Рішення

від 25.03.2020 по справі 354/757/17

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/757/17

Провадження по справі № 2/354/109/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Польської М.В.

секретаря Калинчук І.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання передати земельні ділянки ,-

в с т а н о в и в:

Поляницька сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області звернулася в грудні 2017 року в суд до ОСОБА_2 з позовом про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 12 травня 2015 року, що укладені між Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки в с.Поляниця, участок Вишні, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, площею 0,0400 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №37806674 від 20.05.2015р. та площею 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №37812712 від 20.05.2015 р., зобов`язання відповідача передати позивачу вказані земельні ділянки в стані придатному для цільового використання та стягнення судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договорів оренди земельних ділянок від 12.05.2015 року, Поляницька сільська рада передала відповідачу вказані дві земельні ділянки, які знаходяться на території Поляницької сільської ради, а саме площею 0,0400 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0480 та площею 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, для сінокосіння строком на 25 років. Пунктом 25 вказаних договорів оренди встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням, дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, дотримання режиму санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель. Проте, відповідач порушив свої зобов`язання щодо використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням, оскільки на вказаних земельних ділянках спорудив будівлі для здійснення підприємницької діяльності, нехтує приписами як Поляницької сільської ради, так і контролюючих органів в частині усунення порушень вимог земельного законодавства. Тому позивач просить позов задовольнити.

Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи, визначено 03.04.2019 р. головуючого суддю - Польську М.В.

В судовому засіданні представник позивача окрім доводів позовних вимог, додатково також пояснила, що на даний час на земельних ділянках розміщені споруди комерційного призначення із вивіскою прокат лиж та спорядження , а навколо об`єктів земля засипана

щебенем, пошкодивши і її цільове призначення після такого насипу. На вказані земельні ділянки (якщо б не під сінокосіння, як землі сільськогосподарського призначення) взагалі і існує червона лінія заборони забудови на 25 м згідно чинного законодавства, а самочинно збудовані відповідачем будівлі розміщені на відстані 6 м та 7 м від дороги. У відповідача відсутні будь-які документи на будівництво вказаних споруд. ОСОБА_2 звертався 11.06.2019 р., тобто під час розгляду судом даної справи, до сільського голови с.Поляниця із заявою про надання дозволу на розміщення зблокованих тимчасових споруд з метою проведення підприємницької діяльності для продажу товарів сільськогосподарського призначення, проте рішенням Поляницької сільської ради №31 від 27.06.2019 р. йому було відмовлено у наданні такого дозволу. Подаючи таку заяву до позивача відповідач вкотре намагався узаконити факт незаконно встановлених ним на земельних ділянках сільськогосподарського призначення малих архітектурних форм та нецільове використання земельних ділянок, оскільки як на час розгляду таких заяв, так і сьогодні у приміщенні цих об`єктів розташований центр лижного спорядження, тобто не продаж товарів с/г призначення. В подальшому, після дослідження всіх доказів судом, 20.03.2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі та наполягання на завершенні розгляду даної справи, яка розглядається більше двох років.

Відповідач та його представник в судові засідання призначені судом, після прийняття до провадження справи, на 15.05.2019р., 25.06.2019р. (прохання відповідача на відкладення), 08.08.2019р., 30.10.2019р. (клопотання представника відповідача на відкладення), 03.02.2020р. (на якому судом завершено стадію дослідження доказів) та 25.03.2020р. не з`явилися, письмового відзиву на позов не подавали.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши повно та об`єктивно матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Згідно договорів оренди земельних ділянок, ОСОБА_2 12.05.2015 року отримав в оренду строком на 25 років (п.7 договорів) земельні ділянки: площею 0,0400 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, та площею 0,0250 га кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, які призначені для сінокосіння, що знаходяться в с.Поляниця, участок Вишні, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (а.с.6-7, 8-9 т.1). Попередньо було виготовлено майбутнім орендарем проект землеустрою щодо відведення даних земельних ділянок для сінокосіння (а.с.119-146 т.2).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №9732423 від 19.05.2015 р., державним реєстратором реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції внесено запис про інше речове право №21447286, а саме: право оренди ОСОБА_2 земельних ділянок строком до 28.04.2040 року (а.с.126-131 т.1).

Згідно п. 3, 14, 15, 18, 25, 27 вказаних договорів оренди, на орендованих земельних ділянках будівлі відсутні, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, для сінокосіння. Основною умовою передачі земельної ділянки в оренду є заборона зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок. Поляницька сільська рада (орендодавець) має право вимагати від орендаря в т.ч. використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди, а орендар має право самостійно господарювати на землі тільки з дотриманням умов договору. Слід також зазначити і те, що орендна плата даних земельних ділянок була встановлена орендодавцем у відповідності до плати за сінокосіння, а саме 8.60грн. за рік та 5.40 за рік відповідно.

Згідно з ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У ч. 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Актом обстеження земельної ділянки від 17.03.2017 року та Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.05.2017 року (а.с.10-12, 13-14, 31, 32 т.1), державним-інспектором, спеціалістом управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області встановлено факт нецільового використання орендованих ОСОБА_2 земельних ділянок, а також самовільного встановлення двох будівель комерційного призначення (Центр лижного спорядження) на близькій відстані від осі дороги - 6,5 м та 7 м, а згідно Генерального плану села Поляниця червона лінія забудови від осі дороги складає 12,5 м. (а.с.33-37, 141-142,188-190 т.1).

Аналогічний акт обстеження земельної ділянки був складений представниками орендодавця із фіксуванням об`єкта нерухомості на таких ділянках (а.с.29-32 т.1)

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області направляло відповідачу двічі повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства на орендованих ділянках (а.с.15-16, 18-19 т.1), проте останнім вони були проігноровані та залишені без уваги.

Позивач перед зверненням до суду, в порядку досудового врегулювання звертався із листами як до самого орендаря, так і до Управління ДАБІ, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, прокуратури Івано-Франківської області щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земельних ділянок в с.Поляниця, участок Вишні , землекористувачем (орендарем) якої є ОСОБА_2 (а.с.23-28, 118 т.1).

Як слідує з умов договорів, а саме п.32, 33 сторони узгодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а дія договору може бути припинена шляхом розірвання його, окрім взаємної згоди сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадково знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Орендодавець земель (позивач) перед зверненням до суду, також в порядку проведення сесії Поляницької сільської ради 27.11.2017р., прийняв рішення про дострокове розірвання даних договорів, укладених з відповідачем, та уповноваження сільського голови щодо звернення до суду про дострокове розірвання правочинів (а.с.85-88 т.1).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами у застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, норми ст. 651 ЦК України та ст. 31 Закону України Про оренду землі , надають

сторонам право передбачити у договорі можливість його розірвання в односторонньому порядку, тобто з волі однієї із сторін та незалежно від волі іншої його сторони.

Сторони можуть передбачити, що реалізація права на розірвання договору в односторонньому порядку може бути абсолютним або обумовленим настанням чи ненастанням певних обставин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 420/504/16-ц, від 26.09.2018 у справі № 623/2953/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 420/550/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 623/2422/16-ц, від 12.02.2020 у справі № 659/1054/18-ц.

Проте, в даному спорі, сторони погодили таке розірвання виключно за двосторонньою згодою або в судовому порядку. Тому, позивач - Поляницька сільська рада використала надане йому право законом, яке також попередньо погоджено колегіально сесією Поляницької сільської ради, та звернувся до суду за захистом його прав.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної цивільної справи, відповідач ОСОБА_2 11.06.2019 р. звернувся із заявою до сільського голови с.Поляниця про надання дозволу на розміщення зблокованих тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності: продаж товарів сільськогосподарського призначення на орендованих земельних ділянках, надавши проектні пропозиції таких споруд (а.с.55-56,115-118,147-151, 160-239 т.2).

Щодо даних заяв, позивач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач намагався таким чином узаконити факт незаконного встановлення МАФів на орендованих земельних ділянках, грубо порушуючи цільове використання таких (із земель сільськогосподарського призначення на землі комерційного призначення та обслуговування будівель).

Рішенням виконкому Поляницької сільської ради від 27.06.2019р. №31 (п.1.3, 1.4) ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу за його заявою від 11.06.2019р. (а.с. 240-241 т.2).

Слід також зазначити, що така відмова виконкому у дозволі ОСОБА_2 на розміщення зблокованих тимчасових споруд, була повторно висловлена, оскільки перша відмова була винесена згідно рішення від 16.05.2017р. №35-5-2017, дане рішення є предметом оскарження ОСОБА_2 в судовому прядку за його позовом від 14.11.2017р. (адміністративна справа №354/664/17, яка перебуває на розгляді у Яремчанському міському суді).

Отже, судом встановлено, що укладаючи вищевказаний договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом і даний договір не оспорюється сторонами.

Згідно ст.25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, в т.ч. забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Такі ж права та обов`язки землекористувача передбачено і нормами ст.36,37 Закону України Про охорону земель , в т.ч. що охорона земель с/г призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності цих угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості грунтів, обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною.

Підстави, які є для розірвання всіх договорів, передбачені, як зазначено вище, і ст.651 ЦК України у разі істотного порушення договору стороною, та в інших випадках встановлених договором або законом.

Усупереч визначеному обов`язку відповідач самовільно встановив дві будівлі

комерційного призначення на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, призначених для сінокосіння, що підтверджено матеріалами справи та які, суд приймає, як належні та допустимі докази у справі. А тому, вимоги позову щодо розірвання договорів оренди є доведеними та підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги про зобов`язання відповідача передати позивачу вказані земельні ділянки в стані придатному для цільового використання, то дана вимога є похідна після задоволення вимоги про розірвання договорів, що є предметом спору.

Так, відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договорів зобов`язання сторін припиняються.

Сторони договору оренди земельної ділянки, що є предметом спору передбачили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду (п.20 договору).

Тому, вимога в цій частині позову є також обґрунтованою та підлягає до задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин 1, 2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`ротиии та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення ст.89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кобець ротии України від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом ; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони і посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до змісту статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно із Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У пункті 42 рішення Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі Руїз Торійа проти Іспанії від 09.12.1994 року).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого Королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

З огляду на викладене, суд прийшов до переконання, що відповідач порушив умови укладених договорів оренди земельних ділянок, що підтверджено зібраними доказами у справі та не спростовано стороною відповідача.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Оцінюючи всі докази як зокрема, так і в сукупності, на підставі наведеного, відповідно до Закону України Про оренду землі, ЦК України, керуючись ст.ст. 10 - 13, 81, 141, 258-268, 273, 280-289, 352-354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди земельних ділянок,- задовольнити.

Розірвати договори оренди земельних ділянок від 12 травня 2015 року, укладені між Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_2 , площею 0,0400, кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №37806674 від 20.05.2015 р. та площею 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №37812712 від 20.05.2015 р., які розташовані в с.Поляниця, участок Вишні, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

Зобов`язати ОСОБА_2 передати земельні ділянки, які розташовані в с.Поляниця, участок Вишні, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, площею 0,0400, кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №37806674 від 20.05.2015 р. та площею 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №37812712 від 20.05.2015 р., в стані придатному для цільового використання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Поляницької сільської ради (р/р НОМЕР_2 в ДКСУ, ЄДРПОУ 25596005, МФО 820172, бюджет с.Поляниця, Поляницька сільська рада), сплачений судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Повний текст рішення виготовлено 26.03.2020 року.

Головуючий суддя: М. В. Польська