Постанова

від 26.03.2020 по справі 729/882/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 729/882/17-ц

провадження № 61-44546св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 червня 2018 року у складі судді Кузюри В. О. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2018 року у складі суддів: Бобрової І. О., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,

учасники справи :

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , Бобровицька районна державна адміністрація, Бобровицька міська рада,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , Бобровицької районної державної адміністрації, Бобровицької міської ради, в якій просили визнати недійсним витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-8000603272017 від 01 серпня 2017 року про передачу в оренду ОСОБА_5 земельної ділянки площею 12,8224 га, кадастровий номер 7420686000:02:000:0040, розташованої на території Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області; зобов`язати відповідача ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20 грудня 2016 року № 25-20943/14-16сг, 25-20945/14-16 сг, 25-20935/14-16 сг, 25-20940/14-16сг їм надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі по 2,00 га кожному, які знаходяться на території Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області. Вони звернулися до товариства Тандем Експерт із заявами про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, надали йому всі необхідні документи, в тому числі і відомості про земельні ділянки та схеми їх розміщення, де було зазначено, що ці земельні ділянки вільні, не перебувають у власності або користуванні будь-яких осіб. В травні 2017 року відділ Держгеокадастру у Бобровицькому районі Чернігівської області повідомив, що дані земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_5 строком на 10 років, тому витяги з державного земельного кадастру на вказані земельні ділянки видати неможливо. Також їм стало відомо, що згідно з розпорядженням голови Бобровицької РДА № 232 від 05 липня 2006 року за межами населеного пункту с. Петрівки була передана в оренду земельна ділянка площею 12,8224 га кадастровий номер 7420686000:02:000:0040 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років мешканцю с.Петрівки ОСОБА_5 Договір оренди закінчився у 2012 році. В грудні 2012 року голова Бобровицької РДА своїм розпорядженням продовжив термін оренди. Але вказаний договір не був ніде зареєстрований, в публічній карті ця земельна ділянка висвітилась як вільна, так як за її користування ніхто податків не платив. Тому їм була виділена ця земельна ділянка. Зазначають, що невідомо з яких причин був виготовлений витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 01 серпня 2017 року, кадастровий номер 7420686000:02:000:0040, де зазначено, що орендар цієї земельної ділянки ОСОБА_5 Витяг виготовлений з порушенням земельного законодавства.

В матеріалах справи міститься уточнена позовна заява про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання звільнити земельну ділянку (а. с.45-47, т.1), проте позивачі та їх представник під час підготовчого судового засідання у суді першої інстанції зазначили, що вони підтримують позовні вимоги , які були подані 21 серпня 2017 року, тобто про визнання недійсним витягу та зобов`язання звільнити земельну ділянку, про що зазначено і в ухвалі за результатами підготовчого засідання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що витяг з Державного земельного кадастру - це одна з форм надання інформації щодо відомостей, які внесені до Державного земельного кадастру реєстраційними службами. Визнання витягу з Державного земельного кадастру недійсним не є підставою для звільнення земельної ділянки, так як договір оренди не визнавався недійсним, державна реєстрація даного договору не визнавалася проведеною з порушеннями, не скасована, зміни до Державного земельного кадастру не вносилися.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку це документ, що підтверджує внесення даних земельної ділянки до державного земельного кадастру. Фактично це одна з форм надання державним кадастровим реєстратором відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Він носить виключно інформативний характер. У витягу, що є предметом оскарження, інформація відображена вірно. Закон України Про Державний земельний кадастр та Порядок ведення Державного земельного кадастру , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 не передбачають можливості оскарження витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання витягу з Державного земельного кадастру є вірним. Суд першої інстанції надав належну правову оцінку нормативним актам, які регулюють спірні правовідносини, та встановленим обставинам справи. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що позивачами позовні вимоги не доведені. Позивачами у встановленому законом порядку договір оренди, укладений між Бобровицькою РДА та ОСОБА_5 , не визнавався недійсним, державна реєстрація даного договору не визнавалася проведеною з порушеннями, не скасована, зміни до Державного земельного кадастру не вносилися. Відтак, відсутні підстави для зобов`язання відповідача ОСОБА_5 звільнити спірну земельну ділянку. Посилання в апеляційній скарзі на те, що згідно з Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , витяги, створені з порушенням зазначеного Порядку підлягають скасуванню, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні скаржниками положень різних правових норм, а саме: Порядку про ведення Державного земельного кадастру та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно . Позивачами не заявлялися позовні вимоги, що грунтуються на порушенні відповідачами Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 росять скасувати судові рішення і задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що договір оренди із ОСОБА_5 не існує, оскільки не був належним чином зареєстрований; у витягу про право власності на земельну ділянку відсутні реквізити документа, що посвідчують особу, та відсутні документи, які є підставою для виникнення права, відсутній документ, що посвідчує право; відсутні документи щодо орендаря. Згідно Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, завтердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року, витяги, створені з порушенням вищевказаного Порядку, підлягають скасуванню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20 грудня 2016 року № 20945/14-16-сг, № 25-20943/14-16-сг, №25-20935/14-16-сг, №25-20940/14-16-сг громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області. Орієнтовний розмір кожної із земельних ділянок 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

04 січня 2017 року між ТОВ ТАНДЕМ ЕКСПЕРТ та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладені договори № № 13-01, 16-01, 14-01, 14-01 на створення (передачу) технічної документації, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець бере на себе виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказаних громадян України для ведення особисто селянського господарства на території Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

22 лютого 2017 року позивачі звернулися до ТОВ ТАНДЕМ ЕКСПЕРТ із заявами про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у їх власність для ведення особистого селянського господарства за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, Петрівська сільська рада.

Відповідно до копій Виписок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями, які передбачаються для відведення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 03 липня 2017 року, земельні ділянки, на які претендують вказані громадяни (позивачі у справі), використовуються орендарем ОСОБА_5

17 жовтня 2007 року між Бобровицькою РДА та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки загальною площею 12,8224 га строком на 5 років. Договір зареєстрований в Державному реєстрі земель за 17 жовтня 2007 року (а. с.239-242 т.1).

Розпорядженням Бобровицької РДА № 509 від 25 грудня 2012 року продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки ОСОБА_5 на землі Петрівської сільської ради площею 12,8224 га, у т.ч. ріллі 12,8224 га, кадастровий номер 7420686000:02:000:0040 терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Встановлено орендну плату в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 215, т.1).

25 грудня 2012 року між Бобровицькою РДА та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки без меліоративних систем загальною площею 12,8224 га в т.ч. ріллі 12,8224 га із земель запасу Петрівської сільської ради строком на 10 років (а. с.50-51, т.2).

Згідно з інформацією Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 23 травня 2018 року № 2166/9/25-03-13-015 за ОСОБА_5 зареєстровано договір оренди від 25 грудня 2012 року на 12,8224 га землі. Орендна плата за вказану земельну ділянку за період з 2012 по 2017 рік сплачувалася щорічно та своєчасно згідно з договором оренди та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (а. с.103, т. 2).

Предметом оскарження позивачів є витяг Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-8000603272017 від 01 серпня 2017 року , наданий на запит ОСОБА_6 в межах процедури виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачів, відповідно до якого земельна ділянка площею 12,8224 га з кадастровим номером 7420686000:02:000:0040, що розташована на території Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, перебуває в оренді ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 17-19).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно достатті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України із урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06 вересня 2005 року у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine, заява № 61406/00, § 59); ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 10 грудня 1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey, заява № 100/1995/606/694, § 95); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26 жовтня 2000 року у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland, заява № 30210/96, § 158) (§ 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07).

У постанові від 05 червня 2018 року, прийнятої у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Закон України Про Державний земельний кадастр та Порядок ведення Державного земельного кадастру , затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), визначають поняття витягу, кому і для чого він видається, ким видається, зміст витягу, порядок його надання.

Частиною 1 статті 38 Закону України Про Державний земельний кадастр та підпунктом 1 пункту 162 Порядку встановлено, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Частиною 2 статті 38 Закону встановлено, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів). Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є документом, який підтверджує внесення даних земельної ділянки до державного земельного кадастру, це одна з форм надання державним кадастровим реєстратором відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що має інформативний характер.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Право оренди ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку виникло на підставі розпорядження Бобровицької РДА та договору оренди землі, які позивачами не оспорюються. На підставі вказаних документів до витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-8000603272017 від 01 серпня 2017 року внесені відомості про оренду.

За таких обставин, визнання недійсним витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-8000603272017 від 01 серпня 2017 року не відновить прав позивачів , оскільки правовстановлюючі документи ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку є дійсними.

Крім того, відповідно до пунктів 3, 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

На підставі пункту 222 Порядку рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру, його територіальних органів або до суду.

Форма витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-8000603272017 від 01 серпня 2017 року відповідає вимогам Додатку 47 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, а рішення державного кадастрового реєстратора щодо невідповідності змісту витягу (відсутні реквізити документа, що посвідчують особу, та відсутні документи, які є підставою для виникнення права, відсутній документ, що посвідчує право; відсутні документи щодо орендаря) вимогам Порядку позивачі не оспорюють.

Таким чином, позивачі обрали неналежний та неефективний спосіб захисту прав, а тому колегія суддів погоджується із доводами судів щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги безпідставні та не впливають на законність судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко