Ухвала

від 23.03.2020 по справі 522/21828/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/21828/17

Провадження по справі № 1-кс/522/4044/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданніклопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчогосудді Приморськогорайонного судум.Одеси від22.12.2017р.задоволено клопотанняпрокурора Одеськоїмісцевої прокуратури№3про накладенняарешту наоб`єктинерухомого майна,яким присвоєнінаступні адреси:АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із клопотанням в порядкуст.174 КПК України, в якому просить частково скасуватиарешт, накладений на майно, посилаючись на той факт, що клопотання слідчого не містило жодного доказу на обґрунтування необхідності та правомірності арешту майна.

Крім того, як зазначає ОСОБА_3 , їй не повідомлялося про підозру про вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, передбаченихКК України. ОСОБА_3 не є також обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого, або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Враховуючи, що з моменту арешту майна пройшло 2 (два) роки і 3 (три) місяці, підозра нікому не пред`явлена, досудовє слідство триває, належне ОСОБА_3 на праві власності майно не визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 вважає, що на сьогодні відсутня потреба в перебуванні майна під арештом і останній підлягає скасуванню.

В судове засіданні ОСОБА_3 не з`явилась, згідно наданої заяви, підтримала подане клопотання та просила задовольнити його з наведених в ньому підстав, а також розглянути клопотання за її відсутності.

Прокурор в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно із ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2ст.170 КПК Українивстановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.3ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статтіКримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цьогоКодексу.

Частиною 4ст.170 КПК Українивизначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно із ч.ч.6, 7ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі - Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

В судовому засіданні з пояснень представника власника майна та досліджених матеріалів встановлено, що в провадженніслідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017162030000145 від 14.11.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_4 , що призвело до тяжких наслідків.

В ході досудового розслідування встановлено що 29.11.2016р. ОСОБА_4 здійснює реєстрацію наступних об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 : 1.КВ АДРЕСА_2 площею 122,3 кв. м., 2.КВ. АДРЕСА_2 площею 33,0 кв.м., 3. КВ 19-Б по АДРЕСА_3 площею 31,0 кв.м.,4. КВ 19-В по АДРЕСА_3 площею 42,4 кв.м.

Підставою для виникнення права власності зазначено технічний паспорт б/н від 14.11.2016 ФОП ОСОБА_5 , висновок б/н 6 видавник ОСОБА_6 , в яких зазначено що нібито згідно договору дарування від 05.10.2011 та витягу про державну реєстрацію прав, виданого 26.10.2011 КП «ОМБТІ та РОН» об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 має загальну площу 228,7 кв.м. та її можливо поділити на 4 окремі самостійні квартири, а саме АДРЕСА_4 площею 122,3 кв.м., АДРЕСА_5 площею 33,0 кв.м., №19-Б площею 31,0 кв.м., №19-В площею 42,4 кв.м. В подальшому 28.12.2016 ОСОБА_4 здійснено поділ кВ АДРЕСА_2 на дві окремі квартири АДРЕСА_6 площею 83,2 кв.м., на підставі технічного паспорту б/н від 19.12.2016 ФОП ОСОБА_5 та висновку б/н ОСОБА_6 право власності на які зареєстровані за ОСОБА_3 .

Однак згідно відповіді з КП «БТІ ОМР», договору дарування від 05.10.2011, та інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 складається всього з приміщень загальною площею 39,1 кв. м., тобто у висновку щодо можливості поділу виданого ОСОБА_6 та технічному паспорті від 14.11.2016 квартири АДРЕСА_4 зазначена завідомо неправдива інформація про нібито площу 228,7 кв.м. та можливість поділити на 4 окремі об`єкти.

Таким чином державний реєстратор ОСОБА_4 зловживаючи службовим становищем, завідомо розуміючи що квартира АДРЕСА_4 складалась з 39,1 кв.м., на підставі завідомо неправдивих документів вніс відомості до Держаного реєстру прав на нерухоме майно, інформацію про те що квартира АДРЕСА_4 складається з 228,7 кв. м. та здійснив поділ на окремі об`єкти нерухомості та незаконно зареєстрував на них право власності за ОСОБА_3 що призвело до незаконного заволодіння майном.

В подальшому з метою отримання неправомірної вигоди ОСОБА_3 здійснили відчуження квартир, а саме: квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу 2-1350 від 15.12.2016 посвідченого нотаріусом ОСОБА_8 , квартири АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу 2-1351 від 15.12.2016 посвідченого нотаріусом ОСОБА_8 та квартири АДРЕСА_8 на користь ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу 2-1349 від 15.12.2016 посвідченого нотаріусом ОСОБА_8 .

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2017р. задоволено клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, яким присвоєні наступні адреси: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 .

Арешт було накладено обгрунтовано, однак, на цей час правові підстави для арешту вказаного майна частково, відпали.

Так, зважаючи на той факт, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси винесені щев грудні 2017р., орган досудового розслідування мав можливість провести усі необхідні слідчі та процесуальні дії з арештованим майном, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 4201716203000145 від 14.11.2017 року. Повідомлення про підозру у кримінальному провадженні нікому не пред`явлено.

Відповідно до ч.10ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів

Окрім цього, санкціяст.364 КК Українине передбачає конфіскації майна.

За таких обставин, суд зважаючи на зазначені обставини, вважає, що подане заявником клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки існують передбачені Законом підстави для скасування арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 167-174КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 22.12.2017р. - задовольнити.

Скасувати арештнакладений ухвалоюслідчого суддіПриморського районногосуду м.Одеси від22.12.2017р.на об`єктинерухомого майна,яким присвоєнийнаступний адрес:АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 .

Копії ухвали слідчого судді надати заявнику для надання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1

23.03.2020