Постанова

від 15.09.2020 по справі 354/757/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/757/17

Провадження № 22-ц/4808/740/20

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю сторін представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання передати земельні ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду від 25 березня 2020 року під головуванням судді Польської М.В. у м. Яремче,

в с т а н о в и в:

В грудні 2017 року Поляницька сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 12 травня 2015 року, що укладені між Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок в АДРЕСА_1 , площею 0,0400 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 37806674 від 20.05.2015 та площею 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 37812712 від 20.05.2015, зобов`язання відповідача передати позивачу вказані земельні ділянки в стані придатному для цільового використання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договорів оренди земельних ділянок, укладених із відповідачем, Поляницька сільська рада передала йому вищевказані земельні ділянки, які знаходяться на території Поляницької сільської ради, для сінокосіння строком на 25 років.

При цьому, відповідно до п. 18 договорів оренди встановлено заборону зміни цільового призначення земельних ділянок, а п. 25 встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням, дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, дотримання режиму санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель.

Проте, відповідач порушив свої зобов`язання щодо використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, дотримання режиму санітарно-захисних зон, а також норми земельного законодавства та законодавства, що регулює відносини у сфері благоустрою населених пунктів, містобудівної діяльності, оскільки на вказаних земельних ділянках спорудив будівлі для здійснення підприємницької діяльності, нехтує приписами як Поляницької сільської ради, так і контролюючих органів в частині усунення порушень вимог земельного законодавства.

Позивач також зазначив, що на даний час на земельних ділянках розміщені споруди комерційного призначення із вивіскою прокат лиж та спорядження , а навколо об`єктів земля засипана щебнем, котрий пошкоджує її цільове призначення.

Посилаючись на специфіку допущених відповідачем порушень, їх масовість та очевидний протиправний характер, а також на необхідність захисту інтересів територіальної громади позивач просив: розірвати договір оренди землі площею 0,0400 га в АДРЕСА_1 від 12 травня 2015 року, укладений між Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_1 ; розірвати договір оренди землі площею 0,0250 га в АДРЕСА_1 від 12 травня 2015 року укладений між Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача передати вказані земельні ділянки в стані придатному для цільового використання.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня 2020 року позов задоволено.

Розірвано договори оренди земельних ділянок від 12 травня 2015 року, укладені між Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_1 , площею 0,0400 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 37806674 від 20.05.2015 р., та площею 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 37812712 від 20.05.2015 р., які розташовані в АДРЕСА_1.

Зобов`язано ОСОБА_1 передати земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 , площею 0,0400 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 37806674 від 20.05.2015, та площею 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №37812712 від 20.05.2015, в стані придатному для цільового використання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Поляницької сільської ради 1 600 грн судового збору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, та у відповідності до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, в т.ч. забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки. Такі ж права та обов`язки землекористувача передбачено і нормами ст. ст. 36, 37 Закону України Про охорону земель , в т.ч., що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності цих угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Укладаючи договори оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначилися з їх змістом і дані договори не оспорюються сторонами.

Усупереч визначеному обов`язку, відповідач самовільно встановив дві будівлі комерційного призначення на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, призначених для сінокосіння, що підтверджено матеріалами справи та які суд прийняв як належні та допустимі докази у справі, чим порушив умови укладених договорів.

Також сторони погодили розірвання укладених між ними договорів виключно за двосторонньою згодою або в судовому порядку. Позивач використав надане йому законом право, яке також попередньо погоджено колегіально сесією сільської ради, та звернувся до суду за захистом його прав.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача передати позивачу вказані земельні ділянки в стані придатному для цільового використання, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що така вимога є похідною після задоволення вимоги про розірвання договорів, що є предметом спору. Також сторони у договорах оренди, які є предметом спору, передбачили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

ОСОБА_1 на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що воно не відповідає обставинам справи та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення не постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, що є порушенням норм процесуального права.

Крім того зазначає, що він не був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, яке відбулося 25 березня 2020 року, чим порушено його процесуальні права.

Вказує, що позивач не довів обставин, що мають значення для справи, не підтвердив необхідними доказами нецільове використання ним переданих йому в оренду земельних ділянок та розміщення на них споруд комерційного призначення на які відсутні будь-які документи на їх будівництво.

Зазначає, що викликає сумнів неоднозначність та суперечливість тверджень Поляницької сільської ради та висновки суду щодо будівництва на орендованих землях, оскільки такі спростовуються положеннями Державного класифікатора будівель та споруд і положеннями Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що визначають поняття: споруда , будівля , мала архітектурна форма та тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності .

При укладенні спірних договорів сторонами в усному порядку узгоджувалося розміщення тимчасових споруд для продажу продукції сільськогосподарського призначення на орендованих землях ,у зв`язку з чим він неодноразово звертався до позивача із заявами про надання дозволу про розташування зблокованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1.

Також для вирішення питання щодо пошкодження земельних ділянок підлягає встановленню факт чи мало місце погіршення родючості ґрунту, в тому числі внаслідок засипання його щебнем.

Надані позивачем акти обстеження земельних ділянок не можуть бути належним доказом нецільового використання земельних ділянок та їх пошкодження, оскільки із них не вбачається агрохімічний стан та стан родючості земельної ділянки на даний час та у матеріалах справи відсутні докази про погіршення таких у порівнянні з станом землі на момент передачі ділянки в оренду.

Крім того, позивачем не надано суду доказів невиконання умов договору, випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, а факт здійснення ним підприємницької діяльності в тимчасових спорудах не може встановлюватися на підставі наданих позивачем фотоматеріалів.

Враховуючи, що земельні ділянки знаходяться поблизу р. Прутець, він звернувся до Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів щодо надання рекомендацій для проведення берегоукріплювальних робіт, згідно відповіді якого рекомендовано виконати берегоукріплення із застосуванням габіонних скриньок з оцинкованого дроту 3*1*0,5 м із заповненням бутовим каменем. Таким чином, з метою захисту орендованих земельних ділянок проведено берегоукріплюючі роботи, тобто істотне поліпшення стану земельних ділянок, що пояснює наявність гравію на них та тимчасове невикористання земельних ділянок і, відповідно, відсутність фактів нецільового використання орендованих земельних ділянок.

З огляду на те, що відсутні правові підстави для визнання договорів оренди земельних ділянок розірваними, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Поляницька сільська рада вказує на помилковість посилання апелянта на не прийняття судом першої інстанції ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, оскільки така прийнята судом 03.02.2020, однак у ній має місце описка та радою направлено до суду заяву про виправлення такої.

Зазначає, що не заслуговує на увагу твердження апелянта про недоведеність обставин порушення умов договорів та факту погіршення якості ґрунтів, оскільки відповідно до умов договорів на земельних ділянках відсутні об`єкти нерухомого майна, такі передаються в оренду для сінокосіння та повинні використовуватися за цільовим призначенням та з дотриманням екологічної безпеки землекористування, додержанням державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, дотриманням режиму санітарно-захисних зон, а судом надано оцінку наявним в матеріалах справи актам обстеження земельних ділянок, які визнані допустимими доказами, та за результатами проведеного державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області нараховано орієнтовний розмір заподіяної шкоди внаслідок використання земель не за цільовим призначенням.

Безпідставним є посилання апелянта на наявність при підписанні договорів оренди усної домовленості про погодження розміщення на земельних ділянках тимчасових споруд для продажу сільськогосподарської продукції, оскільки право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону та така інформація є недостовірною, а наявність у сільській раді проектних пропозицій щодо розміщення таких не дають право на їх встановлення без отримання відповідного рішення органу місцевого самоврядування та надання документів, передбачених нормативними актами.

В засіданні апеляційного суду представник Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з установленням на території України карантину. Також ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився у судове засідання, призначене на 01.09.2020, та подав клопотання про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав. Крім того, клопотання про відкладення розгляду справи з тих самих підстав ОСОБА_1 подавав 08.07.2020 та 04.08.2020.

Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод у розгляді справи в зв`язку з його повторною неявкою. Наведені апелянтом причини неявки, апеляційний суд не вважає поважними, тому ухвалив про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, рішенням тридцять п`ятої сесії Поляницької сільської ради від 28.08.2014 № 216-35-2014 надано дозвіл відповідачу на виготовлення проекту відведення в оренду на земельні ділянки для сінокосіння площею 0,0250 га та 0,0400 га, АДРЕСА_1 (а.с.168, 209 т. 2).

Відповідачем виготовлено проекти землеустрою щодо відведення даних земельних ділянок для сінокосіння та рішенням сорок третьої сесії Поляницької сільської ради від 28.04.2015 № 263-43-2015 затверджено проекти відведення і передано в оренду відповідачу земельні ділянки для сінокосіння площею 0,0250 га та 0,0400 га АДРЕСА_1 терміном 25 років (а.с.165-231 т.2).

12.05.2015 сторонами укладено договори оренди земельних ділянок, згідно яких відповідач отримав для сінокосіння в оренду строком на 25 років (п.7 договорів) земельні ділянки: площею 0,0400 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, та площею 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.6-7, 8-9 т.1).

Відповідно до п. п. 3, 14, 15 вказаних договорів оренди, на орендованих земельних ділянках будівлі відсутні, такі передаються в оренду для сінокосіння, цільове призначення - землі сільськогосподарського використання.

Згідно п. 18 договорів оренди іншою умовою передачі земельної ділянки в оренду є заборона зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок.

Відповідно до п. 9 договорів оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації та згідно п. 8 договору складає, відповідно, 8,60 грн. за рік та 5,40 грн. за рік.

Згідно п. п. 25, 27 договорів оренди Поляницька сільська рада (орендодавець) має право, зокрема, вимагати від орендаря використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, дотримання режиму санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель, а орендар, зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору.

Відповідно до п. п. 32, 33 договорів оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.05.2015 № 37806674 та № 37812712 державним реєстратором реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції 19.05.2015 внесено запис про інше речове право № 9732423 та № 9733736, а саме: право оренди ОСОБА_1 земельних ділянок строком до 28.04.2040 року (а.с.126, 131 т.1).

17.03.2017 комісією у складі представників позивача проведено обстеження орендованих земельних ділянок та встановлено, що на таких знаходяться дерев`яні будівлі комерційного призначення (центр лижного спорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на відстані, відповідно, 6,5 м. та 7,0 м. від осі автодороги Яремче-Буковель, при тому, що згідно Генерального плану села Поляниця червона лінія забудови від осі дороги складає 12,5 м., про що складено відповідні акти, затверджені сільським головою с. Поляниця (а.с. 31, 32, 33-37 т.1).

17.05.2017 головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - державним інспектором у сфері державного контролю за додержанням земельного законодавства України про охорону земель Лазаренко Г.М. на підставі листа позивача від 10.04.2017 року проведено обстеження земельних ділянок площами 0,0400 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0480, і 0,0250 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2118, та перевірку з питання здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів при використанні та наданні земель відповідачу, про що складено Акт обстеження земельної ділянки № 4.1-13/2 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 4.1-12/5 (а.с.10-12, 13-14 т. 1).

За результатами обстеження та перевірки встановлено, що на земельних ділянках, наданих для сінокосіння відповідачу, розміщено дерев`яні споруди із вивіскою (прокат лиж та спорядження), навколо яких земельні ділянки покриті щебнем.

Також перевіркою встановлено, що земельні ділянки використовуються в порушення вимог земельного законодавства: ст. 22 ЗК України, п. а) ст. 96 ЗК України, за що передбачена відповідальність, визначена ст. 211 ЗК України (невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням) та адміністративна відповідальність, визначена ст. 53 КУпАП.

Крім того, в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 4.1-12/5 зазначено, що у зв`язку з відсутністю орендаря не є можливим притягнення його до адміністративної відповідальності та його буде викликано для надання пояснень.

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області двічі направляло відповідачу повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства на орендованих ділянках, проте як вбачається з відповіді управління останній не прибув для надання пояснень, тому протокол про адміністративне правопорушення за відсутності особи не складено (а.с.15-16, 18-19, 21-22 т.1).

Позивач перед зверненням до суду, в порядку досудового врегулювання, звертався із листами до Управління ДАБІ в Івано-Франківській області, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та прокуратури Івано-Франківської області щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земельних ділянок в АДРЕСА_1, землекористувачем (орендарем) яких є відповідач.

Позивач 30.10.2017 направив відповідачу лист щодо демонтажу тимчасових споруд, розміщених на орендованих земельних ділянках, у якому зазначено, що у разі ігнорування приписів органу місцевого самоврядування виконавчий комітет буде звертатися з позовом про знесення тимчасових споруд (а.с.28 т.1).

Відповідач звертався, зокрема і 11.06.2019 під час розгляду справи в суді першої інстанції, із заявою до сільського голови с. Поляниця про надання дозволу на розміщення зблокованих тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності: продаж товарів сільськогосподарського призначення на орендованих земельних ділянках, надавши проектні пропозиції таких споруд. Однак, рішенням виконкому Поляницької сільської ради від 16.05.2017 № 35-5-2017, яке є предметом оскарження ОСОБА_1 в судовому прядку за його позовом від 14.11.2017 (адміністративна справа №354/664/17, яка перебуває на розгляді у Яремчанському міському суді), та рішенням виконкому Поляницької сільської ради від 27.06.2019 № 31 (п.1.3, 1.4) відповідачу відмовлено у наданні такого дозволу за його заявою (а.с. 45-47 т. 1, а.с. 55-56, 160-241 т.2).

Рішеннями Поляницької сільської ради від 27.11.2017 № 175-19-2017 та № 174-19-2017 вирішено достроково розірвати договори оренди земельної ділянки, укладені з відповідачем. Виконавчому комітету сільської ради доручено направити відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору оренди землі та уповноважено сільського голову звернутися до суду про дострокове розірвання договору оренди (а.с.85-88 т.1).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні за змістом положення містяться в ст. 1 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. п. а), ґ), д) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Згідно ст. 162 ЗК України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Підставою виникнення даного спору є порушення відповідачем умов договорів оренди землі та земельного законодавства, а саме використання орендованих земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, передані відповідачу для сінокосіння та фактично є пасовищем, про що заначено в пояснювальній записці проектної документації із землеустрою та висновку про погодження такого проекту (а.с. 124, 207 т.2). При цьому, у висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у п. 16 вказана вимога використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 36 Закону України Про охорону земель закріплено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно ст. 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно п. а) ч. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Спірні земельні ділянки мають використовуватися відповідачем виключно у межах, визначених договором, законом та кадастровою документацією. Судом встановлено, що на земельних ділянках, переданих в оренду відповідачу для сінокосіння, відповідачем самовільно розміщено дерев`яні споруди комерційного призначення та навколо цих споруд земля покрита щебнем. Тобто відповідач використовував орендовані землі всупереч вимог чинного законодавства та умов договорів оренди землі для розміщення споруд з метою здійснення підприємницької діяльності, а не для сінокосіння. Таке порушення є суттєвим і висновок суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позову в частині розірвання договорів оренди є правильним, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача передати позивачу вказані земельні ділянки в стані придатному для цільового використання, оскільки така вимога позову є похідною та її задоволення залежить від задоволення позовної вимоги про розірвання договорів, що є предметом спору. При цьому, у п. 20 договорів оренди сторони передбачили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, спростовуються матеріалами справи, в яких міститься ухвала Яремчанського міського суду від 03.02.2020, якою закрито підготовче провадження у справі за позовом Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2020.

Щодо твердження апелянта про те, що він не був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, яке відбулося 25 березня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно заяв та клопотань, які подавалися відповідачем, зокрема і клопотання від 28.02.2020 року, ним зазначено адресу свого місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 99 т. 2).

За вказаною адресою неодноразово суд надсилав повідомлення про виклик в судові засідання. При цьому, судові повістки про виклик на 03.03.2020 та на 25.03.2020 року повернулися з відміткою підприємства поштового зв`язку адресат відсутній (а.с. 97, 109 т. 2).

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Оскільки в матеріалах справи наявні конверти поштового відправлення судових повісток про виклик відповідача на 03.03.2020 та на 25.03.2020 з відміткою про відсутність особи за адресою її місця проживання, повідомленою цією особою суду, тому є безпідставними доводи апеляційної скарги про невиконання судом обов`язку щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи та порушення в цій частині норм процесуального права при ухваленні рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що не встановлено факти для вирішення питання щодо пошкодження земельних ділянок та надані позивачем акти обстеження земельних ділянок не можуть вказувати на таке через відсутність у них даних про погіршення агрохімічного стану та стану родючості земельної ділянки спростовуються, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі такі обставини як випадкове знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі та вимоги про розірвання договорів з цих підстав позивачем не заявлялися. Крім цього, цією ж нормою закону визначено можливість розірвання договору оренди у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що позивачем не надано суду доказів невиконання умов договору, а факт здійснення ним підприємницької діяльності в тимчасових спорудах не може встановлюватися на підставі наданих позивачем фотоматеріалів, оскільки відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання апелянта на те, що на орендованих земельних ділянках не здійснювалося будівництво, а розміщувалися тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності і при укладенні спірних договорів сторонами договору в усному порядку узгоджувалося розміщення таких споруд для продажу сільськогосподарської продукції, та посилання на проведення ним берегоукріплювальних робіт, внаслідок чого земельні ділянки засипані щебнем, є також необґрунтованими. Згідно вимог ст. 22 ЗК України спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення віднесено саме до сільськогосподарських угідь та умовами договору заборонено зміну цільовогопризначення спірних земельних ділянок. Враховуючи принцип раціонального використання земель, доводи апелянта про відсутність ознак нецільового використання ним таких земель як сільськогосподарських угідь, не стверджені в суді і спростовані зібраними доказами.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду першої інстанції і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду від 25 березня 2020 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: Л.В. Василишин

М.Д. Горейко