Рішення

від 26.03.2020 по справі 480/1536/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1536/15-ц

Провадження № 2/945/2/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Терентьєва Г.В.

за участю секретаря Куртась К.В.,

прокурора Жимилінської С.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5,

та третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши 26 березня 2020 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Миколаївській області до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору юридична особа приватного права Фермерське господарство "Нестеренко П.Г., та " Нестеренко С.В. " про визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності, зобов`язання повернути земельні ділянки та про скасування розпорядження Миколаївської РДА,

в с т а н о в и в :

23.07.2015 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції; ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки.

10.05.2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 320-р від 13.11.2014 року.

В позовах позивач просив стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 13.04.2017 року залучено до участі у справі правонаступника Головного управління Держземагенства у Миколаївській області - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Ухвалою даного суду від 22.06.2017 року цивільну справу №480/836/17 і цивільну справу №480/1536/15-ц об`єднано в одне провадження під єдиним номером №480/1536/15-ц та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 12 вересня 2017 року залучено до участі по даній справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 .

Ухвалою цього ж суду від 05 квітня 2019 року до участі у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Миколаївській області до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності, зобов`язання повернути земельні ділянки та про скасування розпорядження Миколаївської РДА в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено юридичну особу приватного права Фермерське господарство "Нестеренко П.Г." код ЄДР 23042751; та юридичну особу приватного права Фермерське господарство "Нестеренко С.В.".

Ухвалою від 27 травня 2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за результатами розгляду заяв голови Фермерського господарства ОСОБА_3 . ОСОБА_3 та голови Фермерського господарства Нестеренко П.Г . ОСОБА_1 Миколаївською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 320-р від 13 листопада 2014 року Про затвердження Технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району , яким затверджено: 1) технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (кадастровий номер - 4824282300:01:000:0088) голові Фермерського господарства Нестеренко П.Г. ОСОБА_1 площею 11, 2644 га ріллі для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих у постійне користування ФГ Нестеренко П.Г , в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області; 2) технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (кадастровий номер - 4824282300:01:000:0089) голові Фермерського господарства Нестеренко С.В. ОСОБА_3 площею 11, 2644 га ріллі для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих у постійне користування ФГ Нестеренко С.В. , в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області; та передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вищевказані земельні ділянки для ведення фермерського господарства в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у відповідності до затверджених Технічних документацій із землеустрою.

На підставі вказаного розпорядження реєстраційною службою Миколаївського районного управління юстиції зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер - 4824282300:01:000:0089, загальною площею 11,2644 га, розташовану в межах Криничанської сільської ради Миколаївського району, а ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності, серії та номер: 29650867 від 18.11.2014; зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4824282300:01:000:0088, загальною площею 11, 2644 га, розташовану в межах Криничанської сільської ради Миколаївського району, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності, серії та номер: 29653470 від 18.11.2014.

Як стверджує позивач вищевказане розпорядження Миколаївської райдержадміністрації (№ 320-р від 13.11.2014 р.) прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим 27.01.2015 року скасовано розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації №13-р Про скасування розпорядження голови Миколаївської райдержадміністрації від 13 листопада 2014 року № 320-р "Про затвердження Технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (яке в порядку адміністративного судочинства ніким не оскаржувалось). Свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер - 4824282300:01:000:0088, загальною площею 11, 2644 га та свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер - 4824282300:01:000:0089, загальною площею 11, 2644 га - підлягає визнанню недійсним.

Позивач вважає, що повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення належать до виключної компетенції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Позивач також вважає, що у Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області станом на 13.11.2014 року відсутні законні повноваження щодо передачі таких земельних ділянок у власність а передаючи у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельні ділянки розташованих в межах Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області - Миколаївська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження.

Позивач зазначає, що свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер - 4824282300:01:000:0088, загальною площею 11, 2644 га видане 18.11.2014 реєстраційною службою Миколаївського районного управління юстиції та свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4824282300:01:000:0089, загальною площею 11, 2644 га видане 18.11.2014 реєстраційною службою Миколаївського районного управління юстиції, є правовстановлюючими документами похідними від оскаржуваного рішення. А тому скасування вищезазначених рішень тягне за собою визнання недійсними та скасуванню свідоцтв про право власності на земельні ділянки.

Як вказано у позові спірні земельні ділянки вибули з власності держави всупереч вимогам чинного законодавства поза волею належного розпорядника - Головного управління Держземагентства у Миколаївській області а тому існують всі правові підстави для повернення їх у власність держави.

Позивачем також зазначено, що згідно зі ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом. Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Крім того позивач вважає, що орган, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держземагентства у Миколаївській області, тому земельні ділянки підлягають поверненню державі в особі саме цього органу.

З огляду на вищевикладене позивач звернувся з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав свою позовну заяву повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася.

При тому відповідачем ОСОБА_3 раніше було подано заперечення проти позовної заяви в яких зазначено наступне: статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Також відповідач зазначає, що відповідно до норм земельного законодавства, землі Фермерського господарства - це окремо визначена категорія земель, які мають певні особливості правового режиму.

Відповідач посилається на ст. 31 Земельного кодексу України, що землі фермерського господарства в тому числі можуть складатися із: - земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Та частиною 2 цієї ж статті передбачено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Статтею 32 Земельного кодексу України визначено правовий порядок приватизації земельних ділянок членами фермерського господарства, де зазначено, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). Законом України Про фермерське господарство визначено правові засади діяльності фермерських господарств, у тому числі отримання (передання) у власність земельних ділянок громадянам, членам фермерських господарств, в тому числі із земель, раніше наданих їм у постійне користування. Цим же Законом визначено і перелік державних органів, до повноважень яких відноситься вирішення питань щодо розпорядження такої категорії земель. Також відповідач стверджує, що відповідно до статті 7 ЗУ Про фермерське господарство , для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Окрім місцевої державної адміністрації, не зазначено жодних інших державних органів, до яких громадянин може звернутись для отримання у власність земельних ділянок саме із державної власності і саме для ведення фермерського господарства. Тому ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 та його представник позов не визнали повністю. Відповідачем ОСОБА_1 також було подано заперечення проти позовної заяви які ідентичні запереченням ОСОБА_3 Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов також не визнала та подала пояснення щодо позовної заяви. В поясненнях зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. З ч. 2 ст. 129 Конституції України). Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Третя особа вважає, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також ОСОБА_4 вказує в поясненнях, що звертаючись з даним позовом в інтересах держави прокурор в установленому законом порядку не довів належними засобами доказування факту порушення, невизнання або оспорювання прав та інтересів держави. Прокурор не зазначив у своїй позовній заяві в чому саме полягає порушення прав держави, тоді як в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. У зв`язку з цим, позов прокурора не можна визнати достатньо обґрунтованим. Також стверджує, що твердження прокуратури про те, що під час прийняття Розпорядження № 320-р від 13.11.2014 р., про передачу земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Миколаївська Райдержадміністрація нібито перевищила свої повноваження не відповідає дійсності, та повністю спростовується рішеннями Господарського суду м. Києва від 16.08.2016 р. у справі №910/11487/16 та рішенням від 23.02.2017 р. у справі №910/23338/16. Крім того третя особа зазначає, що не надано жодних доказів Порушення прав позивача, а також будь-яких доказів проведення Позивачем перевірок щодо дотримання вимог земельного законодавства Миколаївської райдержадміністрацією при розпорядженні вказаними земельними ділянками, в результаті якої позивач дійшов висновку про те, що розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 320-р від 13.11.2014 р прийняті з порушенням вимог земельного законодавства. Щодо вимог про скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_4 зазначила наступне: на підставі розпорядження, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.13 р. №868, нею були прийняті рішення про державну реєстрацію прав №17294337 та №17293006 від 18.11.2014 р., та видані ОСОБА_1 і ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на вказані земельні ділянки за НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 18.11.2014 р. Прокуратурою Миколаївського району їй було пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину "Службова недбалість" (ч.2 с. 367 КК України), її було звинувачено у тому, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, у порушення вимог ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, ч.2.ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 56 Порядку №868, у ході розгляду 18.11.2014 року заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розпорядження Миколаївської РДА № 320-р від 13.11.2014 року, та інших документів, не впевнившись у відповідності поданих документів вимогам вищевказаних нормативно-правових актів України, вона нібито незаконно прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження №17294337 та № 17293006, та безпідставно внесла відомості (зареєструвала) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видала відповідні свідоцтва на право приватної власності на земельні ділянки площею 11,266 га та 11,264 га, відповідно, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі незаконного розпорядження Миколаївської РДА (№320-р від 13.11.2014 року), до повноважень якої нібито не належить право розпорядження вказаними земельними ділянками. Однак, вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.06.2016 року її було визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, та повністю виправдано. Суд виправдав її якраз саме на підставі тих правових позицій щодо пріоритетності застосування Закону України Про фермерське господарство як спеціального по відношенню Земельного Кодексу України, яким вона керувалась під час вчинення реєстраційної дії, та про що неодноразово зазначала службовим особам ГтУЮ. А тому ОСОБА_4 просить в позові про визнання незаконним та скасування Розпорядження Миколаївської райдержадміністрації №320-р від 13.11.2014 р. Про затвердження технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської та про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельні ділянки та про зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовити повністю.

Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами письмові докази по справі суд дійшов наступного.

Миколаївська районна державна адміністрація розпорядженням від 13.11.2014 року № 320-р Про затвердження Технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області , Затвердила: 1.1. технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (кадастровий номер - 4824282300:01:000:0088) голові Фермерського господарства Нестеренко П.Г. ОСОБА_1 площею 11, 2660 га ріллі для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих у постійне користування ФГ Нестеренко П.Г , в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

1.2. технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (кадастровий номер - 4824282300:01:000:0089) голові Фермерського господарства Нестеренко С.В. ОСОБА_3 площею 11, 2644 га ріллі для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих у постійне користування ФГ Нестеренко С.В. , в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

2. Передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вищевказані зазначені в п. 1.1 та п. 1.2 земельні ділянки для ведення фермерського господарства в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у відповідності до затверджених Технічних документацій із землеустрою.

п. 3.2. рекомендовано Управлінню Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна 18.11.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_4, зареєстровано свідоцтво про право власності, земельної ділянки кадастровий номер: 4824282300:01:000:0088, для ведення фермерського господарства, серія та номер: 29653470, виданого: реєстраційною службою Миколаївського районного управління юстиції, державним реєстратором ОСОБА_4, власником якої є ОСОБА_1 .

Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна 18.11.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_4, зареєстровано свідоцтво про право власності, земельної ділянки кадастровий номер: 4824282300:01:000:0089, для ведення фермерського господарства, серія та номер: 29650867, виданого: реєстраційною службою Миколаївського районного управління юстиції, державним реєстратором ОСОБА_4, власником якої є ОСОБА_3 .

Відповідно копії Розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 27.01.2015 року № 13-р, скасовано розпорядження голови Миколаївської райдержадміністрації від 13 листопада 2014 року № 320-р Про затвердження Технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області

Однак рішенням Господарського суду м. Києва від 16.08.2016 року та 23.02.2017 року, було скасовано розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 "Про скасування розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 13.11.2014 № 320-р "Про затвердження Технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області" в частині що стосується Фермерського господарства "Нестеренко Павло Григорович" та Фермерського господарства "Нестеренко Світлана Вікторівна"

Згідно Обвинувального Акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 06.02.2015 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме: службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Однак відповідно наданої третьою особою копії вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2016 року, ОСОБА_4 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України.

Виправдано ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України.

У даному вироку зазначено, що Миколаївська РДА мала всі повноваження передавати у власність вказані земельні ділянки, що підтверджено позицією Верховного Суду України, зокрема у Постанові ВСУ від 03.02.2016 року по справі №6-2902цс15. Постанові ВСУ від 31.05.2016 року пб справі №21-445а16. Постанові ВСУ від 11.05.2016 року по справі №822/3512/14. Постанові ВСУ від 18.05.2016 року по справі № 6-248цс16. Постанові ВСУ від 16.03.2016 року по справі № 21-6440а15.

Згідно ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Ст. 23 даного Закону визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до п. 3) ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v/ France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. З ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до положення про головне управління Дрежгеокадастру у Миколаївській області, завданням Головного управління є реалізація повноважень на території Миколаївської області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює представництво (самопредставництво) інтересів Держгеокадастру, його посадових осіб, комісій утворених Держгеокадастром, в місцевих, апеляційних судах з розгляду цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення, користуючись при цьому процесуальними правами учасника процесу визначеними чинним законодавством.

Ст. 14 Конституції України закріплено, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальний порядок набуття і реалізації прав на земельні ділянки державної або комунальної власності визначено Земельним кодексом України (Розділ IV).

Згідно з чинним законодавством (в т.ч. Земельним Кодексом), землі фермерського господарства - це окремо визначена категорія земель, які мають певні особливості правового режиму.

Статтею 31 Земельного кодексу України визначено склад земель фермерського господарства, а ст.32 Земельного Кодексу визначено правовий порядок приватизації земельних ділянок членами фермерського господарства.

Так, згідно пп.б п.1 ст.31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатись із земельних ділянок, що належать громадян - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Відповідно до ст.32 ЗК України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільського господарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно закону, під поняттям "землі фермерського господарства" слід розуміти будь-які земельні ділянки, які використовуються членами господарства для його ведення, тобто виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації.

Законом України Про фермерське господарство № 973-ІУ від 19.07.2003 року врегульовані всі питання щодо діяльності фермерських господарств, отримання (передання) у власність або у оренду земельних ділянок громадянам, членам фермерських господарств, в тому і числі із земель, раніше наданих їм у постійне користування.

Так, частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Разом з цим, Законом України Про фермерське господарство встановлено правові засади діяльності фермерських господарств та визначено особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

В преамбулі ЗУ Про фермерське господарство зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до положень частини першої статті 1 ЗУ Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення Фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 7 ЗУ Про фермерське господарство передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про фермерське господарство , члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільського господарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Із зазначеного вище вбачається, що окрім місцевої державної адміністрації, не зазначено жодних інших державних органів, до яких громадянин може звернутись для отримання у власність земельних ділянок саме із державної власності і саме для ведення фермерського господарства.

До того ж, відповідно до пункту 4 листа Міністерства Юстиції України від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19 Щодо практики застосування норм права у випадку колізії , при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно- правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Отже, правовий аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що ЗУ Про фермерське господарство має спеціальний статус по відношенню до Земельного кодексу України, тобто, при передачі земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, цей Закон має пріоритетне значення.

Слід зазначити що така правова позиція щодо пріоритетності положень ст.7 та ст. 13 Закону України Про фермерське господарство по відношенню до Земельного кодексу України повністю відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду, висловленої неодноразово, зокрема: В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2015 року по справі К/800/59205/14; Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015 р. по справі №К/800/15935/14; Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року по справі К/800/64670/14; Постанові Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 р. по справі К/800/49255/14; Постанові Вищого адміністративного суду України від 03.02.2016 року по справі № К/800/46405/14.

Крім цього, така ж правова позиція щодо пріоритетності Закону України Про фермерське господарство в порівнянні із Земельним Кодексом України під час розгляду компетентними органами питання про передачу земельної ділянки саме для ведення фермерського господарства, висловлена також і в Постанові Верховного суду України від 03.02.2016 року, згідно з якою, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону N 973-IV як спеціального по відношенню до ЗК України.

Таким чином, і Вищий адміністративний суд України і Верховний суд України вважають, що у правовідносинах з приводу вирішення державними органами питань щодо передачі в оренду або у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства Закон України Про Фермерське господарство , є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним, а відтак - має пріоритетне значення, в порівнянні із Земельним Кодексом України.

Як свідчить Розпорядження РДА від 13.11.2014 року, ці земельні ділянки дійсно раніше були передані Голові ФГ ОСОБА_1 та голові ФГ ОСОБА_3 у постійне користування з метою ведення фермерського господарства (що підтверджується крім іншого наявністю державних актів на право постійного користування № 542 та № 543 від 15.04.1993 р.) у розмірі земельної частки (паю) члена сільського господарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, що підтверджується відповідними довідками сільської ради та технічною документацією.

Відповідно до п.2 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , до повноважень районних державних адміністрацій відноситься, зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, видача свідоцтва про право власності фермерам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жодним чином не призвели і не могли призвести до порушення прав та інтересів держави, оскільки сама держава гарантувала і юридично закріпила в нормативно-правових актах, в тому числі і Конституції України, право громадян на безоплатну приватизацію земельних ділянок та отримання у приватну власність земельних ділянок державної власності саме для ведення Фермерського господарства.

Забезпечення захисту прав людини, а в даному випадку фермерів ОСОБА_3, та ОСОБА_1 на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих їм у користування - це і є зміст і спрямованість діяльності держави, який прямо передбачений ст. 3 Конституції України, і є тим самим державним інтересом, який охороняється законом.

18 жовтня 2005 року ВР було прийнято Закон України Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року N 2982-ІУ, який визначає основні засади державної аграрної політики спрямовані на забезпечення сталого розвитку аграрного сектору національної економіки, яка базується на національних пріоритетах.

Згідно цього Закону, державна аграрна політика спрямована на досягнення таких стратегічних цілей держави ; - гарантування продовольчої безпеки держави; - перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентно спроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави; - збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації; - комплексний розвиток сільських територій та розв`язання соціальних проблем на селі тощо .

Також Держава прийняла низку законів, спрямованих на розвиток і державну підтримку сільського (фермерського) господарства, підприємництва в умовах самостійного господарювання (Закон Про селянське (фермерське) господарство . Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1991р. Про розвиток селянських (фермерських) господарств ).

Серед іншого, ними передбачається: для стимулювання розвитку фермерських господарств запровадити пільгові умови кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного забезпечення на період їхнього становлення; можливість отримання безоплатно у постійне користування, а також власність земельних ділянок для ведення фермерських господарств; втручання в діяльність таких господарств державних органів, а також службових осіб не допускається.

Кабінетом Міністрів України прийнято Програму державної підтримки підприємництва (затверджена Постановою КМУ від 17.03.1993 р.). Основна мета програми - реалізація державної політики захисту і підтримки підприємництва, передусім у приватному секторі економіки, створення правових і організаційно- економічних умов для його розвитку, формування механізму державного регулювання і координації підприємницької діяльності. Як основні напрями підприємницької діяльності програмою визначаються ті, які мають загальнодержавне пріоритетне значення: виробництво, переробка і зберігання сільськогосподарської продукції; обслуговування агропромислового комплексу, виробництво продукції для його забезпечення; виробництво товарів народного споживання, продуктів харчування.

Отже, фермерське господарство на селі є одним із найбільш пріоритетних, стратегічних напрямків розвитку держави, а приватизація в сільському господарстві - одним із основних напрямків реалізації державної політики, яка спрямована, перш за все, на гарантування продовольчої безпеки держави, та збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації.

Відповідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

В силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Тому на підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що в позові заступника керівника Миколаївськоїмісцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Миколаївській області слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 3,12,13,81,259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В позові заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Миколаївській області до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору юридична особа приватного права Фермерське господарство "Нестеренко П.Г., та " Нестеренко С.В. " про визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності, зобов`язання повернути земельні ділянки та про скасування розпорядження Миколаївської РДА - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г. В. Терентьєв