Постанова

від 25.03.2020 по справі 554/1073/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1073/20 Номер провадження 22-ц/814/932/20Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаревської С.М.,

суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.,

секретар: Зеленська О.І.,

за участю представника позивача - адвоката Шаповалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Олексія Олександровича

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Шаповалова Олексія Олександровича до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Шаповалова О звернувся до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову вказував, що 17 вересня 2019 року під час оформлення договору купівлі-продажу автомобіля FordSierra, д.н.з. НОМЕР_1 , 1990 року випуску, власником якого є ОСОБА_1 , стало відомо, що існує обмеження на проведення реєстраційних операцій (арешт).

На звернення адвоката до Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області із адвокатським запитом, отримано відповідь від 19 вересня 2019 року щодо наявності відомостей про арешт вищевказаного транспортного засобу, накладений СУ УМВС України в Полтавській області Боровик від 04 лютого 2005 р. №1006; арешт, накладений ОВС СВ ДПС Храпач від 01 червня 2007 р. за вих. №1352/10/260908; копій відповідних документів не надано за спливом строків зберігання.

31 жовтня 2019 років від СУ ГУНП в Полтавській області отримано відповідь про відсутність кримінальних проваджень за участю ОСОБА_1 .

На звернення адвоката до СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області останньому повідомлено, що слідчим відділом податкової міліції ДПА в Полтавській області розслідувалась кримінальна справа №07238005, порушена 30 січня 2007 року за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Геосвіт (ЄДРПОУ 30904875) за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України.

24 листопада 2012 року матеріалів вказаної кримінальної справи внесені до ЄРДР за №32012180000000016 за ч. 3 ст. 212 КК України, а 27 лютого 2014 року це кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Станом на 20 вересня 2019 року в СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 не розслідуються.

Також зазначає, що кримінальне провадження №32012180000000016 закрито, але в постанові про закриття кримінального провадження від 27 лютого 2014 року слідчий не зазначив про скасування арешту.

Посилаючись на те, що кримінальне провадження №32012180000000016 (раніше кримінальна справа №07238005) закрито, інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 немає, просив скасувати арешт, накладений на автомобіль марки FordSierra, д.н.з. НОМЕР_1 , 1990 р.в., кузов № НОМЕР_2 , колір зелений з наданням права відчуження, розпорядження та користування.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2020 року відмолено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Шаповалова О.О. до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про звільнення майна з-під арешту.

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов О.О. оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення районним судом норм процесуаль-ного права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржувану ухвалу - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що районним судом не враховано, що суд може розглядати справу в кримінальному провадженні як цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року).

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальні справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що гуртуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Тобто вирішення даних вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що арешт на майно позивача було накладено на досудовому слідстві у кримінальному провадженні №32012180000000016 від 24 листопада 2012 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, дійшовши висновку про те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, ви-ходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про звільнення майна з-під арешту, позивач в позовній заяві вказував, що арешт транспортного засобу, накладений СУ УМВС України в Полтавській області Боровик від 04 лютого 2005 року №1006; арешт накладений ОВС СВ ДПС Храпач від 01 червня 2007 року за вих. №1352/10/260908, що підтверджується відповіддю Реніональ-ного сервісного центру МВС в Полтавській області від 19 вересня 2019 року.

Посилаючись на те, що кримінальне провадження №32012180000000016 закрито, але в постанові про закриття кримінального провадження від 27 лютого 2014 року слідчий не зазначив про скасування арешту, - позивач просив скасувати арешт, накладений на автомобіль марки FordSierra, д.н.з. НОМЕР_1 , 1990 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , колір зелений з наданням права відчуження, розпорядження та користування.

Постановляючи оскаржувану заявником ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що арешт на авто накладено на досудовому слідстві у кримінальному провадженні №32012180000000016 від 24 листопада 2012 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Окрім того, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивач вже звертався до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави з заявою про скасування арешту майна в рамках нині діючого КПК України, проте, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02 січня 2020 року справа №554/11626, йому було відмовлено у відкритті провадження з підстав не можливості розгляду заяви про скасування арешту майна в рамках діючого КПК України, оскільки арешт накладався під час дії КПК України (1960 року) та має скасовуватись в рамках цивільного судочинства.

Зазначена ухвала набрала законної сили та є чинною на час вирішення даного позову по суті, проте суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 .

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, в редакції 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник,законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Однак, положення розділу ХI Перехідні положення КПК України в редакції 2012 року не уповноважують суд розглядати скарги та перевіряти правильність процесуальних рішень (дій) органу дізнання, слідчого, прокурора, у тому числі щодо накладення арешту на майно, що були вчиненні ними та звернуті до виконання у відповідності до положень КПК України 1960 року.

Згідно з п.9 розділу ХІ КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, питання скасування арешту майна, накладеного до набрання чинності новим Кодексом, необхідно розглядати за правилами КПК України 1960 року, а посилання суду на положення ст.174 КПК України 2012 року є помилковими, оскільки жодних доказів про те, що арешт накладався за правилами КПК України 2012 року, заявник не надав.

За правилами КПК 1960 року під час досудового розслідування арешт накладається постановою слідчого, а відповідно до ч. 6 ст. 126 цього ж кодексу накладення арешту на майно під час досудового розслідування, скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Також відповідно до ст. 214 КПК України 1960 року питання заходів забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна вирішується слідчим при закритті справи.

За правилами КПК України 1960 року суд має повноваження скасувати арешт майна відповідно до ст. 248 КПК України при закритті справи, та відповідно до ст. 324 КПК України при постановленні вироку.

Таким чином, зміна, скасування чи припинення арешту майна, незважаючи на набуття чинності новим процесуальним законом, відбувається згідно з п. 9 розділу XI Перехідні по-ложення КПК України у порядку, що був передбачений нормами КПК України 1960 року.

Оскільки з позовної заяви вбачається, що арешт на майно був застосований під час проведення досудового слідства до дня набрання чинності КПК України 2012 року, - такий арешт продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у вищезазначеному порядку.

КПК України 1960 року не передбачав інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування, і тому до компетенції слідчого судді не входить скасування арешту майна, який був накладений до набрання чинності КПК України 2012 року.

Кримінальним процесуальним Кодексом України 1960 року був встановлений вичерпний перелік процесуальних рішень органу дізнання, слідчого чи прокурора, які могли бути самостійно оскаржені до суду на стадії досудового слідства, постанова про накладення арешту на майно до таких процесуальних рішень не відносилася.

Основними способами захисту прав за КПК України 1960 року визначено оскарження рішення слідчого (прокурора) про арешт майна до суду (ст. ст. 234, 236 КПК України 1960 року); оскарження арешту прокурору (ст. 235 КПК України 1960 року). Прокуратура у порядку нагляду має обов`язок та повноваження скасовувати рішення слідчого.

Главою 22 КПК України 1960 року передбачено, що у судовому порядку скарга на накладення арешту на майно може бути розглянута судом лише під час попереднього судового розгляду або розгляду справи по суті.

За наявності передбачених законодавством підстав необхідно користуватися правом на судове оскарження постанови про порушення кримінальної справи (стаття 236-7 КПК України). У разі скасування судом постанови про порушення кримінальної справи та набуття відповідною постановою суду законної сили, всі постанови слідчого про арешт майна втрачають силу, а вилучене майно підлягає поверненню законним володільцям (стаття 326-8 КПК України 1960 року).

За вказаних умов процедури вирішення означених заявником питань за межами кримінального провадження КПК України не містить. Отже, КПК України 1960 року, як і чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі.

З урахуванням наведеного, скасування арешту в даному випадку за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.

Окрім того, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у справі №911/1247/18 від 21 серпня 2019 року, - вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень ст. ст. 19, 20 ЦПК України, - можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена районним судом без урахування наведених обставин, з порушенням норм процесуального права, - вона підлягає скасуванню відповідно до норм п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 379, ст. ст. 382,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Олексія Олександровича - задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Шаповалова Олексія Олександровича до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про звільнення майна з-під арешту - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Бондаревська С.М.

Судді: Абрамов П.С.

Пилипчук Л.І.