Рішення

від 30.03.2020 по справі 651/753/19

ВЕРХНЬОРОГАЧИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 651/753/19

Провадження № 2/651/27/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30.03.2020 року смт. Верхній Рогачик

Верхньорогачицький районний суд

Херсонської області у складі:

судді Загрунного В.Г.

секретаря Бедюх А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Верхній Рогачик цивільну справу № 651/753/19 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Сухенко Юлія Миколаївна, до Зеленівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, про визнання правонаступниками в порядку спадкування та визнання права,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Сухенко Юлія Миколаївна, звернулися до суду з позовом до Зеленівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, яким просять суд:

- визнати ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правонаступниками засновника Фермерського господарства Любисток , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Верхній Рогачик Херсонської області;

- визнати за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 49,6 га, з яких 48,1 га рілля, 1, 2 га лісосмуга, 0,3 га господарські шляхи, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Зеленівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області по 1/3 застині за кожним, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого на підставі рішення дванадцятої сесії Зеленівської сільської Ради народних депутатів Двадцять першого скликання № 73 від 26 лютого 1993 року, ОСОБА_5 , що зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за номером 6, в межах згідно з планом землекористування, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Верхній Рогачик Херсонської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 вересня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. На час укладення шлюбу, чоловік ОСОБА_6 мав двох повнолітніх синів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно рішення дванадцятої сесії Зеленівської сільської Ради народних депутатів Двадцять першого скликання № 73 від 26 лютого 1993 року, ОСОБА_5 було виділено для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка, площею 49,6 га, з яких 48,1 га рілля, 1, 2 га лісосмуга, 0,3 га господарські шляхи, на праві довічного успадковуваного володіння. На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за номером 6. ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 помер. Після його смерті спадкоємці за законом звернулися до державного нотаріуса Верхньорогачицької державної нотаріальної контори Херсонської області з заявою про прийняття спадщини, серед якої - земельна ділянка належна на праві довічного успадковуваного володіння. 21 вересня 2015 року, синам померлого, державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно. Після чого, Позивачка, шляхом направлення запитів та заяв, отримала відомості та належним чином завірені копії документів, що підтверджують право на частку спадкового майна, а саме: Фермерського господарства Любисток та земельної ділянки, площею 49,6 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, що належала померлому на праві довічного успадковуваного володіння. До складу спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 входить також право спадкоємців на довічне володіння вказаною земельною ділянкою. Але, в зв`язку з відсутністю процедури нотаріального оформлення спадкування права довічного успадковуваного володіння землею, відсутністю документа чи будь-якої інформації щодо належності цієї земельної ділянки спадкодавцеві, який був зареєстрований за життя та відсутністю витягу з Державного земельного кадастру, постановою Верньорогачицької районної державної нотаріальної контори від 21.09.2015 року та 25.06.2018 року спадкоємцям відмовлено у посвідченні свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

Згідно статуту ФГ Любисток , зареєстрованого Верхньорогачицькою районною державною адміністрацією від 03.03.1993 року, з подальшими редакціями, діяльність господарства припиняється у разі якщо не залишається жодного члена Господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства. Як видно з документів, в тому числі звернень до суду, всі три спадкоємці бажають продовжувати діяльність ФГ Любисток , після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

В травні 2018 року, Позивачка по справі звернулась до Верхньорогачицького районного суду Херсонської області з позовною заявою про визнання правонаступником в порядку спадкування та визнання права. В ході судового розгляду справи, спадкоємці померлого дійшли згоди в добровільному порядку успадкування майна та в зв`язку з цим позовну заяву було залишено без розгляду.

В подальшому вирішити добровільно та провести нотаріальне оформлення спадщини за законом не виявилося можливим та державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальних дій.

Спеціальним законом передбачається порядок спадкування фермерського господарства для продовження його діяльності, тому Позивачі по справі, є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 за законом, при цьому вони бажають продовжувати діяльність ФГ Любисток , а відтак мають право на правонаступництво.

Ухвалою від 22.01.2020 року провадження у справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження на 10.00 годину 25.02.2020 року. Ухвалою від 25.02.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду на 10.00 годину 30.03.2020 року.

В судове засідання 30.03.2020 року позивачі не з`явилися, але в справі бере участь їх представник за довіреністю, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачів за наявними матеріалами справи. Позов підтримала і просила задовольнити в повному обсязі за підстав, викладених в позові (а.с. 85).

В судове засіданні 30.03.2020 року представник відповідача - Зеленівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області Олексієнко І.М. не з`явилася, але подала заяву, якою просила справу розглянути за відсутності представника відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 86).

В судове засідання 30.03.2020 року представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Васіна В.В. не з`явилася, але в раніше поданому відзиві на позов просила справу розглянути за її відсутності з урахуванням позиції третьої особи, яка викладена у відзиві на позов (а.с. 78-80).

Так, представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Васіна В.В. просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки на її думку доводи та вимоги викладені в позові є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння було припинено, проте, громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного колексу України. Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Щодо спадкування права постійного користування представник третьої особи зазначає, що оскільки право довічного успадковуваного володіння спірною земельною ділянкою належало фізичній особі ( ОСОБА_5 ), право володіння та користування земельною ділянкою фермерським господарством було похідним від права фізичної особи, яке припинилося зі смертю фізичної особи. Тобто, право володіння та користування спірною земельною ділянкою не входить до майна фермерського господарства Любисток . Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Представником третьої особи зауважено, що з метою інформаційного наповнення Державного земельного кадастру земельна ділянка державної форми власності для ведення фермерського господарства площею 49,5998 га була сформована шляхом проведення інвентаризації та їй було присвоєно кадастровий номер 6521581100:02:001:0337.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, суд вважає за можливе судове засідання проводити без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, врахувавши позиції сторін по справі, дослідивши надані докази, прийшов до висновку про необхідність задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

23 вересня 1999 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, що підтверджено відповідним свідоцтвом серія та номер НОМЕР_1 (а.с. 14). На час укладення шлюб, чоловік ОСОБА_6 мав двох повнолітніх синів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджено відповідними свідоцтва про народження Серія та номер НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 16,17), а також рішенням Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 21.08.2015 року по справі № 651/238/15-ц (а.с. 18-19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ОСОБА_5 , що підтверджено відповідним свідоцтвом серія та номер НОМЕР_4 (а.с. 15). Після його смерті спадкоємці за законом звернулися до державного нотаріуса Верхньорогачицької державної нотаріальної контори Херсонської області з заявою про прийняття спадщини, (а.с. 20).

За життя ОСОБА_5 на підставі рішення дванадцятої сесії Зеленівської сільської Ради народних депутатів Двадцять першого скликання № 73 від 26 лютого 1993 року (а.с. 27), ОСОБА_5 було виділено для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка, площею 49,6 га, з яких 48,1 га рілля, 1, 2 га лісосмуга, 0,3 га господарські шляхи, на праві довічного успадковуваного володіння. На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за номером 6 (а.с. 30-31).

В зв`язку з відсутністю процедури нотаріального оформлення спадкування права довічного успадковуваного володіння землею, відсутністю документа чи будь-якої інформації щодо належності цієї земельної ділянки спадкодавцеві, який був зареєстрований за життя та відсутністю витягу з Державного земельного кадастру, постановами Верньорогачицької районної державної нотаріальної контори від 21.09.2015 року та 25.06.2018 року спадкоємцям відмовлено у посвідченні свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку(а.с. 21,22).

Згідно статуту ФГ Любисток (а.с. 24-25), зареєстрованого Верхньорогачицькою районною державною адміністрацією від 03.03.1993 року, з подальшими редакціями, діяльність господарства припиняється у разі якщо не залишається жодного члена Господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

З долучених до позову документів вбачається, що всі три спадкоємці бажають продовжувати діяльність ФГ Любисток після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Стаття 36 Закону "Про фермерське господарство" визначає Порядок припинення діяльності фермерського господарства, де п. 1-б передбачено "...діяльність фермерського господарства припиняється у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом ".

Таким чином спеціальним законом передбачається порядок спадкування фермерського господарства для продовження його діяльності, а отже позивачі по справі, є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 за законом, при цьому вони бажають продовжувати діяльність ФГ Любисток , а відтак мають право на правонаступництво.

Чинним законодавством, зокрема Постановою Верховної Ради Української РСР від 05.12.1990 року №511 Про вирішення питань, пов`язаних із правом власності на землю визначено, що громадянам надавалися земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння.

Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 року також передбачалось право громадян на довічне успадковування володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 року № 889 Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок , які діяли на час виникнення спірних відносин, затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

З введенням в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 року (в редакції від 13.03.1992 року) надання такого права не передбачалось, але підпунктом другим п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР передбачалося, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, наданні їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Поняття користування землею у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року (стаття 7) поряд з постійним (без заздалегідь встановленого строку) передбачало тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до десяти років). Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей, як правило, мало бути довгостроковим. Для ведення селянського (фермерського) господарства земля надавалася в оренду районною, міською радою (частина третя статті 8). У зазначеному кодексі з`явилася нова форма володіння землею: довічне успадковуване володіння, яке надавалося громадянам, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, у разі одержання у спадщину жилого будинку або його придбання і т. ін., та постійне володіння, яке надавалося колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям, релігійним організаціям.

Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років) (стаття 7). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому кодексі не здійснено.

Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі , громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №563 Про земельну реформу визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної РадиУкраїни від 17.02.2004 р. № 1492 дію вказаного пункту продовжено до 01 січня 2008 року.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчено Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов`язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

Як вже зазначалося, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, до складу спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 входить також право спадкоємців на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою розміром 49,6 га на території Зеленівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області для ведення фермерського господарства.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 20.11.2019 року по справі № 368/54/17, встановила, що особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння. На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії , заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії , заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції , заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі S. W. проти Сполученого Королівства , заява № 20166/92, § 36).

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Права довічного успадковуваного володіння земельними ділянками гарантовано також статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги позивачів обумовлені необхідністю захисту їх невизнаних прав в якості спадкоємців.

Відповідно до вимог ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В даному випадку питання про стягнення судового збору судом не вирішується, оскільки така вимог позивачами не заявлена.

Керуючись ст. 19, 48, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, Законом України "Про фермерське господарство", Постановою Верховної Ради Української РСР від 05.12.1990 року №511 Про вирішення питань, пов`язаних із правом власності на землю , Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 року, Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 року № 889 Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок , Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 року (в редакції від 13.03.1992 року), підпунктом другим п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР , п. 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі , пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №563 Про земельну реформу , Постановою Верховної Ради України від 17.02.2004 р. № 1492, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп, постановою Великої Палати Верховного Суду України від 20.11.2019 року по справі № 368/54/17, статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про практику у справах про спадкування , ст.ст. 4,9,15,16, 1216, 1218 ЦК України, статтями 13, 14, 22, 41, 55 Конституції України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Сухенко Юлія Миколаївна, до Зеленівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, про визнання правонаступниками в порядку спадкування та визнання права - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_7 правонаступниками засновника Фермерського господарства Любисток , код ЄДРПОУ 23137871, місцезнаходження за КОАТТУ: Херсонська область, Верхньорогачицький район, с. Зелене, вул. Чапаєва, буд. 27, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Верхній Рогачик Херсонської області.

Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_7 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 49,6 га, з яких 48,1 га рілля, 1, 2 га лісосмуга, 0,3 га господарські шляхи, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Зеленівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області по 1/3 частині за кожним, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого на підставі рішення дванадцятої сесії Зеленівської сільської Ради народних депутатів Двадцять першого скликання № 73 від 26 лютого 1993 року, ОСОБА_5 , що зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за номером 6, в межах згідно з планом землекористування, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Верхній Рогачик Херсонської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Верхньорогачицький районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Верхньорогачицького районного

суду Херсонської області В.Г. Загрунний