Рішення

від 30.03.2020 по справі 138/3149/19

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/3149/19

Провадження №:2/138/178/20

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2020 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Коняги В.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Головенка В.В.,

представників відповідача Іщука В.М., Костецького С.В.,

Турченка Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23.10.2001 позивач працювала на посаді інженера охорони та захисту лісу в Могилів-Подільському Держлісгоспі, який у 2005 році перейменований на Державне підприємство Могилів-Подільське лісове господарство (далі за текстом - ДП Могилів-Подільське лісове господарство ). Наказами № 3 та № 7 від 02.01.2019 позивач включена до складу бригади для проведення рейдових перевірок з питань охорони та захисту лісу та до складу штабу по забезпеченню охорони лісових насаджень від незаконних порубок. Відповідно до п. 10 наказу № 150 від 30.09.2019 ДП Могилів-Подільське лісове господарство на позивача накладене дисциплінарне стягнення у виді догани за низький рівень профілактично-роз`яснювальної роботи, а також відсутність координації дій з лісовою охороною на місцях. Відповідно до п. 8 наказу № 162 від 15.10.2019 ДП Могилів-Подільське лісове господарство на позивача повторно накладене дисциплінарне стягнення у виді догани за незабезпечення виконання плану протипожежних і лісозахисних робіт, безконтрольність та безвідповідальність при прийомці звітів від підрозділів лісгоспу. Також наказом № 64-К від 15.10.2019 позивач за систематичне невиконання посадових обов`язків звільнена з посади інженера охорони та захисту лісу ДП Могилів-Подільське лісове господарство . Згідно з наказом відповідача № 73-К від 12.11.2019 позивач поновлена на вказаній вище посаді у зв`язку із її тимчасовою непрацездатністю на день звільнення 15.10.2019 та скасуванням наказу № 64-К. Того ж дня, 12.11.2019 відповідно до наказу № 74-К позивач знову звільнена із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що накази № 150 від 30.09.2019 та № 162 від 15.10.2019 в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани та наказ № 74-К від 12.11.2019 про її звільнення є незаконними, так як в порушення вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП перед застосуванням дисциплінарних стягнень у неї не відбирались письмові пояснення та не проводились дисциплінарні розслідування. Також в порушення вимог ч. 3 ст. 149 КЗпП України відповідач не врахував ступінь тяжкості вчинених позивачем проступків і заподіяну нею шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача, не вказав конкретні факти порушення позивачем трудової дисципліни та конкретні причини її звільнення. Вказане, на думку позивача, також свідчить про відсутність систематичного невиконання нею своїх посадових обов`язків. Крім цього, позивач вважає, що за одне і те ж саме порушення відповідач застосував до неї одночасно два види стягнення: догану та звільнення, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 149 КЗпП України. За таких підстав, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, позивач просить: визнати незаконними накази ДП Могилів-Подільське лісове господарство № 150 від 30.09.2019 та № 162 від 15.10.2019 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани, а також наказ № 74-К від 12.11.2019 про звільнення позивача з посади інженера охорони та захисту лісу ДП Могилів-Подільське лісове господарство , поновити позивача на вказаній посаді з 13.11.2019 та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.11.2019 по день ухвалення рішення у цій справі.

У відповіді на відзив позивач додатково вказала, що виїзд рейдової бригади для проведення перевірок зобов`язаний організовувати головний лісничий ДП Могилів-Подільське лісове господарство ОСОБА_3 , а не позивач. Саме неорганізація таких перевірок стала причиною незаконної рубки лісу, за що позивачу і було оголошено догану. Також при прийнятті звітів і перевірці правильності заповнення нарядів-актів позивач не могла перевірити, чи дійсно виконані зазначені в актах роботи, так як в ліс вона не їздила через заборону керівництва підприємства. Щодо здійснення незаконних вирубок лісу, то позивач не була про них обізнана, так як ця інформація від неї приховувалась. Крім цього, позивач зазначає, що на виконання своїх обов`язків прес-секретаря вона склала 22 статті для публікації їх в ЗМІ і передала головному лісничому ОСОБА_3 . Однак ці статті в районних газетах не друкувались через відсутність у відповідача на це коштів.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12.12.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті та наданий відповідачу строк для подання відзиву.

03.01.2020 до Могилів-Подільського міськрайонного суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив у позові відмовити повністю. Відзив мотивований тим, що позивач неналежним чином виконувала свої посадові обов`язки, зазначені у посадовій інструкції інженера охорони та захисту лісу, з якою позивач особисто ознайомилась 01.07.2006. Внаслідок такого неналежного виконання обов`язків позивачу неодноразово в усному порядку робились зауваження головним лісничим та директором ДП Могилів-Подільське лісове господарство . Від пояснень щодо причин невиконання своїх обов`язків позивач постійно відмовлялась. Через неналежну організацію патрулювання в лісових масивах, яку відповідно до своїх посадових обов`язків мала забезпечити саме позивач, на території лісового господарства відповідача були скоєні самовільні вирубки лісу. За даним фактом головний лісничий ОСОБА_3 склав доповідну записку, на підставі якої наказом № 150 від 30.09.2019 на позивача накладене дисциплінарне стягнення у виді догани. Від надання пояснень та підпису в наказі позивач відмовилась. В подальшому позивач продовжувала виконувати свої посадові обов`язки на неналежному рівні, зокрема, не вимагала та не контролювала виконання плану протипожежних заходів, затвердила наряди-акти на виконання ремонту доріг протипожежного призначення, не перевіривши, що такі роботи насправді не проводились. За даним фактом головний лісничий ОСОБА_3 знову склав доповідну записку, і на позивача наказом № 162 від 15.10.2019 повторно накладене дисциплінарне стягнення у виді догани. Від пояснень позивач знову відмовилась. Крім цього, позивач не виконувала свої посадові обов`язки щодо інформаційно-просвітницької діяльності та обов`язки прес-секретаря підприємства, не надсилала статті в засоби масової інформації, не проводила роботу з шкільними лісництвами. Також позивач порушувала правила внутрішнього трудового розпорядку ДП Могилів-Подільське лісове господарство і в робочий час використовувала службовий телефон для приватних розмов. За вказані порушення 02.10.2019 на розширеному засіданні профспілкового комітету лісгоспу прийнято рішення оголосити позивачу осуд. В подальшому, 15.10.2019 після отримання дозволу профкому позивач була звільнена з займаної посади. Однак ОСОБА_1 , не повідомивши керівництво, без дозволу залишила робоче місце, звернулась в кардіологічне відділення Могилів-Подільської ОЛІЛ і оформила лікарняний. 12.11.2019 з цих підстав позивач була поновлена на займаній посаді, їй виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу та оплачений лікарняний лист. Проте позивач продовжувала поводити себе неетично по відношенню до інших працівників, а тому з урахуванням усіх попередніх порушень виробничої дисципліни, позивач наказом від 12.11.2019 повторно звільнена із займаної посади. Відповідач також вважає, що наказами від 30.09.2019 та від 15.10.2019 позивачу оголошені догани за різні порушення, а тому, враховуючи, що два дисциплінарних стягнення свідчать про систематичність порушення позивачем трудових обов`язків, позивач звільнена відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП. На думку відповідача, вказане свідчить про те, що на позивача не було накладено два стягнення за одне і теж порушення. Також відповідач вважає, що дисциплінарні провадження щодо позивача проводитись не мали, так як остання не була державним службовцем.

24.01.2020 до Могилів-Подільського міськрайонного суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач додатково вказав, що за 2019 рік в ДП Могилів-Подільське лісове господарство було проведено 84 рейди по охороні лісу від незаконних порубок. Позивач без поважних причин з особистих міркувань не приймала участь у цих рейдах. Про незаконні вирубки лісу позивач також була обізнана, так як розраховувала шкоду, завдану такими вирубками. Також ОСОБА_1 неналежним чином виконувала обов`язки прес-секретаря підприємства, статті, які були надруковані в ЗМІ, були написані не позивачем, а прес-службою Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства. Крім цього, позивач скаржилась в різні організації та установи щодо неналежного до себе відношення та здійснення відповідачем своєї діяльності з порушеннями. Вказане було причиною проведення великої кількості перевірок на підприємстві та погіршувало відносини у колективі. За це ОСОБА_1 на засіданні профспілки було оголошено осуд. Також відповідач повторно зауважив, що звільнення позивача відбулось не за порушення, за які до неї вже застосовувались догани, а за незадовільне проведення інформаційно-просвітницької роботи, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та неетичну поведінку позивача по відношенню до інших працівників підприємства. Накази № 150 та № 162, відповідно до яких на ОСОБА_1 були накладені догани, згадувались у наказі про звільнення лише для підтвердження систематичності порушення позивачем свої обов`язків.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 також пояснила, що звільнена з посади не через невиконання своїх службових обов`язків, а через упереджене ставлення до себе керівництва підприємства, так як вона вимагала, щоб усі чергування у вихідні дні та понаднормова робота оплачувались згідно з чинним законодавством. Через порушення відповідальними особами відповідача трудового законодавства вона неодноразово скаржилась у вищестоящі інстанції та на відповідні урядові Гарячі лінії . Щодо накладення доган позивач вказала, що про виїзд рейдових бригад її не повідомляли, у рейд не брали, а тому вона не могла на місці виявляти факти незаконних вирубок лісу. Вона сама зверталась до ОСОБА_3 , щоб поїхати в рейд, але він їй відмовляв. Також у разі виявлення фактів таких порушень іншими працівниками їй мали надаватись акти і вона мала готувати відповідні документи для подання органам поліції. Однак їй такі акти не надавались. Зазначила, що вона відмовлялась лише підписувати накази, а надати пояснення їй ніхто навіть не пропонував. Хоча відібрання пояснень саме до накладення дисциплінарного стягнення передбачено законом. Також у наказах про накладення стягнення не врахована її попередня робота, а після видачі наказів не проводились дисциплінарні розслідування. Щодо виконання обов`язків прес-секретаря, вказала, що особисто надавала головному лісничому ОСОБА_3 22 статті, 10 з яких були надруковані у ЗМІ. Ці статті були відредаговані іншими особами, але писала їх вона особисто. Також повідомила, що 12.11.2019 без жодних попереджень до неї в кабінет зайшли директор, головний лісничий та представники профспілки і зачитали наказ про звільнення.

У судовому засіданні директор ДП Могилів-Подільське лісове господарство ОСОБА_6 суду пояснив, що накази про застосування до ОСОБА_1 доган є обґрунтованими. Наказ про звільнення від 15.10.2019 скасований через перебування позивача на лікарняному, остання поновлена на посаді і їй виплачені усі передбачені законом виплати. 12.11.2019 виданий новий наказ про звільнення позивача, в якому додатково міститься інформація про використання ОСОБА_1 в особистих цілях службового телефону та здійснення нею приватних розмов під час трудового дня. Однак не заперечував, що 12.11.2019 позивач жодних службових порушень не вчиняла. Зазначив, що службові розслідування щодо вчинення ОСОБА_1 порушень не проводились, так як вона не є державним службовцем.

Також у судовому засіданні були допитані свідки, які є працівниками ДП Могилів-Подільське лісове господарство і могли надати пояснення щодо обставин застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у виді доган та звільнення та порушення нею трудової дисципліни.

Так, свідок ОСОБА_3 , який працює головним лісничим та 12.11.2019 виконував обовязки директора ДП Могилів-Подільскьке лісове господарство та видав наказ про звільнення позивача, суду показав, що ОСОБА_1 не здійснювала координацію дій з лісовою охороною та населенням щодо пожежної безпеки, а лише займалась зведенням статистичних даних. Позивач не їздила у рейди, хоча їй це пропонувалось, і не склала жодного протоколу про незаконну порубку лісу. Про це свідок до серпня 2019 року усно доповідав керівнику підприємства, а потім почав складати письмові доповідні. Щодо обов`язків прес-секретаря, то ОСОБА_1 подавала свідку деякі статті для публікації у ЗМІ, але вони повертались їй на доопрацювання. Повторно після цього позивач ці статті свідку вже не подавала. За 2019 рік були надруковані лише 3 статті, складені позивачем. Усі інші статті вона брала з сайту обласного управління лісового господарства та надсилала до ЗМІ як свої особисті. Зазначив, що 12.11.2019 позивач звільнена за ті ж самі проступки, які були вказані в наказі про звільнення від 15.10.2019, нових порушень правил внутрішнього трудового розпорядку чи трудової дисципліни позивач 12.11.2019 не допускала.

Свідок ОСОБА_4 , який працює інженером лісгоспу, показав, що не пам`ятає, щоб позивач зверталась до нього за даними для написання статей у ЗМІ. Також вказав, що йому невідомо, чи ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_3 з вимогою поїхати в рейд. Свідок особисто в рейди не виїжджав і ОСОБА_1 до них не залучав. Однак вказав, що без надання службового автомобіля працівники у рейди не виїжджають.

Свідок ОСОБА_5 , який працює інженером з охорони праці та є головою профспілки, суду показав, що 30.09.2019 не був свідком того, щоб ОСОБА_1 відмовлялась давати пояснення по факту невиконання нею службових обов`язків чи порушень трудової дисципліни. Як 15.10.2019 відбувалось застосування до ОСОБА_1 догани свідок не пам`ятає. Вказав, що 15.10.2019 зранку йому зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що є проект наказу про накладення на ОСОБА_1 догани. Акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з даним наказом був складений вже після підписання цього наказу. Також пізніше 15.10.2019 в кабінеті позивача їй оголосили наказ про звільнення. Підставою стало те, що вона не провела необхідну роботу із керівниками 7 лісництв. При накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 не розглядалась її попередня робота, а також їй не пропонувалось надати пояснення по доповідних щодо порушень нею своїх посадових обов`язків.

Заслухавши учасників судового розгляду, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Суд встановив, що 23.10.2001 ОСОБА_1 призначена на посаду інженера охорони та захисту лісу Могилів-Подільського Держлісгоспу. 02.02.2005 підприємство перейменовано на Державне підприємство Могилів-Подільське лісове господарство . Вказане підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.04.1987 (т. 1 а.с. 9-10).

Наказами по ДП Могилів-Подільський лісгосп № 3 від 02.01.2019 та № 7 від 02.01.2019 на підприємстві створена бригада для проведення рейдових перевірок з питань охорони та захисту лісу, а також призначений штаб по забезпеченню охорони лісових насаджень від незаконних рубок. До складу бригади та штабу включена інженер з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 12, 13).

Відповідно до п. 10 наказу ДП Могилів-Подільське лісове господарство № 150 від 30.09.2019 інженеру охорони і захисту лісу ОСОБА_1 оголошена догана за низький рівень профілактично-роз`яснювальної роботи, відсутність координації дій з лісовою охороною на місцях в питаннях охорони лісу від незаконних рубок і дотримання Правил пожежної безпеки в лісах, самоусунення від виконання своїх посадових обов`язків (т. 1 а.с. 16).

Також згідно з п. 8 наказу ДП Могилів-Подільське лісове господарство № 162 від 15.10.2019 інженеру охорони і захисту лісу ОСОБА_1 оголошена догана за незабезпечення виконання плану протипожежних і лісозахисних робіт, безконтрольність та безвідповідальність при прийомці звітів від підрозділів лісгоспу, формальність їх перевірки та невідповідності виконаних об`єктів, приймаючи до уваги неодноразові зауваження по виконанню нею своїх прямих службових обов`язків та результатів перевірки даних робіт в натурі (т. 1 а.с. 23).

В подальшому наказом № 64-К від 15.10.2019 ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України звільнена з посади інженера охорони та захисту лісу за систематичне невиконання своїх посадових обов`язків, покладених на неї згідно з посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку (т. 1 а.с. 26). Однак у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 на день звільнення наказ № 64-К від 15.10.2019 був скасований, а ОСОБА_1 була поновлена на роботі. Вказане підтверджується копією наказу № 73-К від 12.11.2019 (т. 1 а.с. 29).

Того ж дня 12.11.2019 наказом № 74-К ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України звільнена з посади інженера охорони та захисту лісу за систематичне невиконання своїх посадових обов`язків, покладених на неї згідно з посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку (т. 1 а.с. 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що накази № 150 від 30.09.2019 та № 162 від 15.10.2019 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани, а також наказ № 74-К від 12.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 є незаконними з тих підстав, що в наказах про застосування доган не наведені конкретні факти допущеного позивачем невиконання обов`язків, не зазначено, коли саме таке невиконання мало місце і в чому воно виразилось, та які саме проступки, що стали підставою для її звільнення, вчинила позивач після застосування до неї доган. Позивач вважає, що в наказі від 15.10.2019 про накладення на неї догани та в наказі про її звільнення від 12.11.2019 вказані одні й ті ж самі порушення, що свідчить про відсутність систематичності невиконання нею своїх посадових обов`язків та про застосування до неї двох дисциплінарних стягнень за одні і ті ж порушення. Крім цього, позивач зазначає, що перед застосуванням до неї дисциплінарних стягнень відповідач не відібрав у неї письмові пояснення та не провів дисциплінарні розслідування порушення трудової дисципліни. Крім цього, позивач вважає, що обставини, зазначені в оспорюваних наказах, не відповідають дійсності, так як вона належним чином виконувала свої посадові обов`язки в тих межах, в яких їй дозволяли створені керівництвом підприємства умови.

Частина 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

Так, зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України та підстави позову, на яких ґрунтуються вимоги ОСОБА_1 , предметом доказування у даній справі є дотримання відповідачем принципу обґрунтованості застосування до позивача дисциплінарних стягнень, додержання відповідачем правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень в тих межах, в яких позивач заявляє про їх порушення, урахування відповідачем ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, та попередньої роботи працівника.

Щодо скасування п. 10 наказу № 150 від 30.09.2019 та п. 8 наказу № 162 від 15.10.2019 суд зазначає таке.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і дисципліни.

Частина 1 ст. 147 КЗпП України визначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1). догана; 2). звільнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 1, 3 ст. 149 КЗпП України).

Так, посадові обов`язки ОСОБА_1 , яка обіймала посаду інженера охорони і захисту лісу, визначені посадовою інструкцією, затвердженою директором ДП Могилів-Подільський лісгосп 01.07.2006 (т. 1 а.с. 11). З даною посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена особисто 01.07.2006, про що свідчить її підпис, проставлений вкінці інструкції.

Також відповідно до наказу № 3 від 02.01.2019 ОСОБА_1 входила до складу бригади для проведення рейдових перевірок з питань охорони та захисту лісу.

Крім цього, наказом № 189 від 05.11.2018 ОСОБА_1 призначена відповідальною за інформаційно-просвітницьку діяльність та за роботу з шкільними лісництвами. Також на позивача покладені обов`язки прес-секретаря ДП Могилів-Подільське лісове господарство (т. 1 а.с. 215).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 452/970/17.

Загальні вимоги до посадової інструкції та до порядку її складення визначені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 336 від 29.12.2004.

Пункт 6 Загальних положень Довідника визначає, що конкретний перелік посадових обов`язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні Завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

Під час розроблення посадових інструкцій забезпечується єдиний підхід до побудови, структури і викладу змісту розділів. Інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов`язків, повноважень і відповідальності, у разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни - чіткі визначення.

Тобто посадова інструкція має містити конкретний, чіткий, повний та зрозумілий для працівника перелік завдань і лише за невиконання посадових обов`язків, які включені до даного переліку, працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Відтак і наказ про застосування до працівника дисциплінарного стягнення має містити чіткий опис проступку, обставини, які сприяли його вчиненню, конкретні посадові обов`язки, які не виконав чи неналежним чином виконав працівник і які потягли за собою вчинення проступку. Також при застосуванні адміністративного стягнення має бути врахована попередня діяльність працівника, усі його попередні заохочення та незняті стягнення.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з описової частини наказу № 150 від 30.09.2019, в даному наказі загальними формулюваннями описана неефективна діяльність підприємства щодо охорони лісового фонду від незаконних рубок. При цьому, які саме працівники винні у такій неефективній діяльності та які саме їхні дії (бездіяльність) до цього призвели, у наказі не зазначено. Щодо інженера з охорони і захисту лісу у наказі вказано, що остання практично самоусунулась від виконання своїх обов`язків. Однак в чому саме це виразилось, у наказі не зазначено, також не уточнено, в чому мала б полягати взаємодія інженерної служби і лісової охорони на місцях.

З конкретних фактів вказано лише, що за 2019 рік складено 2 протоколи за порушення Правил пожежної безпеки і що усі обставини у сукупності призвели до незаконної рубки лісу в Івашковецькому та Джуринському лісництвах.

При цьому, як вбачається з посадової інструкції ОСОБА_1 , остання готує і подає документи про пожежі та лісопорушення у правоохоронні та судові органи за дорученням керівництва підприємства. Доказів того, що керівництво ДП Могилів-Подільське лісове господарство доручало ОСОБА_1 оформити процесуальні документи за конкретні порушення, а позивач відмовлялась виконати такі посадові обов`язки, суду не подано. Навпаки, в самому наказі міститься інформація про те, що за 2019 рік складені 2 протоколи про порушення Правил пожежної безпеки. Вказане свідчить, що позивач не відмовлялась складати такі протоколи у разі фактичного виявлення порушень.

Також у завданнях та обов`язках ОСОБА_1 відсутнє конкретне визначення з необхідними поясненнями щодо взаємодії інженерної служби і лісової охорони на місцях. Відтак зазначення в наказі від 30.09.2019, що така взаємодія відсутня, не відповідає вимогам закону, так як позивач мала бути обізнана про чіткий перелік дій та завдань, які їй необхідно виконати для забезпечення цієї взаємодії. При цьому у самому наказі мало б міститись посилання, на те, які саме дії позивач не вчинила і настання якої шкоди стало наслідком невчинення цих дій.

Щодо низької ефективності проведення рейдів, то в судовому засіданні встановлено і з матеріалів справи вбачається, що керівником бригади для проведення рейдових перевірок з питань охорони та захисту лісу призначений головний лісничий ОСОБА_3 , і саме на нього покладений контроль за проведення цих перевірок. Також за рейдовою бригадою закріплений службовий автомобіль, яким ОСОБА_1 без дозволу керівництва підприємства скористатись для проведення рейду не змогла б. Доказів того, що бригадою проводилось 84 рейди, як вказав у запереченні відповідач, та що ОСОБА_1 без поважних причин не приймала участі у цих рейдах і що саме така винна бездіяльність позивача стала причиною незаконної вирубки лісу, відповідач суду не надав.

Однак, не зважаючи на вказане вище, в резолютивній частині наказу від 30.09.2019 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. При цьому жодних посилань на те, які ж саме конкретні дії ОСОБА_1 є невиконанням чи неналежним виконання своїх трудових обов`язків, в чому виразилась винна поведінка ОСОБА_1 та чи є наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на ОСОБА_1 трудових обов`язків в наказі не зазначено.

Крім цього, в наказі відсутні відомості і про попередню роботу позивача. Разом з тим, як вбачається з наданих останньою доказів, у вересні 2007 року ОСОБА_1 була нагороджена грамотою за сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток лісового господарства району (т. 1 а.с. 34). Також ОСОБА_1 нагороджена почесними знаками за 10 та 20 років бездоганної служби в державній лісовій охороні України (т. 1 а.с. 35) та в лютому 2014 року і в травні 2019 року за наслідками підвищення кваліфікації на відмінно здала екзамени та виконала курсові роботи (т. 1 а.с. 36, 37).

Також роботодавцем, тобто відповідачем не доведений належними і допустимими доказами той факт, що ще до застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення їй пропонувалось надати письмові пояснення, як того вимагає ч. 1 ст. 149 КЗпП України. Акт про те, що позивач відмовилась надати пояснення складений 01.10.2019, тобто вже на наступний день після винесення наказу, а відтак не відповідає вимогам закону (т. 1 а.с. 68).

Вказані обставини в сукупності свідчать про те, що застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а відтак, що п. 10 наказу № 150 від 30.09.2019 про накладення такої догани є незаконним.

Разом з тим, суд відхиляє посилання позивача про те, що відносно неї не проведене дисциплінарне розслідування, так як норми чинного КЗпП України не передбачають проведення такого розслідування щодо працівників та робітників підприємств. Дисциплінарні та службові розслідування можуть проводитися щодо певної категорії осіб, таких як державні службовці тощо, та регулюються нормами спеціальних законів. Позивач не належить до будь-якої із спеціальної категорії працівників, а відтак роботодавець не зобов`язаний проводити відносно неї таке розслідування.

Аналогічні обставини суд встановив і щодо п. 8 наказу № 162 від 15.10.2019. Даний наказ містить загальні формулювання щодо неефективної діяльності підприємства у сфері протипожежної безпеки без посилання на те, які конкретні дії та дії яких конкретно працівників призвели до такої низької ефективності.

Конкретними фактами вчинення порушень зазначені приписки по ремонту протипожежних доріг у Ямпільському, Джуринському та Вендичанському лісництвах, хоча такі роботи взагалі не проводились.

Як вбачається з посадової інструкції ОСОБА_1 , остання розробляє та забезпечує впровадження заходів, спрямованих на виконання програм протипожежних та лісозахисних робіт, а також бере участь у прийманні звітів лісництв. Які конкретні заходи мають розроблятися та забезпечуватися позивачем, в інструкції не вказано. Про те, що позивач має особисто перевіряти здійснення ремонту доріг у лісництвах, а також, що саме ремонт доріг належить до заходів протипожежної безпеки, в інструкції також не конкретизовано. Більше того, завданнями позивача є приймання звітів лісництв, а не перевірка достовірності вказаних в них даних. Крім цього, як встановлено з пояснень позивача у судовому засіданні, для перевірки таких даних необхідно здійснювати виїзд по лісництвам, в той час як підписує позивач наряди-акти, на виконання робіт, на які як на докази посилається відповідач (т. 1 а.с. 78-80), у робочому кабінеті, після їх підписання особами, які їх видали, прийняли до виконання та здали виконану роботу, тобто перевіряє лише правильність заповнення вказаних актів, а не фактичне виконання вказаних у них робіт.

Так само у наказі № 162 від 15.10.2019 відсутні чіткий опис проступку ОСОБА_1 , обставини, які сприяли його вчиненню, конкретні посадові обов`язки, які не виконала чи неналежним чином виконала позивач і які потягли за собою вчинення проступку, не врахована попередня робота позивача.

Вказані обставини в сукупності свідчать про те, що застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а відтак, що п. 8 наказу № 162 від 15.10.2019 про накладення такої догани є незаконним.

Щодо наказу про звільнення суд зазначає таке.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (п. 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України).

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41), або на вимогу профспілкового, чи іншого органу, уповноваженого на представництво трудовим колективом (стаття 45).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Суд встановив, що позивача звільнено з посади за систематичне невиконання нею своїх посадових обов`язків. Зокрема, у наказі № 74-К від 12.11.2019 вказано, що ОСОБА_1 не виконує та ігнорує вказівки керівництва підприємства, не проводить профілактично-роз`яснювальної роботи, відсутня координація дій з лісовою охороною. Наказом № 150 від 30.09.2019 їй оголошено догану. Також ОСОБА_1 не виконує обов`язки прес-секретаря підприємства, в жодній із районних газет не надруковані статті, прес-секретарю управління позивач надала лише 3 інформації. Робота з шкільними лісництвами не проводилась. Крім цього, не складений жодний протокол про порушення лісового господарства. При прийманні звітів не переконалась, що вказана в них інформація відповідає дійсності. Також в робочий час займається телефонними розмовами, що не стосуються виробництва. Порушує правила внутрішнього трудового розпорядку, веде себе неетично по відношенню до інших працівників. За усі ці та інші недоліки в роботі наказом № 162 від 15.10.2019 ОСОБА_1 оголошена друга догана (т. 1 а.с. 31).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 235/3148/17-ц.

Однак зі змісту наказу віл 12.11.2019 не вбачається, про порушення яких саме конкретних посадових обов`язків ОСОБА_1 , йде мова, та не доведено, що таке порушення вчинене позивачем винно, умисно та без поважних причин. Більше того, після загальних фраз, в яких на думку відповідача, міститься опис вчинених позивачем порушень, в наказі вказано, що за усі ці та інші порушення ОСОБА_1 15.10.2019 оголошено догану. Тобто роботодавець сам вказав, що до ОСОБА_1 вже застосоване дисциплінарне стягнення.

Вказане також підтверджується тим, що 15.10.2019 наказом № 162 на ОСОБА_1 була накладена догана, а в подальшому того ж дня 15.10.2019 її було звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому підстави звільнення були аналогічними тим, що вказані в наказі від 12.11.2019. Однак у суду виникає обґрунтований сумнів, що після застосування дисциплінарного стягнення 15.10.2019 у виді догани позивач протягом одного дня могла вчинити усі порушення, зазначені в наказі про звільнення.

При цьому, як вбачається з листка непрацездатності серії АДФ № 530523, ОСОБА_1 з 15.10.2019 також перебувала на лікарняному (т. 1 а.с. 27). Сторони у судовому засіданні не заперечували, що за медичною допомогою позивач звернулась 15.10.2019 в другій половині дня, а до роботи вона приступила лише 12.11.2019. Вказане також свідчить про неможливість позивача вчинити нові порушення після накладення на неї 15.10.2019 догани. І одразу ж 12.11.2019 відповідач видав новий наказ про звільнення ОСОБА_1 . При цьому підставами скасування попереднього наказу про звільнення була саме тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 на день звільнення. Про те, що 12.11.2019, коли приступила до роботи, позивач не вчиняла нових порушень, у судовому засіданні підтвердив і свідок ОСОБА_3 , який зазначив, що підстави для звільнення, зазначені в наказі від 12.11.2019, є тими ж самими, що й підстави в наказі про звільнення від 15.10.2019, нових порушень 12.11.2019 позивач не допускала.

Вказані обставини у сукупності свідчать про те, що за одні й ті ж порушення відповідач двічі наклав на ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення, а саме: наказом від 15.10.2019 оголосив догану, а наказом від 12.11.2019 звільнив.

Разом з тим, ч. 2 ст. 149 КЗпП України визначає, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Враховуючи, що відповідач не надав жодних доказів того, що після накладення 15.10.2019 догани, позивач вчинила новий дисциплінарний проступок, за який її можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, наказ № 74-К від 12.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з цих підстав є незаконним.

Більше того, враховуючи, що суд визнав незаконним накази № 150 від 30.09.2019 та № 162 від 15.10.2019 в частині застосування до ОСОБА_1 доган, у суду відсутні докази того, що ОСОБА_1 раніше допускала порушення покладених на неї обов`язків, притягувалась за це до дисциплінарної відповідальності і знову вчинила дисциплінарний проступок, а відтак підстав вважати невиконання позивачем своїх обов`язків систематичним також немає, що унеможливлює її звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, оцінивши усі докази в сукупності та кожний доказ окремо, та надавши оцінку доказам в тій мірі, в якій це є необхідним для вирішення даного спору, суд приходить до висновку, що наказ № 74-К від 12.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 є незаконним, а позивач має бути поновлена на посаді інженера з охорони та захисту лісу ДП Могилів-Подільське лісове господарство з 13.11.2019.

Крім цього, суд зауважує, що позивач є членом первинної профспілкової організації відповідача і згідно з ч. 3 ст. 252 КЗпП України її звільнення можливе за наявності попередньої згоди даної профспілкової організації. З наданих суду доказів вбачається, що така згода саме до звільнення у передбаченому законом порядку отримана не була. Однак, зважаючи, що позивач такими підставами не обґрунтовувала свої позовні вимоги, суд відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України не вправі надавати оцінку таким обставинам.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою № 213 від 27.02.2020 останніми двома фактично відпрацьованими місяцями, що передували звільненню позивача, є вересень та жовтень 2019 року, за які позивач фактично відпрацювала 31 робочий день (т. 2 а.с. 11).

Пункт 3 розділу ІІІ Порядку визначає, які саме виплати включаються та не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Зокрема, не мають враховуватися вартість лікувально-профілактичного харчування, допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, заробітна плата на роботі за сумісництвом та компенсаційні виплати.

Відтак згідно з довідкою № 298 від 24.03.2020 позивачу за вересень 2019 року нарахована заробітна плата у сумі 20417,22 грн., а за жовтень 2019 року - у сумі 5257,83 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить 20417,22 грн. + 5257,83 грн. = 25675,05 грн. / 31 робочий день = 828,23 грн.

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача становить 93 робочих дні - листопад 2019 року - 12 днів, грудень 2019 року - 21 день, січень 2020 року - 21 день, лютий 2020 року - 20 днів, березень 2020 року - 18 днів.

Так як позивач підлягає поновленню на роботі, вона має право на стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 13.11.2019 по дату винесення даного рішення.

Відтак середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.11.2019 по 26.03.2020 року становить: 828,23 грн. (середньоденний заробіток) х 93 робочих дні = 77025,39 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 3075,45 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь Державної судової адміністрації України.

Відповідно до ч.2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справ, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім цього, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд встановив, що 23.10.2019 між ОСОБА_1 та адвокатом юридичної консультації Могилів-Подільського району Вінницької обласної колегії адвокатів Головенком В.В. укладений договір на надання юридичних послуг та підписаний Додаток № 1 до даного договору. За умовами договору вартість послуг за надання юридичної допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП Могилів-Подільське лісове господарство про поновлення на роботі складає 5000 грн.

Згідно з розрахунком судових витрат на правову допомогу, надану відповідно до вказаного вище договору від 23.10.2019, до професійної правничої допомоги, яка надається в межах виконання доручення клієнта за цим договором, входить: вивчення наданих ОСОБА_1 документів та інформування про можливі варіанти вирішення проблеми; оформлення процесуальних документів у даній цивільній справі; здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду справи. Загальна вартість таких послуг становить 5000 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн. доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому такі витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 27 ч. 1 Закону України Про оплату праці , п. 6 Довідника характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 336 від 29.12.2004, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, ст. 5-1, 29 ч. 1 п. 1, 31, 36, 40 ч. 1 п. 3, 139, 147 ч. 1, 149 ч. 1-3, 235 ч. 2 КЗпП України, ст. 12 ч. 1, 13 ч. 1, 76-81, 137 ч. 2, 3, 141 ч. 1, 2, 6, 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 430 ч. 1 п. 2, 4 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним п. 10 наказу Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство від 30 вересня 2019 року № 150 Про стан охорони лісового фонду від незаконних рубок .

Визнати незаконним п. 8 наказу Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство від 15 жовтня 2019 року № 162 Про проведення протипожежних заходів на підприємстві .

Визнати незаконним наказ Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство від 12 листопада 2019 року № 74-К про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони та захисту лісу відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони та захисту лісу Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство з 13 листопада 2019 року.

Стягнути з Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 77025 (сімдесят сім тисяч двадцять п`ять) грн. 39 коп.

Стягнути з Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства Могилів-Подільське лісове господарство на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 3075 (три тисячі сімдесят п`ять) грн. 45 коп.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 17392 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн. 83 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Головенко Василь Васильович, місце перебування: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Державне підприємство Могилів-Подільське лісове господарство , місцезнаходження: вул. О. Пчілки, 17, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00991433.

Представники відповідача: Іщук Віктор Миколайович, місце перебування вул. О. Пчілки, 17, м. Могилів-Подільський, Вінницька область , 24000 ; Костецький Станіслав Валерійович , місце перебування вул. О. Пчілки, 17, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000 ; адвокат Турченко Євген Іванович, місце перебування вул. 600-річчя, 21, каб. 616, м. Вінниця, 21021.

Суддя Т.Ю.Холодова

Повне судове рішення складене 30.03.2020.