Ухвала

від 26.03.2020 по справі 354/830/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 354/830/18

провадження № 61-3835ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Яремчанська центральна міська лікарня на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської центральної міської лікарні Яремчанської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати наказ № 161-к від 04 вересня 2018 року про його звільнення з посади лікаря акушер-гінеколога та лікаря УЗД на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул 31 серпня 2018 року та 03 вересня 2018 року без поважних причин; поновити його на посаді лікаря акушер-гінеколога Яремчанської міської поліклініки (0.25 ставки), лікаря акушер-гінеколога для надання екстреної допомоги Яремчанської центральної міської лікарні (0.25 ставки) та лікаря УЗД Яремчанської центральної міської лікарні (0.25 ставки); стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; відшкодувати моральну шкоду в сумі 15 000 грн.

Позив мотивовано тим, що 04 вересня 2018 року наказом № 161-к його звільнено з посади лікаря акушер-гінеколога за прогул 31 серпня 2018 року та 03 вересня 2018 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, однак роботодавцем не було враховано, що під час щорічної відпустки за період з 31 липня 2018 року по 15 серпня 2018 року та з 16 серпня 2018 року по 30 серпня 2018 року (відпустка без збереження заробітної плати) він поїхав до місце свого народження - Приморський край Російської Федерації, де до закінчення щорічної відпустки захворів і перебував на лікуванні з 03 серпня 2018 року по 07 серпня 2018 року та з 08 серпня 2018 року по 17 серпня 2018 року, що підтверджується копією листка непрацездатності.

Про факт захворювання під час відпустки, позивач повідомив свою дружину, яка теж працює у відповідача, яка у свою чергу повідомила головного лікаря та подала заяву від його імені про продовження відпустки ще на 13 днів, а саме з 31 серпня 2018 року. Така заява була розглянута керівником та відхилена через відсутність позивача особисто під час подачі заяви та відсутності листка непрацездатності. При цьому не було враховано, що він перебував за межами країни і фізично не міг бути присутнім особисто та надати листок непрацездатності. Після повернення до України 10 вересня 2018 року, вважав, що повинен приступити до роботи з 13 вересня 2018 року. Оформив у Яремчанській міській поліклініці листок непрацездатності на підставі листка непрацездатності, виданого лікувальною установою Російської Федерації - Владивостоцькою поліклінікою № 1, однак дізнався, що оспорюваним наказом звільнений з роботи 04 вересня 2018 року за прогул.

Вказував, що звільнення є незаконним, оскільки на час звільнення він перебував у відпустці, яку йому, через тимчасову непрацездатність, зобов`язана була продовжити адміністрація та головний лікар Яремчанської ЦМЛ не врахував тієї обставини, що він перебував за кордоном, не мав можливості прибути у м. Яремче та надати листок непрацездатності, також не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, чи заподіяно комусь шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню його роботу, чим позбавлено гарантованого права на працю та заробляти собі на життя.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Скасовано наказ №161-к від 04 вересня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря акушер-гінеколога та лікаря УЗД на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул з 31 серпня 2018 року по 03 вересня 2018 року без поважних причин. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря акушер-гінеколога (0.25 ставки), лікаря акушер-гінеколога для надання екстреної допомоги (0.25 ставки) та лікаря УЗД (0.25 ставки) Комунального некомерційного підприємства Яремчанська центральна міська лікарня . Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Яремчанська центральна міська лікарня на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 85 113,57 грн (без необхідних відрахувань від заробітної плати) за період з 04 вересня 2018 року по день ухвалення рішення суду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2019 року залишено без змін

У касаційній скарзі, поданій 23 лютого 2020 року до Верховного Суду, Комунальне некомерційне підприємство Яремчанська центральна міська лікарня просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460- IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка підлягає віднесенню до категорії малозначної, а судові рішення у такій категорії справ не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про поновлення

ОСОБА_1 на роботі, стягнення з відповідача на користь позивача 85 113,57 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума є такою, що станом

на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн).

Судами встановлено, що звільнення позивача відбулось із порушенням трудового законодавства, зокрема, позивач самовільно переніс відпустку, але відповідачем не було дотримано вимог статті 149 КЗпП України щодо отримання письмових пояснень про причини відсутності на робочому місці два робочих дні, не повідомлено працівника про наказ про звільнення та встановлено відсутність вини позивача.

Комунальне некомерційне підприємство Яремчанська центральна міська лікарня не погоджується із судовими рішеннями, посилаючись на те, що суд першої інстанції, у порушення вимог цивільного процесуального законодавства, не залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху у зв`язку з несплатою ним судового збору та суд апеляційної інстанції, у свою чергу не залишив позов без розгляду з цих підстав. Також суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, які можуть свідчити про наявність підстав для звільнення позивача, оскільки невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише

за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову

в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі І Загальних положень ЦПК України, то її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

Беручи до уваги те, що заявник оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 85 113 ,57 грн, а також у частині поновлення на роботі працівника, посилаючись на докази та обставини, які, на думку заявника, свідчать про наявність підстав для звільнення працівника на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, враховуючи компетенцію суду касаційної інстанції, яка виключає можливість встановлення нових обставин, проведення переоцінки доказів (частина перша статті 400 ЦПК України), із застосуванням майнового критерію та критерію складності ця справа на стадії касаційного провадження підлягає віднесенню до категорії малозначних.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Яремчанська центральна міська лікарня на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської центральної міської лікарні Яремчанської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко