Постанова

від 30.03.2020 по справі 683/382/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 683/382/20

Провадження № 22-ц/4820/811/20

Категорія: ухвала

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Ярмолюка О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 683/382/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду від 24 лютого 2020 року ( Сагайдак І.М. ) про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа Григорівська сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд встановити факт належності Державного акту на право приватної власності на землю громадянину України ОСОБА_1 , що був за серією 1У-ХМ та в„–048942 , вданий 29 грудня 2002 року саме йому головою Григорівської сільської ради Явдощук В. А.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 24 лютого 2020 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційну порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апелянт вказує, що спору про право на зазначену в Державному акті №048942 від 29.12.2002 року земельну ділянку в заявника з жодним суб`єктом права не має. ОСОБА_1 посилається на те, що у витягу з Державного земельного кадастру, який був долучений до позовної заяви значиться, що саме він на підставі вищевказаного Державного акту здійснив державну реєстрацію земельної ділянки на території АДРЕСА_1 відповідно до технічної документації із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 29.01.2020 року у Держгеокадастрі у Старокостянтинівському районі Хмельницької області.

Оскільки у заяві вказано ціль встановлення вищезазначеного юридичного факту, тому ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники справи та представники учасників справи до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тому, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.

На думку колегії суддів, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. п. 1, 3, 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням судом норм процесуального права, а саме ст. 315 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає до скасування з постановленням нового судового рішення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право безперешкодного звернення людини до суду за захистом своїх прав гарантується ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Белле проти Франції суд зазначив, що частина 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві (Bellet v. France, 04/12/1995, Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).

Порядок розгляду справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано у главі 6 Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення Розділу IV Окреме провадження ЦПК, зокрема щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як визначено ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи у тому числі про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч.1 ст. 315 ЦПК і не є вичерпним.

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України, якою керувався суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду, просив встановити факт належності йому Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-ХМ №048942, який виданий 29.12.2002 року головою Григорівської сільської ради, що необхідно заявнику для оформлення державної реєстрації земельної ділянки, яка належить останньому на праві власності.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстав наявності спору про право, суд першої інстанції жодним чином такий висновок не мотивував; в оскаржуваній ухвалі не зазначив, з ким у заявника виник спір про право і щодо яких обставин; хто (юридична чи фізична особа) не визнає право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що свідчить про невідповідність судового рішення вимогам ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи наявність процесуальної можливості встановлення факту належності правовстановлюючого документа в порядку п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд, відмовляючи в розгляді такої вимоги, зобов`язаний аргументувати свої висновки.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції - до скасування з постановленням нового судового рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу направити до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2020 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Ярмолюк