скарги, що надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлена на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Оскільки Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №420/4262/19, то судовий збір підлягає сплаті за ті вимоги, які задоволені судом.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги і оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2019 році приватним нотаріусом, а суди задовольнили одну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (чинному на час звернення позивача до суду) станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 921 грн.

На підставі викладеного, Міністерство юстиції України за подання касаційної скарги має сплатити 3 842 грн (1 921 х 200%).

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ : 38004897;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету : 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу : "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження та не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому, відповідно до частини другої статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження де вказати підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) касаційної скарги приведеної у відповідність переліченим вище вимогам КАС України, зазначивши підстави для касаційного оскарження судового рішення з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження з викладенням доводів на їх підтвердження й надати її копії з додатками відповідно до кількості учасників справи; 3) документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку Міністерством юстиції України на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №420/4262/19.

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №420/4262/19 за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Нотаріальна Палата України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", про визнання протиправними і скасування наказів залишити без руху .

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду